Розшифровка вичитана редакцією; можливі дрібні неточності.
00:00 – ***, я побудував бізнес стільки-то, значить, євро. Ти що, ти, ***, типу, взагалі там, візьми себе в руки. Ти… – Дуже хочеться відпочити. *** як хочеться відпочити перед сезоном. – Ми заробляємо немало, але просто… – Все в токени, все в токени пішло. – Ну, в токени, в токени ходить десь 600 євро на місяць. – Що ти, людина, як радіоприймач. Яка не то, що, ну, світ навколо не то, що він якось змінюється, питання, на яку частоту ти налаштований. – І коли ти бачиш, що в тебе фонд оплати праці там десятки тисяч доларів, ну, уявіть, як це там тисне на прийняття рішення, працювати мені з тим клієнтом чи не працювати, так? – Може, ми просто [нерозбірливо] бізнесмени, слухай. Інші ж тягнуть цю відповідальність. – Ой, аж сльози пішли, не знаю, де там. Я це, я, до речі, емпатую до тебе, а не до себе. Продовжуй. – Чим наповнене ваше життя?
Андрій Сусленко: Всіх вітаю, ви дивитесь «Коучеварку», це перший випуск, який записаний в Зумі. Записаний він в Зумі за збігом десятків обставин, але ми, тим не менш, раді розпочати те, що вже чотири місяці не відбувалося. Ми реально скучили один за одним, у нас багато що у кого несеться, ми в різних
01:18 станах, настроях і хочеться цим поділитися. Півгодини ми налаштовували сетап нашого випуску і в результаті з Riverside переїхали в Зум, тому вибачайте за якість відео, але глибина буде як завжди достойна. Андрій Сусленко, Юрій Козій, Віктор Дубровін, Ігор Солодов разом з вами. Хочеться просто подивитися, як у нас несеться, як мінімум, да? Це те, за що наш продукт цінують. Давайте подивимося, чи вдасться нам, будучи собою, залишатися цікавими людям, які нас дивляться. Ой, ***. Юра, забирай мікрофон зараз.
Юрій Козій: Пане Андрію, [прочищення горла] дозвольте, бюрократичного фасилітатора включу і спитаю. Шановні колеги, шановні колеги, скільки часу у нас? Давайте звіримо наші годинники. – Рівно година. – Ну, гаразд, тоді. Тоді летимо в нашу подорож чудову коучингову. А щоб поділитися, давайте переключу і повернусь в себе, в свій режим. – Мені здається, Юра, коротше, коли книжку написав, він такий: «Все, піду в телекоментатори або начит… начитчики [сміх] книжки. Буду начитувати книжку таким голосом, яким за це платять гроші». – Начитувати книжку мою хочеш? Мою книжку начитувати має право тільки ти, Андрію, я її нікому більше [нерозбірливо]. – Маю надію, що це ти правду говориш.
02:35 Ладно, давай. – Все. – Юра, ти в найкращому стані, судячи з усього, так що скажи вже. – Я настільки в найкращому стані, що я за три дні до нашого подкасту написав всім аудіоповідомлення, коучам, підготував їх, тобто я утримую горизонт трьох днів вільно. Можу думати не в операційці. От, і третє… – Про це і хочемо. – Да, і про це хочемо поговорити сьогодні. Я знаю з ваших постів, з розмов з деякими з вас, що в кого приблизно несеться, і я помічаю, що зараз той такий момент в житті коуча, якого раніше не було. Коли в кожного абсолютно різна динаміка. Я маю на увазі зараз рівень завантаження професійного, сімейного, побутового. В когось більше релаксова історія, в когось супер напружена. Хтось відновлюється після тривалої перенапруженості, тобто в кожного різний контекст, і хочеться про це поговорити, щоб ми ніколи не вдягали наче маски там суперуспішних консуль… ну, ладно, трошки вдягали. – [сміх] – Ми тільки цим і займалися, Юра. – Окей, кожен говорить сам за себе, але сьогодні ми ще більш будемо
03:53 вразливі, відкриті. Це наша сильна сторона, я вважаю. От, тому сьогодні говоримо без прикрас і хочемо показати, що консультант не завжди прям працює за високі чеки, супернавантажено, розсікає по світу, по стратегічній роботі. Періоди бувають різні, це життя, і сьогодні ми про нього. Чи є хтось, хто готовий почати ту гонку? – Ігор. – Заявлено. Ось і волонтер знайшовся.
Андрій Сусленко: Я так розумію, Ігор, з часу останнього випуску пройшло аж чотири місяці. Давайте скажем чесно, ми думали, що ми вже забили на той проєкт. От, а якось, все-таки після чотирьох місяців захотілось одне одного побачити, тому ми тут. От, можливо, наступний випуск буде і раніше, ніж через чотири місяці. Тому, якщо твій такий recap, да, таке резюме буде, що змінилось за чотири місяці, ми вже суперуважно слухаєм і пам'ятаєм, що сьогодні всього година, тому твої сім хвилин пішли.
Ігор Солодов: Окей, давайте, якщо коротко. Я ж по… розумнічать, поумнічать треба обов'язково. Я, частина мене,
05:13 [нерозбірливо], вона хоче [нерозбірливо] до слів, і от це от у нас тема. – Що несеться? – Дуже складно було, знаєш, коли несеться. Тому що нічого не бачиш, от коли швидко, да, розмивається все. – Угу, угу. – От. І те, що я спробував зробити, я спробував зупинити все це, сповільнити якось. Я подивився свої фотографії в телефоні за чотири місяці. Що там у мене було. Я, значить, запитав ще [нерозбірливо], що там ми пишемо в пості. Тому що я кидаю йому, типу, неопубліковане, те, що я написав, пишу ручками. І він зберігає, там дивиться якісь там ключові думки, що мене хвилювали, про що я пишу. Вот, але найбільше мені зайшла тема не тексти, не фото, а відео. Тому що я взяв і подивився, ну, там не все, а мої включення чотири місяці тому. І я бачу прямо… Ну, у мене такий інсайт, що якщо треба вести найкращий щоденник, це його треба робити у відео. Тому що
06:33 я не знаю, чи будуть це потім по «Коучеварці» звіряти якісь там наші історії… – [сміх] – Чи як жили, значить, коучі під час війни, там, да? Вот, але мені здається, що можуть. Я… вот саме відео передає, ну, якийсь, не знаю, вайб якийсь, да? Тому що я себе слухаю і я бачу. Ну, типу, [нерозбірливо]. Тут, тут, значить, ну, якось, ну, смішно. І динаміка відмічається. Які пункти змінились, да? Енергія додалася. Тіло. Не таке крутезне, що там прямо Арнольд Шварценеггер, але краще виглядає. Третя була ідентичність. Я там, якщо ви пам'ятаєте… для тих, хто, можливо, дивиться, знаєте, це як, якщо ти хочеш подивитися, значить, наступний Бетмен, тобі треба передивитися до того. Так от, можливо, цей випуск вам треба подивитися після того, як ви подивитеся «Коучеварку» чотири місяці тому.
07:51 Вот. І я там кричав, що я не тренер, я коуч, значить. Вот. Тепер я заспокоївся, я просто Ігор Солодов, і я зрозумів, що найбільше, що сталося, – це конфлікт між культурою, яка є навколо нас, культура народу, ролей, очікувань, що ти маєш робити. – Навколо нас це де? Там, де ти живеш зараз? – Навколо нас – я маю на увазі очікування, наприклад, від тебе, як від батька, від чоловіка, як громадянина. – Як від коуча, консультанта. Там у кожного з нас там дофіга ролей. Вот. Але прикол в тому, що є ще те, що називається поклик душі, да, психіка. Вот. І вона якраз найбільше… ну, і можна на неї, типу, забить, да? А, но у мене не виходить. Вона дуже сильно пробивається. Вот. І мені дуже подобається оцей от вислів: «Підсвідоме іде швидше
09:11 усвідомленого», да? І те, що у мене зараз є, типу, от мій інсайт за останні часи, це те, що для мене один з каналів, Віктор, з каналів, який гарно працює, – це аналіз снів, які у мене є. Вот. Тому що це прямо часто [нерозбірливо] потужніша, ніж серія психотерапій і так далі. Неймовірно досить. Вот. Тому от оце, напевно, ключове. Я можу там ще щось порозказувати, я не знаю. А чи це важливо? – Мені цікаво про бізнес, пам'ятаючи нашу сесію публічну. – Да. – Якісь зрушення? – Да, дякую. Якщо ви не дивилися другу коучеварочку, там, де лише я і Юра, також [сміх] передивіться її, да. Юр, ну, по-перше, давай так. Я згадав, що я працював менеджером з продажів, не знаю, років п'ять. Вот, тому я це вмію, я це люблю. У мене точно стало більше аутрічу, ніж було. Вот. І найцікавіше, що в той момент, коли, ну, там дуже ссикотно, і ти
10:31 робиш крок, дуже часто відбувається або гарний зворотний зв'язок, в сенсі, що я зрозумів, не треба хвилюватися, там нічого не буде, да? Або робота. Ну, тобто, і воно прямо цікаво. Клієнтів стало менше, але сам формат роботи став дуже цікавий, тому що ці клієнти, вони вдовгу. Умовно. До речі, одна з підтримок, яку я отримав отак от завдяки аутрічу, була від клієнта. Як я… у мене був якийсь поганий день, я не знаю. Вот. І я там з ним розмовляю, він такий: «Ігор, що відбувається? Типу, візьми себе в руки». Вот. І він, якось там перейнявся і почав мені розказувати… Я з ним працював як з управлінцем. Він був співвласником компанії одної медичної, в Німеччині. По управлінню ми працювали, вот. І він такий, типу: «***, я побудував бізнес стільки-то, значить, євро. Ти що, ти, ***, типу, взагалі, там, візьми себе в руки. Ти ж, значить, ну, в тебе
11:48 класний матеріал». І він зараз… – Все, щоб я зрозумів оцей зв'язок: він побудував бізнес завдяки роботі з тобою чи в чому? – Ну, він вважає, що так. – А, окей. – Завдяки, в тому числі… – А ти, типу, не можеш зібрати своє, тобто, ти мені допомагаєш… – А я, типу, так, так. А я, а я, ну, в мене йде знецінення, типу, що я, хто я такий, що в мене за продукти. Вот. І він, чому все це було, він відправив в подібну роботу зараз свого там зама, якого він хоче підростити до CEO і сам піти там далі. Вот. І я так само з ним працюю вдовгу, плюс продовжується робота стратегічна з компанією після стратегічної сесії. Вот. І є ще одна, така, в мене фанатка є, вона зараз будує мережевий бізнес, і там також робота з нею, вот, вона вийшла, будує нову, можна сказати, структуру. І всі клієнти дуже різні, але всіх об'єднує те, що працюємо вдовгу. Тобто це… – Угу. – З деякими роками вже, з деякими місяці.
13:10 Вот. І це цікаво. Вот, тому що я все більше і більше, особливо після мого стану, я розумію, що дуже хотілось би швидше, да, але народити швидше, ніж за [нерозбірливо] місяць… – [прочищення горла] – Скажи, а от, пам'ятаючи цю нашу розмову чотири місяці тому, де стан був твій там, ну, низький, так? Як би ти зараз охарактеризував поточний період, що з тобою відбувається? – Я не знаю, ну, це точно не максимум, да? Тому що я не знаю, чи може бути максимум в еміграції під час війни, да? От. Але те, що відбувається, є точно відновлення, да? Ну, от приклади, дивись. Просто, як зрозуміти, який у мене стан? Стан, можливо, не чотири місяці тому, але там п'ять-шість, да? Це я лежу і я дивлюся серіали. Чому? Тому що я більше нічого не можу робити, да? Зараз я можу довго працювати. У мене, я розумію, там свої
14:28 налаштування, мені треба, ну, не налягати і легенько це робити, тому що, типу, щоб не перегоріло. От, але я поступово піднімаю навантаження, і, ну, комунікації більше, є відчуття зв'язку з мозком, да? Там більше ментальної активності і таке інше. От. І чітко я розумію, що працює, що не працює. Найгірше для мене – це дофамінове вигорання, це тоді, коли серіали, сьорчинг, сьорфінг, соціальні мережі, тобто щось, що там швидко кайфанути. От, тоді нецікаво працювати, там, типу, що, значить, треба подумати, походити. От. Якщо сон, якщо прибирати, якщо ходити, якщо, ну, от, рухатися, то тоді… трошки медитації додав, небагато, але от я розумію, що це важливо. Ну, так. Хтось дихає маткою, а от мені треба дихати мозком, знаєш? От, тому що напряжно. От, і як краще. Прямо. От, найголовніше, мені здається, що
15:49 я не перезібрався, от, але так, є таке відчуття, що очистився, да? І зараз я готовий, ну, от, білий аркуш, я готовий писати. Да, я готовий малювати. – Ти вже малюєш? – Я вже малюю, так. – Вау. – Я можу ще, але мені здається, що там вже… – Клас. – Угу. Дуже [нерозбірливо].
16:14 Юрій Козій: Мені цікаво на контрасті Андрія почути, знаючи, що в нього відбувається. Готовий підхопити? – Так, так. На якому контрасті? На якому саме контрасті? – На контрасті, що в Ігоря історія за п'ять-шість місяців, він від режиму «Я лежу і дивлюсь мультики» перейшов до того, що «я маю менше клієнтів, ну, з ними триваліша робота». І перезбірка бізнес-моделі, можна сказати. От, а в тебе все несеться прям на, як я відчуваю, на максимальних обертах. Це зараз в тебе відпустка почи… починається сьогодні… – [сопіння] – Але ще вчора її не було, так? – Формально починається. Формально починається. – Формально.
17:07 Андрій Сусленко: Тільки два дзвінки буде. Без них ніяк, так. – В мене є peer-to-peer, який підтримуючий, це класно. До речі, сьогодні, тобто теж так, *** вдало, сука: з вами запис в день виїзду, в день виїзду peer-to-peer тригодинний. – Це щоб ви розуміли, да, як от [нерозбірливо] відпустці. Перший день. – Знаєм, куди ми їдем. Тобто ми знаєм, куди ми їдем з 13-го числа, зараз 11 серпня, але, типу, куди ми їдем сьогодні, ми не знаєм. І сьогодні-завтра ми не були в тому місці, куди ми хочемо. [нерозбірливо]. Наталка збирає дітей, я дуже вдячний, що вона зараз там витримує все те, що було. І за все прекрасне… але це, бляха, не просто. І, ну, короче, це не просто. І останні півроку… ми чотири місяці не бачились. Якби стан мій залежав від багатьох аспектів. Взагалі overall бізнесова частина. Тут, ну, поступ хороший, як я його бачу, в рамках тієї візії, яка в мене є. Робота з власниками, топ-командами, [нерозбірливо] якістю взаємодії, взаєморозумінням, профілювання, [нерозбірливо]. Придумуємо нові продукти, оновлюємо їх, точніше. Атласи класні, інструкції пишем людям. Офігенно працює,
18:27 лиш би вистачало ресурсу. Автоматизація в бізнесі руками моєї команди по чуть-чуть робиться. Все там в Notion, машинки пишуться, які там ці профайли роблять, і т. д. Спільний Claude робочий, а не окремі, ну, типу. Да, інвестмент в це я роблю. Але я не розумію, куди гроші діваються. Просто ми заробляєм немало, але просто… – Все в токени, все в токени пішло. – Ну, в токени, в токени ходить десь 600 євро на місяць, в токени ходить, як виявилось. Ну, не те, щоб виявилось, якби. Бо я ж все ж Claude [нерозбірливо] кожен день, ну, тобто в мене ж це є. Мій лютневий… це в лютому цього сталася та історія з тим, щоб [нерозбірливо] творення відбувалося, воно нікуди не ділось, мені так добре від цього буває. – Скажи, воно схоже на прайм? – На прайм не схоже, тому що воно якби базу будує для прайму. На прайм не схоже, тому що немає проявленості, тобто немає моїх головних талантів, які я ніяк не дарують радість навколо і мені. Тому це next step, тобто да, бо я цей рік працював… [нерозбірливо] день народження був. Рік працював над фундаментом, треба ще попрацювати трохи над фундаментом, ну, і потроху виходити в люди. Просто чим я планую тут [нерозбірливо] займатися.
19:44 – А прайм – це що, хлопці, щось я не в'їхав? – Ну, типу, стан, в якому я… якби говорити мовою Gallup, ми би юзали свої топові таланти, знали, як їх юзати, юзали би їх, і це би давало енергію. То в моєму випадку не вистачає для прайму юзати два топових таланти. – [сміх] – Восьмьорочку юзаю, два топових не юзаю. Не так активно юзаю, давай так. Можливостей навколо багато. І зараз виглядає так, що якби правильно самовизначитися, якби в яку сторону, ну, тобто від чого відмовитись. Оце, типу, починає з'являтися питання, від чого відмовлятися. Там, як, бо наче фокус вибрали на початку року, і коли там перший квартал рестартуємо, залишаємось в ньому, мені це дуже подобається. Фундамент, автоматизація і вихід в паблік. Хорошо, ми якби так рухаємося. – Чи стало більше чи менше клієнтів? – Скоріше приблизно однаково, однакова динаміка, бо я більше не можу. В цьому сенсі, тобто я все ще на собі зав'язаний в цьому питанні. Радісно від того, що
21:04 є команда, це добре. Це прям дуже… Я от уже скільки, дев'ять місяців, ні, 10 місяців уже, напевно, да, 10 місяців я з цим рішенням окей, я обрав. Прям були дні, коли кешфлоу страждав від повільних виплат, і в голові відразу думки про «всьо, піду до цього клієнта на роботу», ну, типу, все саме найгірше, що може бути, [нерозбірливо], але вчасні, чесні і супервізійні сесії з Юрою, які у нас щотижня, дружні, повертають підтримку. Ну, просто дні різні бувають, повірте… Так, Наташа? Нічого? А… Хочеш… Дружина тобі… привіт всім передає. Блокнотик тобі дати? Добре. Ми це не можемо вирізати, тому що це… [нерозбірливо] блокнотик. Є ще блокноти? А так який? Ми це не можемо вирізати, звідки? – Привіт, Наташа, якщо ти нас чуєш. – Ну, добре, не будемо вирізати. – Все це накладається, якби… А що таке все це? А, роботи дуже багато [нерозбірливо]. Мені подобається працювати, але так як я не реалізую свої головні таланти, то якби дефіцит енергії став суттєвим і рік я закінчив в свій день народження в низах по енергії
22:22 in total. Тобто профіцитні речі, які я міг би робити, вони з'являлися, енергія давалася мені в першу чергу, коли я івенти робив, там, де було багато людей або там якась кількість людей, тобто взаємодія в першу чергу з групою людей, або кодинг, лайв-кодинг, і результат, який швиденько приходить, це соціальна, дофамінова, вообще, [нерозбірливо] крючок, ти бачиш результат в три-чотири-п'ять хвилин, [нерозбірливо], це мені дуже, конечно, подобалося. І те, що і візія може реалізуватися, валятися з дітьми, from time to time із Наталкою, це теж давало, а це ж біохімічна також система. Але загалом якби… Ну, [нерозбірливо] історія. Тобто рік був складний, і висновок якби чотирьох останніх місяців також, що це якби було просто, ну, складно, багато роботи. Двоє дітей, операційна непростота, складна домовленість з Наталкою стосовно того, хто за що відповідає. Бачите, в нас якби… ми кожен триместр намагаємося передомовитись. В нас був складний епізод, в якому нам треба було звірити добре годинники ще раз, як ми будуємо. І на цей свій рік ми хочемо… мій
23:42 рік якби. Ми хочемо зараз у відпустці спробувати гарно поговорити і краще домовитись, тому що енергії це забрало чимало. Так, так, так, тобто дім забрав енергії багато. Це необхідність, це служіння, я розумію, все розумію. Але хочеться… Так, я шукаю от оптимальну зону, але вона *** не знаходиться. Тобто що з'являється – це ліміти. Якби realization, розуміння того, що я не Бог. Тобто все раніше виходило, все, що я хотів, ставалося, а тут були епізоди за останній час, які… Ну, я в еміграції, так, не зміг розрулити набір речей, які я зазвичай розрулював. Типу: ну, сам дебіл, окей. Хорошо, не зміг, не зміг, типу, але ти, ***, як це так? Тобто це ж… Зустріч з цим лімітом суттєво сталася, але я і з терапією це прямо пропрацьовую. Все ще не хочеться вірити. Тобто в мене зараз прям процес іде переговорів з собою, щоб повірити в те, що ліміти все-таки існують і нормально, що вони існують, тому що я ж хочу жити досі, як в 21-му році, нічого ж не змінилось. Наташа теж. І ми от цю хотілку один на одного і [нерозбірливо] і на сім'ю на нашу.
25:00 Тобто і відповідно очікування просто не виходить поки його якби… Вот. Але при цьому да. При цьому, я завершу, при цьому, коли ми робили ретроспективу року мого, Наташа мені ставила запитання, тобто таке попросила… і просто кажу: «Слухай, дружина, давай погуляєм дві годинки, ти мені поставиш запитання». То взагалі, ну, так, багато вдалося, просто воно під ковдрою тиску і під ковдрою очікувань від себе, те, що ти, Ігор, казав: який ти батько, який ти чоловік, скільки ти заробляєш, як ти створюєш, який ти менеджер, який ти хтось, то так якби всі ці речі… багато було класного каміння маленького, і великого, і середнього, а під тиском воно якби втрачало яскравість, скажімо так, і, ну, і якби відповідальністю накривалося такою ковдрою або якби необхідністю. Вот так, в общем, не знаю, наскільки це… просто хотілося от сказати як є. Маю надію, що достатньо зрозуміло. Дуже хочеться відпочити. *** як хочеться відпочити перед сезоном. Та, і трохи стрьомно їхати на
26:19 тиждень, на сім, навіть на вісім днів без діяльності взагалі, що незвично моєму психотипу, зрозуміло, можливо, і кожен з вас мене зрозуміє. Вот, але мені так, Юра, подобається зараз твій стан, де ти не працюєш або мало працюєш, і те, що Вітя зміг собі дозволити це на своїй відпустці. Я дуже хочу спробувати, пацани, ***. – [сміх] – Навіть не кодити, ну, типу, але, ну, я відчуваю, що, типу, я щас пробуду тиждень отак, а, типу, задача ж – побути з сім'єю, побути наодинці, розділити час: тут Наташа сама, тут я сам, [фрагмент прибрано редакцією], тут ми всі разом. Вот. Короче, learn and learn, тому що це перший раз за всі ці роки ми [нерозбірливо]. Раунд. – Я тобі хотів навіть питання задати, спрямоване на [нерозбірливо] розвиток, но притримаю його поки при собі після того, що я почув. Відпочинь, просто відпочинь. – Вікторе, на сцену, давай.
Юрій Козій: Нє, я хочу перед Віктором стрибнути, бо в мене перегукується дещо з Андрієвою історією, якщо ти, Вітя, не проти. Дам свій апдейт, Андрій. – Шуточка просто. Я в стані, коли я можу шуткувати. Кажу, я тобі хотів запропонувати питання на розвиток, бо ти виглядаєш трошки недорозвинутим.
27:36 – [сміх] – А так в цілому, Юра… – [сопіння] – Окей. – Агресив. – Давай, Андрюха, свій таймер. Він ще більш проактивно-агресивно спрацює, ніж твій період. [сміх] І це чудово. Що в мене зараз? В мене зараз період перебудови своєї практики. Моя команда може сказати: «Тю, ну, черговий щорічний період», але цього разу так наче все по-серйозному, тому що я вирішив реорганізувати бізнес-модель, тобто не грати більше в форму агенції. Агенції, фірми, мається на увазі, де в мене там купа коучів, так, і я працюю директором тої історії. Це було непросто відпустити. Знов же, про відпускання говорить Андрій, про фокус на важливому. – Угу. – Це сталось після нашого Trail to Clarity ретриту одразу. І такою поворотною точкою був, як не дивно, в травні… не дивно, діалог з ChatGPT, який не стосувався взагалі… в мене навіть не було… я не їхав з таким запитом на ретрит. Ну, в наших ретритах є багато простору, правильного для правильної рефлексії, і
28:56 піднявся запит сам, який вже після ретриту мене наздогнав. І я питаю в ChatGPT: «Поясни мені, чому група Twelve Foot Ninja, австралійський progressive metal, кому цікаво, ви точно ніколи не чули і не мусите, так? Чому, маючи таких висококласних музикантів, вони залишаються навіть там в рідній Австралії групою там третього ешелону?» От. І поки він мені відповідав про те, що дійсно чуваки фантастичні музиканти, вони грають абсолютно в майже у всіх стилях і то дуже гарно, гармонійно поєднують в metal жанрі, він каже: «Слухай, ти ж не спроста спитав мене про цю групу, знаючи мої там попередні запити». ChatGPT мені каже: «Це ж також перегукується з твоєю практикою. Ти наче і хочеш будувати щось масштабне, типу агенцію, але водночас тобі по приколу суперскладні клієнти, суперкастомні запити. Тому, Юра, тут…» І сам мене веде в цю тему бізнесу, да, що: «Ти, якщо визначишся, тобі сильно полегшає». От. І такий був, якби, драматичний момент для мене відпускання. Я розумів, кого я першого відпущу, хто другий сам піде. От. І цікавий момент, що коли я…
30:14 як я захищав всередині цю модель. Ну, а модель, щоб ви розуміли, я зараз, коли порахував, то за дев'ять років існування агенції, ну, от 20 коучів з нами працювало, хоча би щоб один проєкт зробили повністю, так? І відповідно, там в піку, мабуть, було п'ять-шість коучів, які одномоментно на різних проєктах, відповідно, а я ще й маю свої проєкти, крім того, що я керую агенцією. Як я захищав цю модель: я собі казав, ну, в принципі, я ж не так багато на кожну людину витрачаю часу. Це оця історія про Кронос і Кайрос, так, де Кронос – це час фізичний, а Кайрос – це дещо більше, інший, ширший контекст поза тим. Ну, що, ну, що таке одна людина? Це одна година one-on-one у тиждень, ще там, може, ще одна година там якихось комунікацій ad hoc, там, на командних зустрічах. Але є ось така-то бізнес-модель кожного коуча окремо, да? І наче воно себе виправдовувало в моїх очах. Але коли я відпустив першу людину, я зрозумів, що там значно більше моєї енергії було, ніж дві години в тиждень, тобто вона ж енергія не в годинах вимірюється, так? Я зрозумів, Боже, як я видихаю, тобто так, звільнились якісь слоти в календарі, але ще більше звільнилось на
31:33 плечах, в голові, в серці. От, і я зрозумів, що скоро ми зовсім скоротимо, що в мене не буде в наймі, на full-time, на зарплаті коучів, і що мені сильно стає легше від того. І тут перегукується з Андрієм, з Ігоря історія про те, що після якогось такого етапу пересамоідентифікації професійної наступний рівень роботи з клієнтами стає чесніший, глибший, чистіший в плані там методологічному, да, що я вже для вас не коуч і консультант, а чисто коуч, допустим, так? Чи я тут не керівник консалт-проєкту, коуч-консультант і Agile-коуч, так, а я просто для вас там, ну, дві ролі, допустим, замість чотирьох. І стільки легкості від того, так, тобто клієнти, знаєш, я так порівнюю це, що отримують клієнти від цієї зміни. У Франції є такий ресторан нішевий, де є два столики. Всього два столики, так? Ти уяви собі увагу персоналу: шеф-кухар виходить, з тобою обговорює, що ти будеш їсти, які в тебе потреби, [нерозбірливо] на сьогодні, і те тобі, і те, і да. Тому це щось схоже до того, що мої клієнти починають отримувати. Їх стає менше,
32:51 вони отримують більше мене. Більше якісної моєї присутності і моєї коучині, яка працює зі мною на проєктній основі, вже не на зарплаті. От. А до тої… в той ресторан черга на рік вперед, щоб записатись. От, відповідно, я зараз от якраз от з останньою людиною попрощався там місяць тому, і отак знизив, не беру, не женусь за проєктами. Це літо… [фрагмент прибрано редакцією] Там ми сідаємо всі разом за стіл, я такий: «Ось чого мені не достачало, типу, да, щоб, що от всі були за одним столом». Я зайнявся здоров'ям своїм, [фрагмент прибрано редакцією], типу, прям клас. Мені подобається мій
33:46 календар. Я додаю туди живу роботу, там, де бачу цей порив, сенс. З несподіваного: результати приходять від непрямої дії. Це така історія, ну, яка дорогого коштує, скажем так, да, тому що ота історія, про яку Андрій каже, що купа клієнтів, купа проектів, треба все робити, потім дивишся, а куди ж гроші втекли, да? Це результати приходять від прямої дії, [нерозбірливо] від того, що я працюю з собою, так? Годин чи кількість проєктів визначає те, скільки я зароблю. Зараз, коли я сповільнився, тобто я так, знаєш, наче як мчався на катері, метафорично, і тут заглушив двигун, але ж він по інерції продовжує їхати, просто в тиші, в спокої, там менше, хвилі більш лагідні стали, так? Тобто гроші продовжують приходити. Ну, частина з того, що ми заробили раніше і грамотно управляли фінансами, що накопичували там подушку безпеки, да? Але приходить і з інших джерел, так? Я так, угу, я хочу це забрати з собою в наступний період, десятирічний, допустим, так? Книга щось буде, якусь буде активність точно генерувати, вона вийде на початку наступного року.
35:06 Якісь, бачу крос-сейл між продуктами, так? Тобто ми робимо ретрит, потім клієнти з ретриту повертаються за чимось іншим, вже консалтингом, допустим, так? – [нерозбірливо] по воді? – Досі… Да, да, да, да, да, да, якісь реферал-бонуси, десь порадив комусь консультанта, він прийшов, тобі віддячив. Ну, тобто наче роблю менше, грошей стає більше. Ну, це абсолютно не сустейнебл була історія, зрозуміло, що цей катер колись зупиниться, так? І я зараз починаю там, знаєш, включати один циліндр, плавненько, тому що цей стан, який в мене за оцей місяць з цим от вимкненим двигуном, – це самий ревордінг енергетично, найбільш ревордінг енергетично стан за всі мої 10 років консалтингової кар'єри. Це не описати, наскільки я вдячний цьому періоду, типу. Я чую себе собою, я усвідомлюю, скільки я всього тягнув всі ці роки, що ці всі люди, вони, люди, енергетично, яких ти розвиваєш, ти піклуєшся про них, ти шукаєш їм бізнес, клієнтів, ти їх розвиваєш, типу, супервізуєш. І кінець кінцем, навіть коли тобі хочеться розслабитися, ти дивишся на ці
36:26 самі люди, вони і є табличкою в твоїх витратах. І коли ти бачиш, що в тебе фонд оплати праці там десятки тисяч доларів, ну, уявіть, як це там тисне на прийняття рішення працювати мені з тим клієнтом чи не працювати, так? – Може, ми просто херові бізнесмени, слухай. Інші ж тягнуть цю відповідальність. Я зараз тебе просто спеціально пушу. – Слухай, це історія дійсно про вибір, тобто я зрозумів, що подальша моя розвилка – це або ставати, умовно кажучи, директором конвеєра. Більше коучів, більше, але я тоді директор конвеєра. Моя задача, щоб… – Ну, ти вже був ним фактично. – Ну, маленького конвеєрчика, так? І я, знаєш, оці грози… це ж період також вилікування від ілюзій, так? Ілюзія була, що масштабування бізнесу – це збільшення об'ємів конвеєра, так? А виявляється, що мені по приколу не в цій ролі бути, а бути самому одиночним механізмом, самодостатнім, так? І [нерозбірливо] дуже тяжко, особливо на українському ринку… ну, це так, поспілкувавшись по світу з різними от коучами, які і коучі, і супервізори, і п'яте, десяте, і ще й мають свою агенцію, іншим коучам дають роботу, – це
37:45 дуже розщепляюча твою особистість кар'єра, так? Це не про заспокоєння, вмиротворення і таке інше. Хоча наче ми сідаємо в сесію і ми все це демонструємо так чи інакше, але чого нам коштує те відновлення? От, тому я зараз в такому незвичному періоді спостерігаю за собою, дивлюсь, що я хочу взяти в наступний, коли я почну вмикати там двигуни свого катера. Ну, це вже точно не баржа, не крутий лайнер. – Андрій, а пам'ятаєш, з Пєстєрніковим, він казав, що там він випікає круасани: «І випікаю от рівно стільки, і більше я не хочу випікати». – Да. Дуже класне переплетіння. Тобто, він каже: «Я хочу стільки пекти, мені подобається». Я відразу згадую кількість європейських бізнесменів, давайте… бізнесмен – це артизан може бути, який хліб пече. А може бути людина, яка квіти продає, а може бути ресторатор, який у нас, наприклад, в будинку живе, і він каже. І з кожним з них ми спілкуємося про щось. І іноді я запитую: «А хочеш ще один такий магазин, бо ти і так круто це робиш?» Каже: «Ні, мені просто суперово ось так». Юра, дякую. – У мене кав'ярня така є, чувак один, власник, он же бариста,
39:03 і він [нерозбірливо] каже, що він і робить отаку каву. – А, ага. То Юрій хоче коротеньке питання вдогонку тобі кинуть. – Так. Ти бачиш, як це буде, оці от твої два столики у тебе? – Класне питання. Ще не бачу. І це, знаєш, також інсайт на тему, ну, це ж трансформація, так? І коли ми клієнтів супроводжуємо в трансформаціях, вони часто хочуть від нас відповіді, типу: «А як далі, а що, а намалюй мені стратегію», так? Ну, стратегія, нова стратегія – це чисто шлях… героя, шлях власника. Він мусить пройти через ці страждання, переродитися, усвідомити. От, тому, відповідей тут нема, і зараз, знаєш, така ситуація, що я більше йду, знаєш, за покликом душі, отак, як ти сказав. Поклик душі, типу, – це організувати невеликий мастермайнд на 15 людей, чи другий, чи виступити на, не знаю, на концерті зіграти з якоюсь групою, типу… – Клас. – Нелогічна історія, ніяк бізнес не розвиває, наче, ну, от мені в копілочку до моєї
40:22 інтегріті з самим собою. Та, і, можливо, мій шлях там через… знаєш, це буде одна кав'ярня коучингова, так, а по понеділках я буду виступати… – В «Коучеварці». – [сміх] – Або в «Коучеварці». Тобто мені ж окей в невідомості бути, розумієш? То есть, позаяк я ж не сиджу без роботи. Кожен день зайнятий чимось. Просто саме клієнтської роботи стало трохи менше і мені прямо цей баланс подобається. От. – Один колега мені сказав, що від нас клієнти очікують маршрут. Типу: «Скажи мені, куди йти, що там», і таке інше. А прикол в тому, що маршрутів немає. Тому що ти маєш його зробити. – Насправді маршрут є і ви про нього знаєте. Як мінімум, пояснюючи оцю всю [нерозбірливо] через трансформації, чи через шлях героя, чи якісь інші криві, інші етапи. І що це нормально, що ти очікуєш від мене, як зараз від батьківської фігури, свого коуча, відповіді. Ну, сорі, чувак, їх не буде. Але буде далі ось таке, ось таке. Тобто ясності вони хочуть, але ми їм можемо дати хіба ту ясність процесну, а не результатну. Типу: «Чим за…» Ти ж спілкуєшся, Юра, з іншим бізнесменом: «От
41:40 розкажи, от що далі мені? Чим займається, умовно…» – Деталі. Мені здається… – Ну, тобто, так, це вже на тебе, не про Юру. – Так. Good. – Підемо до Віктора. – Вікторе. – В нього вийшло відпочити. Угу. – [сміх] – Так, про… – Варто сказати контекст, Вітя, треба дати контекст ще перед твоїм відпочинком. Ти якби накинь його нам, будь ласка, що це відпочинок якби давно заслужений. – Чи що? Яка там [нерозбірливо] і нічого не робить? Я пам'ятаю, два дні [нерозбірливо] ти розказував якось. – Про овоча, медузку, яка лежить на березі? – Не пам'ятаю, там якась змія, здається, якась товста була. Колись ти розказував. – А, щось було. Та там багато вже назбиралось.
Віктор Дубровін: Ну, контекст такий, що я п'ять років не виїжджав з сім'єю на відпочинок повноцінний. Ну, типу, ми по роботі їздили там на кілька днів. І це перший раз за [нерозбірливо] після початку повномасштабки. Ось, і це було складно, по-перше, що весна була складна, ну, і обстріли, і вже після зими, і втома, і, ну, такий контекст важкий. Ось, і це інвестиція, ну, вибачте, в
43:01 мене п'ять людей, Андрюха знає. – Я потрошку починаю розуміти тебе. – Да, да, да, да, да, що, типу, мені треба їхати, це два номери, і я сказав, що хочу. – Дохера бабла, ребята, це просто дорого коштує. – Да, і це була інвести… ну, інвестиція, бо це були з дружиною домовлено взяті гроші зі скарбнички, які в Україні дуже хочеться мати, і інвестовані в відпочинок, але це було, як це, і енергетично, емоційно і ресурсно виправдано, і це було свідоме рішення, тому я не дуже з легкою душею, бо коли стрьомно, тобі складно розставатися із грошима, особливо мені. Я такий, типу: «Нікому не віддам, буду все тримати, *** *** треба безпеку тримати». Але потім, коли раціо і більш така доросла свідома частина підключилася, ми це обумовили, обрали, я свідомо хотів на два тижні. І це було рівно 14 днів. І це було прекрасне рішення, бо оце після 10-го дня в тебе починається next level відпочинку і ти прям починаєш переходити на інший вайб.
44:17 Значить, перед… – Який ти молодець, що ти це все-таки зробив. Просто нереальний молодець. – Дякую, Андрюха. Ну, от я тебе слухав, мені тебе теж хотілось так обійняти і сказати: там в тебе була легкість пару випусків назад, а де? Знаєш, а де легкість, *** нема? – Ой, аж сльози пішли, не знаю, де там. Я це, я, до речі, емпатую до тебе, а не до себе. Продовжуй. – А я до тебе. – [сміх] – Ось. – Ну, ми з тобою багаті на ці таланти, в мене є що сказати. – Що є, то є. Ось, і я навесні, значить, ну, літо – це вже не перше літо, коли в мене свідомо налаштування не *** літо. І я прям починаю на початку думати в травні, як я хочу його провести, бо час, як ви помічаєте, летить отак от, ну. День, тиждень, місяць, квартал, півроку, рік, вже 27-й на носі, якщо порахувати, скільки там практичного часу, ти такий: в смислі, 2,5 місяці залишилось? Це не враховуючи там інших справ. Ось, тому я планував… [фрагмент прибрано редакцією] Це був такий перший такий трайл відпочинку, бо інший вайб, інший режим, я вже відновився, я з нього прийшов в
45:36 гарному стані. Ось, потім [фрагмент прибрано редакцією] Ось, [фрагмент прибрано редакцією] Це паралельні потоки йдуть. Ось, потім, зараз оце наша відпустка була. А, і в травні [фрагмент прибрано редакцією] Тому оці такі… – Вообще. – Відключення і дідайви на відновлення, да, типу, я переусвідомив цю штуку, що от, як Юра казав, ти такий, без цих… з виключеним двигуном. І от, ми з вами писали, що несеться. А в мене, *** не несеться, в мене тече. І от я в тому стані, коли в мене тече. Я розумію, що я зараз затікаю в осінь, в останній квартал, поступово, найбільш насичений, але затікаю і хочу втримати цей ритм, цю хвилю таку неспішну, таку розмірену, що є простір. Я от
46:54 Андрюху дивлюся, думаю: о, це я півтори року тому, в кінці року. ***, ну, тупо от, це я. – А зауваж, зауважується, як ми… як раніше проживались ці періоди на початку консультативної кар'єри, ну, завжди ж є амплітуда: багато роботи, мало роботи. Коли мало роботи, ми схильні тривожитись, так? Були. А зараз, типу, мало роботи? Ну, клас, відпочину. – В мене є час на інше. На інше, да. – Да, оці хвилі витримувати, коли нема клієнтів, нема доходу, коли в тебе нема машинки, яка печатає, друкує гроші, – це, конечно, складно, але це теж, ну, там навичка, яка випрацьовується. Я, значить, в липні закінчив свою школу екзистенційного коучингу трирічну, тому все, я офіційно повноцінний коуч, [прочищення горла][кашель] чому дуже тішуся, бо це дуже заглибило мою практику і змінило мене. Ось, і там напередодні дня народження в квітні я на своїй коучинговій практиці як клієнт розбирав, що змінилося. І от в мене перехід відбувся від того, що я дуже
48:14 активно намагаюся утримувати певний образ себе, до того, що я починаю малювати картину себе. – Угу. – Є образ, є картина. – А є картина, яку ти наповнюєш. І оці твої образи, ідентичності, ролі, вони тебе дуже тримають і вимагають, да? І те, що Андрюха каже: тут така роль, тут така, в тебе ресурсу мало, ти такий, ну, як [нерозбірливо], як це катування, знаєш, тебе розтягнули, ***, на чотири в цій машинці, і ти такий [нерозбірливо]. – Знаєм. – Ось, а тут інша історія і інший стан. І, значить, про сон: в мене теж був один сон, якого мені якраз трактування було, що старе вже точно віджило, очевидно, і тобі треба становитися інакшим, але це складно, бо складно відпустити. В тебе є картинки, образи, відносини, які тебе тримають, і це дуже складно, а там невідоме, да? І оце питання там, типу: хто я, ***, який я? І ти починаєш носитися з цими питаннями. Ось, але і важливість самих питань в мене трошки знизилась. Значить, десь я прочитав, що в гарному стані,
49:32 з гарним вчителем в тебе багато питань відпадають. – Угу. – Ти такий генератор питань: а як мені, а то, а сьо, ***, пфу, а дай мені роадмап, а що мені робить? А ти стишуєшся, і в тебе прояснюється. І оцей стан внутрішньої тиші і ясності, це стан, в якому от я от намагаюся проживати літо. Ось, я там дуже заглибився, ну, заглибився, активніше почав досліджувати WHOOP. Я всі активності туди вбиваю, всі медитації в ручному режимі. Тут в мене футбол, тут в мене сауни, щоб він відслідковував там, тут я читав книжку. Він все це збирає, і там я налаштував своє рекавері, щоб в мене якість, ну, майже 100% зараз. Але на це пішло майже два місяці. А, ось, по рекавері в мене стоять цілі, щоб було в зеленій зоні. Але звідки ще, ну, типу, чому я так активно цим зайнявся? Я зрозумів, що літо це єдиний сезон, коли я реально можу відновитися і зробити собі запас на осінь, бо що там прогнози про осінь в Києві – це ***, вибачте, якась. І як це переварити з врахуванням навантаження, дуже складно. Плюс в мене по практиці, я теж, те, що ви розповідаєте: ти більше обираєш
50:53 клієнтів, з якими цікаво, яким ти можеш допомогти, які готові взяти. В мене теж ця історія. В мене паралельно є трек формування своїх продуктів, ну, переупакування продуктів і для організацій, і для лідерів. Ми з хлопцем одним вже годин 30 туди фігачили, він годин, я не знаю, 30 з Claude і 100–500 тисяч токенів. Ось, і в мене зараз там оця матриця прояснюється, але ключова, що я зробив третю траєкторію, і буде восени четверта. І я розумію, який це офігенний продукт і от заради цього весь цей шлях вартував. Бо реально цінність групової роботи, що разом в структурованому просторі люди зроблять набагато більше, аніж в індивідуальній практиці. Це такий інтенсив по пошуку відповіді на важливі питання і воно точно допомагає, люди виходять в різному, в іншому стані. Ось, але дисципліна і ця ритмічність важливі, тому я посередині року зробив ще таку звірку року. Офігенний теж продукт вийшов, бо це переналаштування посередині шляху. І це прям… і я кайфанув, і люди [нерозбірливо], бо ти вже прожив щось якось,
52:12 але повернувся до цього не в кінці, а свідомо сфокусовано і скоригував курс. І через оці ритмічні інструменти, там коучинг, там тренерство, там групова якась зустріч, воно коригується, да. І те, що Юра казав, що клієнти обирають різні продукти, різні інструменти різних консультантів, да. І в нас є клієнти, які перетинаються, і це класно, що в тебе є репертуар всієї історії. Але, значить, випадкова невипадковість: мені в фейсбуці підкидається якась, знаєте, такі ком'юніті якісь там, розумні ком'юніті, чи психологія, якась концепція якогось чувака. Іцхак Бентов, здається, щось таке. Я такий, не знаю, хто такий. Починаю шукати. Почитав, думаю, цікаво, він фізик і досліджує, значить, там свідомість. Потім я через скількись ітерацій зробив деп… діп-ресьоч про розвиток свідомості з усіх практик і напрямків. І в мене такий короткий дебриф-оверв'ю у всьому, що є, от просто все, що можна: Зеланд, Діспенза, Кехо, шамани, там всі-всі-всі. Ось, і, значить, вижимка про розвиток свідомості. І ключова штука була, значить, про
53:30 метафору просто розкажу, як вона склалася. Що ти, людина, як радіоприймач, яка не то, що, ну, світ навколо не то, що він якось змінюється, а питання, на яку частоту ти налаштований. І коли ти втомлений, або тобі страшно, або ти виснажений, ти на низьких частотах. І ти [нерозбірливо] бачиш, що все *** *** вонюче. Ось, але питання, коли ти змінюєш стан, ти здібний налаштовуватися на інший вайб, бачити інші перспективи, можливості і іншу навіть перспективу життя. Да? – Ти говориш реально зі свого головного таланту [нерозбірливо] зараз. – Да. Ну, мабуть. – Взаємопов'язано. Прикольно. – Ось, і це було просто, коли воно вклалося, що ключова штука – стан, і я от це влітку вийшов, що треба працювати зі станом. І тренування, інтенсивність тренувань, відновлення, медитації, бані, дихальні практики Віма Хофа зараз підключив. Ну, типу, бо дихання – це прям мені оцей діп-ресьоч сказав: дихання – це точка входу в зміну свідомості тут і зараз. – Абсолютно. Абсолютно. 100%. – Ось, і оця… ви казали там про токени Claude, вони хоть вимірюються, і там є запобіжник,
54:48 вони закінчуються. А ось з енергетичними своїми, екзистенційними токенами такого гаджету нема. Я думаю, що ми якраз їх часто забуваємо, втрачаємо, відчуваємо, коли їх нема, або віддачі від них нема. Ось, і я оце думаю з точки зору, куди я вкладаю час, увагу і зусилля, а головне, коли, куди не вкладати, бо ця зрілість, вона в першу чергу дійсно передбачає, що Ігор казав: а чому треба казати «ні»? Ось, і що мені насправді важливо. Бо ця наповненість життя, воно у всіх наповнене, питання чим? Чим наповнене ваше життя? Ось, і я свідомо наповнюю його тим, що мені важливо, те, що мені цінно і те, що мені наповнює. Бо от важлива штука, яку я, консультант чи там коуч, на початку не брав до уваги і як лідер: який я виходжу в кінці дня, тижня, місяця. Який я як продукт своєї діяльності, свого процесу. Херня. І оце дуже складно його налаштувати, і тому в мене такі фокуси. Я помолодшав майже на три роки за це літо по WHOOP. – Ну, дай Бог, щоб це було і по всім іншим показникам, справжнім, в об'єктивному
56:07 смислі. Респект, але треба сказати, ти це якось [нерозбірливо] іще. – Жарти мужиків за 40, да, Андрюха? – Ну, да, це… – [сміх]
Андрій Сусленко: Дивіться, я, говорячи про «помолодшав», то я зробив чекап фул. Вітя, дякую за те, що поділився. Хотів тобі сказати, що ти будеш все життя навчатися, скоріш за все. Я дивлюсь на твій Gallup [нерозбірливо], думаю: тепер ясно, чого Вітя всі роки нашого знайомства безкінечно ліз в пізнання нових штук. [нерозбірливо] great. Да, чистий льорнер, you have energy for that, enjoy. І тепер я можу не засуджувати тебе, що, ***, все рівно лізе, а навпаки уважать. – [сміх] [хекання] – Засуджувати – це фактично те, що я якби заздрив, але то вже інша історія. 40 років всім нам тут, правильно? 40 плюс. – 46. – Це ми всі вже вийшли в клуб, можемо назвати «коуч лайф після 40». Ну, тобто тепер уже це офішелі. Короче, терапевтка моя каже: ну, все, вот вам фул скоуп аналіз, всі ж ДНК, та там все в мене зв'язано, в одному місці лежить, ні? Величезні аналізи, кров здали, все хорошо, крім холестерину. Поганий холестерин поганий, все інше хорошо, ну, тобто [нерозбірливо] робота з цим. І дальше колоноскопія, УЗІ такоє,
57:26 УЗІ сякоє, та-та-та-та-та-та-та-та, тобто вхід в 40 років відбувається через оздоровлення і через евернес, да, через евернес щодо свого стану. От, це теж хотів цим поділитися, що це у мене вагомий шматок цього серпня буде. Оздоровлення. Вітя, ну, ти, кажу, молодець, просто анріал. – Та всі хороші. – Да. – Я ще скажу про відпустку, значить, що я вважаю штукою дослідження. Я не брав участі ні в одному конкурсі, який був в готелі, і навіть [нерозбірливо], записався, а потім відмовився від участі в турнірі по дартсу. Щоб мого досягатора, який може напрягатися, не було можливості навіть щось робити. – Слухай, а це ж один, одна з ознак справжнього відпочинку. Перше, ти маєш [нерозбірливо]. Друге, ти не маєш змагатися ні з ким, ні про що. Угу. – Не то, щоб я ні за кого не відповідав. – Ну, тут вже, знаєш… – От хто не відповідає, так це чоловіки, які їздять з нами на ретрити. Отам ніхто ні за що не відповідає. Там ми з Юрою відповідаємо за всіх. – Відповідаємо. – Льогка реклама встроїлась. Доломіти, 6–11 серпня. – Жовтня краще. – Жовтня, бо вже, я сказав, серпня – це вже
58:46 закінчилось, значить. – [сміх] – Клас.
Андрій Сусленко: Я вважаю, що завершувати треба було на оцьому Вітіному питанні, яке я не можу пригадати. Нагадай, Віть, про життя. – Чим сповнене? – Чим наповнене твоє життя? – Ваше життя. – А якщо ви ще не підписані на наш канал «Коучеварки», підпишіться прямо зараз. Ми не знаємо, коли вийде наступний епізод, але, ну, будете ви знати, принаймні. Якщо у вас є попит і бажання до таких глибоких, майже терапевтичних діалогів наших, у нас є два десятки чи три десятки випусків, передивіться, будемо раді. Підпишіться окремо на Дубровіна, Козія, Солодова і Сусленка, якщо вам заходить. Ми є в інстаграмах і фейсбуках. Ми щасливі повернутися. Ми не знаємо, чи це надовго, але дуже круто, хлопці, вас бачити. Юра, дякую за енергію, [нерозбірливо] зібрати нас. Вітя відпочив, і [нерозбірливо] в своєму темпі, щоб це був твій темп. Я поки на ножах, не знаю, побачимося після відпустки – буду знати. Юрчик, дякую за заземлення. Прям хорошо. – Напишіть в коментарях, що саме вам відгукнулось з сьогоднішнього контенту. Щоб нас краще розуміти. – Можете і не писати, але краще напишіть.
1:00:07 – Правда. До нових зустрічей. – До нових зустрічей.