Розшифровка вичитана редакцією; можливі дрібні неточності.
00:00 – І тоді, дивись, можна сказати: «Вона мене пилить пилою», да? – Тепер не тиждень треба чекати, поки Наташа визріє з тим, що «я готова тобі сказати, що я думаю про наші стосунки, про тебе». – Чи можна сказати: «Вона шліфує діамант». – Ведуть себе інакше в присутності посторонніх. – І що робити, якщо я вже в стосунках? – Ай, короче, і включай принудительно цю коробку: спорт. – А мені дуже подобається бути за кермом. – Ти хочеш бути щасливий або хочеш бути правий? – У мене, у мене інша думка. – Що ми робимо сьогодні? – Так, зони відповідальності і розділились. – Бо реально стати тупим дуже… – Можна я тобі так… Дякую, Вітя, за ці слова, вони як квінтесенція в якомусь сенсі. [музика]
Андрій Сусленко: Вас вітає «Коучеварка», вас вітає «Коучеварка»: Андрій Сусленко, Ігор Солодов, Віктор Дубровін, Юрій Козій. Ми сумували один за одним і за вами, раді вас бачити і чути. Сьогодні тема чутлива: стосунки з нашими дружинами. Стосунки з нашими дружинами: які є лайфхаки, інсайти, стратегії, способи розбудови цих стосунків. Фактично ми отримали багато запитів про те: «Поділіться, а що, ваш коучинговий формат допомагає в стосунках? А як, а як ви будуєте ці стосунки? Про що
01:19 вони?» Ось ми вирішили нарешті поділитися. Скажу відразу, що нам нелегко було всім погодитись, що ця тема актуальна, але ви допомогли: ваші голоси, ваші лайки, ваші запитання підтримують нас. Ми це, нагадую, робимо просто так поки що. Тому просимо вас: підписуйтесь, лайкайте. Був би у нас Patreon – донатьте, але хочете задонатити – донатьте тоді на ваш благодійний фонд [нерозбірливо], але якби за нас. Окей, поїхали. Сьогодні спробуємо за наступні півтори години попрацювати над тим, що там у нас зі стосунками з нашими дружинами. Ще хто що думає про цю тему? От я знаю, що ти, Вітя, так обережно підходив, напевно. Ну, там, з Ігорем ви третій, четвертий, хто приєдналися до [нерозбірливо] більшого такого бажання обговорити. Це дуже цікаво, якщо ти можеш: чому так? – Я
02:15 встряну, Вітя, прикриваю тебе, прикриваю на амбразуру. Що якщо ми спочатку дамо контексту: в кого який статус стосунків, там, як довго ви разом, кількість дітей, та вся історія, та? Я про себе скажу: я в стосунках п'ять років. Я в стосунках з дружиною, із них чотири в шлюбі. [фрагмент прибрано редакцією] І в нас є чатик в телеграмі, в якому є моя дружина і моя колишня дружина, в якому вони вже більше самоорганізовано спілкуються без моєї участі. Вітя, я тобі зробив підводочку, розкажи про себе трошки. – Я насправді тему цю підняв, Андрюха, якщо ти забув. Це я ініціював і представив, і ви перший раз дали задню, а потім: «Ну, ладно, давай». – Пробач, я погоджуюсь, я погоджуюсь. – Слухай, ну, чому мені ця тема цікава? Бо, знову ж таки, мені цікаво про неї говорити з вами, про вас, і досліджувати, і обговорювати. По-друге, мені здається, цій темі дуже, ну, небагато приділяється уваги такої, не супер вузькопрофесійної, замороченої, там, психологічної, а запит
03:35 великий. Ну, тобто майже з більшістю клієнтів ми в тій чи іншій мірі чіпаємо цю тему. Ось, мені захотілося про це поговорити, подосліджувати, і саме в поточній, в поточному стані [нерозбірливо] і життя. Ось, в мене… Я з дружиною майже 20 років разом, 17 років в шлюбі. [фрагмент прибрано редакцією] Ось, тому, ну, якби трохи досвіду є, про що поговорити. Ось. І те, що це, як в бізнесі, отакі каруселі. Ну, у відносинах, в моєму досвіді, саме такі каруселі, і тому і цікаво про це поговорити. – На цьому тижні буде дев'ять років, як ми почали зустрічатися, у нас така річниця, якщо так можна сказати. А у вересні буде вісім років,
04:33 як ми в шлюбі. [фрагмент прибрано редакцією] – Це моя друга дружина, і чату з першою нема і не буде. – І не буде. – Та як це стримано… [фрагмент прибрано редакцією] З дружиною ми разом з 2018 року, з початку осені, одружилися в 20-му році. [фрагмент прибрано редакцією] В першої дружини… В мене також немає. В цілому до Наташі, напевно, одні [нерозбірливо] серйозні стосунки були в мене. В мене така проблема з близькістю була, реально багато років доводилося втерапевтовуватися, досліджувати, що ж там такого, що мені так страшно реально зближуватися, чого я там так боюся, що там такого болісного має обов'язково статися. Але це вже терапевтичний контекст. Зараз ми… зараз там п'ять років фактично, я так рахую не з моменту одруження, а з моменту, як ми разом. Ось такий контекст. Юра, дякую тобі за цей інтродакшн, та. А можна таке запитання: а кому з вас що саме було б важливо сьогодні дізнатися від когось з нас? Або сказати, там, сказати, не знаю, дати вам послання від мене щодо життя? – Я точно не хочу [нерозбірливо]
05:52 деталізувати, уточнити філософію. Ну, ти ж, коли розповідаєш про це, ти ж для себе в першу чергу прояснюєш. А друге – поділитися оцим досвідом і лайфхаками: які у вас складності, які ваші рішення, як ви з цим живете, да? Бо це така тема… Досить багато кажуть, що там в людини на першому місці має бути вона сама, потім близькі відносини, потім справа. Але на практиці це дотримувати дуже складно. Я розумію, що я дуже багато це ігнорував і сам не завжди цьому слідую. Коли ти щось [нерозбірливо], але сам цьому не дуже слідуєш, і ти такий: «Бляха, ну як я можу там про це там так казати, якщо я сам не завжди так само це виконую?» І в мене, як… це мій внутрішній перфекціоніст, це мій тренер, який мене жучить. Кажуть так: «Якщо ти таким не є, так оце сиди там і мовчки, і не висовуйся». Особливо можу сказати, як я цю штуку для себе вирішив. Це те, чим я хотів би поділитись. А що хотів би почути? Мені дуже цікаво про цю динаміку 20 років. Я приблизно уявляю там по книжках, як динаміка до семи років, до 10 виглядає, там далі щиро цікаво. Троє дітей –
07:10 це ж кожна дитина теж має свій вплив на цю траєкторію стосунків, мабуть. От цікаво поділитись способом справляння з труднощами, або способами. Цікаво почути від вас: чи вважаєте ви, що парна терапія – це маст для сучасної сім'ї, чи можна обходитися без неї? Бо в мене відповіді нема. Точніше, в мене є моя відповідь, але я не впевнений, що вона абсолютна. – Я тільки що на Юриних словах написав про ідеальну сім'ю. Я згадую, що в дитинстві, в дитинстві, з восьмого по 11-й клас (от я просто раніше не так добре це пам'ятаю), я прям тікав в інші сім'ї до своїх друзів, ходив в гості, там проводив багато часу. Мені не подобалося… Я зараз це знаю: мені не підходило, не подобалося те, яка динаміка була в моїй сім'ї, в моєму домі, між мамою і татом, між нами трьома. І я тікав в інші сім'ї, які мені здавалися ідеальними на той момент, де я бачив, як мама з татом спілкується, як вони разом снідають чи що. Ну, такий прям книжковий, телевізійний формат. Те, що я бачив в світі телебачення, я дивлюсь: «Боже, це ж в цій реальній сім'ї
08:27 є». – Зауваж, це є. Причому зауваж, що люди зазвичай ведуть себе інакше в присутності посторонніх. Тому, можливо, ті картинки, які ти бачив, вони були продемонстровані. – Мені було пофіг. – Ага. – Я… Добре, класне уточнення. Мені було пофіг. І я оце потім думав, як би я будував свою сім'ю. Можливо, одна з причин, чому так довго я в близькість теж не ходив, це тому що, знаєш, я не вірив в здатність свою бути одним з тих, хто може ці кирпічики складати. А сьогодні, вчора буквально, я гуляв (зараз моя сім'я в Україні; коли ви будете дивитись цей запис, напевно, ми вже будемо разом сидіти на дивані тут), ну, але тим не менш, я вчора гуляв і думав: наскільки та сім'я, в якій я знаходжусь, яку я розбудовую разом з дружиною, та, яку я хочу, і відповідає тому принципу, з яким я взагалі зайшов в стосунки, і відповідає моєму прагненню ідеальної сім'ї? І чи все так, як я хочу? Чи конфлікти між нами стаються так, як там, не знаю, я мріяв: що от вони мають ставатися, їх треба розрулювати, що в нас має бути візія обов'язкова майбутнього, або ми хоча б
09:43 маємо розуміти один одного: що, куди кожен з нас іде, чого кожен з нас боїться, як з тими страхами працює, як з тим баченням я взагалі співвідношусь, воно мене стосується, як ми окремо [нерозбірливо], чи можемо ми співвіднестись разом. І потім думаю: «Бляха, так, ну, хороша сім'я, в нас хороша сім'я». Не в сенсі, ну, типу, знаєш, як, да, в сенсі в тому, що вона відповідає моєму уявленню з минулого про ідеальну сім'ю в якомусь сенсі. І це радісно. І оце от як зсередини це відчувати, що для цього робити – я готовий цим поділитися. Але при цьому я все ще завжди, кожен день маю сумнів: а чи не обманюю я себе в цьому? А чи точно я рухаюсь до ідеальної сім'ї? Чи я зараз оце от трошечки ми набудували, і я такий: «Все, достатньо»? А хоча насправді от там те, що я би дійсно хотів, воно аж за п'ять-шість махів, тобто далеко, а я, типу, не напрягаю простір. От хочеться почути, хочеться почути про ваш простір, про вашу філософію всередині. Ось. І від вас хочеться почути: як ви з парами… Як взагалі змінювалися в стосунках? Ну, бляха, типу, Солодов з першою дружиною, Юрка з першою дружиною – один Юрка, один Ігор. Вітя 10 років назад, напевно, теж інший. Я себе
11:01 згадую п'ять років тому. Ну, і якби, вот. А нас же ж знають іншими. От як дозволяти собі знати іншу Наташу (там ім'я своєї дружини вставте)? – Що я хочу почути? Я хочу почути наступне. Ми вже понад рік, да, з вами розмовляємо на різні теми, і лише сьогодні у нас основна така тема, да, відносини. Ми чіпляли цю тему, і кожного разу, коли ви згадували про те, що ви робили (наприклад, як Віктор згадував про традицію побачень з дружиною, чи якщо Андрій згадував і казав про «будуємо імперію» і певні зустрічі зі стратегування, да: яка стратегія наша, що ми робимо), я вважаю, що ці приклади і моменти, вони дуже потужні. Це те, що я хочу додавати в свої стосунки, наприклад, тому що мені здається, що у мене з дружиною замало цього, мені хочеться цього більше. І сьогодні, ну, для мене це якраз цікавинка така, яка має розвернутися, поглибитись, да. І я бачу в цьому велику цінність, тому що, хочете чи не хочете, але я за себе скажу, що моя ресурсність і спроможність фокусуватися
12:20 професійно в зовнішньому світі, вона залежить від того також, що відбувається за моєю спиною, в якому оточенні я знаходжуся. А зараз, чи навіть після ковіду, якщо так можна сказати, дуже часто моє робоче місце – це вдома, так, і воно ще більше впливає на це. Я вчуся не лише відповідати на питання, от як «Коучеварка» мене вчить. Я так розумію, тому що Андрій може казати, що це тоді називається стриманістю, а використовувати це як пас і потім робити певний джаз. Але я закінчу тим, що, якщо те, що хотів послухати, я вам сказав, я хочу розказати про себе, про те, яка наша модель, тому що мені здається, що модель нашого союзу, вона унікальна, як унікальна кожна родина. І мені здається, що ці слухачки, слухачі, глядачі, хто буде нас чи дивитися, чи слухати на подкаст-платформах, це буде також корисно, тому що я сподіваюсь додати цінності сьогодні. – Дякую. Я тобі навіть додам, Ігор, що
13:39 мені дуже цікаво почути про модель вашого союзу, тому що і Віктор, і Андрій в публічному полі достатньо викладають про свою сім'ю, про різні свої практики сімейні, да, пости, а ти менше тим ділишся, і я не уявляю, як взагалі у вас що побудовано. Мені щиро цікаво. – Є причини на це, я можу сьогодні розказати чому. [музика] – Як інтро зроблю. Вас послухав, в мене там думка з'явилася, знаєш, що про еволюцію стосунків. Бо це там дійсно, знаєш, типу, дуже різна динаміка і наповненість. І, типу, дивлячись на себе і на наші стосунки там 5, 10, 20 років
14:35 назад – це зовсім різні формати. По-перше, ми змінюємось. По-друге, конфігурація родини змінюється, бо діти, ну, там, вони дійсно досить кардинально змінюють динаміку і влаштування. І по суті, ну, одна з якихось складностей: ти бачиш, ну, ти заходиш в стосунки якось так [нерозбірливо], як склалося. Так ви якось вийшли на якісь траєкторії, і потім починаєте летіти. Просто ви летите певними траєкторіями, і чим далі, тим складніше їх змінювати. Ось. А ти розумієш, що оця… Ми летимо по таких орбітах, воно, ну, не те, що я хотів. Як Андрюха казав: ну, в тебе є якась картинка, і ти думаєш: «О, воно…» Ну, тобто ти, знаєш, живеш такий більше сподіваннями, а не діями і інвестиціями в цю сферу. Тобто спочатку ти не дуже в це інвестуєш. Ну, я не дуже інвестував, да. І зараз, там, потім, коли ти стикаєшся з якимись проблемами, ти розумієш: я ж тоді обирав там роботу чи ще щось, а я не інвестував час в наші відносини. І всі ці ритуали, про які Ігор там частково згадує, це свідома оця, там, фундаментальна системна складова наших відносин, на яких вони
15:55 вибудовуються, через які ми вибудовуємо цю траєкторію. Я згоден, що я все більше і детальніше переусвідомлюю і намагаюсь зрозуміти, що таке для мене повноцінні здорові відносини, якими я їх бачу, якими я хочу побудувати разом зі своєю дружиною. Бо тут, ну, два елементи в системі: ти не можеш будувати щось, що, ну, твоя друга половина не розділяє, да. І тут питання, що ми будуємо, а далі – як це привнести в твоє наповнене, там часто, ну, там таке тріщаще по швах життя. Бо там відносини – це проєкт, відносини – це час, і в них така схильність: якщо ти ними не займаєшся, вони органічно стають гіршими. Це як зі знанням мов: якщо не приділяєш уваги, вони стають… [нерозбірливо] І тут от це задача, знаєш: з життя, яке і так наповнене, ви знаходите ці можливості і вибудовуєте оцю там умовну стратегію (ну, гучне слово, бо це моє професійне викривлення), але робити цілеспрямовані дії, які будуть маленькими-маленькими кроками допомагати тобі іти до відносин, які ти бачиш. І це
17:16 тут важливо не через призму якихось ілюзій, казок, а вже так свідомо і по-дорослому, дивлячись на життя, на себе, на свого партнера, і уявляючи цю картину, в якій тобі і твоєму партнеру буде [нерозбірливо] добре. І щоб це було не якесь вимагання: що там я тобі те, ти мені те, да, а щоб це було свідомо таке відкрите партнерство, яке приносить позитивні плоди і щастя. Бо, як довели британські вчені, все [нерозбірливо], але запорукою щастя в похилому віці є здатність і можливість вибудувати глибокі відносини. От, я з цією думкою живу і туди все більше і більше думаю. – Сподобалось, що ти метафору використав, що відносини – це проєкт. Я зараз своєю поділюсь стосовно проєкту. Я, як в минулому проєктний менеджер, не насмілюсь назвати відносини проєктом, бо проєкт – це за визначенням тимчасова, певна, обмежена в часі сутність, задача якої – досягнення певних результатів, а потім завершення того всього, та. Тому для мене відносини – це не проєкт. Для мене відносини – це, напевно, фундамент мого життя, на який вже
18:37 нагромоджується все решта. От. При цьому що мене поки що так різануло: це слово, фраза «ідеальні стосунки» Андрія. По-перше, ідеалу не існує, як на мене, і я скоріше прагну мати хороші стосунки. Та, ми їх називаємо, звичайно, офігенними між собою, але точно… Ну, я не розумію, що таке ідеальні стосунки. Це що, без конфліктів стосунки? Чи як? Вони не можуть бути продуктивними там без конфліктів, конфлікти потрібні для розвитку. Тоді які це ідеальні, та? Плюс цей весь ідеалізм накладає такий наче як тягар, що я зобов'язаний постійно покращувати їх до якогось ідеалу, який постійно буде віддалятись. Тому, як на мене, оце таке ідеальне сприйняття, що бути ідеальним татом, бути ідеальним чоловіком, це все, якби, ефемерна штука, і вона сильно обтяжує. І я це зрозумів, знову ж таки, в парній терапії, коли я зізнався сам собі, що на отакій, знаєш, в полярностях між таким супервключеним батьком, який там весь час присвячує дітям, там грається,
19:56 придумує їм всякі для їхнього конкретного віку розваги, він з ними і він присутній – це одна полярність, та. А друга полярність – це, напевно, відсутній батько, який може навіть жити, але зовсім відсутній, да. Десь далі, ближче до центру від відсутнього, там, не знаю, недільний батько. Для мене було… то для мене було величезним полегшенням прийняти, що я точно не є в цій крайності супервключеного тата, та, і я десь так ближче між центром і татом вихідного дня. Я не є повністю тато вихідного дня, бо я присутній в щоденних рутинах так чи інакше. Так. Але це точно, якби, не та активність, яка мене наповнює. І я робив, звичайно, над собою зусилля, а потім, коли я зрозумів, що можна просто визнати, де я на цій шкалі і що мені натурально бути ось тут, так, не знімаючи з себе обов'язки,
20:51 там і таке інше, так, але просто зрозуміти, де я є, мені це дало багато ресурсу, полегшення, розуміння своїх сильних сторін, своїх обмежень, і, знаєш, не ліпити з себе того, ким я ніколи не стану. І те саме стосується того, що робота на першому місці. І моя дружина то визнає: «Юра, робота для тебе на першому місці, так». Так, я, звичайно, як жінка, в тебе хочу на першому місці, та, і мені хочеться там бути, але по факту ти ж більше часу проводиш на роботі, більше думки в тебе зайняті все одно, ну, навіть не роботою, скажемо так, діяльністю, грубо кажучи, все, що зв'язано з цим моментом, якого треба принести в печеру. І вже тоді в календарі ми вибираємо час: «О, є вільний час», або «Давай сплануємо якийсь час», бо знаємо, що все одно робота все займе. Тобто і це теж якось про визнання реальності, та, і контакт з нею. І від того стає сильно
21:47 легше і більше енергії виконувати свою роль батька, чоловіка. Що бісить? Що бісить… Там же завжди багато ресурсу в тих темах, які тебе злять, бісять, або багато страху, та. Бісить, що в сучасному світі, коли, як ми кажемо про те, як нас виховували, чи то в яких сім'ях ми жили, як каже Андрій, та: «Ну, нас виховували, як могли, та, з тими інструментами, які їм були доступні». От. А ми ж то зараз, нам то стільки інструментів зараз доступно, що не встигаєш тільки впроваджувати їх в життя, та. І так виглядає, що сучасний чоловік-батько чи сучасна мати-жінка, та: «Ну, стільки ж інструментів доступно, тільки бери, вчися, тільки бери, покращуйся». Інакше… Я відчуваю на собі як тягар, що я, типу, зобов'… такий соціальний тягар, що я зобов'язаний, знаєш, бути таким класним татом, як показові татусі з інстаграма, які там зі своїми трьома дочками кожного дня записують відео, якісь нові ігри з ними грають. Потім я розумію, що за кадром по суті це прям бізнес, да. Кожного дня, щоб зняти таке відео, вони там… ті діти, напевно, тільки для ширми. Ну, це вже так [нерозбірливо], та. Але за тим фаном є велика кількість роботи. Так. От. І я не намагаюсь таким стати. Я можу
23:06 якусь одну гру придумати раз в місяць, мені того достатньо. – Я просто, Юр, те, що ти кажеш, я згоден про неідеальність, да. Ну, тобто яка ідеальність, про що ми говоримо? Тут питання твоїх орієнтирів, да: що для тебе ок, не ок, да, і що ти хотів би. Там оця, як я кажу, якась перспектива, да. Я, коли кажу «як проєкт», я виходжу з того, що він потребує ресурсів. Я в цьому контексті. Це важлива штука, що ти не можеш до нього відноситись: «якось складеться». І ця наївність початкових стадій відносин, що воно якось складеться: ми тут реалізовуємось, нам важливо там в житті те… Але фокус: ми у відносинах, ми один для одного – оце важливий фокус, і туди треба прикладати зусилля. Я саме це через цю штуку… – І я трошки ще підкручу
24:03 своє розуміння сюди. Проєкт: ти дійсно там вкладаєш в нього ресурси. А стосунки, як на мене, це не більше про вкладання, це наче як про інвестування, знаєш. Що ти, звичайно, вкладаєшся в ті стосунки, але ти отримуєш [нерозбірливо] більше, ніж ти вклав, від них, якщо все фундаментально гаразд у вас. Знаєш, як кажуть, чим токсичні стосунки від нормальних, продуктивних відрізняються? В токсичних стосунках приходять двоє людей зі своїми тараканами, і ці таракани множаться, мультиплікуються одні на інших. В нормальних, продуктивних стосунках приходять двоє людей, ну, кожен зі своїми тараканами, і разом фіксять своїх тараканів одне об одного. Я вірю, що в нас здорові, продуктивні стосунки. Там є місце і для парної терапії, і для індивідуальної, для пропрацювання себе. І це, мабуть, також та частина роботи, про яку ти кажеш. – Ну, типу, як «робота над стосунками»… Мені це слово не подобається: «працюйте над стосунками». Ну, блін, хочеться якось, знаєш, [нерозбірливо]. – Я згоден, я згоден, що «воркінг» – ну, це професійне викривлення, да. Тобто тут не про роботу, це про приділяння уваги, про
25:22 турботу, про турботу про ваші стосунки. Давай так я скажу, да. І воно потребує зусиль і ресурсу. І мені важливе зараз… я, ну, питання для себе там ставлю: яким я хочу бути в стосунках, да? Є стосунки, але є моя межа, да: яким я хочу бути в стосунках. – А я на 100% знаю, яким я хочу бути в стосунках, і яким я є: собою. І це один з компліментів, який я часто своїй дружині роблю: «Дякую, що приймаєш мене таким, як я є, що я можу з тобою бути собою». – З тобою бути собою – оце офігенно. Це таке питання… – Я Наташі кажу… Іноді вона запитує: «Ти можеш до кінця бути?» Я кажу, що на [нерозбірливо]. І найчастіше я боюся, що питання з прийняттям буде. В мене така думка іноді, що те, який я всередині, це неприйнятно, може бути неприйнятно. Особливо якщо це стосується прояву агресії, яку я дуже стримую. – А це ж питання дзеркальне, воно про питання, чи я сам приймаю те, що я знаю. – Що в тебе не було проявів агресії в стосунках з твого боку чи з боку твоєї половинки? – Ми рідко конфліктуємо, тільки зараз взяли це за правило більш-менш. Дитина допомагає, знаєш, бо
26:42 кількість напруги збільшується просто автоматично, мультиплікатор з'являється відразу такий: хочеш сьогодні x2, а хочеш сьогодні x3? І там уже хоч не хоч, а оголюєшся значно більше. От. І ми… у нас різна толерантність до конфліктів, і це важливо теж розуміти про свого партнера: яка толерантність до конфліктів. І як би я не хотів конфліктувати, десь там [нерозбірливо]: «Давай конфліктувати», але всередині я [нерозбірливо], якому конфліктувати… краще не конфліктувати, бо я ж тоді не той, ким я про себе думаю, або як я про себе думаю. Цю штуку я рухаю в сторону, звичайно: видавати агресію, конфліктувати, створювати такі можливості як мінімум. Я думаю, що ми просунулися плюс один бал за рік, але цей бал ще… Окей, хороша новина в тому, що якби я ставив бали нам за інші речі, то вони були б високими, скоріше високими. Якщо би ставити бали за те, наскільки я той я, яким я хочу бути, як Вітя каже, в тих стосунках, в яких я знаходжуся, то скоріше це 7,5–8. Тобто наближається до того мого уявного віжену про те, як взагалі все має бути. Ось. Взагалі класна бесіда, дякую вам. Вона повільна, і глядач має знати, і слухач: це повільна бесіда, судячи з усього, бо ми тут оголюємося більше, ніж завжди. Бо це місце, в якому
28:01 з'являються відразу наші половинки, та, і це для нас експеримент в якомусь сенсі. І ми тому, можливо, десь обережні. Я радий, що ми це робимо. Ігор, яка ваша філософія?
Ігор Солодов: Давайте п'ять кроків, я зроблю перший крок. Я хочу вам подякувати за те, що коли є тема «Коучеварки», і я там вимушено чи не вимушено, що є бажання, також готуюся до теми, яка навіть відома, і звичайна, і мені зрозуміла, я знаходжу багато цікавих моментів, які чи посилюють щось (я роблю це краще, та, чи і я знаю це, просто я це краще усвідомлюю, я це краще використовую, да), чи я розумію, що я чогось не знаю, я беру це як інструмент. І ви… Я дуже щасливий, що ви не я, і ви якраз показуєте мені багато чого цікавого. Я вам дуже за це вдячний. Це перший крок. Другий крок, який я хочу сказати зараз: я хочу сказати, які ми щасливі з вами, що ми можемо зараз мати можливість говорити про стосунки, які ми маємо. Тому що зараз такий контекст, що
29:20 багато хто втратив ці стосунки, тому що релокація, наприклад, і людина далеко. А чи, наприклад, була релокація, і ці стосунки зникли, тому що просто коли люди починають жити в різних контекстах, різним життям, їх все менше і менше щось об'єднує. Просто. Чи і таке також буває: хтось втратив рідну людину, близьку людину, і стосунків більше нема. І тут момент далі. Я знаю, є приклади, які… людина вирішує, що вона не буде більше вступати в союз, і вона продовжує жити і десь продовжувати справу, якщо так можна сказати, дружини чи чоловіка. Є ті, хто готові навпаки йти далі, тому що для них це природно, і вони якраз і можуть більше зробити для дружини чи чоловіка, якщо вони будуть в нових стосунках. Це другий крок. Третій крок: мені хочеться якось відкоментувати всі оці…
30:39 от словник наш, який ми використовуємо. І трохи для мене… взагалі я не розумію, про що ми говоримо тут. Тому що для мене, наприклад, в моєму словникові немає ідеальних стосунків. Для мене є автентичні стосунки. І це означає, що кожного разу, коли, наприклад, я в стосунках з іншою людиною, у мене будуть інші стосунки, тому що, тому що інші елементи в цій взаємодії. І це також красиво. А для мене на першому місці – це місія моя. І це не робота, тому що в мене були різні роботи, і просто мені так просто пощастило, що на кожній роботі я виконував свою місію. І мені дуже важливо, що для моєї дружини її місія також на першому місці. І як струмочки, які об'єднуються в річку, а потім вони мають спільну мету – впасти в океан, так само у нас є різні треки, тому що це різні місії, але одне підґрунтя. Тому що і вона… Я слухаю [нерозбірливо], ви знаєте, напевно, такий є
31:56 канал в YouTube. Вони зараз… мені дуже подобається, що вони роблять такі візійні більше моменти про Україну. І просто голився вчора і слухав [нерозбірливо], тому що паралельно, знаєте, щоб встигнути щось і те, і це. От. І там була моя дружина. Просто, ну, так сталося, що я не знав, що вона давала інтерв'ю. І я голюся, я знаю, що у нас, ну, там, завтра, да, буде «Коучеварка» на цю тему. Я розумію, чому… я ще раз усвідомлюю, чому я з цією людиною, чому з цією жінкою. Тому що те, що вона робить, вона робить теж те саме, що я: вона сенсмейкер. Вона, але вона це робить крутіше, тому що вона, мені здається, вона впливає на більшу кількість людей і на більший проміжок часу, якщо ми говоримо про наступні покоління взагалі. І вона це робить майстерно, я лише вчуся в неї. В неї є команда, в мене немає команди, наприклад, да. І там можна багато… є причин проводити [нерозбірливо]. Тому це про місійність, да, таку. І тут якраз родина: яка вона, коли вона об'єднується як союз. Дружина: один сенс цього слова – це з ким можна йти воювати разом проти чогось і за щось. Дружина – це також є інший сенс цього слова: це
33:16 добровільне об'єднання людей. Дружиною називають так також іноді і чоловіка, і команду також, і жінка може бути, да. І тому це, ну, ми така банда, яка свідомо об'єдналася для того, щоб робити певний імпакт в Всесвіті, і ми намагаємося це робити. І для мене це робота. Якраз для мене тут нічого немає поганого. Якщо ми говоримо про виділення часу, якщо ми говоримо про певні напруження, про певну роботу з конфліктами, про певні обмеження, про певні прочищення труб, про певні якісь моменти – це робота. Це нелегко, це треба брати і робити це. І краще, коли тут є стратегія, коли тут є план, коли є певні дедлайни, коли є… Інакше це просто в той календар воно не вміщається, просто тому що воно йде лише залишковими там моментами. Там, ну, ви ж знаєте: якщо ви хочете щось, щоб у вас було в житті, ви вперше маєте виділити на це ресурси, тобто поставити принаймні це в календар. Ця… це побачення з дружиною має бути в календарі, тоді це може… Інакше, що інакше?
34:35 Сесія, коучинг-шмоучинг, та-та-та, і ти не те що там про свою відпустку забив, ну, забув, і ти не маєш можливості навіть відпочити. Це от служіння зовнішньому світові, воно… І це ж, це ж, це ж крутезна така стратегія успіху, да: от принести мамонта, ну, додому. Це ж, це ж я ж важливі речі роблю. Але чим більше я того мамонта приношу, іноді буває так, що тим менша вірогідність є, що я куди приносити того мамонта, тому що вже ніхто не чекає його. Я не знаю, Андрію, як відповісти тобі на питання про філософію. Напевно, я вже відповів на це питання, але є що ще додати. Ще, але просто, можливо, ви допоможете мені: у мене тут є, знаєте, список, що треба сказати. Я його потрохи закриваю, але мені хочеться робити це в цьому контексті. Тому, якщо є якийсь пас до мене, будь ласка. – Ти казав про… ти сенсмейкер, дружина сенсмейкер, ви як я… наче створюєте імпакт ззовні. А оце саме сенс відносин, він для тебе в чому? Що ви будуєте між собою? – Є певні принципи Стівена Кові про залежність, незалежність і взаємозалежність. Для мене моя дружина,
35:53 вона може спокійно бути без мене, спокійно. І я можу, може бути, спокійно бути без неї також, тому що ми абсолютно автономні, вже дорослі, кожному цікаво самим собою, ми знаємо, що робити. От, тому що є от місія, да, і розуміння, що робити, і таке інше. Проте є речі, які цікавіше робити разом. Один з моментів – це те, що ми, наприклад, не можемо зробити один без одного, і це, наприклад, виховання нашої дитини. [фрагмент прибрано редакцією] Тому що я не знаю, як би вона казала, але у мене є одне з найважливіших… що… ролей, які я б хотів би зробити в своєму житті: це розкрити потенціал батьківства свого. Там свідомо чи підсвідомо, часто свідомо, ми хочемо побудувати… [фрагмент прибрано редакцією] нове покоління українців, яких, ми вважаємо, не вистачає зараз Україні. І це, і це сенс, наприклад. Момент, про який згадував Юра… Знаєте, мені здається, що я, можливо, буду вперед бігти, але якщо вже був… було питання, то те, що Юра згадував
37:13 про тараканів, да. Вона не лише допомагає мені розвивати… Ну от, наприклад, там, ви знаєте, я не люблю, коли змінюються плани. Вона – це людина, яка ребел такий: «Плани-шмани, у мене, у мене інша думка, що ми робимо сьогодні». От. І вона точно вчить підприємництву, гнучкості. Іноді буває, ну, настільки гарно вчить, що згадується перший «Аватар», коли там… Це було питання, пам'ятаєте: «Як я дізнаюся, що я знайшов свого дракона?» – «Ти захочеш його вбити, чи він захоче тебе вбити». Звичайно, є моменти, коли вона хоче мене вбити, я хочу її вбити, тому що є якісь речі, які ми бачимо, ми відчуваємо інакше. А проте, якщо спочатку це бісить, а потім в індивідуальній терапії також, окрім цього, ти розумієш, що ця людина, ну, для чогось, да. Якщо припустити, що вона для чогось, не просто так… Ти в стосунках дев'ять років вже, да. Ну, тобто, було б, ну, зовсім погано… Ну, це ж у мене другий союз. Ну, іди з цього союзу, якщо тобі дуже погано. А якщо ти добровільно залишаєшся в союзі дев'ять років, в чому сенс тоді? А сенс в
38:34 тому, що кожного разу вона робить мене краще. І це почалося просто, коли ми почали зустрічатися. Їй дуже не подобається, наприклад, бути за кермом, а мені дуже подобається бути за кермом. Але просто, коли ми почали зустрічатися, я лише закінчував курси, і в мене був стрес сидіти за кермом. Але перше, що вона зробила, вона сказала: «Сідай сюди». І я виїжджаю вперше в місто, в центр міста. Це для мене взагалі, ну, такий… я такий: «Давайте менше ризикувати, треба, значить, там, де я знаю, їхати вперед, ну, по трасі, там, де там, ну, просто». І там купа… Казав мій вчитель з водіння: «Я ніколи не робив цього на Арсенальній». Він каже: «Все, давай, їдь». Ну от, те розумію. І це, і з одного боку, це мене дуже напружує, це стрес, я її ненавиджу за це. А з іншого боку, я розумію, що це, ну, настільки акселерація і прокачка розвитку відбувається, що… І це, і це лише приклад цієї навички, да. Та можу перелічувати: здорове харчування, моє здоров'я. І дружина теж може перелічити, та. – І Юри теж. Слухай,
39:54 я да занурився. – Куди? – Ну, мені було цікаво. Бо, слухай, оце те, що ти казав: виховання дітей – це дійсно стимул. І там, ну, який буде слід після мене – це мої діти, якими вони будуть, да. Тому, коли вони з'являються, там сенси сім'ї, вони якісно змінюються, в моєму розумінні. Але виховання дітей – це виховання себе, ну, як би ти не хотів, не крутив, що б не казав. І воно змушує тебе ставати кращим. Але я точно погоджуюсь з тобою. Але часто не погоджуюсь з дружиною, що вона мене виховує і робить краще. – Ти супротив чиниш, тобі це не подобається, це наче недобровільне. Ти як [нерозбірливо] такий: скільки можна? Тобі безкоштовний подарунок [нерозбірливо], ти… ну як це, як це: подарунок Всесвіту, ось тобі вчитель на все життя. Він тебе виховує, він тебе, як камінь точильний, полірує. Але ж ти прийняти цю думку не можеш, тут така боротьба его починається. Бо ти не можеш бути таким, бо по дефолту, умовно кажучи, знаєш, ну, який ти: на початку ти все приймаєш, а потім ти все менше хочеш
41:13 приймати, складніше приймати, ти хочеш впливати, ти хочеш змінювати сам, а не віддатися оцьому впливу. Але насправді те, що я собою являю, це в більшій мірі заслуга моєї дружини. Просто я часто не можу або не хочу це казати, бо я там… в мене якась хрень на голові виросла, як [нерозбірливо]. – І тоді, дивись, можна сказати: «Вона мене пилить пилою», да? Чи можна сказати: «Вона шліфує діамант». – Але ми підкаблучники. – Майбутній діамант. – Ні, він завжди діамант. Він завжди діамант, вона його просто, як, знаєш, підточує, щоб він не затупився, щоб він завжди залишався таким [нерозбірливо]. Бо реально стати тупим дуже… [музика] – Можна? Друзі, колеги, значить, всі глядачі, поставте собі запитання. Зараз я пацанам поставлю запитання: як вам здається, які 20 тем мусите ви як сім'я опрацювати за ваше життя? І, може, якісь з них топ-10, які топ-5, без яких персонально вам нереально рухатися далі в стосунках? Думаючи про це, я думаю про такі теми між нами з Наталі і як ми пропрацювали. Але поки дуже цікаво, що у вас. Ну, знаєш, як [нерозбірливо] топік, які… Ну, 10 можете назвати – добре, але п'ять основних, я впевнений, що
42:34 у вас є. Ну, типу, без яких ви не можете рухатися. – Дай приклад, тому що я поки не розумію, про що. – Даю приклад, як ми говоримо. Дай мені інструкцію до себе – раз. [нерозбірливо] інструкція до себе – два. Як ми конфліктуємо – три. Що між нами значить довіра? Що між нами значить секс, інтимність, близькість? Як ми грошима займаємося разом? Куди ми разом ідемо, ну, життєві голз, візія і пріоритети? Як ми ділимо, бляха, responsibility і відповідальності в житті в будь-який момент часу: є дитина, нема дитини. Ну, це, типу, household responsibility, базова штука. Що ти очікуєш від мене як від батька, а я від тебе як від мами? Ну, типу, батьківство в цілому як тема. Я просто неодноразово думав про це, і ми навіть з [нерозбірливо] нещодавно про це говорили. І, ну, ці теми для мене важливі, і ми їх з Наташою всі проговорюємо. Ось. Намагаємось, принаймні. Aspirations в житті майбутньому, типу: скільки я хочу жити, як я хочу жити, яке твоє місце в цьому. Як мені здається, ось оце мій кор такий основний, знаєш. Тут основа така: я тебе розумію, ти мене розумієш, я роблю все можливе, щоб ти мене зрозуміла. Ось інструкція, будь ласка, допоможи мені тебе зрозуміти, да. Конечно, тут, якби, оця частина про те, наскільки я дозволяю собі
43:52 бути собою в цьому, важливо. Вот. На що ти готова? Чи готова ти саморозвиватися, як я? Хочеш терапію? Я хочу в терапію. Хочеш разом? А ще для мене супер важливо, принципово важливо: what's your prime? Коли ти в праймі, Наташа? А вона мене: коли ти в праймі? Ну, типу, як знати, що самореалізована моя партнерка, як знати, що я самореалізований, і як їй знати, що для мене моя самореалізація і це зона моїх інтересів. Бо мені здається, що найкраще, найсексуальніше, ще й найохрененніше – це коли твій партнер в праймі, і ти такий дивишся на це: «Вау, я хочу бути з цією людиною, я хочу цю людину». І взагалі я всіляко підтримую її прайм, і ти при цьому в праймі. Це мої топ-10. І ти при цьому в праймі, щоб і вона тебе хотіла, of course, естественно. Бажано бачити один одного в цьому праймі. От, це моя провокація для вас про прайм: це легко і прикольно. Але питання: коли ви [нерозбірливо] down, і що там відбувається? І там правила, домовленості йдуть все в дупу. І про це класно говорити, це дійсно корисно. – Андрюха, класні [нерозбірливо]. Але ти коли казав… Ну, якийсь принцип, який мені допомагає підтримувати відносини: це «Ти хочеш бути щасливий або хочеш бути правий?» Обирай, чувак. Твоє его: ти починаєш навалювати,
45:12 розкладати тести, британські вчені… В жопу засунь собі. І моя здібність, мабуть, яка, ну, я вважаю (дружина мені казала): що я можу, перенервувавши, помовчавши дуже-дуже так напружено півгодини чи годину, підійти і сказати: «Вибач». Я можу підійти і сказати: «Вибач, будь ласка, херню зморозив, більше не буду». Оця штука. Ну, типу, про принцип. Це принцип. Я розумію, що мені ж… Я ж розумніший, я ж експертний, в мене стільки навичок, я зараз там можу питання там так, а потім так… Зібрали і тепер виходимо на рівень, на рівень людських відносин і людини, про яку ти насправді турбуєшся, якій ти хочеш добра і щастя. – До цього додам: ми на початку стосунків… Лена ідентифікувала наші сильні сторони і каже: «Я зрозуміла, коханий: в мене краще виходить починати сварки, а в тебе краще виходить миритися». – Так, так, зони відповідальності і розділилися. – Але правда в тому, що в якийсь момент якась була така переломна чи якась така цікава сварка, конфлікт, вже так виглядало, що не я маю ініціювати примирення. І вона
46:29 його ініціювала і каже: «Ну, бачиш, я ж в тебе вчусь також миритись». Тобто не завжди ти повинен то робити. Я… мені тяжко дається оця істина «Happy wife, happy life». Тобто фундаментально так, але я не приймаю її як «дружина завжди права». От я не готовий таке прийняти. – Юра, питання просте: ти хочеш бути щасливий чи правий? Next question. – Мені просто захотілось тобі відповісти, ти питався про парну терапію. В мене досвіду нема, але я розумію, що це точно може бути корисним інструментом. Але в моєму розумінні (ну, це моя гіпотеза, да, відносно цього) це має бути інструментом, який допоможе вашій парі набути здібність долати складності і конфлікти, не розходячись орбітами, а стоячи ближче один до одного. Ось. І
47:24 спочатку ти до цього можеш когось закликати, да. Там, ну, в старі часи це були якісь старці, мудреці, люди збоку в селі, які цьому допомагали, да. Якщо це є експерти – на здоров'я. Але моя задача – не делегувати, не аутсорсити цю функцію вдовгу, а стратегічно розвивати її всередині стосунків, щоб ми самі могли це пережити і інтегрувати в себе, аби стати більш міцними як пара. – Я зараз зрозумів з твоїх слів, що як мінімум є дві стадії парної терапії. Перша – це коли у вас доволі здорові стосунки, і ви помічаєте просто якісь речі, про які ви… ви можете сильно по-різному дивитись на ситуацію, і ви берете там точково або якусь невелику серію сесій парної терапії, підфіксили, поставили терапію на паузу, вернулись в життя. І це окей. Інший варіант – це коли у вас тривала, затяжна криза, або цілі шари кризи, і ви приходите в ту терапію в стадії а-ля: «Ну, ми або розходимося, або йдемо в терапію». Тоді терапевт каже: «В такій стадії у вас дійсно з терапії є два варіанти виходу: або ви станете міцнішою парою, або ви дійсно розійдетесь». То майте це на увазі.
48:43 Я був, якби, і в першому, і в другому форматі. Можливо, якісь є інші, про які я просто не в курсі або не був в них. – Я хочу відреагувати. Я так накопичую і потім реагую на питання Андрія і на питання Юрія, да. Тут два кроки я бачу. Значить, знаєте, був такий момент, коли я здивувався: як один психотерапевт на лекції своїй розказував і пишався цим. Він розмовляв з парою, яка лише почала зустрічатися, і там, напевно, я думаю, що це дівчина прийшла до нього на консультацію, да, на зустріч, на сесію. Вони там проговорили певні моменти, і якраз та дівчина пішла потім на зустріч з хлопцем. Вони сіли, проговорили майже, напевно, всі ці питання, про які згадував Андрій, і вони вирішили, що вони знайшли багато розбіжностей і що їм краще не зустрічатися. І для мене тоді… я так здивувався: вау. І в цілому це, напевно, прикольно, класно робити. Тому що єдине, що мене тут бентежить, знаєте, що мені не подобається, напевно: якщо попросити AI, він може якось згенерувати, і це гарний початок, чому ні. Там: «Напиши там 10 тем, які точно треба поговорити, проговорити двом людям, які хочуть вступити в союз», да. Тому що це ми з вами зараз говоримо про стосунки з дружинами, але давайте так: червень –
50:06 це місяць прайду. Це означає, що це може бути чоловік-чоловік, це може бути жінка-жінка, також стосунки. І в будь-який союз, будь-який союз, будь-яке партнерство в бізнесі воно… В мене було декілька замовлень, коли в мене клієнт каже: «Дивись, я розпочинаю роботу з новим партнером. Я хочу, щоб у нас все було правильно. Ти можеш нам допомогти: чи домовитися, чи не домовитися, чи там, чи нам треба йти?» І у мене навіть чекліст є такий. Так. От ці теми можна зробити. Що мені не подобається? Мені не подобається, що наче є унікальний, універсальний список 10-ти тем, які треба точно проговорити. Знаєте, оце от такою жовтою пресою трохи віддає для мене. І що робити, якщо я вже в стосунках? От тоді те, що я б зробив би, я б сказав би трохи інакше. Я би сказав: «Давайте ми згадаємо 10 ваших останніх конфліктів, про що вони були. І ось вам ваші автентичні теми, які вам треба проговорювати. І далі вже як хочете: самі ви, індивідуально, кожен зі своїм терапевтом, хочете, там, значить, вдвох з родинним терапевтом». Що тут важливо? Також важливий словник. Якщо ми говоримо про конфлікти, це наче наші зони дезінтеграції,
51:28 це там, де я не правий, чи я не щасливий, чи я хочу бути там правим, і таке інше. А що, якщо це якраз зони потенційної інтеграції? Це зони розвитку, це саме там ми можемо стати сильнішими, якщо ми думаємо про це не як про щось погане і негативне, а як про наш план розвитку як системи, як родини. Оце тоді буде круто. Це класно. Це перший крок. Другий крок: про happy wife. Зовсім не маю… слово «щастя», якщо чесно, тому що кожен розуміє, що таке бути щасливим, по-своєму. І це означає, що для мене тоді краще говорити про твій сенс: що для тебе бути щасливим? І там буде щось інше, у кожного буде щось інше своє. Так, давайте говорити вже про сенси тоді. Я, коли ми говоримо про це, от для мене, наприклад, є дуже важливо… Я не створюю свою дружину щасливою, але англійською краще сказати, напевно (і українською також скажу): це empowering my wife, да, посилювати мою дружину у будь-який спосіб, у будь-який спосіб. В першу чергу це тоді… Ну, що я можу, коли вона в мене дуже сильна? Але є моменти, коли життя ламає, і є багато
52:45 ворогів, які навмисно ламають її. І моє завдання – допомогти там, де я можу, її пофіксити і показати, що насправді це не поразка, а це поразка, яка показує тобі, що тобі треба знати, дізнатися, де ти можеш посилити. Це, знаєте, це наче як на тренуванні рветься мікротравма м'язу для того, щоб вона там посилилась, і м'яз став сильніше. Ми просто зустрілися з нею, напевно, в більш свідомому віці. Наше перше побачення… По-перше, вона що сказала? Вона сказала: «Ну, коли ти вже запрошуєш мене на побачення?» Вона мені, значить, це сказала. І емпауеринг в чому? Це питання таке коучингове, воно точно емпауерило мене тоді, тому що те, як я бачив себе, і те, як я бачив її… Мені було дуже ссикотно її запросити на побачення. Я ніколи… я навіть не припускав думки, що я можу бути з нею. Оце
53:42 інша ліга, просто це просто інша ліга. І коли вона каже: «Ну, камон, ти можеш». В цілому вона каже: «Ти можеш, давай». А, але вона сказала: «Ну, окей, давай». Значить, там запланували час. Вона каже: «Але в мене є умова: я хочу, щоб ми з тобою сіли і поговорили чесно про [нерозбірливо]». Це те, про що ти, Андрію, кажеш: давай ми домовимося. Тут важливо розуміти контекст: я був після першого шлюбу, і в мене було таке, знаєте, відчуття, що я зробив все, що я міг зробити в першому шлюбі, і в мене не вийшло. Ну, це поразка. І в мене було таке: «А, ну, пофіг все». І я відкрився на першому побаченні не на 100%, а на 200%, якщо так можна, от, вивернутися. Я вивернувся, я трохи, можливо, її не перелякав тоді. Але у нас що вийшло? Ми дуже чітко проговорили всі речі: що нас бісить, що нам подобається, що не подобається, все те, на що люди
54:37 витрачають роки, ми це закрили за вечір. І ми вирішили: окей, цікаво, продовжуємо. – Ну, це такий контракт. – Це контракт. – Це формат бліц-побачень, знаєш, типу вони так прям фасилітуються в такий спосіб. – Тобто моє завдання… Ще у мене був… після того, як я розлучився, у мене почалися гулянки, якщо так можна сказати. От, я нагулявся. Потім я розумію, що я не хочу витрачати більше часу, і мені треба просто дуже швидко зрозуміти: так чи ні, нам… Ну, нам один шлях у нас, чи давай не будемо заважати один одному. Просто, ну, вона перевіряла там, чи я не бидло, чи не ідіот, а я перевіряв, чи вона не придурошна якась. От. І [нерозбірливо], що я не бидло, не ідіот, вона не придурочна. – Це прям офігенний description для нашого… для нашого [нерозбірливо]. Реально офігенний. Як це… Є такі просто, які в свідомості люди, і ти що відразу перевіряєш? – Ти перевіряєш дуже важливий принцип якраз: можливо, ми не проговорили всі речі, проте чи ми спроможні зараз, чи ми маємо компетенцію і бажання проговорювати чесно і прозоро те, що нам треба буде проговорювати потім? А ми ще не знаємо, що нам це… що наш
55:57 потенційний конфлікт. – Ти кажеш: чи є у вас willing проговорювати такі складні місця, комітмент на це. Питання до тебе: від одного до 10-ти, наскільки в тебе є такий willing? Ну, ти ж за дружину, напевно, можеш сказати. – Я тобі скажу причину розлучення першого союзу у мене. Я розумію мозком, що це треба зробити, це важливо, тому що я знаю всі ці прозорі речі, які треба проговорювати, з бізнесу, да. Я знаю, що, коли система внутрішньої комунікації стає системою внутрішнього мовчання, в команді зазвичай дуже все швидко починає бути гірше і гірше. Але мені дуже ссикотно це робити, тому що є відчуття, що не підтримають, не зрозуміють, не усвідомлюють, що не приймуть, да, не… що я не сподобаюсь. Один з моментів, чому дружина мене вчить: кожного разу, кожного разу, коли вона не погоджується зі мною, але вона робить кожного разу наступне: вона підтримує моє бажання. Наступного разу легше входити в діалог і проговорювати. Це я розумію. Наступне: що, якщо я відкрию рота, я отримую… Перше: я, можливо, не отримую згоду, але те, що я точно отримаю, я отримую підтримку того, що
57:15 ми почали говорити. Тобто вона знижує ризик для мене, тому що кожного разу я отримую там цукерочку за те, що я почав розмовляти. Зазвичай (я не знаю, ви вже все зрозуміли про мене чи ні), якщо щось розпочинається, от між нами чотирма, наприклад, я гальмую, мені треба час, щоб я сам зрозумів, яка моя точка зору. А вона в мене дуже швидка: вона вже все зрозуміла про себе, про мене, про нас, і вона каже: «Ну що, ну давай вже поговоримо». А я ще не визрів на це: «Мені треба зараз, я зроблю список, почекай». І мені треба… ну, у мене свій процес іде. І зрозуміти різницю – це реально робота. – Це ти, мабуть, бісиш, Ігор. – Звичайно. Але я вам скажу так, що саме завдяки мені і цьому, от, що у мене є, вона стала значно організованіша, якщо так можна сказати: [нерозбірливо], ну, структура, система і таке інше. І це їй допомагає в роботі, в її проєктах і в роботі з командою. А мені допомагає в цій фігні, що відбувається зараз в житті і на ринку, бути гнучким, активним і робити те, що [нерозбірливо], да. Те, що ми… How dare you? I dare. От вона мене вчить бути наглим,
58:35 да, йти вперед. – Кілька випусків тому Андрюха про це трошки говорив, про яку імперію ми будуємо. І ось моя думка, що насправді, ну, друга половина, твоя дружина (ну, в моєму випадку дружина), вона тебе мотивує, надихає йти далі. Ну, тобто по дефолту я розумію, що десь я б зупинився, нічого не хотів, оце як [нерозбірливо], десь сидів би там, просеко попивав би. А тут є стимул йти далі. В тебе є якісь сенси йти далі, досягати, розкривати свій потенціал. От, для мене воно в цьому є, [нерозбірливо] років вже, да. Ось. І це про… з одного боку, про амбіційність, розкриття твоєї амбіційності і потенціалу. Ну, але друга сторона тут – оця відповідальність, да. Бо про що там? Ну, я бачу, і я свого часу це… взяти відповідальність за іншу людину, за наші відносини. І рішення йти там в шлюб – це серйозне рішення, яке багато людей уникають. Бо, ну, там складно вистрибнути, і легше жити гражданським браком, бо там менше зобов'язань і можна катапультуватися швидко. Для мене оте, що ти казав: чи є це тією людиною, з якою
59:56 я готовий і хочу розвивати відносини, не дивлячись ні на що і на всю невизначеність, яка нас чекає. Тобто класно, мені сподобалось: ти не можеш про все домовитись, просто неможливо, бо ви дуже змінюєтесь з часом. І ця просто готовність йти, знімати корону, там якось переступати іноді через себе, але все ж таки повертатися до діалогу, проговорювати, іти далі – воно ж посилює тебе. І я розумію, що частково моя здібність переживати дуже складні конфлікти у партнерів або в командах, вона якось ковалась в моїх відносинах з дружиною, бо там напруження і тиск зовсім іншого гатунку, і ніщо назовні не може вибити мене зі стану спокійного, розсудливого і підтримуючого для клієнта. – Ти правильно говориш, я підтримую. Просто для мене дуже важливий ще один аспект тут, інша сторона просто того, що ти сказав. Це для мене все дуже просто: я б сам був незалежним, просто є по сенсах… Я ще дещо цікавіше: коли ми, я і ми можемо зробити разом щось більше,
1:01:16 ніж кожен окремо. Просто one більше [нерозбірливо]. І можна сказати, що ми… Знаєш, у мене була завжди мрія, щоб я з дружиною працював в одному бізнесі, щоб у нас була така спайка: бізнес і родина. Ми не в одному бізнесі, хоча іноді мені здається, що в одному. Проте ми точно на одному ринку: це ринок культури. Просто вона – це дійсно, це просто культура, культура, якщо ми говоримо про музеї, бібліотеки, а національна культура. Я в корпоративній культурі, я в особистій культурі, я про сенси, я про цінності в організації, команди і таке інше. Воно наче паралельно йде, але воно на… Ну, воно підтримує, воно посилює один одного. Не може бути окрема якась корпоративна культура, якщо ми не враховуємо певні національні моменти, і навпаки. Наприклад, Бородатюк Артем, корпоративна культура Netpeak Agency: з третього світу в перший. Це їх корпоративна культура. Але як вона пов'язана з національною України? Наприклад, хто хоче жити в Україні третього… третьої як країни чи країни першого світу? І ми можемо, роблячи свою…
1:02:36 ну, як бульбашку, чи елемент, на що ми можемо впливати… Не можемо впливати на країну, не можеш – то впливай на свій бізнес, на свою родину, впливай для того, щоб твоя країна ставала краще. – Юрка, ти інтригуюче мовчазний. – Замріяно інтригуюче мовчазний. – Я хочу спитати вас: що є унікальною фішкою вашої сім'ї, вашої пари? Давайте так: вашої пари, завдяки якій вона є такою, як вона є? Ми взагалі не схожі, і в цілому, напевно, не підходимо за багатьма показниками один одному, якби там це по старих книжках писали, чи ще якихось тестах робили. Я швидкий, занадто живий вітер. Натаха структурна, глибока, дуже з темпом, як у Ігоря: треба багато часу на те, щоби повернутися зі зворотнім зв'язком. І стосунки наші, і моя оця: «Ну, давай поговоримо, давай поговоримо». Вона так уже, якби… Тепер не тиждень треба чекати, поки Наташа визріє з тим, що «я готова тобі сказати, що я думаю про наші стосунки, про тебе, або про те, що я хочу сказати», а день. Тобто вже день, а, можливо, там скоро там півдня буде. А я відразу можу дати зворотний зв'язок. Вот так. І оце велика різниця, велика різниця. І
1:03:57 вона… я думаю, що Ігор зі своєю дружиною бачить цю різницю теж, бачить це як унікальний такий спайс або унікальний інгредієнт. Для нас це також унікальний інгредієнт. А ще те, що наскільки різними речами ми займаємося. Я в своєму повітрі: тим, чим я займаюся, комунікацією, виступи, культура, та-та-та. А Наташа – фінанси і мистецтво, а точніше, тепер мистецтво і структура фінансів. І ця різність наша, ну, вона, знаєш, вона десь комплементарна, десь ні. Я не впевнений, що ми завжди будемо… ну, що взагалі колись можна бути нам з нею, ну, супер комплементарними. І ми регулярно про це говоримо: що велика радість в тому, що ми різні. І от мені раніше з різними, з різними, іншими від мене людьми було непросто. А саме завдяки Наташі, тому що я її зустрів… Ви такі, як і ми… І що ми здатні цю різність [нерозбірливо]. Оце такий унікальний спайс, я думаю. Що я думаю, що це важливо. І вона, бляха, завжди знаходить, що мені сказати, знаєш, не боїться. І це мені дуже радісно. Може, воно час вимагає, але не боїться. А я можу більше боятися щось таке сказати. Бо можу боятися про те, що: «Бляха, це ж такі важливі стосунки для мене, які так довго не могли з'явитися в моєму житті. А що, якщо зараз скажу, що мені це не подобається, це не подобається, це складно, це бісить? А що, якщо цього
1:05:18 потім не стане?» Знаєш, що таке класичний concern. То, як сказав свого часу (на той час мій коуч) Женя Пєстєрніков, допоміг мені вирішити це питання, каже: «Андрюха, дивись: ціна несказаного зараз – not bad, але через 3–6, 12, 24 місяці, ну, вага, яка буде, велика цього. І не сказати зараз означає пізніше з consequences боротися, з наслідками того, що ти не сказав. Значить, все піде тільки вниз». – Наш спайс в різності, дуже великій різності. – Клас, у прийнятті вашої різності. – Та, ми дуже стараємося, ми дуже стараємося. Мені так непросто [нерозбірливо], що в Наташі стосунки з часом інші, вообще інші, не такі, як і в мене. В мене стосунки з часом: треба бути вчасно. А в Наташки стосунки з [музика] часом… – Дуже популярне розходження. – Ті, хто нас не бачать, а чують: це більше стосунки з часом такі. – Ну, як буде, для чого, як і що, да. От для чого? Мені здається, що наша унікальність в служінні. І вона, і я обрали служити чомусь більшому, ніж ми самі. Сьогодні вона, коли ми записуємо з вами, вона повертається. Я її місяць не бачив, з відрядження. Я місяць працював ще
1:06:37 батьком, який виховує [фрагмент прибрано редакцією]. А я дуже радий, що вона повертається, тому що вона може допомогти мені зараз бути не одним батьком, да, вона може бути мати також. Але я розумію, що це та, ну, ціна, яка і ті навантаження, через які я проходжу [фрагмент прибрано редакцією], тому що, звичайно, коли двоє є, да, для дитини краще. Тому що ми розуміємо, для чого це важливо: тому що вона шукала, як можна знайти гроші, технології, матеріали, команди людей в всьому світі для того, щоб підтримати українські музеї, бібліотеки, інші культурні інституції в Україні. І в неї була просто… вона була в Європі, потім в Сполучених Штатах Америки, потім в Європі, потім в Україні, і вона повертається. От. Для мене і у мене також є розуміння служіння, що я роблю. І мені здається, що ми підтримуємо один одного в цьому. А якщо ми говоримо про те, як, да, в чому наша унікальність, мені здається, що ми вміємо робити швидкі речі такі, знаєте. Ну,
1:07:53 от побачення, як було, да: «Ну що, зустрічаємось?» – «Ну, давай зустрічаємось». Прийняли рішення, прийшли, проговорили, закрили. Тобто, ну, ми не… ми не розтягуємо процес. Одного вечора ми їдемо, вона каже: «Якась фігня. Тобто ми з тобою разом чи ми не з тобою разом? Ну, тобто коли от ми наче з тобою зустрічаємось, ми одружимось, не одружимось? Що ми робимо?» Я кажу: «Ну, одружимось, звичайно». Ж ми ну на нашому [нерозбірливо] ми ж вирішили на першому побаченні це вже. Просто ще не домовились коли. Просто не домовились коли. Я не знаю, просто вам… ну, знаєте, можливо, це моя галюцинація чи ні: на першому побаченні, коли я купував квіти їй, і мені там, ну, продавчиня, вона питає, щоб, напевно, якось оформити букет, вона питає: «Для кого квіти?» Я іду на побачення перше, я кажу: «Для дружини». Тоді ми їдемо, значить, разом. І от ми… те, що от Юра посміявся: там ми ще просто не вирішили коли. А ми кажемо… Ну, коли в Одесі на той час вже з'явився центр соціального обслуговування, який надавав послуги з одруження цілодобово. Ми кажемо: «Ну, сьогодні». Ми вирішили ввечері, ми одружилися о 2-й ночі, щоб ви розуміли. Просто ми… Я поїхав додому, щоб взяти
1:09:12 костюм, вона поїхала додому, щоб передягнутися. Ми зустрілися, хтось з друзів встиг під'їхати з гітарою, квітами і таке інше. В два, в два ночі ми одружилися, і все. Ми [нерозбірливо], да. Тобто і ми пробудовуємо певні стратегії, і ми намагаємось… вона вчиться, я вчуся приймати рішення швидко. Я сподіваюсь, що це додає унікальності, Юро, да, до нашої пари, про те, що ми робимо. Мені здається, знаєте, унікальне в тому, що, напевно, коли ми почали зустрічатися, вона була більше дружина Солодова, тому що я був більше публічно відомий. А зараз мені здається, що я чоловік [нерозбірливо], тому що в неї залишилося її прізвище, вона зараз більш публічно відома. І давайте цей елемент, от на рівні, що можна помацати, побачити, в цьому… Мені здається, наша унікальність в публічності в якомусь сенсі. Можливо, ми не говоримо багато про наші стосунки публічно, але вона публічна, я публічний, і ми не можемо бути непублічними. Якщо ви хочете впливати на якісь певні процеси, ви не можете впливати, якщо ви не взаємодієте з людьми, якщо ви не доносите свої думки, свою візію, якщо ви
1:10:32 не євангелізуєте це, да, якщо ви не стаєте амбасадорами своєї візії. Це ви маєте це робити до людей і з людьми. – Складне питання. Я прям розмірковував, слухав хлопців. Нема в мене однозначної відповіді, в мене є купка гіпотез, які я надумав, поки слухав. Андрюха сказав, що ми там різні. Там, на глибині, і з часом я помічаю це все більше, що ми однакові. Ми однакові в своїх якихось викликах по життю і однакові в запитах один до одного. І відносини – це в принципі про віддзеркалення тебе. Це найкраще дзеркало тебе, якщо ти здатний це пропустити через емоції і сприйняти сигнал, який звідти йде, розширюючий. Ось. На глибинному рівні
1:11:27 ми дуже схожі програмами, з якими ми зайшли в життя, з якими ми дорослішали. А у нас є такий перфекціонізм, часто нездоровий, але ми з цим працюємо, і вміння багато вимагати від себе, іноді мочити себе, але через це розвиватися. От, ми… оце в нас удвох точно є. Від цього, звичайно, ми один одному робимо боляче, але ми це усвідомлюємо і над цим працюємо разом, власне, віддзеркалюючи дуже чітко, що воно є. Це є певний досвід і незадоволеність батьківськими програмами, [нерозбірливо] програмами, і серії: «Отак от не хочу, от ні, от отак от ні, ми хочемо інакше». І бажання оце опрацювати, не дивлячись ні на що. Потім це така, знаєш,
1:12:22 якась настирливість чи [нерозбірливо]: розбиватися, але перезбирати і розвивати себе. Ну, прям ти падаєш, розбився, встав і все одно йдеш. І це таке вміння переживати і долати складності і поодинці, і вже разом. І для нас… Я розумію, що для нас брак – це щось, ну, сакральне, щось цінне. Ну, для мене це велика цінність, я дуже це ціную. Я розумію, що якщо… Чи можемо ми не дійти до кінця разом? Да, є така вірогідність. Але, знаєте, як цей Доктор Стрендж: «Я продивився 1 500 варіантів», і там є два варіанти, вони не сходяться. Я розумію, що я працюю над тим, щоб реалізувалися найкращі. І це важливо для нас: одних
1:13:18 для персонального розвитку, і для розвитку наших дітей, да, наших нащадків. І те, що Ігор сказав, мені дуже зрезонувало: ти можеш скільки завгодно намагатися змінити світ, але якщо вдома в тебе то… Ну, засунь в дупу свою мрію змінити світ найкраще, та, якщо ти з рідними ні з ким не можеш розмовляти і рятуєш кошечок, собачок. Ну, вибачте, ти що… трошки різні пріоритети. Ось. І оця прихильність нашим відносинам – це теж те, що нас поєднує. І, знаєш, от Ігор казав там про сенс багато. Я зараз трошки спростив цю ідею: без ідеалізації зробити відносини такими, щоб я в них міг комфортно бути разом зі своєю дружиною, і нам було добре. І в цьому і є сенс на зараз. Тобто вибудувати в поточних умовах, в поточному світі це так, щоб воно було добре. Реалізований я, не реалізований, реалізована вона, не реалізована – важливо, щоб нам було разом добре. А якщо буде добре і нам, і нашим дітям, то все, слава Богу, вже всі сенси ми як родина реалізуємо. – Я тобі так дякую, Вітя, за ці слова, вони як квінтесенція в якомусь сенсі. Те, що в будь-який момент часу
1:14:38 все так, як є, [нерозбірливо], і здатність обом людям, партнерам усвідомлювати момент, в якому ви знаходитесь в цей момент. Оце те, що ти, Вітя, кажеш, це такий взагалі подарунок великий для стосунків. І, можливо, прагнути цього може бути величезним ключиком до будь-якого майбутнього, яке ви будуєте разом. В цьому місці є достатньо простору для прийняття того, що, як ти, Вітя, кажеш, ми можемо бути в повній дупі, в дауні, і як там нам разом, а ми можемо бути в праймі, як там нам разом. Я взагалі за сьогодні збагатився. Я Юру просто з вас… [нерозбірливо] і тебе, Ігор, і тебе, Віть, я менше знаю, Юру краще знаю, тому мені, як це, інформативніше в цьому сенсі збагачення було від ваших історій. Я дуже дякую вам, як ви ділилися, як ви будуєте свої імперії, свою філософію стосунків. Я думаю, що ми будуємо республіку. – А яку, парламентську чи президентську? – Подожди, парламентську чи президентську? – Парламентську. – А у дітей є голос? – Звичайно. – Він, мені здається, що він навіть перемагає іноді. – Ніж п'ята колона. – Це супер було. – Це партнерські стосунки. Це означає, що
1:15:58 звичайно, там є певні моменти, за які ми відповідаємо, і більше, і таке інше. [фрагмент прибрано редакцією] – Мені тяжко було, з одного боку: я був сфокусований повністю в вас, занурений, так, слухав вас, і буквально на останніх фразах Віті якось в мене докрутилось, що я сам хотів відповісти. Наша формула успіху – це водночас прийняття одне одного такими, як ми є, і разом з тим прийняття, що по відношенню до мене… що мене моя половинка може зачеленджити. Те, що ми називаємо (Андрій знає цей наш принцип), називається «коробка спорт». Історія «коробки спорт» в тому, що коли ми тільки починали зустрічатись і поїхали в Карпати на моїй спортивній BMW, і десь я втомився на трасі і кажу Лені: «Сідай». Ну, а сам сідаю, як то кажуть, знаєте, там ногою жму на тормоза на пасажирському сидінні, переживаючи за те, як вона буде, та-та-та. І вона їде так, ну, обережно, і, як на мене, надто повільно. Як можна їхати
1:17:17 по хорошій трасі на хорошій BMW? Я кажу: «Лена, я тобі раджу включити на трасі коробку спорт, значить, все буде динамічніше, і будеш дуже з легкістю всіх обганяти». А вона каже: «Ну, знаєш, я ж поки ще звикаю до машини, я не готова». Козій каже: «Ай, короче», – і включає їй принудительно цю коробку спорт. Вона, звичайно, там опір перших кілька секунд, але коли відчула, як машина стала їхати, вона каже: «О!» І оцей такий… дуже важлива оця динаміка. Ми її принесли як принцип, та. Тобто кожен раз, коли хтось сумнівається в чомусь, інший партнер каже: «Короче, коробка спорт», і не сумнівається, та. І оце прийняття, що тобі можуть принудительно її включити, і ти не будеш бикувати у відповідь, казати: «Та ні, ніфіга, я роблю по-своєму, все, як я знаю», та. А ти все-таки включиш ту коробку спорт. І водночас прийняття тебе таким, як ти є. Оцей баланс. Мені цікаво, що вона б відповіла на це запитання, але я відповідаю так. – Юр, ти зараз сказав цю про коробку спорт, і воно мені дуже відгукнулося про тебе як коуча. От я спілкувався з кількома людьми, які з тобою працювали, і ти наче цей чувак, який легенько переводить коробку передач в режим спорт, трошки так спушить, але
1:18:37 так, ву, з прискоренням. Мені цікаво буде потім про це почути більше. [музика] – Дякую. А з чим ви хочете залишити нашу аудиторію? – Слухай, я б, мабуть, якщо це якось, ну, спробувати підсумувати: мені сподобалась там думка, напрямок Ігоря. Мене дуже надихнули, і розширили, і зацікавили підходи кожного з вас. От прям я такий глибинно задоволений, бо прям від кожного взяв цікаві речі, які подосліджувати або розвинути в собі. Але оця думка про, насправді, служіння чомусь і комусь, власне, у відносинах – оце для мене цінність, да. Тобто оця дитяча трошки позиція, мабуть, з якою я йшов у відносини: що буде хтось, хто чи зробить
1:19:34 мене щасливим, чи допоможе стати щасливим. То зараз я просто в цих відносинах, щоб більше віддавати, і вони до цього мене закликають в принципі: проявляти найкраще в собі, комусь служити і допомагати. Ось. Людина, з якою, дай Бог, ми будемо все життя, і я можу їй якомога далі просунутись в цьому, в цьому journey. Ось. І питання там для себе, про яке важливо запитувати, да: там, чи дійсно я той, яким я хочу і можу бути для партнера? А друге: чи дійсно я себе веду таким чином, щоб бути гідним любові? Чи гідний я того, щоб в мене зараз моя дружина чи моя половина закохалася? І я розумію, що періодично бувають етапи, коли
1:20:30 ні. І це для мене сигнал, що, типу: wake up, [нерозбірливо], show up. – Слухай, дякую тобі за це. Андрій, коли перелічував тих 20 тем, про які йому важливо поговорити, по суті їх всіх можна було розкласти на три кластери, які я чув від одного досвідченого товариша 50-тирічного: що найбільш три заряджені теми в стосунках, теми для обговорень, яких не можна уникати, – це розмови, як у вас в парі з грошима, з сексом, і розмови про самі стосунки. І так виглядає, що ми в сьогоднішньому випуску покрили саме… про самі стосунки поговорили. Тема сексу в нас в «сексоварочних» випусках покривається. Тему грошей не розкрили, а там прям дуже багато енергії, і дуже багато різних форматів стосунків з грошима є в людей, різних принципів. Мені б цікаво було про це поговорити. – Круто. Я погоджуюсь. Можна, я навіть собі записую тут, щоб сьогодні це розглянути. Але ми фундамент заклали. Гроші в сім'ї – це прям тема. Можливо, вона на весь випуск не заходить, але вона може зайти як шматок, а потім,
1:21:50 типу, «Гроші в нашому житті». – Це, напевно, найкраще, що я просто знаю про стосунки, це від мого вчителя історія. І я хочу, щоб ви, хто нас слухає, і читає, і дивиться, про неї також дізналися. До родинного терапевта приходить пара, які вже бабуся і дідусь, вони вже прожили все своє життя разом. Напевно, скоріше, бабуся привела дідуся на терапію. От. І є такий запит, звинувачення трохи, яка каже, що він мене не любить, да: «Він мене не любить». І це дуже дивує дідуся. Чому? Тому що він каже: «З самого початку наших стосунків, як я до неї ставився, так я і ставлюся до неї і зараз. Там, умовно, є якась річниця – це квіти, є
1:22:45 там два рази на місяць якийсь там театр, опера, кіно чи щось. От, ну, умовно, от як були там певні традиції, вони якось були, так вони і є зараз. Я не розумію, чого вона мене зараз дістає». І от чому я тут? Тому що іншої нема. «І взагалі прожили все життя, що до чого? Вона… ну, що вона хоче від мене?» От. І там терапевт, значить, запускає процес. І, якщо чесно, бабуся не може пояснити, чому вона думає, що дідусь її не любить. Вона так відчуває, да: «От я відчуваю, мені це не подобається». От. І там довга історія, коротко: припустимо, що там в них є якийсь процес, і от в емоціях бабуся каже: «Да хай він принаймні сміття винесе без нагадування!» І тут дуже дивується дідусь, тому що він
1:23:40 каже: «Так а як це стосується взагалі мого кохання і моїх відносин до тебе, моїх почуттів до тебе? Це сміття, як воно стосується?» І тут дуже важливий момент, який вже такий наче мораль цієї історії. Наступне: у вас в голові є певні моменти, як ви відчуваєте, що вас хтось любить, і як ви любите людину. Але це може не збігатися і бути зовсім іншим з тими конекторами чи певними фільтрами, як та людина відчуває, що ви її любите, чи як вона любить вас. І це означає, що ми маємо також навчити людину любити вас так, як це вам зрозуміло. Якщо бабуся відчуває, що їй дуже важливо і це прояв любові, що дідусь без нагадування, сам, за своєю ініціативою викидає сміття, для неї це буде краще, ніж там якісь чергові квіти, тому що то вже, ну, наче за умовчанням просто йде, а це, ну, такий точно щось нове: прояв поваги, уваги, любові. Дуже важливий момент. Це наступний… це до теми топ-10, які треба, мені здається, проговорити: як ти зрозумієш, що я тебе люблю? За якими діями ти зрозумієш,
1:24:58 що я тебе [нерозбірливо]? – Це прекрасна інструкція один до одного. – Це фантастично взагалі, тому що те, що ви почуєте, вас може здивувати. Але знаєте що: іноді, от як на прикладі цього дідуся, це може бути дешевше, простіше і легше. І в кінці [нерозбірливо]. – І хочу сказати, що цей дідусь – це хто? Правильно, я.
Андрій Сусленко: Бо я саме той чувак, якому: «Ну, бляха, ну чому не можна зробити це без нагадування?» Класна рекомендація. Місяць знайомства з Наташею: вона поїхала на мій тренінг, вона зі мною поїхала як учасниця тренінгу, і вона бачила мене в праймі, що важливо. І назад у нас було шість годин «Інтерсіті» поговорити, і ми присвятили всі шість годин розмові про те, які очікування від тебе і від мене в стосунках партнерських. Що таке чоловік для тебе? А я? А що ти від себе очікуєш в цьому? І це було як… от, Ігор, дякую, що ти це підняв. Це двохвилинна історія, хвилинна історія. Це було просто настільки важливо для нас, бо це створило місточок, з якого ми потім вже вибирали, в яку сторону цей місточок будувати. І там були запитання про те: а як знати, що ти задоволена? Як знати, що ти щаслива? Що робить тебе в парі задоволеною, щасливою? А яке твоє уявлення про щасливу сім'ю? Ці ж
1:26:18 запитання в мою сторону, відповідно. Наташа сама їх не генерувала тоді, я їх генерував, але це було дуже для нас [нерозбірливо] штука. Я думаю, що це був фундаментальний, важливий елемент взагалі побудови наших стосунків. І якщо запитати у кожного з вас, і в мене в тому числі, що створило те, ким ви є, то для мене ось саме ця розмова, шість годин, ці безперервні шість годин. Так само як в роботі над нашою імперією ці щорічні стратсесії, які займають теж по шість годин, бляха, і вимагають реальної присутності там. Вони не прості, але вони є тими [нерозбірливо], на яких ми будуємося. Тому що: куди ти хочеш іти? Як ти хочеш іти? Як я буду знати, що ти туди дійшла? Чи хочеш ти туди йти зі мною? Всі ці питання суперважливі. Ставте їх собі, ставте їх собі з партнером і не бійтесь цього. А історію про гроші ми відпрацюємо наступним разом. Я вас люблю, пацани. Ігор Солодов, Віктор Дубровін, Юрій Козій, Андрій Сусленко – це «Коучеварка». Якщо ви хочете стати нашим спонсором, дайте знати. Розмовляйте і любіться. На тому все. [музика]