Розшифровка вичитана редакцією; можливі дрібні неточності.
00:00 – …наскільки велика моя ідея. – Слухай, [нерозбірливо], ну, минулого року це було актуально, а зараз… – Нам як розкрити оцю внутрішню силу людини чи якось… – Ну, вибачу, я так, може, нахабно… – Це не сильна сторона, це погане виховання. – Для тебе любити – в чому саме проявляється? – У нас зарплата виплачувалась двічі на місяць. – От, і тоді виходить, наші з тобою моделі не працюють. – А найголовніше, не треба плутати корупцію з любов'ю. – І для чого взагалі вирішувати? – Жлоб чи хамло? – Нарешті нашу ванільну бесіду проявлять. – Я починаю їх пхати ногою, чи рукою, чи ще з чимось. – І це три потреби базові. – На основі чого ми вирішуємо? – Від цього залежить масштаб. – Я не говорив «любити». – Супер. – Я люблю [нерозбірливо]. – Ну от, я такий, приймайте, який [музика]
00:54 є.
Андрій Сусленко: Всім привіт, на зв'язку «Коучеварка», Андрій Сусленко та Віктор Дубровін сьогодні в ролі хостів. Наш гість – Сергій Ноздрачов, наш друг, товариш, партнер мій точно, Вітя, думаю, і твій точно. Ми з Сергієм і з Машею Насєдкіною робимо освітні продукти, «Професійну ідентичність». Приходив до Сергія як до ментора, в результаті почали бути партнерами. Чудова особистість, викладач, професор kmbs, науковець, бізнесмен, багато регалій. Хочу сказати, що Сергій просто мультимодальна глибока особистість, яка бачила життя з абсолютно різних його сторін: від абсолютних, вибачте, втрат, переживань до великої радості життя, задоволення, реалізації, як професійно-підприємницької, так і наукової. Хоча ця частина, науково-викладацька, все ще, наскільки я розумію, на шляху. Вітя, а як ти Сергія представиш зі своєї сторони?
Віктор Дубровін: Ми з Сергієм були в програмі… поки що не були, але хто знає, той знає, тільки [нерозбірливо]… А ми були в програмі Positive Intelligence, по розвитку навичок positive thinking, positive intelligence.
02:14 Це було в березні 22-го року: березень, квітень, травень 22-го року. Це прям днище емоційного стану, ну, для більшості, я не знаю, для всіх, але для мене теж. І це був важливий етап, і тому цей досвід, він був дуже такий об'єднуючий і глибокий. І, до речі, це була одна з програм, яку я б закинув в скарбничку розвитку лідерів, бо вона розвиває, в моєму розумінні, навички позитивного інтелекту і позитивного такого здорового оптимізму, не рожевого, а такого здорового, життєвого. І ось для мене Сергій – це людина, яка дуже відкрита до нового, дуже в це все впускає, пропрацьовує, через себе пропускає, дуже структурно аналізує і інтегрує в себе. І
03:09 що мене надихає – це його відкритість, зацікавленість до нового і оця не теоретична, а практична навичка йти в нове, тобто досліджувати, навчатися новому. А це ж, як ми з тобою, Андрюхо, точно знаємо, бо говорили про це нещодавно, це запорука життєстійкості, резилієнтності і всіх інших корисних для сучасного світу речей. Отак. Сергію, привіт, вітаємо тебе в «Коучеварці». – Так, радий бути тут.
Андрій Сусленко: В темі, про яку сьогодні ми хочемо глибше поговорити (Сергій і Вітя, мені здається, дуже професійні), це тема лідерства: розуміння лідерства, буття лідером, як скаже Сергій пізніше, буття автентичним лідером. Я хочу сьогодні разом з вами почеленджити вас і цю тему загалом. Як Вітя сказав напередодні нашого запису, зараз просто, ну, той, хто, ну, абсолютно лінтяй, не говорить про тему лідерства: немає продукту про це, якогось курсу, якогось ще чогось, подкасту, можливо. Ось. І ми в «Коучеварці», звісно, теж дозріли до того, аби глибше поговорити про лідерство. Аспекти, які ми хочемо сьогодні так просіяти, разом профільтрувати: для мене персонально цікаво, як Сергій, Вітя і [нерозбірливо] я бачимо лідерство в цілому, що це для нас, якими ми є лідерами або
04:29 якими ми не є лідерами, на основі чого ми вирішуємо, хто або що є лідером, і для чого взагалі вирішувати, хто або що є лідером. Яка сьогодні на ринку у наших клієнтів ситуація з лідерством? Чого потребують лідери в організаціях, з якими ми співпрацюємо, або лідери, які не працюють в організаціях, а теж з організаціями працюють? Ось навколо цього хочеться попрацювати. Можливо, визначення дати через призму менеджменту, психології, філософії, соціології, політики, релігії, якщо нам захочеться навколо цього поговорити. Подивитися, що спільного є в цих визначеннях. Ну і, напевно, ми будемо не перші, але для нас це важливо побачити. А які ж підходи до лідерської освіти, які навички, які риси характеру є визначальними для того, щоби бути сильними лідерами, потужними лідерами? І чи завжди сильний, потужний лідер – це хороша людина? Ось це мені хочеться обговорити з вами. Можемо поїхати. Сергію, Вітя, давайте подивимось на те, наскільки ви обидва хороші лідери. Сергію, давай з тебе розпочнемо. Я, коли готувався, міркував: так, ладно, всі про це говорять, очевидні речі будуть, але якщо ми прив'яжемо до вас конкретно, то буде набагато цікавіше. Ти мав команди свої в бізнесі, працюючи з фільтрами, з водою,
05:49 напевно, ти якимось чином взаємодієш з командами зараз, працюючи викладачем kmbs, напевно, в своїх курсах, напевно, в своєму консалтингово-коучинговому форматі теж щось таке. І ти проявляєшся як лідер. І хочеться дізнатися, як ти сам себе як лідера зчитуєш, якими навичками ти володієш лідерськими, якими характеристиками, якими рисами характеру. І, можливо, з цього ми зможемо так наше [нерозбірливо].
Сергій Ноздрачов: Тобі чесно? Якщо чесно, більшість цих питань для мене, вони, ну, вони не мають жодного, ну, сенсу. Substance, можливо, є, сенсу нема. Я поясню. Ну, дивись, якщо говорити про «який лідер», то все ж таки, ну, треба визначити, а що таке лідерство. А це така категорія… Ну, не так багато є… Ну от, навіть підходів мільйон. А такого, що більш-менш про що домовились, ну, то розглядають, яке лідерство: ситуативне, лідерство служіння, там військове є, да, багато яких, спортивне. Але що це таке? Яке – це одне, а що це таке? І отут є певна складність. Це одна з таких категорій, як свобода, да, там, знаю, важко
07:07 їх визначити. Тому треба домовлятися. От, мої перші… якщо про мене говорити, да, дві речі, які з дитинства. Бо для мене лідерство – це те, що все ж таки притаманно людині. І це не моя думка, це те, що ми маємо з досліджень, таких [нерозбірливо] широких досліджень: а що взагалі, чи от лідери, люди, які ефективні в тому, щоб вести за собою людей, чи вони, ну, якби… чи можна цьому навчитися чи ні? І тут, ну, мабуть, моя відповідь, ви знаєте, да: що розвивати можна, якщо воно є. Якщо його немає, ну, це про менеджмент більше підходить. Якщо його немає, то зазвичай людям це й не потрібно. Але, ну, от, якщо говорити про лідерство, ну, в такому масштабному… Бо в мене є три визначення, три рівні лідерства. Є лідерство візійне: це коли люди ведуть за собою держави, нації, знаєте, ну, тобто ідеї якісь впливові на все людство. Це один рівень. Другий рівень
08:26 – це лідерство командне: це може бути тисячі людей, да, але зазвичай це команда, от, невеличка кількість людей. А ще й лідерство персональне. От. Тобто і от якщо все ж таки визначення для мене, да, це про послідовників: коли ми створюємо умови і створюємо якусь ідею, от, про що говоримо, і це відгукується в інших людей. І лідер – це той, хто об'єднує в певному напрямку, да. От, що для мене, да: створює цю енергію переходу від того, чого нема, до того, що воно буде, да. Ну, це так, можливо. – Тобто є destination у лідера обов'язково, те, що я чую, є destination, те, що ти називаєш. І є здатність запросити, пояснити, або теж, як я це називаю, створити наратив для того, щоби в ту зміну, туди, в ту візію рухатися, і так комунікувати. Тобто це теж здатність, яку я зараз почув, про яку ти говориш. Тому що якщо є та візія і якось її треба віддати, то треба якось комунікувати, як я це принаймні про себе думаю. Окей, це так, як я це чую від тебе. – Ну, себе ж
09:46 нікуди не відставиш. От ти мене запитав конкретно про мене, а в мене все одно виходить так, як в мене в голові працює. Якщо іти зверху… а я від загальної картини йду. Для мене лідерство про три речі. По-перше, це функція ідеї. Лідерство – це про… так, тобто є ідея (ну, ми це… це філософське десь поняття), тобто є ідея, і ідеї мають енергію. І от спроможність лідерства сформувати ідею, проявити ідею, прокомунікувати ідею – це різні лідери роблять по-різному. Це перше, ідея. Друге – це про сміливість. В нас дві найбільш такі [нерозбірливо] системи в мозку: система безпеки і система цікавості. Лідери, згідно досліджень, особливо оці лідери великих масштабів, вони не зовсім нормальні. Тому що в них… Якщо в нормальної людини, ну, в більшості (і отут я більш-менш нормальна людина, да, ну, більш-менш, не зовсім, але я знаю, що тут багато хто не погодиться зі мною про мою нормальність), але для нормальної людини в середньому десь оцей центр безпеки, він в два-три рази сильніший за центр цікавості. Тобто ми звертаємо увагу на
11:07 загрози: обличчя, там tone of voice, да, якісь прояви, в два-три рази частіше, сильніше, ніж щось цікаве, там на можливості якісь, да. В лідерів, схоже, по-іншому просто мозок побудований: що в них оцей центр цікавості розвинутий більше. Якщо говорити про [нерозбірливо], про ці характеристики персональні, то лідерам, ну, згідно… от я, до речі, тут деякі книги підготував. От є така, ну, вона українською видана, дуже такий, ну, дуже дивний переклад: «Плече до плеча». Реальна назва – це «Nine Lies About Work», такі «Дев'ять неправд про роботу», де приводяться… цікавий, мені здається, тут це Маркус Бакінгем. Він говорить, що, згідно досліджень (ще вони в Gallup це робили), лідери визначаються двома речами, оце, що відрізняє лідера від нелідера, да. От, згідно їх там, як завжди, там багато мільйонів досліджень, і воно таке контроверсійне. По-перше, це его, іншими словами, ну, в хорошому, в
12:24 різних сенсах, це амбіційність. Лідери зазвичай, оці от лідери, знов-таки, але це візійні лідери, вони мають оце велике его, да, або амбіції, і цим вони відрізняються: їм просто більше інших треба. І от тут я можу, ну, сказати: так, це про мене, мабуть, да. Мені часто треба більше, ніж іншим. Я це часто чув. Я так себе не відчував, але я часто чув це від інших людей: «Тобі що, більше за інших треба?» Для мене це було, ну, так треба, а що мав… Згодом я думав: щось зі мною не так, можливо. А от друге, чого в мене нема, або, можливо, менше, ніж… це irrational optimism, ірраціональний оптимізм, типу «все буде добре». І це допомагає лідерам переходи робити через, ну, великі випробування. Ну, Черчилль, да. І це не про оптимістичність, це не про оптимізм, це не про те, що позитивна людина. Ну, Черчилля взяти: він не був позитивною людиною зовсім, і інших лідерів. Але цей ірраціональний оптимізм: «Ми переможемо, це буде». Ну, можна казати, що це помилка вижилого, але, ну, от, згідно цих досліджень, все ж таки більшість лідерів мають
13:43 оцю відкритість до нових викликів, вони більше інших вірять в оцю перемогу. Ті люди, яких я знаю, які проходили, ну, створювали великі системи, рухали вперед там серйозні ідеї, от вони такі, да. Мені персонально це частково властиво, да. І от якщо завершувати, переводити на мене, да: ідея, сміливість і любов, от три речі. Але я думаю, ми про це пізніше можемо поговорити. А от якщо про мене, знаєте, який лідер: я пам'ятаю про себе таке з дитинства, зі школи, що я в свій час зрозумів: я хочу масштабу. Ну, мені точно треба якийсь масштаб, міжнародний. Оскільки я думав, ну, окей, в спорт [нерозбірливо], але я доволі швидко зрозумів: ну, окей, в мене немає, ну, от властивостей, оце [нерозбірливо], да, які дозволять мені стати олімпійським чемпіоном, ну, або хоча б майстром спорту міжнародного класу, да. Окей, там десь кандидатом в майстри – ну, може бути. Може, була і легка атлетика, були шахи, ну, такі різні, та ігрові види спорту, я так з різних боків дивився. Але врешті-решт я зрозумів: окей, я на шахах
15:01 зупинився. Ну, як інструктор по [нерозбірливо] здоров'я, спорт, я в інституті фізкультури після школи навчався. І я в певний час зрозумів: окей, я не зможу стати чемпіоном світу з шахів, але чому б мені не стати частиною або, можливо, головним тренером тренерської команди? І от я тоді почав розуміти про себе, якщо говорити, який я лідер: я той, хто допомагає сильним. І це, ну, в тому ж тесті StandOut в мене це якраз і написано, але я пройшов там в 47 років вже, а набагато-набагато раніше я це зрозумів. Я той лідер, який допомагає розкриватися силі інших, не обов'язково лідерів, але от силі інших, да. Це перше. А друге, що було цікаво: що мене чомусь обирали
15:56 комсоргом, всякими там на оці виборчі посади. Я, по-перше, цього не хотів, по-друге, я взагалі не вважав, що це… не ідейно. Я був там… я був ще той… неідейним я був. Я був проти, просто я не хотів, я не розумів, що мені там з цим робити. Але мене чомусь постійно в різних контекстах обирали. Я не розумів чому. Тобто було щось таке, що людям, ну, здавалося, що в мене там є потенціал. Тобто інколи хтось бачить в нас більше потенціалу, ніж ми самі. Я зараз вже розумію, що це було: це були певні персональні бар'єри, страхи, обмеження, переконання, які мене, ну, блокували. Якщо говорити про розвиток лідерства, то, ну, виходить, от, ну, оця наша моделька з трьох речей. Тобто, по-перше, треба усвідомити, який в мене потенціал до того лідерства, а потім розвивати те, що є, і прибирати бар'єри, прибирати те, що заважає проявлятися от власним схильностям і талантам. От, мабуть, так.
Андрій Сусленко: Ідея, сміливість і любов як трикутник твій, в якому ти проявляєш те лідерство, яке проявляєш. Дуже цікаво. Мені правда, Вітя, дуже цікаво буде, як в
17:15 тебе складається. Цей… я це прямо намалював: 2/3 Сергія, які за безпеку думають, якщо я правильно зрозумів, і третина, яка думає про curiosity, про цікавість, про дослідження. Сергію, дуже цікаво тебе таким почути. Я з тобою давно знайомий, точніше, недавно знайомий, але глибоко, відчуваю, що давно. І цей шматок про тебе персонально я так глибоко не бачив, і зараз я начебто знайомлюся глибше. Вітя, шалено цікаво, наскільки в тебе 2/3 на безпеку, третина на curiosity, чи, може, півтора на півтора? Ну і що є твоїми персональними стовпами лідерства? Якщо у Сергія це ідея, сміливість і любов, то у Дубровіна це…
Віктор Дубровін: Слухай, воно дуже перетинається. От Сергій говорив про три рівні: про візійне, про командне, про особисте. Для мене це про усі три. Ну, тобто я ж дивлюсь більше через призму практики, через призму наших підприємців, лідерів, власників, які в нашому реальному житті, і вони мають це все поєднувати. Я точно погоджуюсь про візійність. Ну, тобто це точно. От я дивлюсь на лідерів: в них є оця незадоволеність, ця зацікавленість, десь азарт,
18:35 curiosity йти вперед, да. І тут важлива штука, що в них є якась амбіція, сформована, не сформована, яка їх кудись тягне. Знаєш, ну, спрощуючи, в тебе що, шило в жопі, ну, наче якесь, да. І от воно тебе кудись штиркає, ти просто, от, не можна просто взяти і сидіти, воно тебе тягне кудись. Друга штука – це, мені здається, про, ну, це один з контекстів проявів любові. Ось. І про створення атмосфери і умов, в яких люди розкриваються. Ну, тобто для мене лідер – це людина, яка розвиває та створює нових лідерів, він розвиває людей. Тобто є, знаєш, performance management, а є performance development. От лідер для мене – це про performance development, це про покращення, покращення якісне і розкриття потенціалу і людей, і команди, і організації. І от моє бачення, що це про… лідер створює умови, він займається в певній мірі культурогенезом для створення того середовища, в якому люди
19:57 будуть розвиватися. І тут би я до чого апелював: є така книжка (я не знаю, ви читали, не читали) «Драйв», Деніел Пінк, і він там розповідає про «Мотивацію 3.0». Класна книжка, рекомендую. Але він там апелює до досліджень Раяна і Десі, такі дослідники, які корінням ідуть в дослідження умов для внутрішньої мотивації людей. І вони там виділяють три фактори. Тобто це автономія і свобода в діяльності: тобто має бути певна свобода, щоб ти міг себе проявляти. Друге – це навички і компетентність: ну, тобто в тебе мають бути здібності щось робити, щось досягати. І третя – це причетність і підтримка. І це ті умови, в яких розвиваються діти. Тобто їм певна має бути свобода, да, їх не можна тримати прям в жорстких рамках. Вони мають відчувати свою здібність і покращення, розвиток, що в них виходить, це їх включає. І вони мають відчувати оцю підтримку, любов, да, там дорослого, батька, матері, який просто вірить і
21:20 підтримує, навіть мовчки, да, якщо спростити. Я розумію, що одна з функцій лідера – створювати такі умови, в яких люди будуть ставати кращими версіями себе, да. Тобто як Сергій сказав, і [нерозбірливо] казав, що там ми маємо дивитися на людину не в тій версії, яка вона є, а в тій версії, якою вона має бути. І це так, як я на себе дивлюся, і так, як на практиці я намагався в кінці свого лідерського шляху дивитися на людей, і як я зараз дивлюсь на клієнтів, людей. Бо я допомагаю їм знайти найкращу версію себе і з нею жити, проявити її в житті.
Андрій Сусленко: Якщо я правильно тебе зрозумів… До речі, прикольно, що ти про Деніела Пінка згадав і про «Drive: The Surprising Truth About Motivation», по-моєму, так вона називається. Про це… те, що правильно почув: ти кажеш, амбіція для тебе очевидна річ, як у Сергія ідея, то тут амбіція, яка, напевно, з ідеєю прямо пов'язана. Тобто це теж функція лідерства в якомусь сенсі. Ну, а далі ти про елементи лідерства переповів. А мені дуже цікаво: ти сам такий? Так? Тобто ти себе таким
22:39 пам'ятаєш, як ти був в Ambulance? І, можливо, зараз, коли в тебе є, наприклад, ти наймаєш людей до себе там на, не знаю, стратсесію провести, ти такий: амбіція, створюєш умови для розвитку потенціалу, шукаєш внутрішні плечі, важелі, зміну в людях. Тобто це про Дубровіна, це твій тип лідерства?
Віктор Дубровін: Слухай, ти переказуєш от досить близько, але щось є неспівпадіння, я не відчуваю, де саме. Тобто з точки зору ідейності і візійності зараз точно так. Коли я був в Ambulance, там воно було досить абстрактне, не сформоване. Ну, тобто мені складно вербалізувати було, дуже складно. Я розумію: тобто в мене була амбіція, якийсь напрямок. Зараз я в цьому сенсі набагато детальніше, ну, пропрацьований саме для себе, щоб розуміння: я допомагаю оздоровлюватися організаціям, щоб вони були більш реалізовані, здорові всередині і проявлені, результативні назовні. Я можу розкласти, з чого воно складається і як я в цьому допомагаю. В часи Ambulance, мого бізнесу, було складніше, але все одно амбіція і ідея, те, що Сергій каже, вона точно була. Що в мене
24:00 було таке слабо проявлене – це сміливість і рішучість, да. Те, що Сергій казав: оце сміливість і йти вперед і розвиватися. Я був дуже стриманий і дуже обережний. І те, що я в собі за останні роки розвинув, – це оця сміливість, ця проактивна амбіційність, тобто проявлена, да. Не тупити, не впиратися в якісь глухі кути, а рухатись вперед. Ну, тобто для мене і людина, і команда, і організація – це як живе джерело: воно має текти. І як тільки ти його буксуєш, воно починає чахнути, да. І тут треба давати цьому хід і дозволяти розвиватися. Якщо ти сам туговатий, повільненький, ну, це буде транслюватися на команду, і вона буде не така життєстійка. Бо для мене швидкість розвитку бізнесу – це швидкість прийняття рішень. І якщо лідер повільний, така сама буде і команда, це буде її стримувати. А про середовище – от тут 100% так. Це, мабуть, моя якась така вроджена риса, бо я був, як це, его в мене стримане, і досить
25:16 [нерозбірливо] було. Ось. І за рахунок цього я давав багато простору людям, да. І мені було окей, що люди кращі за мене, що вони в чомусь розбираються. Тепер не окей: ніхто тепер не кращий. Ось. І мені було оце цікаво, знаєш, що, типу: ну нормально, клас, мені задача допомогти, і якщо це буде перемога, не за яку я собі вішаю медальку, то це для мене було взагалі окей. Тому я десь близько цього образу: по візії точно так, по сміливості працюю, по створенню середовища, і атмосфери, і культури – оце прям точно сюди. Це мій погляд, це моя перспектива.
Андрій Сусленко: Ти ще й свободу додав, що є важливим елементом. А я зараз слухав вас і подумав: дуже цікаво, знаєте, word cloud, який у нас… word cloud, який
26:11 стосується того, як ми бачимо лідерство в цілому і в собі. Які слова вже прозвучали: ідея, сміливість, любов, свобода, атмосфера, амбіція. А я від себе можу додати: харизма, вплив, делегування, мотивація (ти про Пінка говорив), може бути управління, влада, авторитет, натхнення. Можливо, додасте декілька слів.
Сергій Ноздрачов: Я думаю, ми вже загубились давно. Бо я, наприклад, про себе не говорив. Я говорив не про себе, я говорив про моє бачення, і навіть не про те, який лідер, а що лідер створює, який outcome, який продукт лідерства. Якщо не говорити… ну, послідовники, як на мене, продукт. А от через що, звідки береться це лідерство як феномен? От я казав, що це лідерство береться з того, що лідер
27:06 генерує ідеї і допомагає людям ставати смілішими через проявлення любові. Бо це ще… що таке любов – це окрема історія. Це дуже конкретний психологічно-емоційний стан людей, там з певною хімією в мозку і так далі. Далі лідер створює ці стани в людях, допомагає їм бути в цьому стані. Тоді вони стають смілішими, і тоді в них виникає готовність рухатися оце в невизначеність, долати негаразди, виклики, ризики, страх в напрямку певної ідеї, яка, ну, для них є сенсовною, змістовною. От приблизно це для всіх лідерів. Бо в мене є свій спосіб, як це робити, і я про нього не говорив. Ну, я оце усвідомив.
Андрій Сусленко: Угу. Можливо, в мене є ілюзія, що ти про нього говорив, бо я якісь елементи тебе знаю. Я подумаю: «О, ну так Сергій же ж це вже сказав». Але дуже класно, що ти зараз кларифікував, тому що я тут цілком погоджуюся. «Йдемо туди», умовно, стан номер два, як Вітя каже, або номер три: «Ось чому, ось як, ходімте зі мною». Ну, це звучить як базовий опис того, як лідер робить те, що робить. – В
28:24 мене, Андрюха… я хотів додати, що, ну, це така ідеальна концепція, бо в реальності воно ж так не завжди виходить. І часто, коли в мене нема терпіння чи навичок створювати оце середовище, в якому люди розкриваються і йдуть вперед, я починаю їх пхати ногою, чи рукою, чи ще з чимось. І це наче в мене іде: ідея є, напрям є, але терпіння і навичок нема, тому починається такий [нерозбірливо], вибачте. – Якщо лідерство – це не про терпіння… – Супер. Я люблю Ноздрачова. Нарешті нашу ванільну бесіду проявлять. – Це може бути про терпіння, але зазвичай ні. Ну, от ми вже говорили, да, Вітя сказав про це: self-determination theory, про теорію, яка з 70-х років, яка пояснює, в яких умовах люди розкриваються найбільше. Це от один з підходів, але мені здається, вона така фундаментальна, і для сьогоднішнього менеджменту вона використовується, спортивного менеджменту, військового менеджменту, да: як розкрити оцю внутрішню силу людини. І це три потреби базові: це автономія, autonomy, це компетентність,
29:42 competence, і, ну, relatedness, це спорідненість певна, да: що умови, в яких мене приймають, і для мене це от є певна підтримка. От якісне лідерство, що таке якісне лідерство, да? Ми можемо тут сказати: воно має два прояви, можливо, більше, але як мінімум два: результат сьогодні і такий довготривалий ефект, в майбутню проєкцію. Тобто люди сьогодні дають результат, але одночасно цей результат, він сталий. Крім того, в людях лишається оця сила з ними: тобто їх результати, їх performance, їх поведінка, їх якості, вони, ну, розвиваються і стають кращими в майбутньому. І от лідери, які створюють умови, от коли задовольняються оці потреби в автономії, компетентності і оцій спорідненості (то я так перекладаю оцей relatedness), оці лідери мають найкращі результати. Є купа досліджень на цю тему: в спорті, в військовій справі. І зараз… і воно має такий lasting ефект,
31:02 продовжуючий ефект в майбутньому, і для організації, і для людини. Оце, як на мене, ну, дуже ефективне лідерство. – Слухай, ну, я тут, якщо не проти, підтримую. Бо для мене це про результат сьогодні і результат завтра. Тобто і тут важлива, мені здається, річ про оце performance development: щоб лідер допомагав покращувати ці результати вдовгу, та, щоб це було… загальний тренд був позитивний. Оці стрибки, x3, x5, x10, вони ж відбуваються за рахунок якісних змін і в підході, і в людях. Бо моє розуміння, оте про візіонерство: що масштаб бізнесу, масштаб проєкту – це масштаб мислення бізнесу… – А може, в бізнесу нема мислення? – Кого масштаб? – Масштаб мислення… ні: масштаб бізнесу – це масштаб мислення лідера. Тобто наскільки я широкий, амбіційний, наскільки велика моя ідея, як далеко я готовий закидати
32:20 шапку і як далеко дивитися. Від цього залежить масштаб бізнесу вдовгу. Бо якщо я орієнтуюся на таке: «Ну, в 10 раз більше я не зроблю»… Це про амбіцію, не знаю, може і бути. Ну, просто я ж дивлюсь патернами, які я бачу. І цікаво: коли, ну, в мене ж викривлене, я ж фокусуюся на тому, що, да, confirmation bias, звичайно. Типу, чи бачив я людей з таким мисленням з великими бізнесами? Да, бувають. Але це бувають спайки, ну, тобто це якийсь стрибок, і потім є відкат назад. Бо те, що ти кажеш про результати, я б, наприклад, яку перспективу закинув: для мене є перспектива чотирьох видів результатів. Наприклад, є результати економічні, осяжні, P&L-ки, да, те, що можна помацати. Є результати енергетичні, є результати емоційні і є екзистенційні. Я от, наприклад, за це, як основа піраміди. Я зараз бачу, наприклад, що на економічному рівні є багато компаній, в яких все зашибісь. Ну, тобто
33:40 там за минулий рік, в 23-му, українські певні компанії зробили набагато більше, ніж за всі роки раніше. Але тут питання: а що відбувається на інших рівнях? А на енергетичному там виснаження. – В чому різниця між енергетичним і емоційним? – Енергетичний – це твій стан, ресурс, да: наскільки ти як людина, як команда в ресурсі. А емоційний – це про твій ментальний баланс і про твій емоційний стан. Ну, вони пов'язані, але з точки зору… чи можуть бути в мене ресурс… Ну, він з різних… фізичний в тому числі. Ну, він же складова загального ресурсу, і ментальна там є складова. І тут
34:36 я до того, що, дивлячись на команди, за останній рік які дивився і зараз на які дивлюсь: що з результатами оцими P&L-івськими, продажами чи ще якимись показниками все добре, але тренди по енергії, по стану команди, по емоційному стані команди і по сенсовому, вони вниз. І тут виходить, що ми, ну, наче по бізнесових параметрах все добре, але по іншим складовим тут питаннячка. І є лідери, які на це не звертають увагу. І для мене це така, умовно, короткострокова стратегія: що поки воно не вилізло, нехай, ми туди не дивимось. Я не можу туди не дивитися. По-перше, я точно впевнений, що це частини рівняння, і я розумію, яка побічечка може вилізти з часом, да. І люди на вольових кудись ломляться, да. Але тут питання: коли так трошки його підріже. А воно підріже, так. Ось. Тому [нерозбірливо] на лідерство, да. А тут, дивіться, і тут для мене як для лідера чи там людини, яка допомагає лідерам: я допомагаю цю перспективу розвернути і подивитися, а якою ми як організація чи команда хочемо бути через рік, через два,
35:56 через три. Щоб от вшивати цю ідею в концепт нашої візії, цілей, да. Тобто ми хочемо зберегти ті ж самі результати, але при цьому покращити наш стан і ресурс, щоб могти бігти вдовгу. Бо яка особливість, мені здається, нашого українського середовища: це короткотерміновість мислення і дій, шорт-термізм я це називаю. Ну, тобто у нас ніхто не думає, да, про екосистемні великі проєкти на 10–20 років. – Одиниці. Не треба говорити, що ніхто. – Але не так часто. – Не так часто, да. – Все вірно, ну, тобто одиниці, я ж кажу, да. Але штука в чому: щоб в тебе була комплексна картинка оцієї візії. Для мене, наприклад, важливо, щоб вона була екологічна, ну, тобто do no harm, не роби поганого, там, не
36:53 завдавай шкоди зовнішньому середовищу, клієнтам, [нерозбірливо], екосистемі і людям всередині. Ось. От для мене це екологічна, здорова організація. А зараз це викривлена. І я як лідер… от мені оце цікаво: мені цікаво, щоб всередині було здорово, і назовні процвітаюче, [музика]
37:19 результативно.
Андрій Сусленко: Звучить як оптимальна і ідеальна картинка. Дуже цікаво, наскільки це реалістично, реалізовно сьогодні, в рамках повної війни і в рамках того, що ти описав: що за 23-й рік великі результати, ціна – це стирання. Просто, ну, люди стираються, сили стираються, багато що стирається. Вот, те, як ти описуєш, звучить для мене ідеалізовано. Тому дуже цікаво, як воно накладається в реальності. Ти приходиш і починаєш людей мотивувати, надихати, давати цей свій servant approach, який я іноді даю, а люди кажуть: «Да, Вася, йди, нам треба, короче, заробити [нерозбірливо]». Ось так. Чи якось… Ну, вибач, що я так, може, нахабно. І тобі власники кажуть: «Слухай, Дубровін, ну, минулого року це було актуально, а зараз нам треба…» От, і тоді виходить, наші з тобою моделі не працюють.
Віктор Дубровін: Моя ж роль – якось не бути замінником чи аутсорсером вирішення якоїсь задачі для клієнта. Тобто в мене нема задачі… я не беру собі прийти в команду і якось їх накачати енергією. Оце булшит. Моя задача – з точки зору допомогти команді побачити себе збоку, і лідеру, і захотіти з цим
38:37 щось зробити. І для мене і лідерство, і коучинг, в принципі, це інструменти, які спрямовані на дорослішання людей. І те, що Сергій каже про «любити», я дуже згоден, це дійсно важливо. Але важлива історія: щоб людей любити, але не перелюбити, а з іншого боку, їх розвивати і не порвати. І оця майстерність лідера: щоб їх, як дитинку… Ну, ти ж її можеш залюбити, що вона буде нездібна, вона буде несамостійна. Так і з командою. Але зараз через напруження є перегин оттуди, в витискання, вижимання людей, да. А я скоріше приходжу показати, щоб люди синхронізувалися між собою: а їм в цьому взагалі як? Вам в такому темпі скільки ви
39:32 ще так пробіжите? А якщо ще рік так будете бігти, що з вами буде на виході? А як вам з цим? А, може, трошки можна це вибудувати, да. І для мене це про дорослість і відповідальність за те, що у нас є всередині компанії, команди, і за те, що з нами. І моя задача – це показати і знайти оці кроки, які можуть трошки покращити цю ситуацію, не роблячи за клієнта нічого. Це команда лідера, бізнес-лідера, це їх життя. Я можу в цьому бути допоміжним. – А, може, ні. Тобто те, що я почув: ти приходиш фактично до тих людей, які стають більш… до одного з типів лідерства, які описують, ви всі його знаєте, назву його автократичним, наприклад, зараз, Сергію. До, наприклад, вони були, не знаю, демократичними, партисипативними, трансформаційними. До цього. Тут війна, та-та-та, стало складно, треба результати. І вони вже там рухаються, умовно кажучи: «Давай вижмем». І приходять до тебе з якимось запитом. А ти їм, як в дзеркало, показуєш: «Оце ось, може, добре, може бути ось так». В мене є зараз такий клієнт, і я бачу, Вітя, про що ти говориш, я це відчуваю, тому що дзеркала такі створюю, і далеко не завжди працює. Сергію, дуже цікаво: в твоєму досвіді робочому зараз, не лише над освітніми проєктами, але і з тими, хто
40:52 до тебе приходить в kmbs, які клієнти до тебе приходять на сьогодні з лідерськими запитами? Або в них не лідерський запит, просто вони як лідер якийсь запит мають, а там розкривається щось про них як про лідерів.
Сергій Ноздрачов: Дуже цікаво. Все так намішано. Ну, це нормально, тому що так в світі намішано. Ну, по-перше, тут на мене Вітя посилання давав: я не говорив «любити», з одного боку, да. А найголовніше, не треба плутати корупцію з любов'ю. Дивись, ну, це термінологія: перелюбити неможливо. Неможливо перелюбити. Можливо дати щось, ну, дати, да. І це так званий м'який менеджмент, да. Такий… Мейо, здається, Мейо точно: це от такий relational підхід в менеджменті, в роботі з командою. «Дайте їм смузі-музі, дайте їм там, ну, там психотерапевта, спортзал і все таке». Це не про любов. Це може бути про турботу, а частіше – про корупцію: «Давайте ми їм дамо все, хай там [нерозбірливо] працюють». Це інше взагалі. Любов – це про інше. От, і я от хочу… Да, це перший момент, і це плутаємо, ми просто не знаємо, що це таке. Бо, ну, давайте так, оце перший момент.
42:12 А другий момент, стосовно оцього демократичного, авторитарного, ліберального лідерства, да: це такий [нерозбірливо] концепт, наскільки, от, ну, в моєму розумінні, наскільки я знаю, це така штучна модель, і не існує, тому що воно набагато складніше. Та. А що існує? Існує два підходи, вони змішані: як ми можемо досягати цілі через людей, да, як ми можемо, ну, щось, от, створювати умови для людей, щоб ми рухалися, там досягали певних цілей. В принципі, є два підходи: мотивація і стимулювання. От. І причому стимулювання буває stick and carrot. Оцей carrot, оці плюшки часто плутають з любов'ю і мотивацією. Ну, як, да. І от, по суті, будь-яке стимулювання в тій чи іншій мірі – це про насилля. Любов з одного боку і насилля з іншого боку. – Примус. – Окей, примус. І от, ну, я не кажу, що цього не треба робити. Я не знаю, чи можливо повністю без цього. Але коли ми порушимо баланс (а він майже завжди порушений, дуже часто порушений в сторону примусу, в сторону стимулювання,
43:30 тиску), тоді в нас оці всі негативні наслідки виникають. Якщо говорити про любов, ну, науковою мовою (а наука вивчає, да, там є Барбара Фредріксон, Маркус Бакінгем, тобто є певна плеяда людей, які вивчають любов в бізнес-контексті, і в контексті організації, і лідерство в тому числі), то вони говорять про що? Звідки ця любов береться? Ну, по-перше, це про те, щоб дати людям можливість робити те, що вони люблять. Тобто любов, вона зсередини йде як мотивація: як розкрити те, до чого люди так схильні, через активності. Тобто от коли вони свої таланти розкривають. Через сенси: вони роблять щось, що для них дуже важливо, ну, meaning англійською, да, туди вкладаються і сенси, і цінності, да, оце meaning, да, [нерозбірливо] values and оцей purpose. І через relatedness, да, те, що от Вітя казав, через взаємодію з людьми. От любов проявляється от в цих трьох, якби, куточках: я роблю те, що я люблю, я роблю те, що для мене дійсно важливо, і я роблю це з тими і заради
44:50 того, хто для мене близький, важливий, і так далі. І от лідер, комбінуючи цими, ну, моментами, може створювати умови для того, щоб кожен в організації був на своєму місці, щоб ми домовились, куди ми рухаємось. І тоді буде потрібно набагато менше стимулів. – Слухай, Сергію, ну, мені просто тоді цікаво, давай, щоб прояснити: для тебе любити – в чому саме проявляється? Ну, типу, прояви любові… – Прояви любові лідера? Я про те, знов-таки… я зараз скажу, але я говорю про те, що лідер – це той, хто створює умови, коли люди в стані любові до життя. Оце інше, да. І він, ну, він… вона через інше. Це може бути по-різному проявлятися. І, але, ну, от просто, щоб прояснити, да, clarify, як це уточнити: але що важливо для послідовників, що найбільш сприяє цьому? От, якщо, да, оце цікавий момент. І от, знов же ж таки, якщо взяти оцю книгу, там є дослідження
46:10 Cisco, величезна організація, да. Вони разом з [нерозбірливо] Institute і Harvard Business Review зробили дослідження найуспішніших керівників, лідерів команд і шукали: а які ж вони? Для цього вони попросили, там, здається, 15 000 їх було, щось таке, і вони попросили працівників описати лідера команди, послідовників, да, учасників описати, які вони, і знайти, ну, яка ж кореляція, які в лідері. Причому це в Cisco, в конкретній організації, це не десь там в цілому, в середньому: які в нас лідери найбільш ефективні, тому що вони порівнювали performance-результати. І от як описують. І що цікаво: знайшлась лише одна кореляція, і вона взагалі не про прикметники. Ну, який лідер, да: там цей, люблячий, чи що там, справедливий, надихаючий, там точний, от, будь-які прикметники, попросили написати прикметники – doesn't matter, вони не мають значення. Має значення кількість цих прикметників: чим менше прикметників, тим більш успішна команда. Ну,
47:28 і вони роблять (я з цим погоджуюсь) висновок, що найкращі лідери, вони спайки, вони дуже зрозумілі для людей, і люди люблять зрозумілих, тому що вони можуть тоді довіряти. Я от особисто, те, що я робив (ну, це вже нещодавно було): я запитував людей, які в моїх командах працювали. Ну, два питання. Я дізнався, що більшості моїх людей пропонували більшу зарплату. Бо в нас було дуже таке… ну, я всіх навчав, це мій стиль лідерства, воно експертне: до мене… я завжди знаю відповіді. Ну, так було. Я придумував, що робити і як це можна зробити, я це сам не робив і давав людям можливість проявитися, да. От. А з іншого боку, ну, для цього треба постійно людей розвивати. Ну, кому подобалось, ті лишились. От, хто лишався, це
48:24 невеличка кількість, це там пару сотень людей, мабуть, за оцю всю історію, може, трохи більше. Але коли я питав… більшості з них пропонували більші гроші, і майже ніхто не пішов, поки не пропонували втричі більше. От я так в середньому порахував: втричі – йшли, вдвічі – багато було кейсів, відмовлялися. Я кажу: «Чому?» Ну, там було декілька причин, дві основні… ні, ну, три основні, це вже про моє лідерство. Перше: у нас зарплата виплачувалась двічі на місяць. Ну, це важливий момент. Тобто це стабільно, ці двічі, і майже завжди вчасно. Ну, тобто якщо на один день, це вже люди думали: «Ой, блін, щось сталося». Тобто зарплати невисокі, але завжди надійно. Оце перше, це просто, да. Друге – те,
49:20 що, ну, одне з таких, що мене здивувало: що мені кажуть, ну, про надійність, ну, це моє, да: «Ти стабільний». А ви ж знаєте, наскільки я стабільний. Я такий думаю: «Стабільний?» Ну, кажу: «А в чому, якби?» Ну, я ж різний був, там і емоційний, як… надлишкові емоційні реакції, да, надлишкові, назвемо це так. Я от одного там спитав. Каже: «Слухай, ні, ну, ти можеш там що завгодно, там, що ти там кричав щось там, але ти ніколи, жодного разу, скільки я з тобою працювала (ми років там 15 з ним працювали), не прийняв емоційного рішення відносно людини». Ну, будь-якого рішення. Тобто розсудливість отака, да. І справедливість. Ну, а третє (знов, це моє, я не думаю, що це універсальне): що в кожного з людей був якийсь кейс, ситуація, коли була дуже потрібна допомога. Як правило, це або гроші, або юристи, не для робочих справ, для дітей, для когось, або якась там, ну, організаційна допомога.
50:38 Вирішити якесь персональне питання, яке для людини було, ну, непідйомне взагалі. А я якось вирішував. Я забув про більшість з них, а мені от зараз нагадують, і для людей це було взагалі суперважливо, і вони це пам'ятали, були дуже вдячні. Ну, але це мої конкретні кейси, вони, мабуть, не універсальні, хоча хто зна.
Андрій Сусленко: Залученість, як я і бачу, експертність, розсудливість, справедливість. В чомусь це те, як я почув, твої співробітники завжди так тебе бачать. Угу. Круто, що я за коротку співпрацю з тобою в партнерській зоні точно бачу розсудливість, справедливість, експертність і достатньо залученості, коли мені потрібно персонально, let's call it this way. А прям відразу захотілося запитати, знаєш, я згадав: а як в мене було? Але так як я ж ніхрена не бізнесмен, я такий [нерозбірливо] лідер, тобто я свою маленьку практику бізнесом назвати великим складно, це така підприємницька діяльність на мінімалках. І в мене була асистентка Катя, з якою ми працювали. Тобто це єдина людина на моїй зарплаті, буквально. Коли Катя йшла, то вона потім написала таку штуку, яка була якраз про
51:57 залученість, про навчання, ну, про досвід навчання, про екстра-довіру. Ну, знаєш, іноді навіть наперед довіру прям занадто можна, наперед, in advance too much навіть, це можна було… Згадував про це. А потім згадував, як командами управляв, то якраз ця залученість, експертність… не експертність, залученість в першу чергу, підтримка, те, що Вітя розповідає, розкриття потенціалу. Тобто я знаходив простір, завжди знаходив час і простір. От у цього завжди обмеження, тому що ти отакий, якби, більше не запхаєш. Якщо запхаєш, то ти, якби, розтягуєшся, ну, складніше. Тут ми з Вітею, думаю, що в цьому шматку певним чином схожі. Слухай, Вітя, а що тобі кажуть твої співробітники колишні? Як Вітю як лідера як описати можна?
Віктор Дубровін: Ну, тихонько, слухай, ну, я не питався прямо питання, як би вони мене описали. В мене просто був прикольний досвід: я, коли півроку тому їхав з гарною подругою, яка в мене працювала (я їм проводив сесії в новій компанії), ось, і вона згадувала, говорить: «Слухай, ну, звісно, в нас була атмосфера і команда просто незабутня». Ну, тобто люди
53:17 зараз збираються і згадують, як ми тоді [нерозбірливо]. І для мене це показник. Ну, бо оця, для мене, знаєш, лояльність компанії і проявляється в тому, наскільки довго люди готові в компанії знаходитись і чим вони готові за рахунок цього жертвувати, да. Тобто, ну, і в мене, як з Сергієм, не були якісь захмарні зарплати, були нормальні зарплати, але ми намагалися компенсувати це саме атмосферою, відношенням до людей, да. І оця така людяність, бачення в людях людей, а не функції, і оцей простір, як ти кажеш, для того, щоб людина могла бути собою, не боялася робити помилки, про них розказувати і готова була навчатися. Це те, що я створював, да. Тобто мені, з одного боку, було як фасилітатору, коучу цікаво працювати з командою, трошки експериментувати, да, різні техніки використовувати, і це було цікаво. А з іншого боку, це про оце таке антропологічне дослідження: як люди в динаміці починають по-іншому вести себе,
54:40 проявляти і розкривати. Бо цей Девід Сноуден сказав (я там… колись він в Київ приїжджав, це про Cynefin framework, якщо пам'ятаєте), він казав, що в будь-якій складній системі важливе значення мають не самі елементи, а зв'язки між елементами, да. Тобто як в мозку має значення не кількість нейронів, а якість і кількість зв'язків. Те ж саме моє бачення по відношенню до будь-якої живої системи. І команда – це для мене жива система, і в команді має значення сила та якість зв'язків в команді. І один фокус – проявляти краще в людях, а другий аспект – це вибудова оцих зв'язків в команді, які підсилюють один одного і створюють це середовище через певні принципи і правила, які допомагають оцій стабільності. Як Сергій сказав, що, ну, передбачуваний… люди хочуть передбачуваних людей, і, в ідеалі, щоб вони були автентичними, да. Вони мають: «От я такий, от такий, як є, я не є дволикий».
Сергій Ноздрачов: Ні, тут нюанс, Вітя, вибач, вибач, тут нюанс. Я інколи кажу це так, частково, але я все ж
55:58 таки кажу, що от я ж це викладаю. Мені: «Ну а що, є такі керівники: ну от я такий, приймайте, який є». Не зовсім. Тому що я зазвичай їм кажу: «Слухайте, жлоб чи хамло – це не сильна сторона, це погане виховання». Це не про автентичність, да. Тобто тут, ну, до певної межі, до певної. Хоча дволикість, як це, лицемірство, воно гірше, ніж бути… – Я тут згоден, Сергію. Я тут, ну, тут, звичайно, є певні нюансики, це ти вірно тут підмічаєш. Тут просто про… ну, типу, зрозумілий краще, ніж дволикий чи абстрактний солодкий хлопець. Я ось до цього, я в полярності це переводжу. Ось. Але, обираючи, якщо є людина автентична, якщо вона є зрозуміла, і вона працює над собою, над покращенням, від… точенням своїх багів, і люди це бачать, це ж для людей приклад. В моєму розумінні, лідер – це така первинна клітина, яка копіюється всіма в компанії, да. Це як: ти не можеш щось транслювати і цим не бути. Ну, ніякі… всі програми змін рушаться, бо ми про щось домовляємося, а лідер цьому не слідує. І тут відповідальність:
57:20 оці домовленості, стабільності нема. І оце, як частина… те, що ти сказав про зарплату, це як частина нашого контрактингу: ми домовились, і воно, бляха, буде. Так. І це з точки зору надійності, впевненості – це офігезно. А якщо ми про щось домовляємося, воно не витримується, і лідер каже: «Ну, давайте, будьте відповідальними», – а сам починає *** якісь домовленості, ну, там щось забув: «Ой, знаєш, в мене було щось важливе». Ну, чувак, воно для тебе наче дрібне, але це оця дірка, через яку витікає і довіра, і оця цілісність організації. Тому оцей напрям: що я цілісний, автентичний, але при цьому я показую на прикладі, що я з цим працюю. І Андрюха на початку говорив про вразливість, і оце дуже важливий аспект, да, що особливо зараз. Бо всі розуміють, що ніхто не вивозить на 100%. І сказати, що: «Блін, мені триндець, я втомився», – для мене це нормально. І я міг в своїй команді (от зараз я вам розповідаю, згадую) сказати: «Слухай, я не знаю, в мене нема відповіді, я не знаю, що робити з цією проблемою». І для мене було це видих, а для людей – розуміння, що це нормальна жива людина, а не якийсь
58:38 там лицар в обладунках, який корчить із себе, що він все знає. І ефект супергероя, да, що там неприступного, який знає всі відповіді, – оце теж про якусь неоригінальність і нетрушність. Ось. І це теж важливо розуміти: що ми люди, я маю бути людиною. І, в моєму розумінні, це про «бути тією зміною, яку я хочу бачити в людях». І якщо я хочу бачити розвиток, я маю розвиватися. Якщо я хочу відповідальності, я маю бути x5 відповідальний до будь-якої домовленості з ключовими людьми в команді.
Андрій Сусленко: Відразу подумав: Сергій хитає головою і каже «не згоден». Дуже подобається, є предмет незгоди. – Тобто не підходить… предмет незгоди: це, якщо, ну, це класно звучить, але реальність життя… Ну, я ж про дослідження, яке… ну, конкретні випадки можуть бути по-різному. Але стосовно «в п'ять»: чи потрібно дійсно лідеру бути в п'ять разів відповідальнішим, ніж інші? Ну, схоже, що не обов'язково. Це класно, коли це так, але не обов'язково. Тому що, на щастя (і це гарна
59:56 новина для лідерів команд, організацій), кредит довіри, і оце, як це, дозвіл на виключення, на помилку в лідерів більше з боку послідовників, ніж здається. Інколи достатньо бути навіть трохи менше, ніж вимога. Але все ж таки має бути, я згоден з чим: що має бути певна синхронізація, має бути певний alignment, як це сказати, ну, синхронізація, відповідність, та. Але не обов'язково в п'ять разів. Тому що лідери є, ну, різними. Є лідери, яким дуже важко тримати слово, їм треба… Але якщо люди побачать… Ну, і це вже, ну, от те, що бачимо з цих же досліджень: якщо люди бачать, що лідер прикладає зусилля, що є певний прогрес в цьому, вони вп'ятеро, ну, вмикають. І, ну, не всі, знов же ж таки, а от таке. А є лідери, які настільки (оце нюанс), настільки вони відповідальні, що вони таке від… ну, вимагають від людей. Тому що для них… вони супер відповідальні, їм здається, всі такі мають бути. Тобто
1:01:15 інколи це, або вони так стараються, що вони вважають, що всі так. Тут треба, от, знов-таки, про автентичність: автентичність з одного боку, а з іншого боку синхронізація з цінностями. Отут має бути певний баланс. Ну, те, що Вітя і казав. От, не завжди в п'ять разів треба бути, ну, більше. – Я от про це… я скоріше за Сергія тут.
Андрій Сусленко: Ідеальна картинка, ідеальна модель, мені дуже подобається, як її наслідувати. Я не є ідеальним прикладом ідеальної моделі, але я точно прикладаю зусилля, щоби бути якимось прикладом. Просто x5 відповідальності, або x5 бути таким чи сяким – не можу сказати, що в мене це стабільно виходить. У деяких моїх клієнтів щось з цього точно виходить. Щось виходить точно в мене. В прям таку оптимальну картинку я навіть собі не ставлю, якщо чесно. Мені дуже подобається, Вітю, що ти здатен нести це, як ти назвав, версію себе 2.0 і версію клієнтів 2.0. Дуже круто, що ти здатен це тримати в фокусі і цьому слідувати. Це респектую. Але моя реальність more complacent, але не в поганому сенсі, а в сенсі того, що я просто з себе трохи знімаю цієї напруги. І тут ми переходимо до питання здорового лідера, нездорового лідера, і нахрена, ну,
1:02:31 чи можна не бути лідером і бути окей. Як Сергій сказав: «Я в цілому нормальний», майже окей, і там не як ті Ілони Маски і всі інші, з певними нарцисичними або психопатичними елементами. Тут хочеться запитати вас про те, чому лідерство може бути шкідливим, да. – Можу додати: x5 – це була умовна цифра, щоб була ясність. Я б ставив питання по-іншому: чи можу я вимагати як лідер відповідальності, якщо я є не дуже відповідальним? Та. – Кажеш, вимагати? Чому ти не можеш? – І які шанси, що воно з'явиться? – Відповідно, шанси, що високі, залежить від того, як ви домовитесь з [нерозбірливо] групою компанії, [нерозбірливо]. По-перше, від кого вимагати. Є люди, які
1:03:26 більш відповідальні від природи, ну, або от, ну, з точки зору сильних сторін. Від них можна просто, якщо домовитися. Там важливо, щоб домовленість, да, була, і все. І можна їм дати, і вони будуть розуміти: що ти навіть щось не робиш, а вони все одно будуть робити, тому що ви домовились, бо вони від природи схильні. Оце одна історія. А інша історія: що, звісно, якщо з середніми людьми, да, не крім оцих особливо талановитих у відповідальності, якщо в нормальних людей… Ми домовляємось і нічого не робимо як лідери – ну, звісно, тоді ми їх демотивуємо. Але якщо ми робимо, але вдвічі менше, ніж вони (це теж умовна цифра), то, скоріше за все, це, якби, окей. Тут важлива домовленість, да. Можливо прийняти… знаєш, як Черчилль, це цікаве: в нього було це
1:04:21 письмове розпорядження: «Ніколи не виконуйте моїх вказівок, якщо вони не є письмовими». Це письмове розпорядження, тому що він їх міняв. От. Тобто тут є, от, є таке автентичне: от знайти свій спосіб проявити це лідерство, в тому числі створити оці домовленості і домовитись про відповідальність. – От я більш гнучко, знаєш, тут, от, питання гнучкості. Про… я проявив себе, можливо, так, не знаю.
Андрій Сусленко: Можна ми тепер перейдемо до антилідерства, або навіть не так: кому не потрібно? Чому, Сергію, ти заявив на початку, що багатьом не потрібно бути лідерами, і взагалі лідерство або не притаманне, або що ще? Поясни.
Сергій Ноздрачов: Це, будь ласка, можу. Але це два дуже різних питання. Є люди, які… Окей, притаманне, не притаманне – одне питання. А кому треба – вот, це те саме питання. Друге питання – це не лідерство. Ну, якщо говорити про притаманне, непритаманне: так, є люди, які, ну, от вони від природи такі, це можна в дитячому садку вже побачити, в когось проявляється раніше, в когось пізніше. Ну,
1:05:40 ми про це вже говорили: їм більше за інших треба. Ну, от, і вони такі, що можуть вийти за рамки. Ну, в принципі, ну, я розумію, що я багато речей робив, думаю: нащо я їх робив? Ну, не міг я не робити, тому що цікаво, блін. Ну, якби, нащо мене в Китай понесло, да? Нащо мені всі ці стартапи якісь, там багато дурнуваті? Ну, тому що, блін, цікаво. От: розширити свої межі, розширити свої границі – оце от прояв лідерства, да. Якщо цього нема, то не треба, ну, себе, їжачка, якби, видавлювати, да. Тобто якщо нема цієї амбіції, чи треба це розвивати – це велике питання. Інколи, мабуть, буває, що людина стає в таку роль, треба проявити. Ну, це окрема історія. Але переважно є люди, яким треба більше впливу, змін, реалізації ідей, амбіцій, а є, яким менше. І отут треба просто свій масштаб визначити. І от, знов-таки, автентично рухатися: чи хочу я міняти країну, і яким чином, чи хочу я міняти команду, інших людей, чи хочу я змінювати себе. І отут в мене ж це ієрархія. Я думаю, що лідером для себе має
1:07:01 бути кожен. Ну, це така авторська позиція в житті, і оце персональне лідерство, воно, ну, воно, якби, ну, має бути, інакше… Ну, це і є людяність, людина, оце humanity, це і є про персональне лідерство, да: як вийти за межі біології, як жити не якимись інстинктами, а все ж таки сенсами, цінностями, не знаю, любов'ю, врешті-решт, да. От, оце на рівні персональному. На рівні команди: чи потрібно людям бути лідером команди? Ну, це вже питання: далеко не всім. От. А тим більше кудись лізти. Тому я б, от як Сковорода, Григорій Савич, казав, що для щастя треба знайти своє місце в цьому світі і бути тим, хто тобі по серцю. До лідерства це має безпосереднє відношення. От, це про те, що всім потрібно. Стосовно негативного лідерства: лідерство – це ресурс, і воно може бути руйнуючим. Ну, якби, я бачив книги, конференції… Ну, от я ж в міжнародних конференціях, там різних, приймав участь: ну, кожна третя, якщо про лідерство, малювала Путіна як
1:08:20 лідера. Ну, блін, він був дуже широко представлений, тому що в нього купа послідовників, якщо розглядати утилітарне лідерство як спроможність генерувати послідовників і вести їх в якомусь напрямку. Ну, ось. А Гітлер? Ну, тобто харизма, все дела, и погнали там. Ну, таких, ну, прикладів же… Наполеон – Наполеон складніший феномен, мабуть. Тобто лідерство як ресурс може бути руйнуючим. І от тут, якби, це вже питання етики і так далі. [музика]
Андрій Сусленко: Дуже відгукнулася фраза про те, що лідером для себе має бути кожен. Що це взагалі така супер базова точка, від якої можна йти. А далі: ну, притаманно тобі, споріднено тобі командою управляти, або направляти, або якусь з лідерських [нерозбірливо], ну, клас; організацією – ну, чудово; школою – блін, зашибісь; районом – добре; державою – будь ласка; планетою… Цей розподіл мені цікавий тим, що ти нас направляєш все одно, якби, на себе, [нерозбірливо] увагу до себе: що ти не мусиш бути гіперлідером для всіх, але для себе в першу чергу це
1:09:38 авторська позиція. І тут, до речі, такий маленький… це вже зона психології, така, достатньо очевидна: наскільки людина, на твою думку, Сергію, і на твою думку, Вітя, здатна своє лідерство відчути і зрозуміти, при тому, що їй, цій людині, це притаманне або непритаманне? Як ти сказав про Путіна і про Гітлера, і, напевно, про багатьох неназваних, там менш популярних, але, як це, достатньо впливових людей у світі: то їхнє лідерство шкідливе для людей в цілому, але дуже ефективне в багатьох аспектах, і ці люди можуть думати про себе як про фантастичних управлінців, лідерів, все інше, але воно дуже шкідливе в багатьох аспектах. Ось цей… от в мене просто, скільки я не думаю про тему лідерства, я міркую якраз з цих історій: що хтось цим користується несвідомо і охрініти які результати робить, і робить якусь користь для світу; хтось цим користується несвідомо і робить багато некористі для людей, для світу, думаючи, що робить користь; хтось свідомо користується і робить мало, бо цього достатньо для людини. Ось в цьому я перебуваю роздумі, і, може, з вами трохи хочу про це подискутувати. Мені цікаво, міркуючи про антилідерство або про те, про що один наш слухач нам казав в аудіозаписі: що є люди, які можуть бути потужними лідерами завдяки
1:10:57 тому, які вони психологічно, наприклад, класні психопати; а можуть бути офігенними лідерами, тому що чудово маніпулюють, мають класну візію, абсолютно неемпатичні і добре вміють, як це, правильні стратегії робити. І вони можуть свідомо… не думаючи… думаючи, що вони класні лідери, рухати кудись там планету, державу, команду, шкоду створюючи цим людям. А є ті, хто свідомо створюють, назвемо це, добро (зараз це бінарно звучить, але тим не менше), і там умовно правильні лідери, в твоїй, Вітя, парадигмі, бо для мене ти такий правильний. І оцей конфлікт я не знаю, що з ним робити. Ну, тобто він для мене не вирішуваний. Ну, тобто, знаєш, як: ми можемо якісь концепції, правила читати, не знаю, і Друкера, і Браяна Трейсі, кого завгодно про лідерство, але світ буде ось таким, і хрін його знає, що з цим робити. Вот. Ось про це я хотів запитати: чи ти думаєш про це? Якщо думаєш… то я не хочу це лікувати аж ніяк. Я просто хочу, щоб ми були свідомі: як допомогти людям більш свідомими бути про свою лідерську здатність або, навпаки, про цю нездатність: «І все-таки все зашибісь, я пішов, мені достатньо».
Віктор Дубровін: Слухай, тут стільки контекстів питання зашив, що прям не знаю, за що… Тому що наша тема, вона гіперконтекстуальна взагалі, я розумію.
1:12:16 Андрюха, дивись, я трошки накидаю, може, трохи туди, трохи не туди, бо, ну, відгукується багато речей цікаво. Дивись, тут важлива штука – це про автентичність. Ну, а чи хочу я взагалі бути лідером, чи воно мені потрібно, да? Це ж про щире питання. Бо, може, я хочу стати лідером, бо так треба, бо збоку всі друзі стали лідерами, бо мене промотували кудись. Тобто це вимушеність: мама з дитинства каже: «Боже, як ти… ти подивись, я тебе прям бачу директором, просто з дитинства», а він експерт там якийсь, там, не знаю. Ну, тобто це перше питання: це взагалі воно мені потрібно? І те, до чого я починав: що мені цікаво досліджувати, що це лідерство є в авторській інтерпретації. От для мене там щасливе наповнення життя – це одна історія. Так само гарний лідер для мене – це інше наповнення. І для мене воно, як ти казав, екологічне, воно, ну, мінімально шкоди приносить, як якомусь… І я не лідер-досягатор, який за будь-яку ціну має добігти до цілі: якою ціною там – людей,
1:13:34 зусиль, емоцій – мені похрін. Є такі люди. Окей, це їх шлях, да. Але там, ну, оця навіть вертикальна… вертикальний розвиток лідерів по [нерозбірливо]: кожен досягатор рано чи пізно переходить на рівень індивідуаліста. Я був лідером-індивідуалістом, і це, ну, там є свої плюси, мінуси. Зараз я на рівні переходу в стратега. А це зовсім різні логіки мислення. І моє наповнення лідерства, воно зовсім інше, ніж може бути в інших, да. І, згадуючи себе в компанії, я розумію, що інше. Але мені важливо, щоб це було максимально екологічно і щоб я був максимально екологічний. Звичайно, не буде ідеальним, ніхто не буде ідеальним. Але якщо є в мене прояви, як це, запит, намір, потреба проявляти себе, я маю розуміти, як це по-моєму, по-здоровому. В когось свої сенси, в когось свої цінності, вони можуть відрізнятися, да. І це окей. Але мій авторський стиль, він передбачає таку турботливість і розкриття потенціалу, і свого, і людей, щоб ми досягали кращого і щоб ми кайфували від процесу і від того, що ми стаємо кращими. Це про
1:14:53 усвідомленість. Бо те, що ми казали, є метанавички там лідера, людини: і усвідомленість, і толерантність до відмінностей, це безоціночність, безоціночність, да, це там креативність, емпатія – це такі речі, які фундаментальні, і мені вони відгукуються і важливі. Але якщо переходити на рівень лідерства і антилідерства, для мене тут простіше. Я дивлюсь через реалії, да. Я тут не як Сергій: він глибше в дослідженнях розбирається, багато знає нюансів. Я через реалії дивлюся. І тут прості речі: для мене поведінка, і культура, і атмосфера, вони формуються через атоми взаємодії, через атоми дії і бездії. І те, що більшість людей… я питався і досліджував і через лідерів, і через команди, я розумію, що якщо лідер відсторонений, в принципі, воно скоріше грає в мінус. Якщо він живе за своєю агендою і не дуже ставиться уважно до людей, до їх цілей, до інтересів, це скоріше грає в мінус. Якщо він створює непрозорість, це скоріше грає в мінус. Якщо він не виконує домовленості, це скоріше в мінус. Якщо він давить, змушує, тисне – ну, скоріше в мінус.
1:16:13 Якщо я бачу ресурс, а не людину, то скоріше це в мінус. Якщо він не вміє підтримувати і давати простір емоціям, особливо зараз, це скоріше в мінус. І є навпаки, да. Тобто якщо я не збоку чи зверху, а разом з тобою (ну, це така внутрішня настройка: ми від «я» до «ми», лідерства «ми як команда»), то скоріше це в плюс. Якщо він ділиться знаннями, досвідом, експертизою, інсайтами, це скоріше підтримує. Якщо він хвалить, відзначає навіть зусилля, не досягнення, а саме зусилля, це скоріше грає в плюс. Якщо я в контакті з вами, якщо я автентичний і не приховую свої щирі емоції, якщо я можу подякувати, це скоріше грає в плюс. І для мене це розпадається на такі маленькі молекули поведінки або бездіяльності. Бо, наприклад, якщо важливий аспект – це така справедливість, і якщо лідер до когось наче справедливий, а є виключення, – оце велике питання, як це впливає на команду. Знаєш: всі рівні, але є хтось рівніший. А якщо рівніший, то тут теж питання, як це впливає на команду. Тому це про таке
1:17:32 цілісне для мене сприйняття і вибудову таких маленьких акупунктурних дій, системи координат для команди, яка створює більш сприятливе і більш надійне, впевнене середовище. І якщо як метафору, знаєш, це для мене: лідер, він як вогник, і він може гріти і підсвічувати навколо себе і людей, і запалювати їх, а може спалювати, да. І от це питання: як бути тим вогником, який має таке довге світло, як маяк, великою ідеєю кудись він світить, і він запалює і гріє інших, щоб вони разом з ним туди йшли.
Андрій Сусленко: Мені здається, зараз можна вирізати ці 5 хвилин і зробити лідерський ролик на YouTube, фактично. Ну, ти зараз пояснив через те, як ти… ну, як ти накидав на моє запитання відповіді: от good or bad для тебе стосовно того, з яким
1:18:30 лідерством або з якими способами лідерства в умовно твою сторону може бути ок чи не ок. І ти дуже здорову, сучасну, здорову модель, і книжкову, і вона вже давно в практиці є, описав. Я відразу думаю: так, ну, звучить так, якби я був цією людиною, яка з такими людьми взаємоділа, то там, де в плюс, там точно в плюс і для мене, там, де ти сказав, там, бляха, і для мене в мінус. Ну, тобто, бачиш, ми з тобою в багатьох аспектах схожі. Просто, ну, це така достатньо очевидна річ, просто ще раз це підкреслило. Цікаво це трансформувати тепер до тебе, Сергію: не те, як Вітя відповів (але на це ти можеш, якщо хочеш, також відреагувати), а більше до первинного запитання, про, якби, усвідомлений, неусвідомлений ефект від лідерства, позитивний і негативний. Пам'ятаєш цей шматок, про Путіна, Гітлера, який ти сам задав. Чомусь мені здається, що в тебе буде дуже реалістична відповідь, така заземлена в реальність цього світу. Якщо наші з Вітею речі, вони можуть звучати принаймні оптимістично, вот, то в тебе дуже реалістично.
Сергій Ноздрачов: Хоча… три коментарі, чи три… По-перше, я згадав історію. Я не буду цю людину називати, всім відома лідерка
1:19:49 українська. Я якраз… ну, мені важко оцінити її роль, але для мене це скоріше негативна роль в історії України. Але от в певний момент я опинився поруч, ми говорили. Я абсолютно усвідомлював, в мене купа інформації, що там було всередині про її команду, бо в мене близька моя подруга була членом її команди. І я от постояв три хвилини біля неї. Я розумів, що якщо вона зараз скаже: «А погнали» (ми були десь чи на четвертому поверху), «а погнали от з вікна», то, блін, велика ймовірність, скажу: «Ай, давай». Тому що вплив цієї людини, він фантастичний, коли ти от в полі. І вона робила все те, що казав Вітя в плюс, от вона все це робила, да. От тут я до
1:20:44 чого: те, що описав Вітя, це для мене не стільки good і bad, скільки ефективно, неефективно. Тобто це може бути маніпулятивно також, і це ефективно, коли підносиш людей, коли ти розкриваєш, да. От це один такий коментар, да. З іншого боку, ми це знаємо і з досліджень, і з персонального досвіду: що все це, оце все, що Вітя сказав, воно працює в плюс за однієї умови і до певної межі: поки люди відчувають, що це щиро. Тому похвала, якщо вона не щира, вони в певний момент… ну, вона все одно починає корозію. От тоді ці хороші речі стають корупцією, те, що я умовно, да, я називаю. З цим треба обережно, да. – Щирість, це все правда, погоджуюсь майже з усім, важливий елемент – щирість. Якщо нема… – От ще один момент. Стосовно… нещодавно Ліна Костенко написала, що є люди… і це про лідерство, як на мене, да. І знов, і воно може бути… от я згадав спочатку про Ліну Костенко, потім про оцю жінку-політика.
1:22:04 Вона каже: є люди, біля яких розправляються крила, а є люди, біля яких опускаються руки. Лідери – це біля кого розправляються крила. Але, але, блін, можна полетіти, залетіти кудись не туди. От. Тому оце все ж таки… я думаю, що є певні, ну, цінності, ну, для мене це біблійські цінності, да, які універсальні. І вони за контекстом лідерства: лідер кудись веде людей, да, і він може їх провести до загибелі, може… Ну, от, це стосовно тих. І от тут, мабуть, є два виміри: є ефективне, неефективне, і є таке створююче і руйнуюче лідерство. От, можливо. Ну, і це вже такий більш етичний, моральний вибір, який кожна людина робить в залежності від того, ну, що вона може. І тут, мабуть, це і є відповідальність лідера. Я думаю, їх дві, да: зрозуміти своє місце і свій потенціал лідерський, максимально його розкрити – це
1:23:22 одна історія. А з іншого боку, оцінити, куди я хочу. Ну, і можна ж по-різному. От я зрозумів так… от, завершуючи: я в певний момент зрозумів: ну, блін, ну, я не хочу очолювати організацію там в 300–500 людей, хоча це середні організації, невеликі, але я хочу робити вплив. Ну, бо в мене є ідеї. От в мене ідея автентичності, да, розкриття талантів, сильних сторін, спорідненої праці. Ну, і ця ідея… хочу, щоб вона реалізувалась. Я розумію, що сам я це не можу робити, а потім думаю: «О, якщо я з партнерами це роблю», – раз. А по-друге, якщо я роблю це з клієнтами, наприклад, да: там, якщо в мене клієнтка чи клієнт в коучингу, людина, яка очолює багатотисячну компанію, я через цей коучинг, індивідуальну навіть роботу, впливаю на тисячі. Якщо працюю з командою, то інколи на мільйони, ну, є такі організації, да. Вау, це можна. І це, ну, таке опосередковане лідерство, коли, ну, от як Вітя каже, да, ми як підпалюємо один одного, і воно розповсюджується. Але моя ж також відповідальність: з ким я працюю, а з ким
1:24:41 ні. Ну, тому що, от, не розвивати тих, з ким в ціннісному полі, ну, є розрив. Ну, от, мабуть, і тут вже це питання за межами лідерства: ефективним має бути, розкривати потенціал свій, маю допомагати іншим, так, а отже, етичний вибір: з ким працюю, з ким ні. І це дуже складне питання, воно складніше, ніж здається, бо інколи, знаєте, люди міняються все ж таки, можливо, це більш, як на диво. І от тут, мабуть, через власний приклад, і тут ми, в світі, да, от тут сходимось, да: власний приклад, він може впливати набагато більше, ніж будь-які дії і [нерозбірливо] лідерства. І це… от тому і кожен має бути, ну, персональним лідером для себе. І, мабуть, це є найбільший вплив, який можемо, ну, створити на
1:25:39 інших.
Андрій Сусленко: Так. Ти хочеш, Вітя, додати? Бо мені так сподобалось: про крила, і це дуже схоже про сонце, яке палить або не палить, тільки світить. – Да, ну, там дійсно, в моє… я тут погоджуюсь повністю, що з сильним, гарним лідером тебе більше, ніж без нього. Ну, тобто він як мультиплікатор, як підсилювач, да, для людей. І це от для мене прям дуже відгукнулася, Сергію, твоя метафора, класна. І тут цікава штука, те, що Сергій говорить: що, типу, в мене є велика ідея, з якою я сам не впораюсь. І, в моєму розумінні, що тільки завдяки іншим людям і команді лідер може опинитися і дійти туди, куди сам не здатен. І оце про реалізацію великої амбіції, великої ідеї і про те, що, ну, про спільний рух вперед. Але там дійсно те, що я погоджуюсь… ну, тут, Андрюха, ти тут, може, підхопишся, додаси, бо я дивлюсь через призму як екзистенціаліст на цю штуку: автентичність і потреба бути собою і мати щирі автентичні сенси, як для себе,
1:26:57 як для інших, і відносно них жити і функціонувати – це така базова основа, да. Тому, Сергію, те, що ти сказав про щирість, для мене це по дефолту, да. Ти добре, що це уточнив, і дійсно, це дуже важлива штука: це щиро чи це не так однозначно, да, і [нерозбірливо] інструмент, да. І, в моєму розумінні, що є антропологічний менеджмент, а є екзистенційне лідерство, і це про такі щирі, відверті відносини з собою, з іншими і з майбутнім, до якого я хочу щиро йти і щиро хочу вести за собою людей. Як це… якщо сказати, додати до цього, то це теза завершена.
Андрій Сусленко: Я от малюю собі просто дуже тоненький такий шар усвідомлених спеціалістів, лідерів, які дуже свідомі того, хто вони, які вони, які…
1:27:54 «Я є той, хто я є». Для них ця фраза не фігня. Малюю, це ось намалював: такий тоненький шар того, про кого ти, Вітя, говориш, тих людей, про яких ти говориш. І так хочеться, щоб цей шар був більший в загальному шарі. Бо я подумав: Боже, це ж ті, хто кажуть «я є той, хто я є», дуже добре усвідомлюючи себе, своє «я». Я ж не кажу, що «я усвідомлюю, який я лідер», просто кажу: «Я такий, який я є». Це просто значить, що я теж знаю, що в мене є такі-то лідерські штуки, я та-та-та-та, я знаю про свою щирість. Просто ми це вголос не говоримо: «Ось так, привіт, я ось такий лідер, зі мною…» Ви розумієте, да, що я маю на увазі. Так от, таких, хто знає, які вони є, можливо, їх трохи менше, ну, сильно менше, ніж тих, хто не знають. Хто ще знають, яка їх спорідненість, і вони цим інструментом користуються, цією щирістю своєю в тому, які вони є, вони користуються. І при цьому, бляха, свідомі того, які рішення вони приймають і який тип лідерства вони демонструють в різних аспектах. Хоч вони можуть бути от такими, як описує Вітя, в наших ідеальних картинках з найкращих книжок цього світу, знаючи всі параметри чудового лідера, який engaging the best, який створює фантастичні культури, але при цьому в прив'язці до реальності, знаючи, що він отой, чи вона отака, найкраща версія себе в реальності. Ну,
1:29:15 бути нещадним там, де потрібно, наприклад, ну, от, знаєш, [нерозбірливо] різати, робити. Тобто здатність мати такі прояви, які для мене теж абсолютно лідерські: про сміливість, про, знаєш, як радикальна чесність. Вона неприємна часто, вот, але вона для мене прекрасний [нерозбірливо] скіл лідера. Ось, подумав, що хочеться більше таких людей. Я думаю, що наша робота, наша діяльність, моя, твоя, Вітя, Сергію, напевно, твоя, так як ти на мене так впливаєш, вона цю радикальну чесність до себе, якби, вона проявляє, створює. І тоді просто ця оптимістична картинка лідера має нарешті заблюритись чуть-чуть. Бо мені здається, що те, як про лідерство сьогодні говорять (не тільки сьогодні, і до війни, в широкому контексті, в світі): як про щось оптимістичне, необхідне для досягнень, досягнень, досягнень. Але тим не менш оптимістичне, необхідне. А наша бесіда і мої роздуми в рамках нашої бесіди мене штовхають до того, що це не про оптимістичність в цілому. Ну, тобто добре, що можна щось створювати, ідея… Я поясню, що маю на увазі: ідея, от ми ж всі… поясню, що це: ідея спочатку, потім якісь шляхи, ти створюєш, що вибори, які бувають у лідерів, і ціна, яку ми платимо, ви платите, наші клієнти
1:30:35 платять: про відповідальність, про кількість стресу, про кількість компромісів, про кількість того, яку кількість взаємозв'язків і підтримки треба давати, утримувати, про своє персональне життя, про особисте здоров'я, про те, скільки критики ти отримуєш, або опозиції, все. Ну, тобто це прям великі вимоги до людини, яка ще є свідома того, яка вона є. І тут я кажу, що лідерство може бути неоптимістичним. Ось це… – Сергію… – Не може. Не може. Тоді не буде послідовників. Лідерство, воно по природі оптимістичне, бо воно про перехід в нове. Менеджмент може бути неоптимістичним. А лідерство, воно завжди про зміну статус-кво. І тому і саме, ну, оці дослідження кажуть, що оці ірраціональні оптимісти – от справжні лідери. Бо вони… все, що ти сказав, це правда. І от лідерами в сучасному світі можуть бути лише ті, хто в таких умовах може лишатися оптимістичним, даруючи цей оптимізм тим, хто навколо. От, мабуть, от так. – О, от де це прям потужно виходить. Що прям потужно: тобто всі, хто здатні виносити ці hardships, ваги лідерської, і залишатися оптимістами, як ти назвав це на початку,
1:31:55 ірраціональними, irrational optimists. – Да, ірраціональними. Ну, я тобі так скажу: я зараз вивчаю, знаєте, так… поділюсь, це, в принципі, не секретна інформація: я вивчаю успішні кейси зміни в державі, от людей, які щось змінювали в державі. Їх небагато я знайшов, але вони є. І от один, ну, поки, мені здається, це найкращий кейс – це от Олександр Новіков. От він пішов, ну, з Генпрокуратури він, тобто це така історія, да, не дуже нібито творча. Він перейшов в НАЗК керуючим, він був голова Національного агентства з питань запобігання корупції, він там створив ряд змін. Я от його запитав нещодавно (ми якраз завтра в kmbs там збираємося, про OKR говорити, і там багато чого цікавого). Я кажу: «Слухай, скажи мені, будь ласка, одне, от що головне? Чому тобі вдалося?» (А він зараз ще багато чого робить там, ну, не знаю, чи це відкрита чи не відкрита інформація.) І він каже одне, каже: «Я [нерозбірливо]. А по-друге, я всім кажу: слухайте, от що можна зробити, і це легко, не думайте, що це складно, це легко». І він це робить. І от я такий думаю:
1:33:13 «Вау». А я, ну, там ми про OKR говорили, про впровадження системи OKR, а я якраз… а мій меседж основний, що це, блін, складно. Я думаю: блін, треба щось, можливо, мені з меседжами робити. Оце… і це про оптимізм. Тому що мої контексти, моїх клієнтів, ну, це великі компанії, вони складні, але, блін, вони набагато, мені здається, простіші, ніж міняти державні установи. А в нього виходить. І це не лише НАЗК. І от це от прояв оптимізму, мені здається, такий класний приклад, як воно працює: «Зробимо». – Ти знаєш, так: Новіков, [нерозбірливо] – це прекрасні для мене помітні приклади в дуже потужних системах. Ну, скільки хлопці навчаються, наскільки глибоко вірять, наскільки ціннісно орієнтовані. Ми якось з Новіковим в Берліні на Aspen Institute були, [нерозбірливо], потім спілкувалися про організаційні зміни і так далі. В них на той час в НАЗК був ціннісний підбір людей і дуже зрозумілі методи, все описано. Да, це такий приклад для мене лідерів, які здатні змінювати країну.
1:34:30 Я з тобою погоджуся. Дякую, що ти це навів.
Андрій Сусленко: Я думаю, що цей шматок в цілому буде цінним глядачеві. Чим завершувати хочете? Як вам здається? Я… як це, наша каша, яку ми сьогодні варили, вона так спочатку така бурлила, що якось неясно, гречка чи рис. Потім наче почало виварюватися, виварюватися в щось більш смачне, з'явився перчик, почав з'являтися, Сергій нормально додав, вот, овочі з'явилися. Тобто в нас в цілому вже нормальний раціон, тобто ми борщ, [нерозбірливо], в результаті зварили, мені здається. Розпочавши з персональної візії лідерства, ну, тобто бачення того, що це для кожного з вас, для Сергія, для Віті, подивившись на те, чим воно спільне, як лідерство в вашому житті проявлялося, які ви в очах інших, на вашу думку, лідери. Так. Ми поговорили про те, яким взагалі має бути або може бути лідер, хто такий антилідер. Приклади спробували не персональні, хто це такі, які це люди, а як саме антилідерство може проявлятися, свідомо і несвідомо, що може перепалювати, спалювати, що крила можна надавати, але цими крилами можна просто стрибнути, зробити крок в невідомість. Спробували подивитися разом з вами на виклики сьогоднішні лідерські в Україні. Мені здається, вийшло так-сяк, але хоча б напрямок дали. Ну, може,
1:35:49 видалимо цей шматок. І завершували дуже хорошим прикладом того, якими лідерами можуть бути ті люди, які змінюють країни, на прикладі Новікова з НАЗК. Ось такий загальний ретро, мені здається, мені вдалося зробити за нашу бесіду. Можливо, ви меседжі можете залишити глядачам і слухачам, коли ми говоримо про лідерство. Тобто ми з вами що сказали: що начебто забагато людей про це говорять. А Сергій обережно сказав: ну, може, в нашій бульбашці про це забагато говорять, ну, може, за кордоном про це забагато говорять, але в цілому, схоже, не так вже й багато. Може, меседж про це. Ну, власне, ось цей шматочок: з чим ви хочете, щоб сьогодні пішли?
Сергій Ноздрачов: Ну, ми багато говорили про персональну таку складову лідерства, але все ж таки, мені здається, в сучасному світі він надскладний стає, і лідерство має ще такий мережевий вимір. Тобто це таке розподілене лідерство. І якраз Україна, мені здається, ну, от особливо в перші місяці, вона показала приклад, як це працює на практиці, в реальному житті. І от, ну, для мене це з іншого, якби, нібито з іншого виміру, але я от оцінював, думаю: а
1:37:08 як мені оцінювати своє життя? І в мене один з критеріїв – це просто кожного дня можна підраховувати: так, а як змінилося життя людей, які зі мною мали справу цього дня? От в них крила розправлялися чи в них руки опускалися? І це, якщо говорити про персональне лідерство, мені здається, це хороший критерій. І нам, українцям, в найближчі роки, блін, це дуже потрібно. І коли кожен зможе це проявити, то оце лідерство, мені здається, важливіше за лідерство якоїсь особи чи групи осіб і так далі. От я б про це. Кожен на своєму місці може створити набагато більше, ніж нам здається. І цей ефект, як оці кола по воді, вони оце створять той мережевий
1:38:03 ефект, який може змінити систему і життя кожної конкретної людини. Бо лідерство, воно таке, воно змінює все навколо, бо це про любов для мене. Ну, от я б так сказав. – Одну штуку, яку важливу ми не зачепили, мені хотілося її привнести в цю штуку: що важливо, що за лідерство є плата, і про неї треба пам'ятати. Бо це одинокість, тривога і невизначеність, і здатність з цим справлятися – це важлива компетенція, навичка лідера, бо він в усьому цьому один, і це багато такої втоми, напруження і навантаження. Але що… з чим я погоджусь: знаєш, мені здається, важливо не переоцінювати здатності, можливості інших і не принижувати свої здібності. Як
1:38:58 Сергій сказав про коло на воді, да: кожна людина – особистість, і її вплив, її потенціал, її здатність визначається тим, що вона собі дозволить і як вона себе буде бачити. Бо для мене людина – це та історія, яку я розповідаю собі про себе. І якщо я великий, потужний і впливовий, то з часом я таким і буду. І оце зрощування в собі справжніх лідерів. Знаєш, мені дуже сподобалась десь така фраза була (контекст не пам'ятаю), ну, суть така: що дійсно величні люди, вони впливають на інших не тільки коли позитивно впливають на інших, не тільки коли вони поруч, а навіть коли вони зустрічаються в думках. І оце для мене про такого величного, крутого лідера, який, ти просто згадуючи про нього, він вже робить тебе класним. І там, повертаючись про стилі лідерства, там є така класна фраза, якось Філоненко, цей філософ, казав про неї, да: що ми лідерів, справжніх лідерів любимо не за вогонь, а за світло і тепло, за таке
1:40:18 людське, щире і справжнє. І от для мене це дуже така глибока і щира метафора про внутрішнє світло, яке ти розповсюджуєш і даєш іншим.
Андрій Сусленко: Це чудове завершення. Я тут скажу таку фразу, яку іноді з Наташею говоримо (вона, Сергію, слова твої так підсумовує для мене). Я кажу: «Слухай, ну, мені здається, я нормальна людина: сума стосунків зі мною зазвичай позитивна». І це про вплив в світі. І якщо ви нас зараз слухаєте і ви можете взяти три речі, то ці три речі від нас, від Сергія Ноздрачова, Віктора Дубровіна і від мене, беріть з собою про лідерство: будьте тим прикладом, і нехай сума стосунків з вами дає позитивний x2, x3, x4 ефект на цей світ. Ви слухали «Коучеварку». Підпишіться, звичайно ж, підпишіться, ще раз лайкайте, діліться зі своїми друзями. Побачимося наступного разу. В гостях був Сергій Ноздрачов, з вами Андрій, Віктор Дубровін на зв'язку. [музика]