Ресурс і вигорання

Втрата та відновлення ресурсу: історії коучів – Сусленко, Солодов, Козій, Дубровін

8 травня 20231 год 27 хвАндрій Сусленко, Юрій Козій, Ігор Солодов, Віктор Дубровін

Коротко

Чотири ведучі подкасту Коучеварка – Андрій Сусленко, Ігор Солодов, Юрій Козій і Віктор Дубровін – діляться власними випадками втрати ресурсу під час війни та перевантаженої практики. У випуску є конкретні прийоми: обмежити сесії на день, вести щоденник енергії, ставити в календар час на себе і провести аудит зустрічей за тиждень. Запис 8 травня 2023, тривалість 1 година 27 хвилин.

Чотири ведучі Коучеварки розбирають власні випадки втрати енергії за роки великої війни, вигорання і перевантаженої практики. З розмови можна взяти конкретні прийоми: обмежити кількість сесій на день, вести короткий щоденник енергії, ставити в календар час на себе, провести аудит зустрічей за тиждень. У кадрі Андрій Сусленко, Ігор Солодов, Юрій Козій і Віктор Дубровін, без гостей.

Хто в кадрі

Андрій Сусленко

executive-коуч, Gallup-Certified Strengths Coach і засновник COGNICOO. Працює з власниками бізнесів, керівниками й командами, має понад 1500 годин індивідуального коучингу. Веде цей випуск.

Сторінка на сайті · Сайт · YouTube

Ігор Солодов

супроводжує управлінців у 1:1 і групових форматах, співзасновник громадської ресторації Urban Space 100, EdTech-підприємець у Manager Journey.

Сторінка на сайті

Юрій Козій

коуч, на час запису managing-partner в agiledrive, автор подкасту «РоботаНеВовк».

Сторінка на сайті

Віктор Дубровін

коуч-консультант зі стратегії розвитку лідерів і топкоманд, стратегування і стратсесії.

Сторінка на сайті

Ключові ідеї

Ресурсність кожен розуміє по-своєму.

Для Юрія Козія це здатність добре виконувати свої ролі: керівника, коуча, батька, чоловіка, сина, друга. Для Віктора Дубровіна – джерело, з якого можна реалізовуватись і отримувати від цього задоволення. Для Ігоря Солодова слово «ресурс» – лише контейнер: туди хтось кладе енергію, хтось компетенцію, хтось процеси. Для Андрія Сусленка – енергія життєздатності, про яку починаєш думати, коли її стає менше.

Працювати «в кредит» можна, і якість при цьому падає.

Андрій описує дні з чотирма сесіями, коли сам на низькій енергії, а зовні лишається «прекрасним» – і потім платить за це ціну. Йому допомогло обмежити такі зустрічі до двох на день, майже прибрати алкоголь, додати рух і магній B6, і лише після цього братися за смислову роботу.

Вітаміни і спорт не закривають дірки самі по собі.

Ігор порівнює енергію з відром: якщо воно діряве через відкладені рішення чи токсичних людей, наливати зверху мало що змінює. Спочатку варто знайти місця, де енергія збігає швидше, ніж встигає відновлюватись.

Вдячність у цьому випуску звучить як щоденна вправа.

Дружина Юрія запропонувала щовечора запитувати: «За що ти вдячний сьогодні?» – і повісила стікер біля ліжка. Перші дні йшло важко. Андрій додає, що Мартін Селігман вважає вдячність однією з найдієвіших практик для емоційного стану. Юрій і Ігор окремо попереджають: якщо щоденник вдячності вже закриває очі на реальні проблеми, він перестає допомагати.

Систему відновлення збирають із даних про себе, універсального рецепту ведучі не дають.

Віктор пропонує два тижні записувати, що дає енергію і що забирає, і тричі на день оцінювати стан від 0 до 10. У нього ключовими точками виявились спорт і сон. Юрій радить ставити в календар спочатку час на себе, бо роботу завжди можна спробувати «втиснути».

Між важкими зустрічами потрібні паузи, інакше додому приходить «їжак».

Віктор робить мікропаузи протягом дня і розкладає навантаження на тиждень і місяць: після двох днів стратсесії бере окремий день на відновлення. Ігор пропонує «енергонометр» – оцінювати свій рівень уранці й увечері, щоб скасовувати те, що ще можна скасувати, доки стан не впав до нуля.

Енергетичний аудит календаря, який описує Юрій: відкрити минулий тиждень і для кожної зустрічі запитати, підняла вона енергію чи опустила. Далі три питання: чи мусить ця зустріч відбуватись; якщо так, чому її проводжу саме я; що змінити, щоб вона не йшла в мінус. Важкі зустрічі він радить не ставити на ранок, якщо після них «вимикає» на весь день.

«Ресурсність – це здатність ефективно виконувати більшість своїх соціальних ролей. Якщо є ресурсність, я хороший керівник, коуч, батько, чоловік, син, друг.»
Юрій Козій Слухати з 01:23

Питання, які часто шукають

Як зрозуміти, що втрачаєш ресурс?

Юрій Козій описує джетлаг за звичайних умов: прокидаєшся о другій і до шостої не можеш заснути, а думки доганяють. Для нього це сигнал, що межі з клієнтом проговорені недостатньо чітко. Ігор Солодов додає інший критерій: енергія збігає швидше, ніж встигає відновитись, навіть якщо людина «все ще працює».

Що робити, якщо вітаміни і спорт уже не допомагають?

Ігор Солодов порівнює енергію з відром: якщо воно діряве, наливати зверху мало що змінює. Дірками він називає рішення, які давно треба було прийняти, і людей в оточенні, контакт із якими варто припинити або мінімізувати. Спочатку він пропонує знайти, де саме енергія збігає.

Як провести енергетичний аудит свого календаря?

Юрій Козій пропонує відкрити календар минулого тижня і для кожної зустрічі запитати: вона підняла енергію чи опустила. Далі три питання: чи мусить ця зустріч відбуватись; якщо так, чому її проводжу саме я; що змінити, щоб вона не йшла в мінус. Важкі зустрічі він радить не ставити на ранок, якщо після них «вимикає» на весь день.

Чи допомагає практика вдячності при вигоранні?

Юрій розповідає, як дружина запропонувала щовечора запитувати: «За що ти вдячний сьогодні?» – і повісила стікер біля ліжка. Перші дні йшло важко. Андрій Сусленко додає, що Мартін Селігман вважає вдячність однією з найдієвіших практик для емоційного стану. Юрій і Ігор попереджають: якщо щоденник уже закриває очі на реальні проблеми, він перестає допомагати.

Як донести хоч трохи енергії додому після важкого дня?

Віктор Дубровін радить не перетворювати день на марафон: мікропаузи між зустрічами і окремий день на відновлення після двох днів стратсесії. Ігор Солодов пропонує «енергонометр» – оцінювати свій рівень уранці й увечері, щоб скасовувати те, що ще можна скасувати. Він також описує ритуал повернення додому, щоб не заходити до сім'ї ще в робочому стані.

Як зібрати систему відновлення, коли зовнішні виклики не зупиняються?

Віктор Дубровін каже, що універсального рецепту немає, і пропонує два тижні записувати, що дає енергію і що забирає, оцінюючи стан зранку, в обід і ввечері від 0 до 10. У нього ключовими точками виявились спорт і сон. Юрій Козій радить ставити в календар спочатку час на себе, бо роботу завжди можна спробувати «втиснути».

Ще цитати

«Я все що завгодно зроблю, себе приб'ю, але для інших буду прекрасним. Це суперскіл, я вмію це робити дуже добре. Трагедія тільки в тому, яку ціну я плачу за це.»

Андрій Сусленко · Слухати з 11:01

«Ми втрачаємо ресурс постійно, так само як втрачає енергію телефон.»

Ігор Солодов · Слухати з 20:35

«Якщо твоє відро діряве, то скільки не наливай – воно все одно буде розливатись. А що таке дірки? Це рішення, які тягнуться за нами, які давно треба було прийняти, люди в оточенні, з якими теж треба припиняти або мінімізувати.»

Ігор Солодов · Слухати з 31:11

«Енергетичний аудит: відкриваєте календар свого минулого тижня і кожну зустріч. Ви пам'ятаєте, якими ви були протягом неї, і робите ревізію: ця зустріч мені підняла енергію чи опустила.»

Юрій Козій · Слухати з 1:14:04

Згадки: книжки, люди, інструменти

Хуберман – Андрій звертається до «протоколу якісного життя»: майже прибрати алкоголь (орієнтир – максимум дві порції на тиждень), більше фізичної активності, добавки, сон.

Athletic Greens і магній B6 – те, що п'є Андрій; Юрій теж говорить про корекцію вітамінів і мінералів разом із нутриціологом. Гліцисед Юрій згадує лише як тимчасову заплатку.

Positive Intelligence (PQ) – курс, який Андрій проходив за рекомендацією Дубровіна; звідти взяв короткі медитації протягом дня.

Мартін Селігман – практика вдячності, її Андрій називає однією з найдієвіших для емоційного стану.

Келлі Макгонігал – Віктор згадує книжку про силу волі і виступ TED про ставлення до стресу: люди, які бачать у стресі виклик, переносять його легше.

ChatGPT – Андрій попросив нейромережу зібрати з топкнижок про good life десять кроків; цей список він зачитує у випуску.

Сергій Марчковський – психотерапевт, якого згадує Юрій (написання прізвища – за автоматичними субтитрами).

Практики, які ведучі описують на собі: щоденник енергії, «енергонометр» від 0 до 12 у командному чаті, енергетичний аудит календаря, динамічна медитація, мікропаузи між зустрічами, ритуал повернення додому.

Повна розшифровка

Розшифровка вичитана редакцією; можливі дрібні неточності.

00:00 – А яка тема, до речі, сьогодні? – І тут 20-й, 22-й. Welcome to the club. – Якщо не бере відповідальність за свій бізнес, хто? Консультант за нього підгрібає. – І просто ховаєшся в туалеті. – Я просто верещу в машині, і це важко, ти такий вже… [музика]

00:27 Андрій Сусленко: Усім привіт! Ви дивитесь і слухаєте «Коучеварку», це другий випуск. Мене звати Андрій Сусленко, коуч-консультант. Сьогодні разом з вами на зв'язку, зустрічайте: Юра Козій, Віктор Дубровін та Ігор Солодов. Хлопці, привіт! Сьогодні тема нашого випуску – це ресурсність лідерів. Перше буде блок про те, що таке ресурсність для кожного з нас. Далі ми подивимося на закулісні чесні історії втрати ресурсності в нас за останній рік. Подивимось на те, які є способи збереження і відновлення нашої ресурсності, погляд коучів всередині, і подивимось на стовпи ресурсності. І на завершення великий блок ми спробуємо присвятити Q&A: ви залишили нам масу запитань про свою ресурсність, ваших лідерів, ваших менеджерів, вашої сім'ї, тих, хто навколо вас. Ми спробуємо відповісти. Ну і далі буде заключна частина. Поїхали! З чим у вас асоціюється ресурсність?

01:19 Коротка відповідь: ти перший, потім Вітя, потім Ігор.

Юрій Козій: Ресурсність – це здатність ефективно виконувати більшість своїх соціальних ролей. Якщо є ресурсність, я хороший керівник, коуч, батько, чоловік, син, друг. Це, якби, для чого вона взагалі мені. Коли усвідомлюєш, що це певна кількість, тоді свідоміше починаєш ставитися.

01:47 Віктор Дубровін: Мені перше слово в голову прийшло – джерело. Просто про прожиття, про динаміку, про таку штуку. А навіщо воно потрібно? Ну, мені здається, це в першу чергу для самореалізації, і для самореалізації з задоволенням. Ну, тобто щоб себе реалізовувати в світі, для інших бути, для інших – і при цьому не дохнути, а отримувати задоволення. Я б так.

– Крутяк. Ігор?

02:13 Ігор Солодов: Я хочу про інший кут. Сьогодні взагалі на все, що буде відбуватися, – тему про іншу тему. – А яка тема, до речі, сьогодні? [сміх] – Якщо ми говоримо про те, що для мене ресурс одним словом, – це просто слово. Тому що кожного разу, коли я спілкуюся зі своїм клієнтом, він включає свій сенс туди. Тобто це просто контейнер, це просто коробка, і можна помилятися дуже часто, коли ми думаємо, що ми знаємо, що таке ресурс. Кожен уявляє по-різному. І для мене найголовніше не що таке ресурс, а

03:07 для чого і як. Тому що нам не потрібен ресурс заради ресурсу. Нам потрібні певні результати, нам потрібні певні дії. Якщо ви хочете якусь дефініцію від мене почути, то це для мене достатній рівень робочої зрілості, і це компетенція і енергія для того, щоб виконувати певні завдання. І це означає, що не лише може бути дефіцит ресурсу в енергії, це може бути недостатньо компетенцій, чи знань, чи вмінь, чи процесів. Щоб не було забагато, я поки що зупинюсь.

03:33 Андрій Сусленко: Крутяк. Для мене ресурсність – це вже така життєздатність, енергія життєздатності. Дуже перегукується з тим, що Вітя каже про джерело, і це саме та перша асоціація, яка в мене з'являється. Я, найцікавіше, раніше, років ще 4–5 тому, не думав про слово «ресурсність». Тобто я якось проживав своє життя з якоюсь життєздатністю, з якоюсь кількістю енергії, а потім слово «ресурсність» стало популярним, я став його розуміти для себе. В базі все одно я заходжу як «життєздатна енергія».

04:01 – А знаєте, не заморочувався раніше, бо тобі ще не було 35 і ти ще не вийшов на пік. Там ріст рівня енергії в принципі з кожним роком, потім ти вийшов на плато і кажеш: «В смислі?»

04:27 – Слухайте, ну я тут хочу додати, чому тема актуальна. Останні кілька років були такі напружені, що ти ж починаєш щось цінувати, коли його втрачаєш. І тут 20-й, 22-й – welcome to the club. Ну що там? Як ось щось не вистачає. Чого? Ну, нехай буде ресурс, назвемо це так. Нехай буде така коробка.

04:53 Андрій Сусленко: Чому цю тему ми вирішили брати? Давайте декілька слів скажемо. Я думаю, що кожен з нас може багато, тому що чимало клієнтських наших запитів якраз на ресурсність. І кожен з нас за останній рік, і, напевно, навіть за два з половиною роки, вже за три, ми багато взаємодіяли з тим, що ми називаємо ресурсністю, і зі своєю енергією. Я так точно. І багато чого про себе дізнався і зрозумів, які в мене стовпи ресурсності, і з'ясував, на які події як я можу реагувати і звідки взагалі мені брати, зберігати, відновлювати свою ресурсність. Методології різні використовував. Ось звідси з'явився цей елемент, а потім Вітя, Ігор, Юра кажуть: «Слухай, так у нас клієнти тільки про це і питають», як на рівні індивідуальному, так і на бізнесовому. Ось так ця ідея і виникла. І ми зараз розпочинаємо про персональні наші історії. Ми підемо наступним чином: Юра, Андрій, Вітя, Ігор. Зараз ділимося, пробуємо зсередини закулісні чесні історії про втрату нашої ресурсності за останні рік-два, такими кейсами, і тим, що я зробив для того, аби її відновити.

05:47 Юрій Козій: Давай, я – одна історія з коучингу, одна з управлінської практики. Коуч як коуч, де я інколи підгрібаю чужу відповідальність за їхній бізнес, більше як консультант, ніж коуч. Так, але це може призводити до того, що я втрачаю ритміку сну, сплю погано. Ну, погано – це як в тебе джетлаг за звичайних умов: прокидаєшся о другій і до шостої не можеш заснути, а думки тебе доганяють. В кого було таке – як то кажуть, поаплодуйте. Через що це? Згадав: от на зорі моєї такої практики організаційного коучингу, коли недостатньо чітко межі проконтрактовані з

06:41 клієнтом, з організацією. І якщо СЕО не бере відповідальність за свій бізнес, хто? Консультант за нього підгрібає. А вона не є посильною, ця ноша, для консультанта, бо в нього немає важелів впливу. І тому ти лежиш, і тебе ніби роздавлює. Таких прямо разючих історій зараз, може, вже не відбувається аж у такому обсязі. Так, але в менших обсягах буває. Ну, це для мене – я принаймні навчився – зокрема це сигнал, що я десь недоконтрактувався з клієнтами щодо очікувань.

07:06 Так, з практики управлінської: оскільки я є СЕО своєї компанії, то буває так, що якась людина… [музика] Зустрічі з нею, воно онлайн, зустрічі з нею сильно опускають рівень енергії. І, здавалось би, нічого такого нема. Ну, люди приходять зі своїми проблемами – це реалії будь-якого СЕО. Так, але комусь допомагаєш ті проблеми вирішувати, і воно доречно, і людина росте і робить, а хтось, вроді, теж робить, але якось… Може, знаєш, я виріс, через те що рівень проблематики, з якими до мене людина звертається, він не мого рівня, мені це вже не цікаво вирішувати. Десь, можливо, між нами нема

07:59 однієї [нерозбірливо]. Така історія. А в мене достатньо оцих прямих підлеглих, як кажуть корпоративною мовою, десь там може 6–7. І не завжди я доречний для цієї людини. Можливо, хтось з команди для неї буде доречнішим лідером, щоб на регулярній основі раз в тиждень допомагати справлятися з ситуаціями, в яких я був. Тепер треба сказати про те, що спрацювало.

08:25 Що спрацювало: є така незвична штука, яка працює, – це рівень вітамінів, мінералів, які ми приймаємо. Той самий магній B6 насправді класно працює. Я не кажу там «ну, гліцисед» – це вже більше якась історія типу… [музика] Це не є рішення, так, це заплатка. Тому якщо я ловлю за собою таку штуку, я іду до супервізора, і десь підкориговуюсь з нутриціологом на тему: ось така в мене симптоматика, може, окрім психолога чи супервізора, є ще якісь речі, які на рівні вітамінів мені треба скорегувати. Так, і досить швидко доходимо. Це один з моїх способів роботи з собою, з клієнтами.

09:17 Андрій Сусленко: Я у нас за сценарієм другий, тому поділюся тим, як за останній рік втрата ресурсів відбувалася, як це впливало конкретно на роботу. Минулий рік мало мав бізнесової практики, більше індивідуальної, і я прям добре себе згадую, коли я вже знесилений з клієнтом знаходжусь в контакті. Я розумію свою етику: що мені треба все одно бути тим, хто здатен давати нормальні результати. Тут ще треба [нерозбірливо] віддати все одно 100% своєї любові, уваги, емпатії, знань і якби бути з людиною. І коли я маю чотири таких за день клієнтських сесії, а я сам взагалі-то в розетці, а в якого типу я це роблю за інерцією, без розуміння, що там у мене далі, і що це просто спосіб якби мейнтейнити,

10:12 то це просто спосіб зберігати якусь життєдіяльність матеріально. І це важко, тому що я начебто про це знаю, вже знаходячись в контакті з людиною. Я ж даю сервіс, і я ж тут маю бути, бляха, осмисленим, або з мене мають бути ці смисли, що я точно маю бути фізично, емоційно, всіляко здоровий. А ще уяви, що я винця на ніч випив. Тобто я на low energy, на низькій енергії, а винця випив, тому що мені важко, в мене просто не влазить в мене. І ось це моменти, коли я сам внизу своїх можливостей, і мені треба в кредит в себе брати з майбутнього, щоб виносити напругу взаємодії і ще й бути нормальним, ну, етичним, нетоксичним. І в мене це

11:04 виходить. Тому що я зовнішньореферентна людина, і, знаєш, я все що завгодно зроблю, себе приб'ю, але для інших буду прекрасним. Це суперскіл, типу я вмію це робити дуже добре. Якби трагедія цього тільки в тому, яку ціну я плачу за це потім. – Давай буде голос за кадром: ще можна сказати, що лідери роблять те саме з командами дуже часто. – Я погоджуюсь з тобою, голос за кадром. Роблять, і я так роблю. Це така не необхідна жертовність.

11:31 Андрій Сусленко: Рішення, які мені допомогли в цих випадках. Ну, тут треба було провести роботу зі своїм смислом в першу чергу, але це ж, якби, системна історія. А перед тим треба було попрацювати з практичними речами. Поки сенсу не було, я просто обмежив кількість зустрічей таких на певний період до максимум двох на день. Ну а далі те, про що ми минулого разу говорили трохи: в мене є протокол Хубермана, Ендрю Хубермана, про якісне життя, який мені дуже подобається, і він в тому числі про ресурсне життя. Я багато за пів року останніх подосліджував цю тему. Мінус алкоголь або принаймні мінімізація його до максимум двох чарок, ну, цих

12:22 юнітів на тиждень, порцій. Та значно більше фізичної активності, вітаміни. Юра, я п'ю Athletic Greens, почув рекомендацію, і магній B6 – і в мене сон просто став значно кращим. Але це все вимагало часу. Тобто це допомогло, а потім вже смислова робота. Тобто спочатку тактично зменшити напругу на місці, дати собі фізичну якусь взагалі допомогу. Потім, завдяки Дубровіну Віці, я проходив курс Positive Intelligence, по PQ, Positive Intelligence. І це мені допомогло медитувати трохи впродовж дня, і це теж мені тактично допомогло. Ну а паралельно я працював над смисловою штукою, над з'ясуванням, а який же [нерозбірливо].

13:14 Ну і тоді, коли я вже мав цю [нерозбірливо] штуку, мені було значно простіше, я відчував себе краще. Ось так, пацани. – І тут звучить як якийсь такий екологічний біохакінг. Тобто ми не хочемо спиватися, як покоління наших батьків. – Я можу і хотів би. [сміх] – Та ми хочемо, ми хочемо бути здоровими, спраглими до життя і до всіх його принад там до 70+. – От і якраз вчасно, вчасно починати в такому віці. [музика]

13:39 – Вітя, твій крок.

Віктор Дубровін: Слухай, я нас слухаю – якось все так легенько, органічно, класно звучить, що просто капець, так легко. Я тут налаштував, тут [нерозбірливо], тут я побігав – і все клас. А я так згадую – ну, це дуже важко. Перша штука, що хотів сказати, відносно слів Ігоря: чому ми ж тему про лідерів обрали? І для мене лідер – це Wi-Fi команди. Він роздає якийсь сигнал. Якщо він транслює лайно, ну, в команді точно не буде інакше. Якщо він

14:31 в кокосах і в песимізмі, теж буде в команді. Ну, тобто без варіантів. Як хочете, будьте хоч в чому хочете бути. Я зазвичай в кокосах, я в мандарині. Ось. Тому тема важлива: бо ніби начебто я не впливаю, навіть якщо я мовчу і не демонструю це, я дуже впливаю. Бо коли я був керуючим партнером, працював, і була команда, і там був, наприклад, якийсь там суд з податковою, в мене перший раз є такий фарш, я там сивію, не знаю, ходжу приморожений такий. Ну і начебто не демонструю, люди ж це, бачите, зчитують, да. І ти ну неефективний, хоча робиш вигляд, що все норм. Да, це була ситуація, там не те що

15:24 якось я свідомо з цим працював, але я розумію, як це впливало на людей, і спілкувався з ними. Якщо знайти найбільші такі складності, то це березень минулого року. Це такий хаос, вакуум, ти в чомусь літаєш, не розумієш, як космонавт. Ми з сім'єю виїхали в Словаччину, і в мене так, як схоже як з Андрюхою: ну, типу я в собі все коплю, коплю, але якщо воно вилазить, воно вилазить якось довкола, на там на близьких. І я ще розумію, що їм складніше, ніж мені. І в мене воно пішло в психосоматику. В мене є астма, і в мене астма розцвіла. Так що я – спортсмен, ну ви знаєте, я трошки там – і я не міг по сходах піднятися без задишки. Ну, тобто я спати

16:17 не міг, мені було так важко. І оце [нерозбірливо] – ну, це не в кокосах, це набагато гірше було. В мене тоді була найскладніша ситуація, я з неї виходив десь місяць. Тобто це було по фізиці, що ви казали: дієта, no alcohol, no coffee, спорт, розминки, багато медитацій, енергетичні практики, масажі, спілкування з людьми. В мене один з ресурсів – це спілкування зі своїми людьми, чи ресурсними людьми. Це мені дуже допомагає. Ось.

16:45 І якщо сказати про якісь тактичні штуки, з чим я частіше зіштовхуюсь, – це після стратегічних сесій. Ну, тобто два дні – для мене це фокус уваги, ти напружений, ти виснажений як овоч. Але реальність така, що я такий приходжу, а тут дружина два дні була з дітьми вдома, і воно трошки накопичилось. І тобі, а дружина одна два дні, а ти наче овоч, лежиш, намагаєшся щось зробити, а в тебе нема сил це переварити. Ну, ти просто в кращому випадку кудись никаєшся в якийсь кут, чи кудись на вулицю виходжу, трошки походити

17:37 і відновитися. Якщо ні, ну да, починається якийсь там… ці чайнички починають кипіти, і трохи сваримося. Тобто якщо це тіло – спорт обов'язково, ну, це для мене особисто спорт помагає. А інші люди, особливо близькі, після такої виснажливої роботи… Ну, тренери трошки старшого покоління, ніж ми, вони не йдуть зразу до сім'ї, да, вони йдуть на один день відпустки з сауною, історією. Тому що це дійсно: ми в сім'ю приносимо не той фон, який потрібно, ми не можемо грати свою роль, вони на нас ображаються або включаються. Тому да, в теорії все так і має бути, але реальність інша. Тому приходиш…

18:29 Ну, як в тебе виходить, да. І там, ну, зазвичай це важко для мене, бо я виснажуюсь на роботі. Я не навчився за два дні сесії не виснажуватись. Тобто є сесії, які легко проходять, да, я так більш-менш приходжу, що я можу ще щось переварити. А загалом, ну, буває дуже важко. Ось. І тоді от вчора я взяв вихідний. Я нічого не робив: я сходив на спорт, я пішов в кафе, [нерозбірливо] там дві години, потім сходив на розтяжку, потім сходив з дружиною на сніданок, на обід, потім там почитав цікаву книжку, сходив з малим на карате, і ми всі повечеряли і подивилися серіал. Прикольний вечір, все. Ну, тобто це тупо день на відновлення. І сьогодні я

19:20 рано ліг спати, я в ресурсі, все, я готовий. Ось так. Дякую. [музика]

– Зараз, ви знаєте, ви отримаєте інший кут зору, адже на зв'язку Ігор Солодов.

Ігор Солодов: Якщо чесно, я вже заплутався, тому що у нас наче зараз ми про втрату лише говоримо, але тут відразу з рецептом. – Твоїм, із рецептом, добре. – І тут інший кут зору, який, дивіться: коли ти питаєш, ну, ставиш це питання, і от те, що ви говорили зараз, це про те, що, і я зараз скажу також, у нас є такі певні глибокі кризи, напевно, через які ми проходили. І, дивіться, саме питання наче

20:15 чесно: «Розкажи мені про втрату», наче я зараз не втрачаю. А можливо, я зараз не в ресурсі. Якщо ми зараз про чесно, то я не вважаю, що я в своєму максимумі. – Не хочеш відповідати – не відповідай. – Це означає, дивіться, просто, це дуже важливий момент: моє враження, що ми втрачаємо ресурс постійно, так само як втрачає енергію телефон. І наше завдання… Дивіться, ми ж якось відновлювали колись цю енергію, так? Правда? І навіть не помічали, як ми це підсвідомо робили, вистачало. Але є певні тиски: там з клієнтом щось трапилося, сесія не так пішла, чи були події в

21:08 зовнішньому світі, коли щось відбувається, більше тиск. І от тоді у нас питання: що ж зробити? Ми багато вже з цього робимо. Вона швидше згасає. Якщо метафора про батарею телефона, вона [нерозбірливо]. І більше того, якщо ви знаєте, важливий момент: батарея телефона не оновлюється, якщо ви там [нерозбірливо] 12%. Тобто ми наче працюємо. І це те, що я бачу в багатьох клієнтів своїх, коли вони кажуть: «Ні, ну я ж працюю». Ну, ти працюєш, але ти не розвиваєшся, ти не стаєш краще, тобто оновлення нема. Тому мені стало цікаво просто, що у мене… Зазвичай я не дуже останнім часом щоденник, але я туди записую щось, коли

22:00 трапляється якесь лайно в моєму житті. І за останні два роки це були певні такі події. У мене розпочинається це з коронавірусу, тому що тоді багато офлайнових подій, вони просто зникли. От їх нема. Так само як і зараз, коли повномасштабне вторгнення було, також офлайнових подій, ну, не було певний час. Кінець 21-го року, і взагалі 21-й рік у мене був файний, але через те що якраз мені подобалось, що пішла робота, було вигорання. Це дуже схоже на те, що Андрій казав: що я так багато працював, що в кінці 21-го року

22:52 я не знав, як я буду працювати в 22-му. І, якщо чесно, знаєте, це як дитина на свій рахунок сприймає все – от я трохи сприймаю на свій рахунок, що розпочалося вторгнення, тому що мені дали відпочити легально. То я пів року працював менше, легально просто. І взагалі, коли я бачу щось, що на мене впливає більше… Для мене впливають більше такі робочі моменти. Це не лише тоді, коли там щось не виходить з результатом, але буває, що запускаю якийсь продукт, і він не запускається. Ну, наприклад, зараз я не можу запустити свій продукт, тому що я не на піку свого ресурсу, і я встигаю те, що я встигаю робити, але я не встигаю давати і

23:47 момент, коли, наприклад, я зробив це, а ринок каже: «Ну, нам це так не дуже потрібно», хоча через зазвичай 5 років кажуть: «О, а давайте поговоримо». До речі, чи ви думали, чи ви раділи, що ресурсність може бути у відсутності ресурсу? Тому що зараз стільки багато питань нарешті піднімаються в організаціях і командах, про які я мріяв, щоб піднімалися. Нарешті починають піклуватися про людей більше, нарешті ми питаємо про інклюзивність, ми говоримо про ментальне здоров'я, і таке інше, таке інше, про експорт продуктів українських. Класно. Ну, для мене це клас. Тому якщо

24:40 говорити про… і зараз інший кут: як я відновлююсь? Туалет. Як би це не дивно звучало, зараз поясню, що саме. Іноді, коли, можливо, не знаю, навіть якщо був офлайн-тренінг якийсь чи сесія, знаєте, чого я хочу? Я хочу мовчати. Я хочу мовчати, я не хочу жодних людей. І іноді те, що я роблю, – я просто ховаюся в туалеті. І сховався, і мене нема. Кава-брейк там, обід – мене просто немає. Тому що я мушу… Я не знаю, чи ви знаєте, чи ні: у мене, як у вас, екстравертна професія, але я інтроверт. І для мене, для того щоб накопичити енергію, мені треба побути самому. Мені

25:32 класно з собою. І якщо це, я можу піти кудись погуляти біля моря, в лісі, десь сам. Знаєте, що мені подарувала дружина на Новий рік? Номер – зараз можна жартувати – номер в готелі. Просто я, номер. – В тебе круто. – І знаєте що, я [нерозбірливо], я там нічого не робив, як Віктор казав. Але потім я не можу не працювати, розумієте. І я відчуваю, що енергія пішла, і там було дуже важливе, ну, таке просування, я б сказав, в певних інсайтах, певних усвідомленнях. В мене були книги, в мене був ноутбук, так, про всяк випадок, знаєте. І це було круто.

25:58 – Слухай, перша штука, що ти казав про проєкти, що вони, знаєш, начебто не лізуть. Я не пам'ятаю, десь спіймав фразу, що люди, клієнти приходять на енергію коуча і консультанта. І от я на своєму досвіді це прям точно помітив: так воно і є, що коли ти на хвилі, коли ти в ресурсі, воно починає летіти. Можна ще якось коригувати. І коли в тебе є вільний час на щось нове. Бо коли ти не в ресурсі, нема часу, воно не прийде, звичайно. Ось. І ця штука, що я, коли восени ми повернулися повноцінно всією сім'єю в Київ, я думав, яку собі ціль обрати, там на щось треба планувати. Я попрацював зі своїм коучем, я собі поставив цю ціль: привести себе

27:17 в максимальний ресурс. Ну, тобто все інше забрав: клієнти, проєкти, ініціативи – все в дупу, просто був цілеспрямований фокус привести себе до ладу. І в мене там був трамплін, ну, тобто через місяць в мене був трамплін. Це було дуже круто. А друга штука: ти сказав, що ти завжди втрачаєш енергію, але коли тебе вирубали, ти потім трошки сказав, що від роботи заряджаєшся. І мені здається, це важлива штука – навчитися генерувати і отримувати енергію в роботі. Бо в мене часто буває, що коли я виступаю або працюю з якимось крутим клієнтом, я виходжу заряджений. І оце найбільший виклик: як заряджатися від роботи, а не ламати себе і не [нерозбірливо]. Для мене це якраз тоді, коли ти обираєш свою роботу згідно зі своїм сенсом. Це моя відповідь. – Просто тому що моя робота – це моє монетизоване хобі, якщо так можна сказати. [музика]

28:09 Андрій Сусленко: Я подумав, що я не зовсім щиро, мені здається, розповів про свою частину. Зараз, коли Ігор поділився, і ти, Вітя, так добре підмітив, дещо я зрозумів, що важливо сказати: що в цьому нересурсному стані, коли кількість клієнтів за день була досить велика і на межі вже моїх, просто моїх сил, короче, людських, то я, звичайно, робив все можливе, щоби дати результат, як мені здавалося. Але при цьому в мене фокус втрачався, я відволікався, мені хотілося Alt+Tab натиснути. І це не круто взагалі. Ну, тобто я ж себе зі сторони одночасно з цим процесом бачу: типу, Андрюха, це [нерозбірливо] практика. Так, ти даєш результат, але ти ж знаєш, що ти зараз робиш. Типу, це так ти хочеш діяти? Це твоя робоча естетика? Це той стан, в якому ти хочеш діяти? І тоді,

29:27 ну, якби, щире питання виникає: ну окей, а що важливіше, або чому я так роблю? Чи можу я так не робити? І коли я дізнаюся сам для себе, що я можу так не робити, коли з'являються сенси, над цим працюєш, спочатку змінюєш свій стан просто психологічно, фізичний, тоді простіше. Але ефект у нересурсної роботи абсолютно херовий, я вам так скажу. Ми ж тим паче чесний приклад показуємо коучам, консультантам, які нас дивляться і слухають: що з нересурсного стану можна в кредит працювати, а також просто можна не додати своєї якості людині, якій ти взагалі-то служиш, або групі, якій ти взагалі служиш. Цей момент. Ось так.

29:53 Ігор Солодов: Напевно, найцікавіше, що я не можу не сказати. Дивіться, для мене… знаєте, що мені не подобається? Що зараз відбувається? Не подобається таке, що наче… Я якраз хотів більше додати: мені здається, що от наче, я дивлюсь на вас, от наче ви круті, ви в ресурсі, а я не в ресурсі, чи хтось не в ресурсі. От і тоді, от що тоді робити? Пити вітаміни, спортити, таке інше? Знаєте, що я знаю? Я знаю, що є люди, яким це все не допомагає. Вони все це роблять, і їм це не допомагає. Частково тому, що вони вже в такому мінусі, що це їм допомагає, вони просто ще не дійшли до нуля. Вони ще повертаються, вони якраз те, що ти казав, Андрію, про «в кредит працювали», і вони зараз відновлюються, і там ще просто… Але вони про це не думають. Тут ще можна… тому що це важливий момент.

31:13 Моя улюблена метафора про відро енергетичне. Так, якщо твоє відро діряве, то ти скільки не наливай, воно все одно буде розливатись. А що таке дірки? Це якісь там рішення, що тягнуться за нами, які давно треба було прийняти, якісь люди в нашому оточенні токсичні, з якими теж треба припиняти або мінімізувати. Тому перш ніж наливати, я пропоную подивитись на дірки. Дуже важливо, тому що, мені здається, одне з найголовніших питань, яке я ставлю клієнтам по цій темі, – це: коли ви втрачаєте ресурс? Коли у вас є відчуття, що ви втрачаєте? У мене є, дивіться, функція [нерозбірливо]: якщо ми діємо, то ми витрачаємо сили, потім ми спимо, ми їх відновлюємо. Це постійно відбувається: ми постійно втрачаємо, ми постійно відновлюємо. Але є

32:05 моменти, люди, проєкти, ситуації, коли ми втрачаємо забагато енергії, настільки, що ми просто не встигаємо її поповнювати. Ось що цікавить людей. І тут, Юрію, те, що ти кажеш… Тому що зазвичай що хочеш почути: «Дайте мені інструмент, чи вітаміни, чи щось, щоб я цей ресурс якийсь дуже швидко [нерозбірливо]». Що не цікавить – а треба туди йти і працювати: де ми втрачаємо, де дірка. – Де дірка. То я тобі скажу, що всі рази, коли я проводив workshop і пояснював цей концепт, як ви думаєте, в якому аудиторія була стані здебільшого, так, в середньому по палаті, коли вони усвідомили оцей концепт, що де вони втрачають, і наші рішення, що це треба

33:00 робити, що більше роботи, що це складніше? Да, таке було, напевно. Тобто вони були скоріше в розпачі, ніж в натхненні, тому що кожен побачив свої дірки енергетичні, подумав: «Блін, я думав, [нерозбірливо], але треба це вирішувати», да. І от тут якраз інше помагає людині, якщо вже індивідуальна робота. Так, гарна вона. Дивіться, це останнє, коли ми говоримо про втрату ресурсу, дуже важливе питання: а що добре? Що в нас добре? Тому що ми живі, ми здорові, ми працюємо, команда є, мало хто звільнився, клієнти є. Коли люди починають відповідати на питання, що добре, знаєте що, зазвичай більше доброго, ніж поганого. Це питання фокусу ще,

33:53 тому що зазвичай ми, коли ми робимо мітинг, ми робимо мітинг, щоб що? Поговорити про те, що у нас добре? Ні, говорити про проблеми, проблеми, проблеми, проблеми. Що не так, що в мене не встигли, що в мене зробили, дедлайни. Я просто про що: [нерозбірливо] є, його треба просто взяти. Дивіться. – Ти хотів додати?

– Слухай, мені дуже сподобався захід Ігоря, його інший кут. Ну, дійсно є такий ефект, коли дивишся: у людини все добре, чи вона там в гарному настрої, в кокосах чи в мандаринах, то тебе прям бісить це. Ну прям дійсно воно тебе бісить, і ти не можеш нічого зробити. Це наче замкнене коло. І те, що я бачу: да, там дійсно, те, що Ігор каже, треба пошукати, що є добре, відділити там факти від

34:46 інтерпретацій, пошукати. Але коли ти виснажений, в тебе інтелект притупляється, в тебе більш примітивний мозок, ти більше реагуєш на страхи. І тут, мені здається, важлива штука – не бігти від цього, не боротися з цим, трохи побути в цьому з кимось, якщо сам не можеш. – Підтримую твою думку про те, що коли в тебе низький ресурс, ти не можеш навіть сам заставити себе подумати в цю позитивну сторону. Ну, разом. Моя дружина, побачивши мене якусь кількість днів підряд ввечері сильно втомленого… А ми тоді тільки… вона була, знаєте, романтичний період, початок стосунків, все дуже мімімі. І вона каже: «Зайко, а за що ти вдячний сьогодні?» – «Відстань! В смислі? Ти подивись, скільки всього погано, яке, блін, вдячне». Вона бере

35:37 стікер великий такий, пише так навпроти нашого ліжка напис: «За що ми вдячні сьогодні?» Вона каже: «Давай кожного вечора, коли ми лягаємо спати, заставляти себе це запитувати». І декілька найближчих вечорів, поки оця звичка на автоматі… Тому що вдячність – це дуже великий, якби, антидот від вигорання. Так, оце те, що Ігор каже: згадувати, що добре. Перші кілька днів, поки звичка не виробилась, я реально, я токсичний, я закочував очі: знов та вдячність. Воно так працює, поки аж не стався перелом.

36:04 – І, слухай, Юра, я одну секунду додам: слухав Селігмана, і він казав, що це найбільш ефективна практика для відновлення свого емоційного стану – саме вдячність. Тобто якщо робити системно, це найбільш ефективно, перевірено науковими дослідженнями. Тому я тут… це є реальність.

– Я хочу дати вам інший кут, друзі. Можливість бачити хороше, поки ти знаходишся в складній ситуації, – до якої межі вона помічна? А в який момент вона може стати такою, на яку ти, якби, перед собою ставиш: «Та ні, ситуація, але ж от за це я вдячний. Оце ж нормально. Це ж мене підтримало», а там [нерозбірливо] за спиною. І от підніміть руку, хто з вас заходив у цю ситуацію, можливо, за останні рік-півтора. І тоді що допоможе помітити, що цей grateful-щоденник, щоденник вдячності, він уже не виконує свою функцію, він вже заважає бачити реальність?

Ігор Солодов: Я можу відповісти, Андрію, дуже швидко. І

37:24 в першому випадку, коли люди говорять про вигорання, вигорання, вигорання, і в другому випадку, коли ми – вдячність, вдячність, вдячність, порушується баланс. Ми чи там, чи там. Якщо ми трохи такі [нерозбірливо] і в нас все погано, і ми дивимося… ми просто є великими критиками, дійсно, і ми дивимося, що не так, що не так. Але потім в нас є інша частина, яка каже: окей, і що добре, що класно, що супер? Знаєте, що цікаво? Цікаво, що і в проблемах для деяких людей, і в тому, де є результати, для деяких людей можна знайти опори. А для мене дуже часто я знаходжу це,

38:17 знаєте, як двомоторний літак: мене штовхає те, що надихає, і те, що бісить. І коли є різні моменти, які і надихають, і бісять одночасно, зупинитися неможливо просто.

– Слухай, слухай, я тут прям продовжив, хотів сказати майже те саме, що Ігор. Якщо коротко, це да, ну, це має бути баланс: дивитися в те, що добре, але так же сміливо дивитися в складне, в проблеми і в страхи. Бо там в мене було питання, що найбільше забирає енергії, да, які найбільші точки втрати. І це… не дивитися в проблеми, в страхи або ігнорувати їх – це точка втрати енергії, ти живеш в ілюзіях. І те, що я бачу в командах, в яких дуже така рожево-окулярна культура, в нас ще там «принцеси

39:11 не какають», «у нас нема проблем, у нас все добре». Але воно там у шафці лежить і смердить, так. А потім як прориває, і всіх там змиває, і начебто: «Як це сталося? Як це сталося, бляха?» Є проблеми – подивіться в них, і не ссіть. І це дисбалансує.

– Психотерапевтична дорослість визначається, зі слів мого терапевта на той час, Сергія [нерозбірливо], каже: «Дивись, ти мусиш вміти зустрічатися з хорошим і з усім іншим і не розвалюватись від цього». Оця здатність. А життя ж не «заїбісь», життя ж різне. Ти зірвав з язика, тому що, коли ти питаєш, друзі, хто з вас за останній рік-два… То в мене перших 37 років життя була така ситуація, що я б це сказав, знаєш, така якась

40:05 надмірна суб'єктивна позитивізація всього, що зі мною відбувається. Коли моя психотерапевтка така тригерилась на те, що кожен раз, коли питає: «Як справи?», я кажу: «Справи…» Ну, типу, зрозуміло, що вона не вголос [нерозбірливо]. Але в якийсь момент вона каже: «Юра, а щось я не [нерозбірливо] в твоєму житті», тобто є всього. І вона почала звертати мою увагу на те.

40:30 Андрій Сусленко: Ви знаєте, перед тим як перейти до запитань від наших колег, глядачів, слухачів, я маленьку ремарку зроблю. Я так захопився свого часу в ChatGPT дослідженням всіляких коучингових запитів, які були у моїх клієнтів, які ми минулого разу розбирали, що я пішов досліджувати, які є практики Good Life, хорошого життя. Пішов, значить, дослідив, [нерозбірливо] типу топ-20 токів, книжок і так далі. Пішов, почитав їх сам і попросив його зробити саммарі, і попросив потім зробити з цього курсу, а потім в кінці кажу: «Давай з цього виведемо разом з тобою, ну, типу, умовно 10 кроків Good Life». Це є, типу, екстракт, екстракт, екстракт, і те, до чого ми зараз з вами прийшли в роздумах, тут наступним чином дуже просто описується. Я це викладу нам. Культивуйте оптимізм і фокусуйтеся на сильних

41:23 сторонах. Практикуйте, будь ласка, вдячність. Пріоритизуйте self-care, турботу про себе і про своє фізичне здоров'я. Develop resilience and adaptability: будьте резилієнтними і адаптивними, принаймні розвивайте. П'яте: [нерозбірливо] зв'язки з вашими близькими, будуйте стосунки – це те, про що Вітя дуже чітко сказав. Шосте: practice self-compassion – те, що найскладніше, напевно: будьте до себе, як правильно українською сказати, добрими, співчутливими до себе. Сьоме: [нерозбірливо] – майте сенс життя, супер. І сенс – це про сенсовість. Восьме: cultivate [нерозбірливо] emotions – це прямо по багатьом книжкам: культивуйте розвиток емоційного інтелекту свого. Дев'яте: [нерозбірливо] flow, тобто

42:15 намагайтеся займатися тими штуками в житті, які створюють стан потоку, саме для вас стан потоку. І за останні три місяці я реально багато, нахуй, знаходжуся в стані потоку, це дивовижний стан. І десяте з цього Good Life [нерозбірливо] – це те, що в нас погано виходить: уникайте порівняння себе з іншими та матеріалізму. Ось такі 10 протокольних правил життя, які зібрані з 40 років досліджень [нерозбірливо]. Дякую за увагу.

42:42 – Одинадцяте: а мені здається, що насправді багато таких речей, вони очевидні. Ну, тобто нового, мабуть, ми нічого не скажемо. Але мені здається, те, що ми в першій «Коучеварці» казали, що коуч – це більше якийсь там людина-консультант, який працює з командою, – його роль допомогти зробити цей крок і зробити цю зміну. Навіть коли ти розумієш: «Ну да, я це розумію, ну [нерозбірливо]. Ну і що, що ти від мене хочеш?» А ти такий: «А ти робиш?» – «А не роблю». І ти його начебто під ручку береш і такий: «Давай, от ніжку сюди, ніжку сюди». І він потроху, потроху починає формувати цю звичку. І для мене в цьому цінність коуча, як мінімум з тими, з якими я сам працюю. І коли я

43:37 працюю з клієнтом – допомогти зробити крок в бажаному напрямку. «Знаю, але не роблю – значить, не знаю», як каже моя прекрасна подруга Оксана. [музика]

– Окей, переходимо до запитань від слухачів, глядачів. І моя пропозиція така, що кожен з нас буде пробувати ставити або групі запитання, або комусь конкретно. Ми кожен з нас буде намагатися ставати в шузи людини, яка ставить запитання, і спробувати через себе пропустити відповідь. Якщо будуть запитання до всіх, так і кажіть. – Кажіть. – Ти розпочинаєш. – Окей. Запитання з Інстаграму: які зі способів підвищення ресурсності за останній час вас здивували? Ви не думали, що ця річ може так приносити вам енергію. Час пішов.

44:32 – Ну от для мене – велосипед. Має бути орендний ровер у місті, саме орендний ровер. І того, що в мене колись не спрацювала картка в Лондоні, розумієте, і хотів покататися в Лондоні, і в мене вона не спрацювала, я не знаю, якийсь там баг якийсь. От. І мені треба було покататись. Я покатався – от я здивувався. Я не здивувався, що було добре, я здивувався, наскільки добре. Це неочевидно.

– Окей. Слухай, ну із таких маленьких – це кілька. Перше: це я пішов на розтяжку, і воно мені дуже неочікувано зайшло, бо там якесь екстремальне навантаження, і після цього дуже сильне розслаблення. І мені ця штука… Друга – це музика. Я почав набагато більше уваги приділяти там favorite tracks, і ти їдеш в машині, і там прямо, блін, зорі, зорі в очах з'являються. Ось. І, мабуть, не те що surprising, воно не дуже сюрпризне, а я це використав і був вражений результатами: це те, коли я почав більш суворо відноситись до людей і до клієнтів, з ким

45:50 я спілкуюся, з ким я працюю. Коли я почав відрізати і не працювати з тим, що мені не подобається, я почав, ну, економити багато енергії. Оце з точки зору результату клас.

– Я хотів сказати, що в мене, напевно, найдієвіше з неочікуваних – це реально мінімізувати… в мене так їх небагато… тих, хто більше забирає енергію, ніж дає, я так сказав. І бути окей з тим, що вони мені не дзвонять, не пишуть, я ж сам не хочу, взагалі-то. Ось. – Це дуже-дуже хороший коментар. – І від себе неочікуване: просто кататись на машині по місту. Мені ресурс повертає ця історія, тому що я там один,

46:40 це мій простір, я там дуже вільним якось себе в цей момент почуваю. – І нове… Юра, для тебе?

Юрій Козій: В мене два. Перший – це приготування їжі. Воно контрінтуїтивно, тому що я раніше, знову ж таки, поки я рухався до свого піку життєвої енергії, я завжди аутсорсив цю задачу. Так, я замовляв готове, я ходив в ресторан і таке інше. Я вважав за марне тратити час на приготування їжі, якщо можна його потратити кудись на роботу. От. А зараз в мене спочатку виявилось, якась така, знаєш, коли я річні цілі записував, не пам'ятаю, чи в минулому році, чи в якому, я такий: «Блін, ну навик смачно готувати – він же з нами на все життя». Та

47:33 чим раніше ми його розвинемо, тим більше кайфу ми собі приносимо. Тому що те, що ми в себе… якщо ми приготували з любов'ю, так, і нагодували свою сім'ю, воно дає ресурс, так. Плюс сам процес приготування, він креативний: ти можеш створити що-небудь, взяти рецепт з інтернету. І він терапевтичний, тому що я от закінчив о 6:00 вечора робочий день, я йду готую, роблю якусь ручну моторику руками, переключаюся з розумової діяльності на фізичну. І плюс натхнення, запахи, спеції. Це на диво: воно трансформувалося з пожирача часу на джерело енергії. А друге – це більш свідоме ставлення до музики. Вітя сказав про музику. Я ж музикант, тобто я все життя… в мене нема моменту в моїй квартирі, коли я не сплю і коли не грає музика, хіба що коли я працюю, так.

48:27 І раніше в мене там безумовно є улюблені виконавці, улюблені стилі, я їх так включав під настрій, так: от хочеться послухати там того, хочеться послухати Pink. А зараз я почав розуміти, що протягом дня є певний такий цикл енергетичний, який починається з цього, як світанку. Коли я ще не прокинувся до кінця, я не хочу зразу врубати якісь [нерозбірливо], щоб прокинутися. Я хочу плавно увійти в цей день: через розтяжку, через йогу чи через воркаут. Я включаю якусь там йога-музику, так. Потім, коли я вже розкачався, можна почути щось енергетичніше. Та ввечері знову ж таки, коли захід іде і вже скоро лягати спати, і кажуть: хочете добре спати – мінімізуйте джерела білого світла. Я включаю свічку, роблю якусь там вечірню заминку, там медитацію, і там також

49:19 медитативна музика. Тобто [музика] помагаю, щоб музика, яка лунає, сприяла моєму пробудженню і засинанню. Звучить, може, як [нерозбірливо], але воно реально, особливо коли ресурсу не добираю, десь воно помагає.

– Важливо ще: я тебе трошки знаю, що музика – це велика частина твого життя. І тоді ця частина пристрасті, яку ти приділяєш, час, який ти даєш, [нерозбірливо], вона і тому діє. І це круто. [музика]

49:45 – Пішли далі, запитання з інших міст. Ірина М. запитує нас: «Для мене особистий біль зараз – неможливість створити постійну діючу систему ресурсності, адже зміни ззовні долітають постійно з усіх боків: сім'я, діти, війна, робота, проєкти, розвиток. Побудова енергоефективної системи стала складнішою. Традиційні підходи засновників коучингу вже не працюють, адже планувати складніше, більше потрібно вирішувати в моменті, тримаючи фокус на потрібний тобі напрямок. Як жити в багатьох вимірах одночасно, що робити?»

50:37 – Хто готовий? – Ну я, якщо можна, спробую так, сходу. Бо перша теза важлива: нема універсального рецепту, ну, тобто мій рецепт не факт, що підійде комусь з вас чи комусь іншому. Друга теза: те, що працювало в минулому, зараз майже не працює, і треба винаходити свою нову систему. Важливо – систему. Ну, формулювання питання класне, бо це дійсно має бути система. Що б я… з чого я починав і починав би: це дослідження просте, такий щоденник ресурсу, енергії. І ти досліджуєш, відслідковуєш, що там відбувається: які справи плюс, які справи мінус, який в мене стан. І знаходиш, просто дивишся, да. Тобто я, коли це досліджував, я два тижні фіксував, що в

51:30 мене плюс, що в мене мінус, і з точки зору справ, з точки зору людей, з точки зору там режиму дня. Оці всі штуки досліджував, тобто збирав дані. А потім, коли ти робиш такий момент, ти дивишся на все це, в тебе з'являються якісь ключові зв'язки. Ну, де ті leverage points, від яких багато чого залежить. І в мене це було спорт і сон. Ну, тобто якщо я попрацюю тільки з двома цими, майже все стане набагато краще. І тому тут штука – дослідити, як це в мене зараз, прям в деталях, на мале розкласти, да. Як я зранку спитав себе, скільки я відчуваю себе, я прокинувся, від нуля до 10, в обід і ввечері, і коротенько записував нотатки. А потім не за день, а за два тижні акумулював і досліджував. І

52:23 там винайшов, що дійсно мені важливо бути в ресурсі спортивним, аби робити роботу, і ввечері не вивалювати нічого на своїх. Бо якщо я посвараюся з дружиною, то завтра в жопі буде цілий день. Тому мені треба цьому приділяти увагу. – Дякую. Хто додасть? – Я хочу додати коротеньке. Ірино, ви просите систему, і я помітив, що ви досить свідомі, на кого ви витрачаєте ресурс, так: там діти, військовий чоловік, по-моєму. От. І, тобто, якась система вже є, але воно так виглядає ніби жонглювання багатьма кулями. І де ж взяти на то все ресурс? То проста рекомендація, що хочеться, щоб там ще звучали ви самі: me time, час на саму себе. Якщо почнете на перше місце себе ставити, тобто, наприклад, після нашого

53:16 подкасту домовитись з чоловіком, що він сидить з дітьми, а ви їдете там на один день в готель за місто або просто на прогулянку, робите те, що вам по кайфу, так. І вчитись це пріоритизувати: а потім все… в першу чергу я сама одягаю маску собі, а потім все решта. То це вже може змінити прямо завтра. – Ігор?

Ігор Солодов: Те, що перше, те, що Юрій сказав про систему: тому що наче запит, що дійсно немає системи, але ж Ірина якось функціонує і все це робить. Це означає, що вона якось щось встигає, система є. І це що добре якраз. Мені здається, що ми до кінця не зможемо відповісти на питання, тому що… я думаю, я б сказав про те, як би я шукав відповідь і чому ми не можемо відповісти на це питання. Тому що для мене це як

54:08 проджект-менеджмент: ми розуміємо, де Ірина є, але ми не знаємо, а як вона хоче бути. Для мене запит зараз звучить більше як: «Те, що я робила раніше, я хочу робити якось так само і зараз, але я не знаю як». Я, напевно, що те саме, що ви робили раніше, можна зробити і зараз. Наприклад, я, коли зрозумів, що я не можу працювати так, як я раніше працював, я починаю змінювати собі бізнес-модель. І це інша система, і це треба щось змінювати, це нове. Мої друзі-колеги казали, що з кимось треба просто сказати: «Па-па, до побачення». От. І якось воно там відбувається. Тобто найголовніше, з чого я почав: ми хочемо систему, щоб що? От давайте уявімо,

55:02 що ми побудували систему. Ну, давайте, вивели. Що сталося? Як ми зрозуміємо, за якими критеріями ми зрозуміли, що вона працює, стало, що це? От мені здається, що коли ми зрозуміємо, куди ми хочемо прийти, знаєте, що буде цікаво: ми побачимо, що дійсно нам потрібен для цього ресурс, але ми побачимо ще декілька шляхів туди, що можна робити вже зараз з тим ресурсом, з тими рівнями енергії, які є зараз.

55:30 – Добре. Виходить так, що те, що я почув від твоєї, Ігор, інтерпретації того, що Ірина написала, що є розуміння, як я не хочу. Тобто це така мотивація «від», але ми поки що в тексті не почули мотивацію «до». І це класне запитання до себе. Ігор зараз його добре підсумував. Дякую. Вітя, твоє запитання або твоїх глядачів?

55:58 – В мене питання було про те, які найбільші точки втрати енергії у лідера. – О-о, і от це якраз дуже важливо: в який момент людина ставить таке питання. Це як Андрій розказував про ChatGPT: якщо я буду знати, де вона втрачає, то я тоді, значить, якось там зроблю профілактику та інше. Мені здається, що я зробив би те саме питання, але додав би суб'єктності: коли я втрачаю більше? І тоді там будуть несподівані контексти і несподівані, але ваші відповіді. – Це генералізована класна відповідь від Ігоря, тому що генералізоване запитання – отримаєш генералізовану відповідь. Далі ми можемо тільки фантазувати про те, який ви лідер і де саме ви лідер, за яких обставин ви лідер. Впевнений, що є набір: кожен з нас чотирьох був чи є керівником або чимось управляв, направляв команду, напрямок, і в нас ставалися моменти, де ми втрачали енергію в багатьох речах: нерозуміння цілі, нерозуміння, заради чого ми працюємо, свій власний стан, вдома не дуже, війна, бляха, як мінімум, нерозуміння, як сказати «ні». Ну, тобто маса речей. Та точно нам би допомогло, якби деталей було більше. [музика]

57:17 – Своє запитання з твоїх глядачів? – Знаєте, от що цікаво: тут я обрав найкоротше зараз, але мені здається, що, може, воно буде актуальніше для багатьох. Це Віталій С. Віталій С. питає: «Як прооратись?» – Хороше питання, тому що, напевно, людина щось робить, але до кінця не виходить, це утримує. Ну і тут питання: чи це про «орати»? Тоді моя відповідь – в подушку, я іноді так роблю. Якщо «проржатись» – тоді не знаю, дивіться стендап Ліри Мандзюк там. Я думаю, що це «прокричатись». Якщо уявити, що це запит на… – Вибач, «прокричатись», і давай так. – Моя інтерпретація така, і мій кут такий, тому що для мене це цінно й важливо. Я просто верещу в машині, в машині, тому що

58:36 корисно. Я просто верещу. Я, і коли вдома немає Наташки, дружини, то я просто співаю дуже гучно або роблю… з мене просто виходить звук, і в нього немає… Я можу дати пояснення, це шаманська хрінь якась ще щось. Йому просто треба давати місце, тому що там накопичилось. Треба йому давати місце, тому що це ж багато чого я контейную, накопичується, включно зі злістю, агресією, ще чимось ще. І це один зі способів це віддавати, чи через фізично, прокрикуватися. Ви здивуєтеся, може, ні: багато різних психологічних практик, в тому числі пов'язані з тим, щоби розкрити цей каналчик, прокричатися. І ти просто годину можеш кричати разом з групою інших людей над якимось своїм топіком, будь ласка.

59:27 Уявіть собі, що 15 людей в залі, і всі там під ритмічну шаманську музику [нерозбірливо] 5 хвилин. Тобто там багато чого виходить.

– Згадавши такий більш простий спосіб: це секс такий, да, яскравий. Іноді для людей, ну, з якимись дітьми, та, Юри, які там… Секс – це один варіант. А інший варіант: що ми не можемо з дружиною собі дозволити гучний секс, тому що там, ну, троє дітей і все таке. Так знімайте готель, беріть бабусю, няню з дітьми, ідіть в готель. І одна з моїх менторок, в якої четверо дітей, каже: «Ну, щомісяця з чоловіком знімаємо готель і там закриваємо всі свої [нерозбірливо]». Саме прокричатися, не стримуватись, да.

– Слухайте, про тачку підтримую, ну прям да. Не завжди працює, іноді не вистачає. І з того, що я пробував, це була динамічна медитація, там, де було 20 хвилин агресивного фігачення. В тебе не вистачає на 20 хвилин виражати ярість, цей гнів, і це важко, ти такий вже: «А-а». Ось такий. Ну, дуже прикольний є там чувак,

1:00:47 я ходив, це прям класно було. Але мені важливо… мені здається, тут важлива штука, що може бути внутрішня заборона на гнів, на вираження негативних емоцій. І коли ти робиш це для галочки, і це не трушно, ну, тобто ти думаєш там: «А що про мене подумають? А що як на мене там… як я буду себе бачити зі збоку, як це буде дивно», – і тоді воно не працює, да. І тут треба попрацювати з цим, відірватися. Бо в мене ну це тіньова сторона, яка в кожного є, і в мене теж. Я не дуже там негативні емоції виражаю, але я, коли почав за цим спостерігати, я [нерозбірливо] людей назовні: якісь там пробки чи черги. І коли заряджений, я такий: «Тільки, сука, хтось вилізе», і там таке починається, ви такого не

1:01:41 можете уявити, то просто капець.

– Ти знаєш, так, я тебе зараз бачу, я тебе рік знаю. От. І ти дійсно став жорсткішим, стрижневим, в хорошому сенсі, це твій прояв. Зараз оце помітно стало, круто. Просто хочу тобі сказати, що я респектую це. Це для мене… ти мене цим не лякаєш, а це навпаки викликає повагу. [музика]

1:02:11 – Запитання з Фейсбуку від Юлі Ш.: «Як віддавати себе далі, коли вже на роботі, волонтерстві, представництві і фейсбучних срачиках вже всю себе віддала?» Ось таке запитання від Юлі. – Якби я був тобою… якби це була я, я не можу так сказати, тому що ми в абсолютно різних умовах, і мої смисли відрізняються від твоїх, напевно. І в мене, ти… бо ми знайомі, і тобі класно Вітя Дубровін в коментарях сказав, зараз скаже. Як на мене, що треба менше зараз віддавати. Адже ти для системи важлива, коли ти достатньо… для системи, я маю на увазі, для того, що ти створюєш. Ти для України багато чого робиш. Відповідно, нам, ну, якби нам як великій системі важливо, щоб ти була в ресурсі, щоб твоє відро не було пробите з дірками або їх було там менше. І я відчуваю, що немає

1:03:04 дозволу, або є висока вимога від себе, що я мушу бути такою. І я це можу про себе в тому числі сказати: якби це був я, наприклад, то відчуваю, що я мав би до себе вимоги, які там для мене, зовнішньоорієнтованої людини, очевидні були б. Я б собі просто не дозволяв звертати увагу на себе. Але я радий, що я дозволяю, і так. Чи я щось втрачу від цього? Я можу від цього втратити, наприклад, те, що я не додам в роботі, волонтерстві, в представництві, фейсбучних срачиках, дійсно. Але я тоді зможу довше: LTV виросте в історії. Тобто я зможу довше робити це на 100%, а не на 120. Ось так, таке моє мислення за цим, Юля.

1:03:30 – Можна я вам просто як продовження метафори приклад: щось таке, коли хтось піклується про Україну, хтось піклується про родину, хтось піклується про команду, – варто пам'ятати, що ви частина України, ви частина команди і ви частина родини. І про те, що в нас це нескінченна гра. Таке… ну, це навіть не марафон, це нескінченна гра, коли треба не просто продовжувати бігти і завтра, а треба бігти з присвяченням. Тому що, що ви думаєте, що наступний рік чи квартал буде легше? Ні. Тобто треба буде. І тоді що це означає? Це означає, що якраз, мені дуже подобається те, що Андрій сказав про те, що ви хочете зараз дати, чи ви хочете, да, і продовжувати давати і надалі. І це якраз означає, що ресурс, який ми починаємо віддавати, він

1:04:52 може бути не як витрати, вони можуть бути як інвестиції, якщо ми також пам'ятаємо про себе, якщо ми в гарному сенсі [нерозбірливо].

– Рефлексія на твою рефлексію: ви також частина команди, також частина України. Тут питання: а хто піклується про вас? Так. І наші рекомендації тут в основному: піклуйтесь самі про себе. Чого там: візьміть паузу, сходіть в класний ресторан, робіть те, що вам подобається, займіться спортом і таке інше. Але буває, що та рекомендація не працює, людина каже: «Я не можу». Тоді я би спитав: а хто може з близьких про вас попіклуватися? І така випливає штука, що нас усіх вчили наші, здебільшого емоційно холодні, радянські батьки: ти маєш бути сильним, сильною, типу, там і все таке інше. Так що ми не привчені просити про допомогу. Ми не

1:05:45 привчені підійти до дружини з: «Кохана, пожалій мене, я заїбався». Вона мене обіймає, гладить по голові, мені стає трошки легше, і я йду далі фігачити. Контрінтуїтивно, ніколи такого не робив, так, але воно реально працює. [музика] – Особливо якщо ти хочеш сам бути тим, хто гладить дружину. – І я теж так думаю, але так хочеться. І дійсно контрінтуїтивно.

1:06:10 – Наступне запитання від Віктора С. або Ш. Перше: «Як донести хоч трішки енергії додому, коли в тебе за день 5–7 великих зустрічей, де ти повинен віддавати? І круто, коли віддаєш та отримуєш, а коли тільки віддаєш, пробиваючи стіни головою, а додому замість тебе повертається їжак, то що робити?» Це коуч-консультант, наш колега, точно ресурсний чувак, розумний. Да, давай, Вітя.

1:06:37 Віктор Дубровін: Слухай, ну дивись, для мене історія така, що якщо в тебе день стає марафоном, то тобі жопа. Ну, якщо ти не вмієш, не можеш його структурувати і зробити хоч маленькі острівки поповнення, паузи, відсторонення від цього, тебе знесе. Це дійсно дуже важко, я по собі знаю. І там є інерція: коли ти входиш в цей ритм, ти ввечері тільки: «Ой, а я вже в кокосах, я вже в кокосах». І ти усвідомив лише, коли ти на нулі. І тут важливе питання: в якому стані я маю, чи краще хочу, закінчувати день і повертатися додому? Якого себе я

1:07:32 хочу приносити додому? І перша штука – щоб зрозуміти, бо я не моя робота. В мене є близькі, про яких я маю турбуватися, яких я маю в першу чергу підтримувати. Для мене це була дуже така важлива думка, бо я теж: віддавати, віддавати, віддавати – це з одного боку. А з другого, я почав це відслідковувати, і коли я вже на виснаженні, я останні [нерозбірливо]. Ну, якщо є така можливість – одна штука. А друга: що я протягом дня собі роблю мікропаузи. Чи це мікроспорт дві хвилини, чи продихатися, чи вийти на балкон, чи попити води, але щоб це не ставало марафоном, щоб я трошки тримав дистанцію від свого життя. Бо інакше воно мене засмокче і зробить мене медузою в кінці дня. Я такого не хочу.

1:08:26 – Мікропаузи, мікропауза… і шість плюс зустрічей в день, по собі знаю, не помагає. Тобто це така постійна напруга: ти чекаєш, як по таймеру, що наступна почнеться. Особливо якщо вони онлайн, нові всі. Тобто що для мене працює: я почав виносити деякі зустрічі вживу, тому що в онлайні ми більше втрачаємо при комунікації, такій коучинговій чи лідерській, аніж вживу.

– Згоден. Тому я, ну, як я з цим працюю: я дивлюсь на тиждень в цілому. Тобто в мене пауза є протягом дня, є пауза більша протягом тижня, і я балансую протягом тижня. Якщо в мене в якийсь день випадає 8 інтерв'ю, як буває при підготовці до стратсесій, або такі два дні, то я потім день ніяких зустрічей не ставлю. Тобто я балансую протягом тижня і потім

1:09:19 балансую протягом місяця, щоб це було узгоджено. Бо якщо дивитися днями, тебе дійсно можна розчавити. – Круто, круто. Тобто в тебе працює стратегія планування місячного, тижневого, туди ти розкладаєш свої ресурси на цей час. Клас. – Слухай, Андрюха, не тільки ресурси, а і точки поповнення енергії. Бо є мікро протягом дня, а є протягом тижня, а є протягом місяця. На додаток: протягом тижня я маю з дружиною сходити на побачення, а протягом місяця я маю день чи два кудись виїхати відпочити. – Так, цікаво. А ви в календар ставите відразу, чи вони у вас просто автоматичні? Ви, типу: «Ну, блін, я ж уже профі»? – І ці речі важливо спочатку спланувати, час на себе поставити, бо якщо ти його не поставиш, робота витіснить. – Робота витіснить. Ти скажеш: «Ну, ладно». – В мене зараз, спробую там операцію одну таку планову втиснути, яка на 3–4 дні мене. Я її поставив спочатку на цей

1:10:13 тиждень, потім такий: ну ні-ні, ну там можна її пересовувати. Так я вже пересовував якийсь час. – Так, але він просто не пересуває. – До цього підходу про календар: мій вчитель з менеджменту [нерозбірливо] – він так само навчив мене просто в календар на місяць блоки важливі для мене. Він запитав: «Дивись, які тобі пріоритети на рік?» Ну і ми визначили, я визначив. Він каже: «Окей, тепер подивись: якщо це номер один пріоритет, наприклад, заробляння грошей до кінця року…» Адже мені потрібно відновити свою впевненість в собі. «Окей. І тоді першим пріоритетом ти робиш справи, які приносять тобі гроші в шорти». Да-да, добре. «Що тобі потрібно для того, щоб ти приносив гроші?» І там що? Оце, оце і мій ресурс. Тобто я маю бути в достатньому ресурсі для того, щоб це реалізовувати. Ага. І відповідно все, що стосується мого стану, моїх ресурсів, має бути теж в першому пріоритеті. І тоді воно в мене

1:11:04 вбилось в голову. І в мене є деякі речі, які в календарі обов'язково, типу бігу, спорту, масажів, побачення з Наташкою, в нас регулярні. А є щось, що вже на автоматі зі мною. При цьому я, пацани, з вами погоджуюсь: недостатньо в календар забито цього. От.

– Дякую за відповідь. Мені здається, що ми багато до того сказали, що цікавого, ви сказали зараз, додали. Те, що у мене з'явилося єдине: напевно, це відчуття, що свідомість оце, от що я їжак, вона приходить, коли він вже їжак, але не тоді, коли він перетворюється. Знаєте, це коли пожежна сигналізація, вона спрацьовує, коли є пожежа, але ми можемо побачити, що пожежа починається раніше.

1:11:56 Так само, і називається «енергонометр»: якщо ми можемо оцінювати себе. До речі, я [нерозбірливо] деякі команди, які так роблять: «Як ти почуваєшся», наприклад, від нуля до 12, де [нерозбірливо] просто вже мертвий, 4 – десь дуже там хворі, там 12 – це максимальний твій ресурс за твій час, за твоє життя. І там просто, ну от, вранці і ввечері, я знаю, що оцінюють люди в команді, просто це чат в Телеграмі. Хтось це робить автоматично, хтось питає себе. Тоді, якщо я починаю відчувати, що… таке буває, що я запланував одне, але щось

1:12:47 витягнуло, я десь… давай так: я десь віддав більше енергії, ніж я планував, то далі те, що Юрій казав: що, можливо, треба відміняти те, що можна відміняти, тому що вже пішов… то ти, ну, там, ну все, ти їжачок тоді. Одне різне скажу: я з дружиною домовився також. Вона теж… дивись, мені треба 25–35 хвилин, щоб вийти зі стану А в стан Б. Тобто коли я приходжу додому їжачком – вибач, я знаю, що на мені є відповідальність така… До речі, у нас немає дітей на цьому етапі, тому я, хлопці, навіть не уявляю, як вам домовлятися. І просто [нерозбірливо] десь і кажу: «Слухай, вибач, але мені треба потупити, пограти в PlayStation, випити вина, нічого не робити. Мені треба, чесно, переключку. Я поганий буду, неякісний, якщо я відразу зайду». І

1:13:43 в мене також є така штука: якщо я вдома працюю – я вдома працюю 90% часу, – я вдягаюся як на роботу, я вдягаю взуття. А потім я просто перевзуваюсь і перевдягаюсь. І це маленькі тактичні дії, які, я впевнений, Віктор, який ставив запитання, теж їх робить. – Знаю, має бути ритуал повернення. – Ще важлива штука: енергетичний аудит. Відкриваєте календар свого минулого тижня, і кожну зустріч – ви їх пам'ятаєте,

1:14:10 ви пам'ятаєте, якими ви були протягом неї, – і ви робите ревізію кожної зустрічі на тему: ця зустріч мені підняла енергію чи опустила? От зараз я аналізую себе: «Коучеварка» зараз, в цей вечір, доходить… Ми почали о п'ятій, мені підняли енергію, я зараз в ресурсі кращому, ніж я був дві години тому, тому що з вами кайфово. Так. Відповідно, коли ви помічаєте… ви точно своїх… що ваші 5–6 в день – це 30 зустрічей в тиждень. 23 – це дуже багато, так, особливо якщо ви консультант і у вас там лідируюча роль чи процес. [нерозбірливо] ви себе дійсно вимучуєте. І ви задаєте собі питання: берете ці зустрічі, які найбільш ресурсовитратні, і задаєте собі послідовно кілька питань. Перше: чи мусить зустріч взагалі відбуватись? Друге: якщо мусить, то чому її проводити я? І третє питання: якщо вже я дійсно мушу проводити, що там можна змінити, щоб вона була для мене не в мінус, а в плюс? Чи проводити її не в онлайні, а наживо, чи когось з собою брати, чи, можливо, там клієнт, який не хоче змінюватись, і нема запиту, а я його туди тягну.

1:15:03 – Слухай, там можна я маленьку точку додам? Бо я зі своїм дружбаном обговорював цю тему, з зустрічами. Він працює [нерозбірливо], він теж розповідав прямо саме таку проблему, і ми з ним обговорювали приблизно також. Але що важливо: що є такі зустрічі, які, ну, як Юра каже, що вони дуже ресурсоємні. І тут важливо їх менеджерити протягом тижня і дня. Бо якщо в тебе зранку така зустріч, ти весь день будеш як овоч. І, якщо є можливість, хоча б переносити в кінець, щоб спочатку в тебе були такі, ну, ефективні зустрічі, а потім як вийде. Бо якщо спочатку, в тебе весь день буде в дупу. [музика]

1:15:55 – Запитання № 2 від Віктора: «Інтенсивність затухання енергії. Я тут згадую, як Ігор сказав, що ми всі батарейки. Залежить від сили спротиву проблемам або негативним думкам про проблеми. Чи це так, і що робити з цим?» Вітя про це говорив. Дякуємо, Вікторе С. Давай, відповідай.

1:16:22 Віктор Дубровін: Слухайте, ну це правда, і це відповідає на питання, яке мені задавали: які найбільші точки втрати енергії? Це супротив чомусь. Якщо ти не приймаєш, якщо ти [нерозбірливо], сила опору, як там воно… сила протидії. От саме цей закон працює: як тільки ти з чимось борешся, воно з тебе забирає енергію. Як тільки ти як мінімум приймаєш це – ну, це як усвідомлення проблеми, прийняття її, – ти можеш з цим щось робити. А головне –

1:17:12 головне не в енергії. До речі, там я згадав, не знаю, ви дивились чи не дивились Келлі Макгонігал, яка написала книжку про силу волі. В неї є відео на TED про відношення до стресу. І вона каже, що люди, які до стресу відносяться нормально, – він на них не так негативно впливає, да. І тут позитивно, да, і тут ментально, оцей ментальний трюк, коли ти відносишся до стресу типу: «О, клас, ну якийсь челендж, це мене загартує, я стану сильнішим». Бо як тільки в тебе проблема, стрес, і ти починаєш тухнути. А це відношення: «О, клас, ще лайно прилетіло. О, що воно, що воно в мені тренує?» Да-да-да.

1:18:05 – Точно, гра, цей елемент гри: а до чого воно мене запрошує, що воно від мене хоче? І оце важко, але якщо так, треба вчитися. Ну, це треба вчитися. Це не те що «А, мишки, мишки, станьте ёжиками». Це не про це, це про м'яз, який треба тренувати. Мене навчили, що стрес – це погано, що складні речі – це складно, і треба їх уникати. І для мене це, звичайно, привчання, перенавчання важке, дійсно важке. І я би хотів ставитись так до викликів, стресу. [нерозбірливо] як стають героями: ти не можеш стати, якщо тобі не буде складно.

1:18:32 – Мені цікаво, що той автор питання хотів від життя, що він зараз отримав цей супротив. Це раз. Тому що він має заплатити певну ціну за те, щоб стати тим, ким він хоче бути. І це сплачує зараз просто те, що він цікаве робить. Він каже: «О, супротив». І тут дуже цікаво: це супротив, чи ти просто не вмієш з ним працювати? Тому що для мене, знаєте, от метафора така: [фрагмент прибрано редакцією] Ви думаєте, як вичистити зуби вранці? У мене електрощітка, тому я думаю, як я чищу зуби, бо там під кутом треба. Але в цілому які є зусилля? Ну, значно менші. І що це означає? Це означає, що те, що було складнішим, те, що є супротив зараз, це не

1:19:51 означає, що це буде так само завтра і післязавтра, якщо ми з цим щось робимо, якщо ми вивчаємо це, навчаємось на цьому. [музика]

– І останнє запитання від Яни К.: «Людина відчуває реалізацію, коли відчуває, що вона або її якості комусь або чомусь потрібні. Я з цим погоджуюсь. Важливіше віддавати чи брати потрібне при взаємодії з людьми?» Супер. Я теж помітив це питання. Мої 30 хвилин ідуть Яні, якщо ще не пізно. Відповідай.

1:20:18 – Так, важливий баланс. Якщо ми в людину вкладаємо, а не отримуємо нічого взамін, там, не знаю, гроші, якщо це платний коучинг, допустимо, чи якусь емоційну підзарядку, чи визнання, чи ще щось, то тоді це нечесний обмін. Через нечесний обмін людина отримує з тої транзакції енергію, ми втрачаємо.

– Давайте так, дивіться: питання в форматі «або – або». А що, якщо ми подивимось про те, що відповідь може бути «і – і – і»: і брати, і давати, і співпрацювати, і щось креативити, і плакати, і щось, і танцювати, я не знаю, і що ще. Тобто там може бути багато. І якщо ми вже говоримо про баланс, знаєте, яку я помилку помічаю, роблять часто люди? Вони намагаються знайти правильне співвідношення: «От зараз я знайду правильне співвідношення, що давати, щоб брати», і чи там з якимись людьми, в яких певних ситуаціях. Якщо хочете вже, то думайте про це як «балансування». Тобто це

1:21:36 не іменник, це дієслово, процес, так, постійно змінювати.

– Слухайте, я реально… круте питання, прямо сподобалось. Штука перша, що мені здається: тут баланс «віддавати – брати», він може не стосуватися конкретних людей, да, одного чи двох, він глобально в тебе в житті, да. Тобто є люди, які в тебе вкладали чи допомагали, і твоя відповідальність, моя, – передати і допомогти комусь іншому, да. Тобто є там учні, там співробітники, в яких я вкладаюся. Але я вкладаюся не за те, щоб він був мені весь час винний, а тому що я хочу, щоб він зростав, і мені є чим поділитися. Так само і зі мною: є старші люди, яким мені особливо не дуже є що дати. Ну, не співвідноситься воно, да. Тому мені глобально цей баланс має бути, але не треба від однієї тієї самої людини очікувати. Якщо вона токсична, звичайно, там треба викреслювати.

1:22:52 – Мені здається, тут важлива думка про достатність себе. Я не знаю, як це українською, [нерозбірливо]… Але це важливе. Надлишок – ну, не дуже мені подобається. Ну, штука в тому, що мене достатньо. І це внутрішня установка, бо нас зрощували, що ти не до-, не до-, недо-. І ти з цієї позиції дивишся, да, що я не можу дати. А в мене базова установка, на яку я медитую: що мене достатньо, аби з усіма ділитися, і чим більше я ділюся, тим більше до мене повертається і приходить.

1:23:21 – Ой, я сюди додам одну мудрість, яку почув, по-моєму, від буддистських вчителів. Там була відкрита лекція про стосунки, і хтось спитав з аудиторії, що в мене череда нещасливих стосунків, пояснив свій спосіб мислення. І вчитель каже: «Так виглядає, що ти, коли розглядаєш партнерку потенційну, ти розглядаєш її як: що я можу з стосунків взяти для себе». Тобто люди, які постійно хочуть щось взяти, то значить, що вони сприймають, що вони самі бідні, [нерозбірливо], що вони бідні, і вони відчувають себе завжди бідними і хочуть щось взяти з кожних наступних стосунків. А коли ти, як Віктор, заходиш в ці стосунки з думкою: «Класна людина, що я можу їй дати?» Тобто ти апріорі багатий, самодостатній, як ти кажеш там, I am enough: я маю в надлишку, це я можу ділитись. Тоді стосунки більше, не знаю, кайфові, продуктивні. І тоді цей шлях до цього надлишку, до [нерозбірливо], він якраз

1:24:39 той шлях ресурсності, про який ми сьогодні цілий день говорили. Мені здається, щоб ваше відро не було пробитим, щоб ви знали, які ваші стовпи, ключові опори: щоб добре спали, добре [нерозбірливо], але якщо є така можливість, мали сенс життя, щоб ви були в соціальному оточенні, щоб люди, з якими ви спілкуєтеся, були такими, енергія після зустрічі з якими зростає, щоб ваша діяльність викликала ваше захоплення, ви створювали гіперфокус своєї діяльності. Це ваша робота і робота кожного з нас над собою в першу чергу.

1:25:06 Ми, можливо, сьогодні трохи мало говорили про нашу лідерську роль в організаціях і в командах, і була частина запитань, які зараз не потрапили до ефіру. Я думаю, що цю матрицю легко застосувати до управлінської історії, до менеджерської історії, так. Будь-який менеджер і будь-яка людина, яка є менеджером, так чи інакше знаходиться в цій матриці: я в ресурсі чи не в ресурсі. А можу цю матрицю застосувати до інших: я розумію, в якому стані зараз мій менеджер, або навпаки. Чи я цю матрицю можу до інших застосувати: чи достатньо смислу, достатньо того всього. От. Але це вже інше запитання. Ми кожному напишемо, хто виграв 30 хвилин кожного з нас: у Юри це Яна К., у Ігоря і Віті імена ми пізніше вирішимо, всім напишемо. Хлопці, на

1:25:58 завершення? – Я б сказав просто те, що: як можна збільшити енергію на 1%? І що я можу зробити сьогодні для цього? Піти і зробити. – А я нагадаю людям, що у вас є насправді повна енергія, більше, ніж вам потрібно, але в силу якихось обставин ви не маєте доступу до повного потенціалу тої енергії. Я впевнений, що наш подкаст сьогодні наштовхнув вас на те, щоб провести певний аудит свій енергетичний. – Мені чомусь таке захотілось сказати: щоб ви відносилися до цього як до проєкту, до важливого проєкту – як турбуватися про себе. Бо я в себе один, і я в близьких один, і в інших людей є один. Цим проєктом, крім вас, скоріш за все, ніхто не буде займатися. І треба відчувати цю

1:26:53 відповідальність, бо буде «так сталось, так трапилось», і потім розчарування: «Я би… цього не було б, треба було цим зайнятися».

Андрій Сусленко: Це номер три. Підписуйтесь на наш новий канал на YouTube «Коучеварки». Я – Андрій Сусленко, це Юрій Козій, Ігор Солодов, Віктор Дубровін. Наші соцмережі в описі. Пропонуйте теми наступних випусків. На зв'язку! – На зв'язку! [музика]