Розшифровка вичитана редакцією; можливі дрібні неточності.
00:00 [фрагмент прибрано редакцією] – Я от в лютому перезібрав, ну, перезібрав трошки раму вкотре. – А я про себе знаю, що я не є отакий сімейний домашній чоловік. Це не моя тема. Я більше по мамонтах. – Я іноді не хочу лягати спати, бо я хочу кодити. – Я пішов на бразильське джиу-джитсу. Це як дослідження нового, невизначеності і тренування свідомості новачка. Змінилося персонально, приватно і, напевно, чимало змінилося в наших коучинг-консалтинг практиках. – І в результаті я розумів, що це не тренер, а коуч. І це не про туман, а це про ясність. – Ось я подивився в глобальні тренди, заземлив їх в тренди там і локального бізнесу, і розвитку лідерів. – Що для вас важливіше: процес чи результат? – Для мене процес, тому що це те, на що ми впливаємо кожен день.
00:55 – Coming out. Це називається дистимія. І це така депресія на мінімалках.
Андрій Сусленко: Всім привіт! Ви дивитесь «Коучеварку». Нарешті ми знову зібралися всі разом. Не бачились з вами чотири-п'ять, може, шість місяців. Віктор Дубровін, Ігор Солодов, Юрій Козій, Андрій Сусленко разом з вами. За ці місяці відсутності спільних випусків і відсутності нашої отакої прямої комунікації в ефірі, у нас у кожного щось сталося. Багато чого змінилося персонально, приватно і, напевно, чимало змінилося в наших коучинг-консалтинг практиках, в наших професійних ідентичностях. Можливо, щось змінилося в одного з нас. І це хочеться сьогодні як мінімум розкопати. Плюс в нас є цілий блок тем, які, можливо, ми зможемо сьогодні торкнутися. Ну, або вони стануть частиною наступних, hopefully, випусків. Зараз пропоную такий фрейм, щоби ми по чотири хвилинки (вистачить на старт) кожен про себе, чи три, можливо, щоби, ну, так, да, чи п'ять. Оце от, давайте, не більше п'яти. Я зараз включатиму таймер. І ми трошки розказуємо, де ми є, як ми є на цьому етапі. Як мінімум кажу тізер, що [фрагмент прибрано редакцією] От і звідси ми якби поїдемо. І пацани всі вітали. Дякую. Спати непросто, але
02:15 що то якби така жизнь. Ну добре, хто хоче першим бути? – [фрагмент прибрано редакцією] – Ну, продовжуй. – Ну, хорошо, добре. [фрагмент прибрано редакцією] Ну, просто хотілось дати вибір. Мені, чесно кажучи, не вистачало наших розмов. Ну, і [нерозбірливо]. За час, поки ми не бачилися, в першу чергу сімейна конструкція набула найбільших змін. І вона ж і дає, і забирає найбільше енергії на цей момент. Out of everything. Все дуже непогано в роботі йде. І команду я набрав, і ми зростаємо, і цікавіші продукти там створюємо. Саме створюємо нарешті. Але саме сімейний контекст я хочу винести, як для мене такий принципово важливий зараз. [фрагмент прибрано редакцією] І найкраще, що ми
03:34 зробили, [фрагмент прибрано редакцією] ми нарешті зробили якби такий преконтракт з Наташею, з дружиною моєю, про те, як може виглядати наш розподіл наших відповідальностей [фрагмент прибрано редакцією] І це вже було так, ну, це прям серйозне тертя в сім'ї вже було тоді, прям серйозне напруження було. Зараз якось ми, ну, знаєте, готувались до цього краще і воно якби [фрагмент прибрано редакцією] кількість фізичної напруги, exhaustment почала бути такою, з якою я незнайомий був. Саме в сімейному контексті варто сказати, що я дуже класну річ зробив для себе. Я взяв аскезу на безалкоголку надовго. Ну, мінімум на 100 днів. А зараз сьогодні 56-й, здається, день. – Сорі, що перебиваю. З кожною фразою ти все усугубляєш свою ситуацію в моїх очах. – Для чого я це зробив? Тому що я знав, що буде менше сну. І спосіб… А мені прям, ну,
04:56 помітив зараз, що я втратив фокус на маленьких речах. Я сьогодні наливав, я хотів… таблетки брав сьогодні, відкрив таблетки і відкрив воду. І я подумав: щас я насипаю собі таблетки на руку, і я наливаю воду собі в руку. Пройшло півсекунди між тим, як я взяв одне й інше. Тобто ось це результат зміни конструкції сімейної. [нерозбірливо] [нерозбірливо], як там, як Вітя… вообще напруга така стала, що, ну, важко виносити. Добре, що якби нема алкашки, тому що я більш ресурсний фізично. Спорт зник на цей момент, на цей період якби. І моя уява про ідеальне життя в цій конструкції, вона просто розбивається. Мені дуже хочеться, щоб все було, як ми думаємо, що має бути, графік ще. А воно так не їде поки що. І розжати кулак, типу розслабитись, щоб дати цьому бути. Ні я, ні Наташа не можемо повноцінно. Ну, я більше можу. А Натаха дуже така, ну, її психотип такий, що він якби дуже чітко має бути структурно, що графік. І в цьому місці теж тертя є. Тобто розслабити кулак як парі складно. І це теж впливає, тому що треба ходити как будто весь час спінка рівно. [нерозбірливо]
06:14 І проблема в тому, що і сказати це складно. Кажу: «Наталочка, мені є що тобі сказати, але я зараз не знаю, чи можемо ми це говорити, тому що ти чутлива, я чутливий, і, коротше, я це можу [нерозбірливо] в собі час». І зараз так виходить. Будь ласка, ті, хто нас дивляться, мами, ви можете думати, що хочете, про мене, ваше право, але, без «але», я постійно винний. Тобто кожен день виникають ситуації, в яких на мене іде… ну, щось іде на мене, тобто десь я не допрацював, десь не то, десь не так, а десь не подумав про інтереси. І в цьому місці, ну, я реально не… ну, не справляюся, не встигаю стільки подумати. Хоча резонні коментарі точно від Наталки, класні коментарі бувають, де, ну, варто було би подумати, просто не вистачає. От. І ми якби домовляємося про те, який minimum viable attention може бути один до одного. Це виклик. Знайшов терапевта тут, в Лісабоні. Я дуже щасливий. Це українка-португалка, [нерозбірливо]. Вона доросла, якраз те, що я шукав. Я таке розкопав, що раніше не спливало за всі мої, бляха, 12 років терапії. Ігор, знову там і дитячий контекст також. І це, ну, це якби підтримуючий елемент. Та є, добре,
07:34 що є коучинг, що є супервізія, що є глибина дружби, наприклад, як з Юрою, та де можна… От ми з… дивіться, який інструмент: ми з Юрою просто щотижня зідзвонюємося, mandatory, щоб що по жизні, що по роботі потріщати. І воно трошки мені дає, але от зараз з вами, щоб так в групі, це для мене зараз подарунок. Тому я вам дякую, що ви є. От і мені це важливо. Мені так хочеться, щоб просто хтось сказав мені: «***, Андрюха, все буде нормально, але пізніше, треба просто ще потерпіти, ще потерпіти». І моє рішення, і наше з Наташою рішення: ну, ще потерпіти, якби, ну, воно немає виходу, доведеться. Вот. А як би в цьому не з'їсти один одного? От ми над цим працюємо. Причому я так і думаю: ми ж часто, ну, наші якби сімейні стратегування, та-та, рефлексивні п'ятниці, [нерозбірливо], і воно якби помагає, але, ну, і може не помагати, от, бо просто нема звідки брати фокус,
08:29 достатньо ресурсів, енергії. Я навіть арендовану машину позавчора… [фрагмент прибрано редакцією] і в гаражі в себе лупанув об стіну, все роздавив, і назад. Да. І, ну, просто 500 разів проїжджав однаково, а тут це як з водою. А тут вирішив, що я їду прямо, правильно, бампером вичеркав все. Ну, приїхав вчора [нерозбірливо], подивився, каже: «Ну ладно, Андрюха, розберемося». Ти, ну, короче, все ж, от це життєва частина. Сну стало менше на дві години. Не порівнюю, звичайно, Вітя, з тобою, з моїми батьками, з українцями, які в Україні. Просто в моєму контексті це критично, але в мене немає зараз, ну, ми вибрали так, що ми разом будемо розділяти. Це немає. Є вибір. Я можу спати в третій спальні, але ми вибрали так, на цьому етапі підтримка. Мені навіть здається, що те, що ми обидва страждаємо, воно якби обох підтримує, типа: «***, я не один страждаю або я не одна страждаю». Типа це підтримує. Але скоро [фрагмент прибрано редакцією] І воно, напевно, дасть якийсь новий виток нашого «нам». Дякую. Це стосункова частина. Хочете про практику, бистренько? Про практику бистренько. Значить, з
09:47 останнього, да, – Вклинити можна спостереження? – Угу. – Складність ще в тому, що у вас ви обоє з дружиною активні підприємці. – Працюємо активно, да? Ми активні підприємці обидва. Дякую. – Підприємці, тобто не просто ходимо на роботу, висиджуємо. – Та ні, нам треба забезпечувати наші команди, треба заробляти мінімум таку, ту кількість грошей. Да, все так. Все так. І дві няні навіть не рішають. Рішають, але не до кінця. Ну, тобто це, вот, окей. Да. І коли жартують дорослі: «А можна няню для дорослих?» – Окрім того, що для дітей? – Я дуже хочу лягти до няні, щоб мене просто гладили. Я хочу, щоб Наташа мене гладила, звичайно, але, ну, якби це задачка. Фух. По роботі, по клієнтам, по справам. А найкращий рік був минулий, практики моєї. Ми, здається, навіть говорили про те, що фінансово, що розвитково, що продуктово. Плюс я нарешті вибрав і мені здається, я всередині вибрав і я найняв двох людей, досить, як, ну, типа, дорогих в моєму світі, [нерозбірливо].
11:07 І воно почало їхати, якби, ну, ми приклали зусиль, воно далеко не відразу завелось, але воно почало їхати. І я відчув себе по-новому, бо я ж зазвичай команди мав, типу або асистентка була, або це були distributed teams, які я якби наймав на проекти. А тут це прям, ну, моя відповідальність, моя команда і я не працюю на когось, тобто це не моя команда в компанії. От в мене новий період і воно йде. В мене з'явилося багато ідей, в мене багато творчого ресурсу з'явилось. AI дуже допомагає, я багато клод-коджу, вайб-коджу. В мене такі штуки створюються і ми вже їх практикуємо з клієнтами і з новим абсолютно типом продуктів про дітей. З цим я колись пізніше вийду, як я вже бачу, трекшн збирає, [нерозбірливо]. Охренеть. Ну, [фрагмент прибрано редакцією] От. А capacity мені не вистачає, моєї команди, для того, щоб current клієнтів, ну, current тримати, типу, а нових раніше, ніж, напевно, в серпні, ми серйозно взяти не зможемо. Або мені треба розширюватися, але я поки не знаю, як. Ну, типу так, щоб туди прикласти зусилля на онбординг людей. От це на цьому етапі. Так, і я overwhelmed в хорошому сенсі. Я іноді не хочу лягати спати, бо я хочу кодити. Я прям хочу кодити сидіти. Ну, я не кодер, в сенсі: казати йому, що
12:26 кодити, дивитися відразу на результат. Це, ребята, це просто таке відчуття, я творець. В мене такого чотири роки не було. Я прям творець. Я творець. Отаке відчуття. Офігенне переживання. От потенціал професійний зараз прям ну якби як каже терапевтка: «Андрій, так в тебе піково в роботі і піково в сім'ї. Щось точно вийде, і щось точно постраждає, або якимось чином треба…» [нерозбірливо] [нерозбірливо] А якимось чином треба це буде помирити між собою, бо два одночасно пікових процеси йдуть. Все, дякую. – Те, що мене бісить, мене бісить постійно, як, значить, [фрагмент прибрано редакцією] Ну, там ти йдеш і там, я не знаю, ти звертаєш увагу чи ні, ти дивишся зазвичай на дітей, які трошки, ну, старші, ніж твоя дитина. От. І вони так проходять і вони кажуть: «Буде простіше. От вам треба трошки почекати. Буде простіше». Вони так кажуть, коли йому тиждень, коли йому місяць, коли йому квартал, коли йому рік, коли йому два, коли йому три, коли йому чотири. [фрагмент прибрано редакцією]
13:50 [фрагмент прибрано редакцією] Тому це така… не знаю, [нерозбірливо], напевно, краще розкаже, але от у мене лише один досвід. Можливо, там це не Big Data, да, але, значить, от… [фрагмент прибрано редакцією] А так я взагалі в захваті від, по-перше, вашої з Наташею оцієї контрактової і комунікаційної роботи, яку ви проводите, це прямо ва-вау. Я завжди тащився, я от ваш фан. А іноді мені хочеться прямо, щоб ви поставили камеру, якщо це можна, і побути з вами, чи підглянути якось, як ви це робите. – Ми записували подкаст не на публіку про це, просто щоб у нас історія для дітей була. – І я вражений, ну, рівнем твоєї відкритості і вразливості, яку ти зараз продемонстрував. І я прямо і надихнувся, і зараз думаю, як же ж тримати тепер нам всім, і мені в першу
15:10 чергу, ну, цей рівень. – Тобі все вийде. – Я дякую тобі, що ти кажеш. Я тобі можу слово передати, бо в тебе життя змінилось за ці п'ять місяців. І якщо ви не проти, пацани, я Ігорку хотів би дати [нерозбірливо]. – А мені окей.
Ігор Солодов: Ну, давайте тоді я продовжу. Ну, що змінилося, значить, за цей час, да, як ви сказали на початку, коли ми розігрівалися, я став краще виглядати. От. І це добре, тому що, напевно, мені люди, які мене бачили, наприклад, у серпні, а потім побачили мене десь в листопаді, да, чи в грудні, вони казали: «Блін, ти так схуд, що там трапилось?» Да. Coming out, це називається дистимія. І це така депресія на мінімалках тоді, коли депресія – це зазвичай коротко і потужно, а дистимія – це коли довго, це означає роками. І ми з дружиною, наприклад (Андрій, привіт), значить, помічаємо… ну, в неї той самий процес відбувається, що одним з тригерів було не те, що
16:30 [фрагмент прибрано редакцією], хоча це також, безумовно, ти відчуваєш, що це додає зміни системи, напруження в стосунках і взагалі і сну, да, але так сталося просто, що в неї зміни на роботі, тому що вона була вимушено підвищена на позицію керівну. [фрагмент прибрано редакцією] вона додала громадську діяльність і там цей от ковід, і вторгнення, і, значить, от все це воно не давало моменту вийти, да? І більше того, воно так пішов такий резонанс, що десь… от ми про піки казали. Це ж піки не лише ідуть в особисту чи професійну, да, тема. Це ж ще йде умовно чоловік-дружина, у кого там так от в неї пішов пік, а у мене пішов спад. І через те, що це почало відбуватися, а ми помінялися ролями, да? Чому? Тому що вона з кожним місяцем, з кожним роком почала більше заробляти і вона почала годувати. Ну, вона стала мисливцем
17:51 умовно, да, типу справжній чоловік. А я через те, що, ну, коли от, умовно: «Мені зараз треба дати інтерв'ю британцям, а потім у мене зустріч з сенатором, да. У тебе зараз є щось?» – «Ні». Вгадайте, хто сидить, значить, [фрагмент прибрано редакцією] От і в результаті я перетворююсь на бебісітера. І це ще просто наклалося на те, що мені дуже було важливо бути батьком. От саме ця роль бути батьком. І, типу, я хотів бути, типу, от у мене буде правильний батько, да? От я, от я буду правильним батьком [фрагмент прибрано редакцією] І тому я, коли в мене була така якась можливість, я не те що не хотів її використовувати, я дуже хотів її використовувати, тому що це якраз, ну, типу ідентичність, да, вона може допомагати мені проявитися, але просто прикол в тому, що це кармічна штука, тому що, можливо, я стаю, ну, кращим батьком, але прикол в тому, що, якщо я йду на пік в батьківство, то у мене ще менше ресурсу є на практику. От. Привіт, антидепресанти. От. Тому що вже пішли такі напруження,
19:12 що дружина, яка перша увійшла в цей процес, вона каже: «Тобі вже потрібно». І пішла робота з психіатром, з психологом, значить, і таке інше. Мені здається, що я ж взагалі не швидкий такий от по життю. І у мене є відчуття, що в 47, в 46 я проходжу, значить, ритми 42-43, коли люди зазвичай проходять кризу середнього віку, тому що за ознаками, там за Голлісом, умовно, да, ну, прямо, ну, дуже схоже на початок другої дорослості, і не те, що там зміни, да, а, ну, такий надлом і перенародження. Тому що, умовно, просто ділиться життя на те, що було до, і те, що було після. І це не просто там до вторгнення і після вторгнення, а просто хочеться матюкатися і так і таке інше. Тому що в результаті це просто наклалося на те, що у мене відбувається з моїми ідентичностями. І не те, що ти міняєшся всередині, а у тебе є сталий світ, який тебе підтримує, тому що там все відомо. А прикол в тому, що світ ламається і всередині ламається і тоді неясно на що спиратися і які орієнтири, нічого не ясно, повний
20:33 туман: куди йти, да, які рішення приймати, які вони правильні ці рішення. От неясно. От і плюс там вся та практика, яка була у мене, да, вона йшла ну дуже херово. Чому? Тому що, значить, попереджуючи питання від Юри: «А як там це корелювалося з моєю продуктивністю?», ну, ви можете приблизно здогадатися, да? Більш того, воно ще от в чому: я почав давно. Мої перші семінари і тренінги, вони були приблизно 2000, там 1999, це в минулому столітті, да? 2000 рік. Тому що я був я був тренером в волонтерській організації, студент другого курсу. Я відповідав за набір людей, за адаптацію людей, за розвиток людей і таке інше. А потім робота з громадськими організаціями, бізнесом і таке інше. І у мене ідентичність «я тренер», вона так вросла в мою шкіру, що тоді, коли я не тренерую, то я типу, ну, я помер. Тому що якщо я
21:51 не тренерую, я не тренер. Більше того, я не можу більше тренувати. Чому? Тому що мені це… за 25 років я бачу, що, ну, я не хочу проводити практичні вправи. З'являється надивленість за цей час, коли ти знаєш, що от, ну, це тупо не спрацює, ну, не буде це працювати. І тоді, коли я починаю змінювати якісь речі, да, ми ж в «Коучеварці», а не в «Тренереварці», коли ми починаємо, ну, я починаю питаннями, робота з майндсетом, да, переконання, цінності, сенси, там оце з цим працювати, а то, ну, мої клієнти, які там замовляли, умовно, там воркшоп, вони кажуть, типу: «А what the ***, що відбувається? Ми не замовляли груповий коучинг». Да, ми не замовляли там, я не знаю, ну, тобто і напруга йде. А, ну, і людям вже сказали, що буде, значить, тренінг, да, і люди такі тоже, тому що йде якась робота, яка, значить, ну, неясно, що в результаті, що я розумію… Я розумію, що зараз, коли були місяці мовчання, тому що от ти відмовився від алкоголю, а я відмовився від роботи. Ну, от у мене був такий, значить, ретрит – це коли я нічого не роблю, умовно дивлюся в стінку і я
23:12 намагаюся зрозуміти, а що залишилося після того, як я помер. От. А виявилось, що тоді, коли помирає тренер, все одно залишається Ігор Солодов. Тому що і це гарне, тому що, ну, є ідентичність, тому що є клієнти, яким по барабану: тренер, модератор, фасилітатор, коуч-шмоуч, консультант, психолог, терапевт. Їм потрібно до мене просто, тому що, ну, чогось там якась хімія збігається, різні причини є. Тому що запити все одно є тоді, коли є, умовно, демаркетинг якийсь від мене. І тоді я розумію, що я починав робити от тоді, [фрагмент прибрано редакцією] підсвідомо те, що я зараз зрозумів, і це треба якось назвати. І в результаті я розумів, що це не тренер, а коуч. І це не про туман, а це про ясність. І це точно про рішення. В результаті от зараз мене тримає моя нова ідентичність, яку я придумав сам для себе, яка називається коуч ясності рішень. Да, якщо українською. Clarity decision coach, якщо англійською.
24:31 – Ігор, вибач, секунду не можу втримати в собі. Просто ти, конечно, трансформація в тебе просто неймовірна. – З тренера в коуча: просто перевів слово на англійську і каже: «Все змінилося». – Ні, так це, дивись, це дуже цікава річ насправді, тому що зараз [фрагмент прибрано редакцією] І прикол в тому, що от, дивись, там в LEGO є такі деякі набори, [фрагмент прибрано редакцією] ти береш якийсь сет і ці самі кубики, але ти можеш перезібрати в іншу модель.
25:26 – Ті самі кубики. Умовно, в нього літак, він може взяти ті самі кубики, і він не використовує все, але в нього там гелікоптер виходить, да, чи ракета виходить. От я той самий Ігор, знаєш, отак от, ну, типу, так от подивитися. Ну, я той самий, але я не той самий. Це одна та сама назва. Окей. Але всередині вона, більш того, я тобі скажу, вона ще до кінця мною не усвідомлена. Коли я в січні написав, в кінці січня написав, що я продовжую підбивати підсумки минулого року. Насправді те, що зараз відбувається, я продовжую підбивати підсумки останніх 10 років, тому що мені треба зрозуміти, що відбулося, тому що я не проводив стратегічні сесії щороку з собою, Юра. – О, приїхали. – І в результаті воно, коли так, ну, тому що ми… Ну, а нафіга проводити стратегію, якщо, ну, типу, стратегія ясна, її треба реалізовувати просто. Ну… – Ну, слухай, якщо вона не реалізовується, тут треба проводити, щоб зрозуміти, що… – А так тут же для цього потрібно усвідомлення, що вона не реалізовується. А у мене було, ну, точно таке, ну, брехання собі, що все окей.
26:46 От. Хоча за показниками, звичайно, ні. Коли я маленький, мені дуже гарно розказали, яке у мене буде життя: дитячий садок, школа, робота, дружина і таке інше. А прикол в тому, що, коли йде друга дорослість, ніхто ніфіга не знає, як саме мені прожити життя. І більш того, у мене також візії немає, тому що ця візія, яка була, вона вже реалізована чи якраз нереалізована, тому що вона фейкова була. Ну, типу, вона так соціально прийнята. От. І зараз треба вдивлятися в цей туман, щоб зрозуміти. Окей, тоді перше: а хто я? А чого я хочу? А що в мене вийшло? Що в мене не вийшло? Де ці опори? І до речі, Андрій, один з моментів, коли я зрозумів, що, блін, я не розумію, на що спиратися, коли я пройшов тест Gallup, і вони кажуть: «Значить, ось твої там топ-п'ять сильних сторін». І вони називають, а я думаю: «Так, блін, це не топ-п'ять моїх сильних сторін. Це просто мої нормальні сторони, які, ну, я і так використовую. Типу, а в чому сила?» А сила в тому, що вони для мене нормальні, а для інших вони неприродні. От. І тоді, коли, Юр, я кидаю, умовно, ну…
28:06 у мене відчай тотальний. Я вам казав, да, здається, в минулій «Коучеварці», що я, типу, хочу послати свою кар'єру за 25 років. – Ну, я, здається… – А потім я кидаю, значить, в AI, я кидаю результати тесту Gallup, лише перші п'ять, і кажу: «А намалюй мені, не знаючи мене, да, просто абстрактно. Перше: як ти думаєш, які професії будуть у… от людина, якщо в неї ці п'ять є, да? В яких професіях, напрямах професійних вона буде розвиватися успішно? Більше того, не в 2026 році, а в наступні там, умовно, там плюс 5–10 років, да? І більше того (тому що ви знаєте, що [нерозбірливо] іноді може підбрехувати), напиши критику на свою відповідь». Ну, типу, контраргументи давай. І що він пише? Він мені пише: «Блін, організаційний консультант, коуч для лідерів, і та-та-та, і та-та-та». Я думаю: блін, типу, нікуди я не дінуся з цього підводного човна. – Я вже бачу, я вже бачу. Ігор в той момент видаляє з комп'ютера апліку чат
29:26 GPT. Каже: «Все, нема в мене більше ментора. Ти херовий ментор». – Ну все, я думаю, що… – [нерозбірливо] – Бачити тебе в такій енергії для мене дуже цінно. Я прям наче знайомлюсь з тобою по-новому, бо ми ж з тобою познайомились, я персонально, в 22-му, 23-му, так? А тут ти какби… і такий серіал на Нетфліксі, називається The Beast in Me. Тварина в мені. От зараз твоя тварина вилазить. Її дуже круто бачити. Вітюш, let's move on to you.
Віктор Дубровін: Слухайте, ну, я хочу вам подякувати… Андрію, за відвертість таку прям. Фух, щиру, щедру. Радий, що в тебе так усвідомлено рухається, і дійсно там твої, як це, контракт з Наташею і відносини, вони так надихають, мотивують. Ось. Десь по-білому, десь трохи по-сірому заздрю, що в тебе в професійній діяльності все класно, але радію за тебе. Ось. Ігор теж прям, ну, прям кайфую, дивлячись на нього. Ось я там трохи хотів
30:45 відреагувати, Ігор, що, мені здається, що ми так, у нас так склалося, що наша криза середнього віку, вона наклалася на вторгнення і там була велика пауза, коли ми нею не займалися, і вона просто лежала на поличці. І тому вона трошки відсунена. І ми, коли вилазимо в якийсь простір свідомості і ресурсу, починаємо з неї вибудовувати відносини і розуміти дистанцію з нею. Ось. А друга штука мене прям дуже зацікавила, це, мабуть, професійне: що, знаєш, не [нерозбірливо] твого шляху, але що там було такого, що ти в ньому так виснажився і втомився? Оце мене прям зацікавило, бо якщо там, як це, незаангажований, умовно, чат GPT тобі навалив такого, ну, це прям реально, ну, цікаво, прям цікаво. – Що ти такого робив? – Що ти, як ти працював вообще? Ось. І про те, що ти казав, про оцей перехід. А я просто… для мене це була точка входу, теж можлива точка входу в відносини з майбутнім, да? Ти подивився на свої
32:04 сильні сторони, ти на них сперся і з цієї перспективи почав вдивлятися в майбутнє, да? Тобто на щось ти сперся. Це круто. Я просто продовжую цю лінійку: я робив по-іншому. Я через глобальні тренди [нерозбірливо] на себе. Типу, я взяв перспективу, зробив deep research по [нерозбірливо]. – А, ну, я ж… тут важлива штука, що у кожного своя точка входу в майбутнє і в відносини з ним, реально. Але там ти тунель з двох боків копаєш. Ось я подивився в глобальні тренди, заземлив їх в тренди там і локального бізнесу, і розвитку лідерів. Подружив це з своєю діяльністю і в мене промалювалось там, на три роки десь, куди мені цікаво, да? Це про професійне. Я таким чином сюди зайду. Ось і я зрозумів, що мені не цікава точкова взаємодія і те, що ти там казав оці: «Нам потрібен тренінг». А ти їм даєш не тренінг, і вони бувають і незадоволені, і ти незадоволений, і тебе не визнали, і ти такий, як професіонал, такий [нерозбірливо]. Ось. А таких
33:23 багато приходить, да? А твого рівня клієнта, твого масштабу, з яким в тебе match по виклику і по твоїм здібностям, дуже мало. Ну, типу, ця воронка, вона така скудненька, там капає, там кілька накапує за рік, дай Бог. Ось. І коли такого дуже мало, а ти багато цього очікуєш, в тебе завищені очікування якраз… – Виснажує, да, фруструє, демотивує, і ти думаєш: «Та все це гамно вонюче». Ось тому я цю динаміку розумію, я її там передивився і зрозумів, що мені цікаво робити фокус на довгі, більш довгі взаємодії. Спринти там 3–6 місяців. І я розумію і точно знаю, що за цей період можна дати результат. Що команда, з якою інтенсивно ти працював чотири і більше разів, вона вже безповоротньо, нехай трошки, але змінюється. А мені, як консультанту, як коучу, цікаве саме зміни. Мені не цікаво тренди або гратися в ляльки. Ну, хоча точково іноді це, може, потрібно, бо глобальний контекст український, як мінімум, що втома… – Втома і виснаженість така, що, ну, типу, [нерозбірливо] складно сказати, да, і оці всі настільки все знають і розуміють, що
34:43 воно аж бісить самих себе, але не можеш нічого зробити. І оця там для мене ключова штука – це допомога там кожному клієнту і людині знайти і собі в першу чергу знайти точку найближчого, зону найближчого розвитку, куди я можу дотягнутися, куди я здібний зробити цей крок і куди клієнт здібний дійти не через призму себе там старого, минулого, ідеального, а через призму тут і зараз. Оце контакт з моментом і допомога в цьому шляху. І це може іноді за рахунок консультації, умовно кажучи, за рахунок менторингу, підтримки, а десь за рахунок коучингу, да? Бо що мені не цікаво? Мені не цікаво, щоб клієнт і система були залежні від мене. Мій стратегічний намір – розробити,
35:39 зростити нові здібності, які зроблять там мене, або клієнта, або команду більш здібною, більш самостійною і те, що ти казав, більш відповідальною, здібною відповідати викликам зовнішнього середовища, якими б вони не були в неідеальних умовах в цьому турбулентному середовищі. – Вітя, можна про тебе? Про це понятно. – Андрій, дякую. Дякую. – Це якби в другу частину, з усією повагою. – Я ж казав, що я з іншого боку, просто почав відштовхуватись від Ігоря. Я слідкую за… – Як я? В цілому складно, мені важко. В мене така досить, ну, як у всіх, хто в Україні [нерозбірливо] протягом цих обстрілів зимових, мені складно, є втома. Але… Так, я на досвіді там стратегування і роботи з собою зробив досить вивільнений січень і м'який лютий. І в мене було багато часу, простору для там того, щоб побути собою, відновитися, провести час з сім'єю, ну, тобто наповнитись. А ось тому я затікаю. От зараз я
36:57 розумію, що вже от березень – це початок мого року. Я неспішно затікав, переусвідомлюючи, перезбираючи цю раму, і куди мені цікаво йти. Ось. І в мене на екзистенційному, емоційному, енергетичному рівнях зараз більш-менш добре. Ну, типа [нерозбірливо], десь так точно є. На економічному явно менше, бо я, по-перше, там випав з цієї штуки. По-друге, що ринок зараз в нижній хвилі. Ось і в принципі енергії, ресурсу і грошей інвестувати, особливо в такі необов'язкові речі, не так багато. Набагато менше, ніж було раніше. Ось в мене оце, ну, теж, Ігор, про те, що ти розказав, про перехід від переусвідомлення і розуміння себе як его, якоїсь сформованої, соціально прийнятної чи батьківсько-прийнятної і наповненої конструкції, воно все більше віддаляється. Типу я його розумію, знаю, але я все більше вдається мені дистанціюватися. І оце питання «хто я» мені… для мене це питання про самість, от я його досліджую, да, і оця відповідь: «А як
38:16 це, по-моєму? А як це, по-моєму, працювати? А як це, по-моєму, там просуватися? А як це, по-моєму, вибудовувати відносини? Як, по-моєму, будувати майбутнє?» Оце питання на дослідження, з якими я постійно граюся. Ну, мені цікаво, щоб майбутнє було точкою опори. І я туди постійно вглядаюся, да. І те, що я казав, там про тренди подивився, я подивився про останні роки, що там було наповнюючого, наповненого сенсами цінного, що хочеться взяти з собою і що точно важливо залишити в минулому глобально. А, ось, і оця… Андрюха, ти там казав про те, що треба витримувати, ну, типу, все буде добре. Все реально буде добре, але, бляха, складніше.
39:11 І оце там, ну, я зараз усвідомлюю, що я жив в такій самій моделі, як ти: що треба потерпіти, треба витримувати. [нерозбірливо] ти луснеш в якийсь момент. Я, ну, в мене… я просто розкажу: тиждень тому мені сон снився… – У [нерозбірливо], якщо що, троє дітей. – Да, дружина, 20 років разом, і троє дітей. Ось. І мені снився сон якраз в цю тему. Я якраз з чатиком GPT через [нерозбірливо] його розпакував. І він каже: «Твоя стара модель віджила все, її треба, ну, оплакувати, відпускати». І там якраз метафора, що мій друг мені приснився і він плаче щодо цієї змії. І це мій спосіб витримувати. І я розумію, що я, як особистість, намагався бути оцим класним, крутим чуваком, який все витримує, якого нічого не бере, але там. Ну, ти просто всередині в такому шпагаті, чи навіть вже в розтяжці, в якій ти просто більше не можеш. І оце було ще одне підтвердження, що воно віджило
40:28 себе. І інший спосіб – це проживати це, да? Не накопичувати, не терпіти, а давати цьому місце, давати цьому бути, проживати і бути справжнім. Да. І я розумію, що мені виклик, що мені треба відпустити свою ідеальність, звернутися до себе з щирістю, відкритістю, правдивістю, яка неприємна і соціально часто неприйнятна, але з відкритим серцем і любов'ю. І це перспектива, в якої некомфортно, вразливо, невпевнено і небезпечно ти себе відчуваєш як особистість. Да. От те, що Ігор казав, тренер, а без цього я хто? А такий, як маленький слизнячок без домика навіть. І ти думаєш: «А мене всі тут затопчуть». Але це оцей шлях якогось болю, перевтілення, сподіваюсь, в метелика, але він дуже болісний всередині, бо ти не знаєш, як воно тебе лусне, тисне, зажимає, в тебе там щось болить, тіло там напружується, тут ти виплескуєш неконтрольовано це на когось і думаєш: «[нерозбірливо], я не такий насправді». Але
41:48 ти і такий теж. І це теж треба приймати. Я навчаюсь оце різноманіття своє приймати, не заперечувати, не ідеалізувати, бо в мене є програма дуже високих вимог до себе у всьому. І вона мене лупцює, що б я не робив. Ну да, починається з того, що ми говорили: я відпочиваю – «відпочивай краще! Що ти херово так відпочив? [нерозбірливо] – Ефективніше!» – Що таке? Да. Ну, от, вот воно так. І я там, ну, висуваючи стільки вимог до себе, я їх транслюю назовні. Потім в якийсь, як це, через певний переломний момент воно починає виплескуватися назовні. Ось. І оце те, що Ігор казав, там бути класним, правильним батьком. Я такий: «Ну, це цікавий квест, як бути правильним батьком через свою [нерозбірливо], але тут треба враховувати ще дітей та їх особливості і сильні сторони». Ось. Тому я зараз пере… ну, як це, я от в лютому перезібрав, ну, перезібрав трошки раму вкотре, бо мені прям важко було через обстріли і втоми. Я теж там сів на пост зараз без алкоголю, бо воно дуже
43:07 сильно впливає [нерозбірливо] на відновлення. А в мене холодний душ кожний ранок, дві хвилини, не контраст, а просто холодний. Це вже системою стало. А я пішов на бразильське джиу-джитсу. Це як дослідження нового, невизначеності і тренування свідомості новачка. Ну, і воно це якась нова ідентичність. Це новий контейнер, через який я досліджую себе. Ось. І що з нового? Я почав читати активно художню літературу. От прям це діяльність, яка без сенсу, без цілі і вона наповнююча. Вона розслаблююча, наповнююча. І я, коли почав читати ввечері 20 хвилин, в мене якість [нерозбірливо] на відсотків 15– 20 збільшилася. А з іншого боку, для мене це знову ж таки двері в майбутнє, бо коли ти читаєш художню літературу і фантастику, в тебе розширюється поле, діапазон варіантів і твій мозок стає більш гнучкий, щоб знаходити відповіді на ситуації дня. Ну, і коротенько закінчу про тему відносин. Це, я згоден, це найбільш ресурсна і найбільш складна тема. І з кожним етапом
44:27 3–5 років вона стає ще більш насиченою і щільною. І для мене там дійсно це, ну, найбільше джерело там напруги, переживань і втоми, да, бо тобі складно бути повністю собою. І те, що, Андрюха, ти казав, що, типа, ну, я вроде правий, але система відносин чоловік і жінка, вона в іншій системі координат. Це не про логіку, це не бути правим, це такий, ну, треба гривою махать і розуміти, що так, яка разниця, ну, просто дати права. Але, ха, це втикається в твоє его, в твої патерни, в твої емоції, невизначеність. Ось. І оце виклик, типу, тренувати смиренність, відкритість, вразливість, да? А з іншого боку, ти ж хочеш бути ще класним чоловіком, сильним. А тебе тут розриває, а ти і тут показуєш вразливість, і тут свого ще можеш догрузити в спільний контейнер, і такий: «Твою… як в цьому витримувати?» А з дітьми просто зараз, ну, [фрагмент прибрано редакцією] і вони ж все своє приносять в першу чергу дружині,
45:46 а в неї свого вистачає. Тому кількість того, що треба перепрацьовувати, воно набагато більше. І це реально великий виклик, як мінімум, знаєш, давати цьому бути і трошки гасити. Не те що вирішувати, не те що конструктивно з цим поратись, а просто дати цьому бути і не підсилювати. Типу я в цих штуках від зворотного: як я можу це не погіршити, якщо вийде, трошки пом'якшити? Дай Бог мені сили, щоб в мене вийшло. І всі ці зміни там і про ресурс, і про відновлення, воно в першу чергу на те, щоб в мене був запас енергії на більш адекватне проживання всіх цих ситуацій і для себе, і в першу чергу для близьких. Доповідь закінчив. – Вау. – Дякую, друзі. – Вау. Мені здається, що якось резонно закінчити. [нерозбірливо], Юра, реально, мені здається, що ти вже був на початку, бо в тебе все добре, розумієш? Все, в тебе все добре. – [нерозбірливо] І ми такі: «Це ж ми – фенікси, перероджуємся». А ти, ну, якби ти, як на дереві сидиш,
47:08 кажуть… – Да, ти є що?
Юрій Козій: Я вам дякую за те, що ви створили це поле, наповнили його ідеями і дали мені якби ґрунт, про що взагалі говорити. Та тому що там, формуючи свою, як Вітя каже, доповідь, я опиратимусь на те, що я від вас почув, щоб якось [нерозбірливо] свій сюди втиснути і заодно розказати, що в мене [нерозбірливо]. І хочу зразу от втягнути оцю тему, Вітіну, про чоловіків, про «хочеться ще ж чоловіком бути», та і оцю всю партнерськість, історію зразу розкажу. По-перше, стосовно ролей, я так помітив, що в нас в чотирьох по-різному оце домашнє партнерство налаштовано. В когось дружина працююча, в когось не працює. Ну, от это вся історія. Так, моя дружина не працююча. Це наш свідомий вибір. Точніше, працююча, в неї є роль CEO of the household. Так, тобто вона CEO нашого домогосподарства, в якої є там свої повноваження, свої права і обов'язки. Та і це, чорт забирай, практично фултайм робота. Так. І одне,
48:26 ще один з елементів нашого контракту, це той, що я визнаю її потребу, право, необхідність впливати на мене, робити мене кращим. Ну, я вважаю це жіночою природою. Це нормально хотіти, щоб твій чоловік ставав кращим, там, зрілішим, whatever. І один з… в неї є безліч інструментів, якими вона те робить, тому що я не є проста людина для змін, особливо зсередини системи. Ну, тобто це її якби і хрест, і біль, і водночас це там почесть. І один з інструментів – це пересилати мені рілси в Інстаграмі виховні, да, типу там а-ля якихось там жінок-психологів там про те, ким повинен бути чоловік. Кожен день по рілсу я отримую. От. Або ці жінки… – А ти в цей час думаєш, що ти бездар? – Ні, звичайно. Я думаю, типу, я займаю кругову оборону і залишаю там невеличке віконце для шансу для впливу. Давай. Так от, і, значить, приходить якийсь черговий рілс,
49:44 в якому… ну, іноді я навіть фоловлю тих людей, які зняли ті рілси. Мені інколи залітає, ну, я ж не повністю відбитий. Да. От, і приходить рілс, в якому жінка вчить чоловіка, якби залучила ще свого чоловіка в зйомку тих рілсів, щоб показати кейси партнерської поведінки чоловіка і не партнерської. Та от, і, ну, що, грубо кажучи, що по-партнерськи – це розділяти там сімейні обов'язки по дому 50 на 50. Я пишу дружині зразу: «[нерозбірливо], зая? Не відгукується?» [нерозбірливо] Так і кажу: «Дивись, зая, ми так розподілили ролі, що я взяв собі там роль за мамонтами ганятися, да, а ти якби CEO печери нашої. Та, відповідно, розділяти з тобою 50 на 50 хатні обов'язки підводить мене до думки: а чи не хочеш ти зі мною і на мамонта повоювати, посидіти замість мене в коучингу з моїми клієнтами день, наприклад?» Вона така: «Блін, відгукується, make sense». Та, безумовно, там не всім далеко підійде. Типу, мені складно уявити отого… Андрія контекст, коли жінка і за мамонтом ходить твоя, і ще й вдома, і ти також і
51:03 за мамонтом, і вдома. Та, але одного разу з мене прям впав оцей тягар тої такої, знаєш, необхідності цієї партнерськості, коли я почув, як один чоловік каже: «А я про себе знаю, що я не є отакий сімейний домашній чоловік. Це не моя тема. Я більше по мамонтах». Я такий: «Вау, а так можна було?» От. І коли я сам собі в цьому зізнався, що я буду робити, типу… Та по дому я помагаю, я стараюсь, типу, так, але там, коли дружина просить мене, щоб я спостерігав, наприклад, за тим, чи свіжий суп, який вона зварила, чи він залишився на плиті, чи поставити його в холодильник. Я кажу: «Зай, я не можу тобі того обіцяти. Мої думки не скеровані на те, щоб, коли я йду з кухні в спальню, перевірити все. Я тим ніколи не буду займатися, я не можу взяти собі таку відповідальність. [нерозбірливо] – це твоя історія». І так зразу легше стає, знаєш, коли ти більш чесно ділиш ті обов'язки. От, чесно для мене, ну, я їй чесно скажу, що я точно не буду робити, і що, а-ля, типу, ну, ти не можеш мене тут примусити. Так. І вона тоді адаптує свої процеси, в тому
52:22 числі. Це ж не тільки історія про те, що чоловік повинен змінюватися, ми ж обидвоє адаптуємося. Трансформація, і оцей равлик, який хоче стати метеликом, чи які у вас були метафори різні на цю тему? Я зрозумів, що от зараз спливає рік, коли я сказав в своєму бізнесі, що я хочу змінити наш підхід до розвитку бізнесу нашого, Uphill Partners. Тому що в ньому були певні і ілюзії багаторічні, і недовикористання потенціалу мого, і надмірна відкритість до людей, їхніх проблем і того всього. Так, то есть я завжди хотів бути таким от канонічним лідером з книжки. Так, а виявляється, що інколи можна бути і треба бути іншим. І рік тому я взяв на роботу людину, в якої був титул в біздеві. Тобто одна з задач цієї людини була помагати з розвитком бізнесу. І я зразу на старті сказав, що я не очікую, що ти будеш продажником. Ні, продажником маємо бути ми, ключові консультанти. Ну, мається на
53:42 увазі, ми мусимо піклуватись про розвиток клієнта, про контракт з ним, про розвиток стосунків і таке інше. От. Але ти точно є в трансформуючій ролі. Ти трансформатор для нас всіх. Тобто ти мусиш змінити нашу систему нашими руками. І ми тобі даємо на це якби green light, да, мандат. От. І ми знаємо, що нам буде непросто. І ми знаємо, що тобі буде непросто. От, були перші місяці, були швидкі результати. Через півроку в нас стратегічна сесія, яка є найгіршою страт-сесією, де ми розділились на два табори, чоловіки проти жінок, де був замес, де були, підозрюю, що сльози після сесії. Та в деяких не підозрюю, знаю. Та тобто це було дуже непросто. То есть трансформувати нас навіть з нашої згоди, це теж виявляється непросто. Та і от, хочеш не хочеш, но року достатньо, щоби ключові люди піднялися з тої ями змін, щоби з'явилась трансформуюча ідея. І виклик Нати (її звати Ната)… Та не виклик, а інсайт, та наш спільний з нею, в тому, що: ти не пробувала… в Козія, як в лідера, є свій шлях
55:00 трансформації в цій в цій трансформації. Так. І ти пробувала так, сяк, так, сяк, потім ти відпустила, в тебе опустились руки, ти вже хотіла йти з компанії. От я, ще не маючи повної ясності, як ми з того виборсаємось, я все одно тебе втримав. І так чи інакше та трансформуюча ідея все одно прийшла, коли я просто дистанціювався трошки від процесу. Прийшла одна, за нею друга і почала складатись картинка. І на це все рік пішов. Та що примусило мене згадати свої там успішні coaching engagements, коли дійсно, ну, не просто coaching executive, а трансформація компанії, робота з власником. І так чи інакше, це зазвичай тривала робота в районі року, коли людина дійсно інша, коли не тільки
55:55 вона, але й весь її корабель, яким вона керує, та має вже набагато більше здорових ознак культурних і вони думають вже про іншого типу результати. Так от, що привело мене далі стосовно там діяльності, до роздумів про взагалі види взаємодії нашої коучингової, типу є ж контракти на 10 сесій, а є контракти на рік, наприклад, та на більшу кількість роботи, так? І ця робота є в різних контрактах, в різних випадках чи в різних коучів різною. Так. Тому що по факту коучинг має стільки різних граней, що коли клієнт каже: «Нам потрібен коучинг», чи «нашому топу потрібен коучинг». От, тобто тепер я апелюю до того, що Ігор казав про тренера versus коуча. Так, є компанії, де коуча використовують як такого якби надзирателя. От є цілі свої в людини по перформансу. CEO не має часу з тим топом займатись, типу там чи не знаю, чи компетенції, чи співчуття, чи чого. Та треба витягнути, щоб людина досягнула тих цілей. Людина киває, каже:
57:12 «Да, я згоден досягати з коучем». Та часто в схожих ситуаціях я чую фрази від клієнтів: «А цей наш топ вже втікав від коучів, бегал от коуча». Да, ну тобто є такий вид коуч з нагайкою типу. Та і є досить навіть успішні приклади, да? А є натомість коучі, які кажуть: «Ребят, це вообще не моя історія. Я в таке ніколи не піду. Я працюю через розвиток усвідомленості, через это всьо там». Та а є коучинг, спрямований не на перформанс, а на розвиток якихось біхевіоральних, ну, поведінкових патернів, так? Які можуть описуватись там історіями, чого компанія чи замовник очікують, яких поведінкових змін від тої людини. Це ще інший вид. Та а є коучинг, щоб вивезти, я то кажу, та не про перформанс, а просто щоб людина вивезла той рівень напруги, який в неї несеться, да, який там ближче до терапії схожий, але терапію ще небагато компаній навчились легально пропонувати своїм топам. От тому вона залітає під видом коучингу і така є, прям має всі ознаки терапевтичного процесу: там регулярність, більше про любити, ніж про знати, більше про
58:30 підтримку, менше про челендж, бо челенджів людині вистачає, так, з цілями, може, вона там недавно в своїй ролі, так, або роль на розтяжку їй дана. От тому, усвідомлюючи, що є стільки різних видів коучингу, я переусвідомив трохи свою роль для клієнтів. І це вертаючись до цієї трансформації, що я по суті допомагаю клієнтам зрозуміти, який їм коуч… це не завжди може бути я, та чи ми підбираємо когось з нашої команди, але оці моменти [нерозбірливо], вони і клієнту краще помагають зрозуміти, кого вони насправді шукають, а не просто так: «Нам потрібен коуч, покажіть нам сертифікованих коучів такого-то рівня». Навіть сертифікованих постав двох PCC-коучів, вони будуть дуже різні, як особистості, за підходом, за школою, своєю чи школами. Тому моя трансформація привела до того, що як Андрій сказав, він найняв двох людей з останніх півроку, а я звільнив двох людей. От. І натомість подивився уважніше на коло коучів в моєму полі. Я перестав наймати коучів на фултайм, платити їм там шалену зарплату. Я партнерюсь з коучами, які
59:51 вже мають свою самостійну практику, але так чи інакше в них є оцей feast and famine cycle. Так, багато роботи, мало роботи. І в ті моменти, коли в них є вільний час, вони готові поспівпрацювати з нами. От. І коли клієнти прям нахвалюють моїх коучів, кажуть: «Боже, де ви, не знаю, де ви взяли Юлю? Но нікого більше нам не пропонуйте, нам тільки Юля». Кажу: «Окей, все зрозуміло». Так, я розумію, що, окей, я знайшов цей match, поміг їм підібрати правильного коуча під правильний виклик. От і це прям просто по-іншому дивлюсь на свій бекграунд. Власне, оця поворотна історія моєї трансформації в тому, що я під іншим кутом подивився, як я можу, хочу бути цінним клієнтам, бо є проекти, за які я берусь особисто сам, свідомо, що там дійсно супер складний виклик. От, і розумію, що це моя задача.
1:00:46 – Підбираєш клієнтам коуча? Клієнта коучу? – Ну, напевно, воно в іншу сторону. Тобто спочатку ідуть, як то кажуть, продажі. Та спочатку ти знайомишся з клієнтом, з його ситуацією, а потім під ту ситуацію якогось… Тобто, тому що моя задача ощасливлювати клієнтів, а не піклуватись про загрузку недозагруженого коуча. – Я знаю, я знаю, що, наскільки я зрозумів, тобі цікава група допомагаючих професій, коучинг, як клієнти також. У мене підозра. – Ну, так стратегія Юри, мені здається, була про це теж. – Та і тоді це означає, що вони ж можуть також сплатити, типу, принаймні за те, що казав Вітя, щоб я зрозумів, наприклад, до кого мені не треба йти, до кого мені треба йти і щоби моє майбутнє було моєю опорою. – Окей. Тут я пішов шляхом навчання. Тобто я почав ділитись активніше, ніж раніше, знаннями з коучами, консультантами. Спочатку мене почали запрошувати там ключові наші школи коучингу, їхні автори. І я якось раніше той ринок не дивився. Тут виступив там, виступив там. Бачу, що
1:02:06 мій досвід людям дуже цікавий на перетину коучингу з консалтингом. Безумовно, думаю про свою академію, скоріше консалтингу, ніж коучингу. Але наразі роблю вебінари, і найближчий буде про мої уроки зі страт-сесій, стратегування. Там будуть уроки такі, які і початкуючим фасилітаторам, стратегам будуть корисні, так і досвідченим про змішання ролей, про психологічні аспекти і таке інше. От. Ну, а і пролупцювати себе. Ігор сказав «пролупцювати себе» останнє. Я розучився… ну, вісім років терапії відучили мене себе лупцювати. Тобто позиви ще є такі внутрішні, типа: «Юр, ну що ж, ну, дивись, ну, це ситуація, прямо за яку треба добряче себе відлупцювати. Камон, давай, не підводь маму, батька», скажемо так. Я кажу: «Ну, я не хочу, ну, типу, я не поможу цим». Тобто я розучився оцього, знаєш, досягальництва через оцю, типу, негативну мотивацію. Ну, демотивацію себе, типу. Та я якось більше з того рівня індивідуаліста чи стратега, якщо про вертикальний розвиток говорити, відсторонююсь від ситуації і даю цьому
1:03:28 побути, наприклад, або кажу: «Я подумаю про це завтра. Сьогодні в мене нема ресурсу». Я себе не… Боже, як я себе вимучував на початку коучингової кар'єри, коли я комітився на якісь жорсткі проекти, задачі від клієнтів, які я усвідомлював, що мені треба буде сидіти, ну, до півночі над цією задачею. Ну, але що ж, клієнт просить? Треба. Я ж виросту, я ж виросту, мені ж тре… Ну, і для початкуючого це нормально, так? А зараз оця історія «я виросту», вона скоріше працює в те, що я виросту, якщо я скажу «ні». Розумієш, я виросту, коли я дам їм якийсь некомфортний фідбек для них, но що втримає мене, типу, в ресурсі, в рамках, типу, в здоровому… Клієнтів же не один. Та треба кожному служити відповідно, отака історія. Тобто заставляти себе сидіти, ну, це прям я мушу прям захотіти. Можливо, робота над книгою своєю мене може… ну, вона заставляє мене кожної неділі півтори години. – Який прогрес? – Прогрес в чому саме? – Ну, статус по книзі. – А, статус по книзі. А вона була готова на 90% в
1:04:47 листопаді. І я її відпустив на кілька тижнів. І до мене прийшло розуміння, про що вона насправді має бути, як вона має називатись. І через призму нової назви я дивлюсь, а книжка контенту не відповідає назві. Людина відкриє: класна назва, привернула увагу, відкриють, кажуть: «Так, це ж вообще не про те». Та тому що книга вийшла більш біографічна, і вона… – Я читав, там купа корисностей. – Там є купа корисностей. Не тільки ти читав. Але я включив внутрішнього критика, типу, і сказав, що ні, вона має трохи… тобто має бути більше фокусу не на Козія, як автора, а на читача, конкретно коуча, консультанта. І
1:05:42 тут, ох, Боже, супер цікавий інсайт. Я ж пишу книгу не сам, а зі співавторкою, можна сказати, чи ghostwriter, яку, як і всіх своїх консультантів, я їх заганяю в коучинговий фрейм. Я кажу: «Ви мені будете корисні не коли ви мені будете розказувати, що робити, а коли ми з вами будемо співтворювати. Тому регулярні зустрічі: ви регулярно даєте мені все виговорити, і я вам поможу коучити мене». Я їм так кажу. І власне, що коли Іра, співавторка, вона вже вважала, що книга майже завершена, вона взяла вже собі нових клієнтів і вже каже: «Юр, ну все, там вичитуй, далі віддаємо у видавництво, все, ми в дедлайн попали». Я до неї повертаюсь і кажу: «Ні, ми її будемо робити ось так, ось так, ось так». І я себе відчув на місці себе, своїх клієнтів в деяких проектах. Та я не знаю, чи вам таке відгукується, чи нашим глядачам: те, що ви як консультант вже вважаєте: «Ну все, ми вже майже все зробили, тут вже треба приймати роботу». А клієнт каже: «Не те». Тому що в ході роботи ви йому розширили свідомість стосовно того, якою має бути організація, чи робота команди, чи ще щось. І та задача, яку він вам ставив півроку чи три місяці тому, він зараз…
1:07:02 він вже забув, як він ставив. Він забув себе таким, він вже новий і каже: «Ну херня, я вообще не то від тебе хотів». Ти починаєш йому тикати в контракт чи щось. Це не помагає. Та, тобто ти по факту відкладаєш контракт, і ви… цю… ця точка напруги… я писав про те пост в своїй групі «Майстри впливу» в Телеграмі, що ця точка напруги – це шанс позрілішати і клієнту, і тобі, тому що ти в тій точці починаєш точно бачити ретроспективно, що, блін, там же можна було по-іншому, там же можна було перепитати, там можна було вернути його до контракту або ще щось зробити. – Просто так можна ніколи не закінчити, Юр. – Можна. – Слухай, ну, з книжкою це печально, так? А з взаємодією з клієнтом, ну, це можна перетрансформувати в якийсь новий проект або взяти паузу, що також корисно, типу, якщо прям напруга сильна. От. І в нас з Ірою були дві неймовірної краси розмови, які ми не вивозили самотужки провести, бо я відчував: при всій її усвідомленості (вона працювала журналісткою Forbes, з всіма олігархами, брала інтерв'ю, вона прокачана достатньо, щоб мене витримати), але і вона не показує, вона вміє витримувати, вона не емоціонує в чатіку, да, но я чую, що те,
1:08:21 що я хочу їй сказати, її [нерозбірливо], і їй буде тяжко. І запрошую свою колегу Женю, щоб вона промедіювала нас, просто побула в полі, щоб ми… бо я знаю, що це працює. Та коли фахова людина, коуч, умовно кажучи, просто є в полі, не приймаючи нічию сторону, це помагає людям домовитися. І це було таких дві розмови, від яких прям, знаєш, очі мокріли в тій красі, як Іра хоче відстояти, пояснити мені, що: «Козій, ти заганяєшся, книжка достатньо класна і я втомилась вже над нею чесно працювати», да, півтора року. А я кажу: «Ні, сорі, вона не така. Я тут он з чатом GPT придумав нову структуру». – А вона може піти від тебе? – Вона могла піти в той момент, безумовно, тому це така, знаєш, тонка історія, типу, і водночас доносячи, що вона цінна для мене, але зараз трошки я буду тебе ламати через коліно, да, от і розумію, що ти десь і поламаєш мене, і в тому ми обидвоє вироснемо. Тому вона не пішла, вона взяла паузу, повернулась і той процес, який ми після того конфлікту перезапустили, там дев'ять глав в книжці. От на третій главі я кажу: «Іра, от те, що ми зараз робимо, це точно б'є в ціль». То есть ми переписувати вже більше не
1:09:38 будемо. Ми зараз просто кожну главу по факту переписуємо, переробляємо. Воно не є з нуля. От. Але той контент, який виходить, я нарешті з ним ок, типу. І тому, чесно кажучи, для мене, от, як, знаєш, часто питають в бліц-інтерв'ю: «Що для вас важливіше: процес чи результат?» Та для мене процес, тому що це те, на що ми впливаємо кожен день. – [нерозбірливо] – І правильний процес приведе до результату. – Доповіді… – Так, так цікаво. От ми всі поділилися, а я всередині думаю: воно вийшло якби монологи, і це хорошо, потім можна буде розібрати. Кожен просто може окремо виставити. Ну, якби як окремо «Коучеварка», окремо, якби кожен з нас такий типа: «Дивіться, я зараз в цьому стані, от таке життя, якби рухаємося далі». Подумав зараз про це, а зараз хочеться трошки, щоб ми якби в хорошому сенсі между собой поперекидали. А я ще уточнити хочу. Вітя… а, не Вітя, Ігор, от ти зараз перевинайшов себе, як ти кажеш. А я правильно розумію, що якби тобі треба і клієнтську базу перевинайти з нуля, або ні? – Ну, в якомусь сенсі питання до Юри, типу, чи він допомагає коучам шукати клієнтів? Воно було про це, коли рівень
1:10:57 енергії був ближче до підлоги, да? Цікаво, що і звернення різко зменшилися, але без комунікації на ринок у мене зростає енергія усвідомлення, хто я, що я, куди і таке інше. І прилітають такі цікаві запити, і ти починаєш працювати, що робота сама… ну, тому що вона в кайф мені, ну, це я ж, це я, вона мене лікує. І від того, що, ну, от я починаю так… ну, ви бачили, а потім в кінці сесії таки… А, як мені хтось написав… А, це ми вчора там з одним моїм колегою робили лайв в Інстаграмі, да? От, і там
1:11:53 одна знайома моя пише: «Блін, ти весь сяєш». Ну, типу, от, тому що воно пре, воно всередині є. От. Тому, дивись, я думаю, що частково (я не знаю, як це працює, блін, але частково), я думаю, що нові клієнти самі прийдуть. Раз. Друге: плюсую до того, що сказав Юра. Я відчуваю зараз, що іноді точно буде ще стрьомно і ссикотно, але просто мені було так херово, що тепер я буду легше казати «ні» клієнтам, які хочуть від мене не моє. А якщо вони дуже будуть хотіти, то, можливо, я подумаю, якщо це чек буде
1:12:49 помножений на три, наприклад, і, ну, і подумаємо, якщо дуже… Це як ми, Андрій, з тобою розмовляли з Женею, і він каже: «А ще у мене є ціни минулого». Да? Тобто, якщо хтось захоче від мене тайм-менеджмент, наприклад, тренінг, можливо, я можу провести його як тренер, але це буде, ну, зовсім інший прайс. – Сильно дорожче. Угу. – Та чому? Тому що, Юр, також, дивись, багато всі чіпляли моменти про енергію, але от те, що я зрозумів ще, значить, після свого стану: що рівень енергії, коли у тебе є команда, і рівень енергії, коли ти соло-практик… тебе просто не… ти, якщо ти лягаєш, це як сервери, знаєте, лягає вся система. Немає бізнесу, якщо не, ну, немає коуча чи трейдера, чи кого там немає. – Та. – Ну, от тому, я думаю, що… А що ще цікаво, дивіться, от воно прилітає невідомо звідки. Юр, може, тобі буде цікаво. Значить, на мене виходить німецька компанія,
1:14:07 яка каже, ну, вона працює з Україною, працює з дуже цікавими проектами, щоб ви розуміли, це там, умовно, рівень ме… ну, команди мерій міст, да? От, і вони кажуть: «Все чудово, але ми німці, а ви українці». Типу, от [нерозбірливо]. Вони кажуть: «Значиться, у нас все добре з нашим бізнесом, і у нас є наша команда, з якою ми працюємо. Але у нас є вісім мов, і у нас є база наших партнерських там консультантів, коучів, менторів, тренерів, яких ми, значить, ну, якщо треба, да, ми їх підключаємо. От вас рекомендували, давайте, значить, ми з вами познайомимось, зробимо, типу, тест на хімію, є контакт чи ні». От, і ми,
1:15:03 значить, з ними розмовляємо. І от хто казав «капає»? Юр, ти казав там, чи Вітя казав, я не пам'ятаю, що клієнти капають там один раз. От так от, дивіться: я розмовляю з ними, і у мене таке відчуття: «Блін, ну, мої». А вони розмовляють зі мною, і в них таке саме відчуття. І вони мені кинули зараз резюме, щоб я написав, ну, типу, за їх структурою, формою. Вот. І інакше ми ідемо на зближення. Подивимось. І це означає, що, можливо, клієнтів буду шукати не лише я, а мені будуть шукати клієнтів також. – [нерозбірливо] Ой-ой-ой. – Сюди два докину. Перше: ти спитав, чи я помагаю консультантам перевинайти себе. Та я згадав, що цього тижня в мене була така менторська сесія з
1:16:00 людиною, яка в консалтингу і в коучингу себе пробує з бекграундом «народний депутат України». – О. – Та а тобі я хочу друге запропонувати. Якщо для тебе цей запит все ще актуальний, професійно перевинайти себе, я тобі хочу запропонувати якби відкриту на каналі «Коучеварки» відкриту таку сесію. – Мені подобається ця домовленість. Це в нас буде як це те, про що ми давно мріяли. – Варити коучів. – Варити коучів буквально. Ти сказав, що щось там, типу, а-ля піднімати ціну вдвічі – це Козій-стайл. А я тобі хочу підсвітити втричі. Та я хочу підсвітити і Віті з Ігорем розказати історію, що я не так давно радився з Андрієм, як оцінити проект. От, і я йому розказав якби setting, і він мені порадив оцінити в 3x від того, як я хотів його оцінити. Андрій складний, токсичний. – Ти переймаєш в мене… ти переймаєш в мене тепер цю роль людини. – Ти мене багато… Юр, тут прям питань немає. Я сильно якби стрижневіше став,
1:17:20 опираючись на практики ціноутворення, якими ти зі мною ділився роки три-чотири назад і які просто знайшли відгук в мене і вони працюють. От це важливо сказати. Та і я себе трохи краще почуваю. Тому що, Ігор, повертаючись до тебе, [нерозбірливо] ролей в плані того, що я можу і employer brand побудувати, і B2B-комунікації можу побудувати вам, і прокоучити власників, і груповий коучинг, і семінар прочитати, і вебінар прочитати, і all-hands провести найкраще в світі. І воно якби щось дає значно більше енергії, щось менше енергії і відповідно від цього і прайсинг буде залежати. Там, де мені більше енергії треба вкласти. Ну, окей, я би тоді хотів за це більше грошей отримати. Там, де more joy, то там люди просто самі хочуть більше платити, тому що воно якби в зоні genius, якщо по Gallup там, або [нерозбірливо]. Тому отак от. – То ми просто… мені здається, що час від часу в «Коучеварці» говоримо про те, що енергія критична, і так всі відчувають, да, але просто мені здається, що от прямо, я не знаю, як це краще сказати, що просто це має бути одним з перших критеріїв для оцінки
1:18:39 проєкту, стратегії, наступного кроку, і відслідкування, да, трекінгу певного стану. У мене зараз є мобільний додаток, в якому я тричі на день фіксую свій емоційний стан. Умовно, норм, добре. В захваті. От я поставлю «в захваті» після того, як ми «Коучеварку» закінчимо. От. Або, значить, погано, чи, ну, взагалі херово. От. І він потім робить, збирає дані і він показує, що, наприклад, тобі херово зазвичай, коли ти з цими людьми, коли ти знаходишся в цій локації і робиш це. А тобі прикольно, коли ти робиш це, ти там, і ти, значить, от з цими, і воно цікаво також допомагає. – В мене є побажання на наступний раз, і є пропозиція. Якщо Юра запропонував Ігорю [нерозбірливо] сесію по тому, як практику Ігоря зараз відновити або розвинути, то в мене є пропозиція для нас чотирьох. З проханням того, що через тиждень я вже буду сертифікованим Gallup-коучем, один з небагатьох в Україні. Я хотів би, щоби ми на… ну, звичайно, я захочу запропонувати продукт, та, але я
1:19:58 хочу, щоб ми вчотирьох подивилися на нашу синергію, [нерозбірливо] небагато на це будемо тратити часу, просто щоби… слухай. – Ну, конечно, це… Да, там можна цікаво і індивідуально взагалі, да? А коли це разом, так це взагалі супер. – Та. Вот я вже… це вже якби дуже глибоко це роблю, півроку, ні, дев'ять місяців, з травня клієнтські запити просто почали приходити, то вирішив, що треба сертифікуватися, звичайно ж, і [нерозбірливо]-шку, Leadership [нерозбірливо] Profile. Юра, здається, теж збирається поїхати. Я в жовтні поїду. От, і це буде частиною моєї зміни якби практики. Та, тобто ця частина додалася просто природно. Її почали хотіти, знаючи, що є в мене зв'язок з цим певний. От, і тут якби kudos Серьожі Ноздрачову і його промоції Gallup [нерозбірливо], як одного з моїх менторів і партнерів. І воно почало якби трекшн мати свій. І я бачу сильні результати, які дає оця самоясність стосовно того, якби, ким ти є. Тому, пацани, всім вам можу профілі інтегральні постворювати. – Я те, що я відчуваю, Андрій, в тобі, це те, що ти можеш розрізняти ці нюанси… – Розкладати. – Ти якраз, мені
1:21:18 здається, добре відчуваєшся. – Може, бо в мене відчувальна частина добре працює, не тільки логічна, я як місток між двома системами. Ну, добре, це те, що я хотів нам як команді запропонувати, як групі, як команді, подивитись нас. Так що, ну, що, оце ми в такому стані, оце якби наша жизнь [нерозбірливо]. Ну, окрім цієї користі ще дуже приємно бути разом, бачити вас, дізнатися, що відбувається. І оце от відчуття типу, ну, ти не один, да? От вона кльова. – Але я йду з черговим підтвердженням, що коли от ми наче сьогодні хотіли поговорити там про щось, можливо, інструментальне, там хотіли поговорити про це… – Можливо, ні, да. – Але, як то часто буває, коли навіть в бізнесі давно не зустрічалась там топ-команда, наприклад, та або всі по різних країнах і тут нарешті вони з'їжджаються на живу сесію. Тобто перших кілька годин іде оце налагодження контакту, тобто якісь більш особисті історії, якісь connective, та ця… І коли ми повернули собі той наш робочий контакт продуктивний, тоді ми готові іти в бізнес-обговорення чи конфронтувати одне
1:22:38 одного. – Якщо, Вітя, це весь твій фідбек, я все приймаю. – Ні, я йду, Андрюха, з вдячністю тобі і за модерацію, за підтримку, за відвертість і за натхнення прям. Ну, це такий був дуже яскравий вхід і дуже надихаючий, дуже теплий. Ось. Я йду з такою радістю за Ігоря, бо він такий став яскравий, сірість змінилася фарбами і це там прям таке життєстверджуюче. Ось. Да, да, да, да, да, да. Ось. Юри мені, чесно, не хватило, оцього персонального, як Ігор казав, такого особистого. – Забагато понавалив «на умном». – Ось. І особисто себе не вистачило, чесно. І я от думаю, да, от мені баланс «на умном» чи
1:23:33 «на теплом» був трошки зміщений в «на умном», а нам хотілося «на теплому». Ось. – Працюю своїми сильними сторонами, Віть. – Та да. – Ах, жук. Ох, і жук. Дякую. Дуже щиро. І прикольно, що супер прямолінійно, вообще без питань. – Джентльмени, мені було просто добре, тому що я мав можливість з вами поговорити і просто в полі посидіти. Просто посидіти в полі і, как-то, послухавши і «тепле», і «на умном», я виходжу з охеренним станом і настроєм. Мене почули – раз. Два: ви можете всі розділити моє переживання. Можете, і ви це зробили. У вас є capacity, у вас є досвід на це, що для мене персонально цінно. От і мені не треба було щось про роботу багато розказувати. Тобто якраз воно досить таке personal oriented. І не те, що треба було, якби, ну, от собі хотілось. І вдячність. І, Ігор, я тебе дуже, дуже підтримую в тому, щоби твоя оця оновленість знаходила простір в тобі, не зупинялася, наскільки це можна. І те, що Юрчик запропонував зробити такий хід: «Бери, і, ну, а ми [нерозбірливо] просто
1:24:52 поруч попідтримуємо». Ну, от, і hopefully gonna work for you. От, тим паче, що у Юрчика з консультантами-коучами дійсно великий досвід є. З Юрою ми часто на зв'язку, тому, як це, нічого, крім того, що в нас асинхрон, я нічого не хочу сказати саме сьогодні. От, технологічно. Отак. Да, мені теж не вистачає твого приватного, але добре, що ти… ну, не те що добре, мені цінно, що ти про вашу сім'ю, наприклад, розказав, про те, як ви конструкцію ту будуєте. Твій світогляд в цьому місці. От, а робоче питання просто не так цікаво це сьогодні. От оце важливо. Ніяким чином нас не [нерозбірливо]. Окей. Дякуємо вам всім, нашим глядачам. Підписуйтесь на наш канал. Можливо, ми будемо ще в ефірі колись… внизу там, да, внизу. І лайкати, і дизлайкати, коментуйте. Ми знаємо, що у нас є 2 000 вас, які досить строго дивляться. От, виходить, ви дивитесь, ми це цінуємо. І є десь 40 у вас, хто коментує плюс-мінус регулярно. Ми будемо раді бачити вашу підтримку нам або просто якби що відгукнулося. Отак от. Побачимося за якийсь час. До зустрічі.