Розшифровка вичитана редакцією; можливі дрібні неточності.
00:00 – В нього є книжки. – О, це може теоретично бути главою для моєї книги «Як жить хорошо». – Вас вже, напевно, бісить значна кількість менш кваліфікованих коучів, ніж ви, які заробляють більше, ніж ви. – Ну, в принципі, там питання… оце все, компетенції, вони ж плюс-мінус однакові. – Ретрити, на які ти їздиш, вони схожі на тюрягу. – Ви на мене витратили 10 хвилин, чому це коштує штуку баксів? – Наш єдиний бізнесмен серйозний. – Я просто боявся рахувати, скільки я заробляю. – А хоче знати наперед, яку цінність отримає за ці гроші. – Це мій батько. – Ми говоримо про бізнес-модель, продукти і про ціноутворення. – Візуально: my whiteboard, наша бізнес-модель. Ось я так [музика] моделько.
Андрій Сусленко: Всім привіт! «Коучеварка» на зв'язку: Андрій Сусленко, Ігор Солодов, Юрій Козій і Віктор Дубровін. Розпочинаємо, розпочинаємо цю медитацію, медитацію про гроші. Сьогодні ми обіцяли вам… ви ставили багато запитань: як саме формувати ціну, як обрати бізнес-модель, як знижувати ціну, як піднімати ціну, чи з усіма працювати однаково, куди і скільки ми витрачаємо грошей для того, щоб наша професія ставала кращою, чи треба сертифікуватися, чи не треба, за які тули ми платимо. Давайте про це поговоримо, «Коучеварку» розпочнемо. Просто, Ігор, коли ми
01:19 подумали працювати про тему фінансів, про що ти подумав? Скажи, будь ласка: твої учасники твоїх груп тобі чимало запитань задали про гроші. Розкажи про своє міркування, коли ти думаєш про себе як коуча-консультанта і про гроші.
Ігор Солодов: Давайте спочатку тизер, а потім, значить, ключовий меседж. Тизер такий: у мене був такий роздовбай останній час, що я просто боявся рахувати, скільки я заробляю, тому що працював в два чи, ну, в три рази менше, ніж я працював до вторгнення. Змінилася бізнес-модель. І я думаю так: от, краще не дивитися, краще не дивитися, що там відбувається. Податки все одно, знаєте, приходить час, коли треба рахувати гроші. От. І, значить, бухгалтер каже: треба, значить, допомогти мені в певних речах. Я починаю рахувати, і що в мене? Мій інсайт: я заробляю стільки ж, скільки я заробляв. Ну, тобто я працюю менше, але я заробляю стільки ж. І я думаю: як це може бути, чому це може бути? Я розумію, що у мене просто інші продукти, інші ціни, але і інша бізнес-модель. І це, якщо вам, значить, цікаво дізнатися, що ж там далі
02:39 відбувається, і чому так можна. Так точно можна. Можна точно значно краще, ніж я. Можна, значить, як хлопці, як мінімум. Можна взагалі більше, як там супермільйонери-консультанти і коучі. От. А мій ключовий меседж, який я хочу сказати… Тому що в нас наче… ми говоримо про бізнес-модель, продукти і про ціноутворення. Сьогодні я хотів би показати це візуально, тому що хтось там буде слухати, а так, щоб дивилися ще нас, так: my whiteboard, так, наша бізнес-модель. Значить, що я хочу вам сказати? Я говорю сьогодні про модель, я хотів говорити сьогодні про модель. Чому? Тому що, дивіться, коли я починаю думати, хто нас може дивитися… Ми з вами отримали таку… декілька зворотних зв'язків, що нас, по-перше, дивляться не лише коучі. Це консультанти, це терапевти, це взагалі люди, які не в нашій професії, наприклад маркетологи чи просто люди, яким цікаво, а що відбувається, як можна бути… Ну, я кажу це своєю
03:58 мовою, робити [нерозбірливо], так, але в цілому: як можна бути потужними, так, як можна впливати на своє життя, як можна впливати на свою роботу. Так от, я бачу, що якщо ми говоримо лише про коучів, нас можуть дивитися ті, хто не мають клієнтів і які лише вчаться. Це раз. Другий момент: ті, хто вчиться, зараз вже практикує, але поєднує це з роботою, в них немає бізнесу ще справжнього. Ті, у кого є практика, але вона така, знаєте: сьогодні є, а завтра її нема, вона така дуже-дуже нестабільна, дуже бракує грошей, але це вже фрілансери, в них лише це є, вони не в наймі вже, так. Є ті, в кого, можна сказати, що стала практика, так, в них все добре, вони хочуть просто більше і краще. І нарешті є ті, в кого є бізнес. Лише зараз, у кого є бізнес. Тому, напевно, я б хотів сказати так: дивіться, ті, хто боїться цього слова «бізнес-модель», – якщо ви якось вже працюєте, якщо ви щось заробляєте, у вас вже є модель. Вона просто не описана вами, але: клієнти є,
05:17 продукти є, канали є, витрати точно є, те, як ви заробляєте, є, якісь партнери є, якась там команда і таке інше. І перше, що треба зробити, – треба просто описати те, що у вас відбувається. Норм для початку? Чи ти мене направиш якось?
Андрій Сусленко: Шикарно, шикарно, дуже подобається. Тоді виходить, що у всіх, хто в нашій індустрії хелперській, ким би ви не були, консультантом, коучем, терапевтом, астрологом, [нерозбірливо], ви точно, якщо ви щось заробляєте, у вас точно є якась модель, і далі задача – описати. Я персонально абсолютно погоджуюся. З тих пір, як я в 21-му році, завдяки, до речі, Козію Юрі… завдяки тому, як ще з 17-го року, починаючи дружити з тобою, я багатенько просто підслуховував, як ти говорив про те, що ти хочеш збудувати McKinsey від agile-консалтингу і agile-коучингу в Україні, і що це в цілому бізнес, така може бути бізнес-модель, може бути така, така. Тоді мені ще це в 18-му році було абсолютно нецікаво, але з часом стало. Я вже опирався на твої тодішні, 18–19 років, слова про те, що подібні моделі схожі, їх треба просто порахувати для себе. Ігор, я тут погоджуюсь. Тому з 21-го року, як я вийшов з [нерозбірливо] в консалтинг окремий, і, Юра, завдяки тобі, я веду табличку, набір табличок, точніше, які пояснюють, з чого складається моя карта
06:35 продуктів, за що йде, скільки я зробив, не зробив, де я витратив на якісь свої професійні штуки, і потім вже ця частинка йде в мій приватний бюджет і P&L. Тому так, Ігор, у всіх є модель, просто частина з нас не називає її бізнес-моделлю або навіть моделлю. І це, до речі, хороше питання: чому? Хто з вас реально будує бізнес, бізнес з коучингу, консалтингу, не знаю, хелпінгу? Тому що я, наприклад, про себе знаю, що для мене це… От мій друг вчора запитав мене, каже: «Слухай, Андрюха, як там зараз твій бізнес?» Я кажу: «Слухай, та я не бізнесмен в цьому сенсі. В мене маленький, як то кажуть, [нерозбірливо] консалтинг. Це, типу, я і мій асистент або партнер, яких наймаю на конкретні цілі». Тобто я так бізнес вирішив і не будувати. Так і не збудував, вирішив не будувати. Це, типу, я як спеціаліст і хтось, хто мені допомагає, такий one-man show, його важко масштабувати,
07:30 звичайно. Але про це ми пізніше поговоримо. Короче, я бізнес не будую. А ви будуєте? Ігор, от ти, наприклад, в тебе бізнес? Потім Вітя, потім Юра.
Ігор Солодов: Взагалі у мене довгий час це було просто хобі, і якось воно так вдало все виходило, що я не думав про всі ці питання. Не думав, які в мене продукти, що це є, значить, це має бути, які конкуренти, яке позиціонування, яке нішування – нічого от не було. Все було добре і прекрасно. Напевно, те, що зараз відбувається, я можу сказати, що я зараз на етапі побудови сталої практики з нестабільної. І я думаю, чи я хочу бізнес, чи ні. Я розумію, що ці речі, які зараз я роблю, вони точно про те, щоби як мінімум
08:25 у мене були елементи, які працюють тоді, коли я сплю. Тому що це питання масштабування. І, наприклад, я можу сказати, що там в напрямку інновацій я тестую зараз свій бот, який може, використовуючи мій матеріал, відповідати на питання. І не коучити, але, напевно, відповідати, використовуючи всі ці відео, статті, блоги, які я написав. Деякі не дуже якісні іноді бувають результати, іноді дуже вдало. Але от я працюю над тим, щоб це було. Тому, напевно, можливо, я прийду до того, що буде бізнес. Тому що та рольова модель, от як ти казав, що у мене Юра був як зірка така, так, яка показувала шлях, то можна сказати,
09:22 що тоді, коли ми розуміємо… ми наче домовились з вами, що у вас є модель. Якщо ви хочете покращити будь-що, що ви хочете покращити, то я б звернув увагу на людину, яка це вже робить. Як у тебе Юра, так. У мене також є людина, яка це робить, і в нього бізнес. Тому, напевно, я думаю, що я хочу бізнес, але те, як я поки рухаюся, мені здається, що я не дуже його хочу. От.
Андрій Сусленко: Вітя, я тебе зчитую як не бізнесмена. Хоча ти в бізнесі працював, один з керівників був того бізнесу, часів [нерозбірливо], зі стратегіями працюєш, все інше. Але я тебе бачу і зчитую більше як якраз one-man show і такого ФОП, умовно кажучи, самопідприємця, самозайнятого. А
10:18 ти себе як зчитуєш? Ти бізнес, що ти будуєш?
Віктор Дубровін: Слухай, мені здається, меседж, те, що Ігор сказав: що якщо ти щось робиш і якось продаєш послуги, то ти вже бізнес, чи в тебе є модель, – це дуже важливий меседж. Бо це про відповідальне ставлення до того, що ти робиш, і відношення до того, що можна і треба розвивати, управляти, описувати і покращувати. Бо дійсно, в тебе є щось, що якось працює, ти якусь цінність створюєш і за це отримуєш гроші, тобто вже є якась модель. І от тут її треба там описати, структурувати і дивитися на неї, аби покращувати, так. Тобто це, мені здається, важливий меседж всім, особливо хто починає в цій історії. Згоден. Дуже різні історії: коли ти працюєш в компанії, і коучинг для тебе як таке хобі, не хобі, доповнення, або ти, коли ти фултайм бізнесмен. Повертаючись до питання: зараз я точно не бізнес-система, так. Я цей крафтсмен, артизан, сам по собі.
11:36 Мені зараз в цьому добре. Мої устремління точно в напрямках систематизації і розширення, але я не знайшов тієї форми, з якою мені буде всередині ок і яка буде відповідати моїм устремлінням, так. Тобто для мене модель – це якась форма, через яку я як консультант чи як бізнес створюю і передаю цінність в ринок, клієнтам, так. І тут питання різних продуктів. В мене є чітке розуміння своєї місії, цінності, що я несу. І тут питання продуктів, через які я це доношу. Індивідуальний коучинг – це сюди. Командний коучинг, командні сесії – це сюди. Програми навчання, їх не так багато, – це сюди. Програми… ну, програми, це такі точкові, скоріше, експерименти, такі мінімарафони по покращенню ресурсу з лідерськими командами як частина навчання – це сюди ж, але це в стадії зародку. І якісь масштабні програми, які визрівають, – це теж сюди. Ну, тобто це форми, через які я несу цінність, яка мені важлива. Я зараз на стадії, що мене вистачає на два-три продукти, на два-три
12:55 напрямки. І я розумію, що це питання просто часу, коли я перейду в якусь систематизацію і в розширення проєктів, так. Те, що я казав, що в кінці я хочу прийти до місії, – це я точно сам не прийду. І якісь проєкти і системи потрібно буде передавати. І тут просто різні форми передачі продуктів, так. І є формат, коли я як експерт працюю один на один. Але амбіція, як у Ігоря, наприклад, – зробити якийсь окремий потік, який буде потребувати меншої моєї залученості, так, через там курси, або B2B-шні, для компаній, або B2C, ну, на масмаркет, для людей. Бо там сьогодні буквально написав, запостив сторіз про ресурс, і там всіх там накопичилось, прям проблема, всі десяточки поставили, хто голосував. Я розумію: о, а мені це цікаво. Я такий: одразу хочеться зробити гіпотезу якогось продукту, спочатку маленьку MVP-шечку, зібрати фідбек і потім з тим працювати. Тобто в мене в [нерозбірливо] моєї моделі оці системні продукти, форму я поки що не знайшов. Тому зараз я точно не
14:13 бізнес, але я в стадії систематизації і такої фундаментизації, щоб туди рухатись. Тобто в мене, як в тебе, Андрюха… ну, я не знаю точно, як в тебе, але є точкові люди, з якими я працюю: менеджер, там маркетинг-менеджер. І я з ними спілкуюся з точки зору не задач, а системи чи функції, яку вони мають робити, і бажано максимально деталізувати, описувати, щоб вона була shareable, тобто щоб її можна було легко комусь передати. Я зараз цей принцип систематизації намагаюсь впровадити в продукти, щоб було підґрунтя для масштабування і розширення.
Андрій Сусленко: Ти, як завжди, відповідаєш і комплексно, і ціннісно, так, щоб добре було видно твій апарат мислення і твій modus operandi. І тому зрозуміло, чому тебе обирають певні клієнти, а певні не обирають. Це класно, зараз ти це чітко дуже показав, я тобі дякую за це. Наш єдиний бізнесмен серйозний серед нас – це Юрій Козій. В тому сенсі, що і партнершип, там, значить, managing partner і все інше, і повний P&L, і, значить, команда на ФОП є, і [нерозбірливо], і все інше. Це ти, Юра. Я бачив твій розвиток, перехід від Agile Drive до Uphill Partners. Бачу ті сумніви, які ти разом з нами проговорюєш: а хто я, як мені [нерозбірливо], чи мені як [нерозбірливо]? Цікаво,
15:31 чи, може, мені просто як коучу краще бути, групові коучинги проводити? Цікаво, що ти будуєш? Ти будуєш бізнес? Ти і надалі так хочеш? Успішний в тебе бізнес? Як знати, що в тебе успішний бізнес?
Юрій Козій: Хороші питання, дякую. Вони якраз зараз в мене ongoing, як то кажуть, поточні. Так, тому що дійсно я будував з 2017 року це як бізнес. Так, спочатку розберемося дійсно, що таке бізнес чи не бізнес. Є фундаментально три види бізнес-моделі в консалтингу. Це соло – перша. Соло, друга – фірма. Тобто коли в твоєму штаті є не просто помічники. Тобто соло – це ти плюс помічний штат, там маркетолог, помічник. Фірма – це коли ти вже наймаєш інших консультантів робити роботу, причому наймаєш на фултайм. І це такий… Я пам'ятаю перший свій найм на фултайм людини, де в нашому непередбачуваному P&L-і треба мати все-таки ці стабільні витрати і бути до них готовими. Це вже фірма. Так. І третій вид бізнес-моделі, він називається продуктизована. Тобто так, як Солодов каже: я сплю, а мої продукти продаються, діджитальні чи які інші. Так. Відповідно, часто бізнес-модель, яку консультант для себе обирає, – це якийсь мікс: наприклад, я соло, але в мене є такі-то продукти.
16:49 Причому продукти, Вітя, сорі, – це не індивідуальний, командний коучинг. Це все одно послуги. Так. Продукти – це які продаються, поки ти спиш. Мій формат – це мікс усіх трьох. Тобто я ж продаю себе і як executive-коуч, і водночас я є керівником цієї фірми з кількох консультантів, і водночас в нас є, зароджуються якісь продукти, які продаються, поки ми спимо. Ну, це поки не наша найсильніша сторона. Що я помітив ще за консультантами: що оце таке питання, «а в чому ж моя бізнес-модель на найближчий час», варто собі задавати як мінімум раз в півроку. От мінімум. Тому що якщо компаніям ми радимо стратегувати раз в рік, ну, така гігієна, то ви більш гнучкі, ніж компанія якась середня чи велика. У вас дуже багато всього в житті змінюється за півроку. Ви попрацювали з певним типом клієнтів, наприклад, сказали: все, більше я з такими не працюю. Це вже зміна певна, так. От. Або ви пройшли якесь супернавчання, додали собі той сертифікат і кажете: я тепер спеціаліст, не знаю, з OKR. Це також зміна, це також новий напрямок. От. Відповідно, раз в півроку варто робити собі таку внутрішню свою стратсесію, де я: скільки… Як каже Андрій: скільки я хочу заробляти? Давайте почнемо взагалі від цього. От. Це часто задають на останньому: «Юра, як мені ціноутворення?» – «А скільки ти хочеш заробляти?» – «Ні, ну, я не знаю. Ну, є ж
18:08 ринкові якісь ціни». Так часто кажуть мої менті. Так, ні, ринкові ціни є, а ти то скільки хочеш? І тут така… Я помічаю завжди таку не дуже приємну річ для людей, як усвідомлення, що, наприклад: «Я не знаю, як коучингом заробити стільки, скільки я хочу». Так, таке може бути. Особливо, ну, індивідуальний коучинг – давайте так, забудьте. Тобто гроші коучі в світі роблять в 90% випадків на роботі з компаніями, де в них коучингові контракти, а-ля там 5–10 і більше сесій. Тоді ти можеш вже якось взяти кілька клієнтів в роботу, і воно дає тобі достатнє завантаження. А поки ти працюєш з індивідуальними B2C-клієнтами, це дуже… це одиницям вдається, скажемо так, заробляти стільки, скільки вони хочуть. І для того має бути дуже сильний маркетинг. Тобто для роботи з корпораціями важливіший ваш навик продажів, для роботи з B2C-ринком важливіший ваш маркетинг, тому що у вас більше маркетинг продає. Як мені бути CEO? Чому я кажу, що в мене те питання ongoing? Тому що це збіса не просто. І всі люди… а я їх таких знаю, їх не так багато є в світі, які поєднують буття консультантом і CEO консалтингової фірми. Всі ми в кулуарах одне одному
19:28 кажемо, що це непросто, і що інколи хочеться бути просто солоконсультантом: «І нащо мені от это вот всё?» Тому що це ілюзія, що ви заробите більше в бізнес-моделі фірми, ніж в бізнес-моделі соло. Це ілюзія. Я цей вибір робив декілька разів, ставив собі це стратегічне питання: так, я все-таки далі фірма чи я соло? Або я буду соло, чи роблю фірму? І зараз мені хочеться мати більше коучингової роботи в своєму календарі, ніж управлінської. І моя команда про це знає, і ми зараз працюємо над тим, щоб так і було. І воно вже… воно вже так. Давайте так: хочу, щоб бізнес працював, але я, к щастю, вже стільки лідерів зростив навколо себе, що пора давати цю роль тим, кому це цікаво. Але завдяки… Пам'ятаєте, ми в попередньому випуску говорили про оцей такий момент складності коуча, коли складний клієнт, і треба напружитись, треба піти на зустріч, треба десь бути гнучким в своїх принципах. І ми казали, що часто коучі грішать тим, що вони кажуть: «Цей клієнт не підходить мені по цінностях». Так. Тоді як ми з Дубровіним кажемо: так, взявся – роби. І саме оцей навик такої гнучкості, він дуже круто розвивається, будучи самому CEO. І в Віті, я думаю, в тому числі, що він 16 років пропрацював спочатку як CEO, а потім пішов в коучинг. Так. Тобто воно здорово підсилює в роботі з
20:47 високоранговими людьми. Я їх розумію, бо я теж CEO. Я розумію, що не буває все по книжці. Не буває коучингового контракту, який іде по всіх принципах ICF, по всіх проходить і по всіх цих правилах, як нас вчили в школі. Так не буває. Це як різниця між червонодипломником-випускником, який приходить на завод і каже: «Так, я знаю опір матеріалів, ви робите все неправильно». Так. А йому майстер каже: «[нерозбірливо], ти знаєш все про опір матеріалів, але ти не знаєш, скільки там смоли не додають нормально в асфальт. А я знаю, що там норми не зовсім правильні. Тому роби, як я кажу, а не так, як тебе вчили в інституті». Треба пам'ятати, що консалтинговий бізнес – це бізнес на вашому консультантському ресурсі, який завжди скінченний, в якого є завжди 24 години в добі, з яких ви не хочете всі 24 працювати на 100%. І що гірше, що я почав помічати і брати до уваги десь, може, на п'ятому-шостому році практики, – це не те, скільки годин я працюю, а скільки ресурсу я витрачаю на того чи іншого клієнта, чи на тих усіх клієнтів в паралель. Чи в мене є той ресурс, чи нема? В календарі ж то години легко побачити: вроді всі годинки-ковбаски лягли в календар, значить, можна в цей день іти. Так, ну, ти заходиш в день, і вже через півдня ти хочеш просто лягти поспати або на сієсту, ти не хочеш допрацьовувати. І тоді приходять вже інсайти: ага, напевно, не єдиним
22:06 кроносом живе світ, але і кайросом. Це такі два концепти часу, там почитайте, кому цікаво. От тут поки замовкну на кроносі й кайросі. Давай, Вітюша, уточни.
Віктор Дубровін: Слухай, я… в мене було дві моделі, як Ігор любить, я згадав навіть дві моделі. Юра почав ходити по тоненькому льоду відносно того, це послуга, це не продукт. Зверніть увагу: тут маркетолог в мені тут такий: так, так, я би тут поговорив. А я думаю: ладно, не хочу про це говорити, це риторичне питання, але галочку поставив. Я з того, що Юра казав, мені здається, дуже важлива штука: він казав, скільки ти хочеш заробляти, і це частина не цілей, а візії. Бо те, що ми казали, що для мене це більш комплексна історія: це скільки я хочу заробляти, і скільки я хочу працювати, і чим наповнювати цей час. Тобто це пов'язане, воно, із ресурсом, але не тільки з… Ти можеш заробити ці гроші, але ти нафіг здохнеш в кінці цього кварталу чи року. Ти так хочеш? Ні, не хочу. А як хочеш? Так. І оце дослідження оцього образу життя з фінансовими показниками, з клієнтами: а
23:26 з ким ти хочеш працювати, а як би наповнив свій час? Як Юра казав, так: я от не хочу такий час, так. А як би ти хотів там через рік? І для мене це елементи, щоб в тебе була оця точка Б з детальними координатами, куди я йду, і з того приймати вже рішення по наповненню.
Андрій Сусленко: Для доповнення, Юра, коротко: Вітя тільки що продавав свої послуги як стратегічний консультант для коучів на ефірі. Так. Мені дуже подобається, що ми сюди це вплітаємо. На початку «Коучеварки» Ігор був найактивнішим вплітателем, зараз ми це менше почали робити, загалом, як на мене. От. Але зараз було дуже витончено, Вітя, дякуємо тобі. Я до тебе, до речі, приєднаюсь: що я не можу сказати, що в моїй голові те, що каже Юра: продукти – це тільки те, що ви продаєте, умовно, digital assets. Для мене напрямки діяльності, сервіси – я їх теж в своїй голові називаю карта продуктів. Але з тим називайте, як хочете: карта сервісів ваших, карта продуктів. І от до Юри і до всіх нас, значить, про свою модель з 21-го року. Цей товариш мій вчора, який запитував: «Ну, як там твій бізнес?» Я йому кажу: «Дивись: [нерозбірливо] всі хочуть бути Тоні Роббінсом». Ну, з моєї… або хотіли в якийсь момент, з моєї, не знаю, 500 коучів, консультантів навколо мого життя, які траплялися, всі Тоні Роббінса бачили. І я з багатьма спілкувався: як рольмодель, хоча б
24:47 якийсь етап свого життя. Окей, уявимо, кажу йому (а він знає, хто такий той, тому що важко не знати його в цілому). Я кажу: уявимо, що це так. Тоді в тебе що… що ти продаєш? Значить: величезні івенти з високим чеком, і там VIP всередині – це взагалі все, типу, один продукт, один сервіс. Індивідуальний коучинг, груповий коучинг, компанії. В нього це величезний бізнес, тому що, я вам розповідав, що я диск у нього купував, і мені його коучі дзвонили і мене коучили, увага, по телефону, бо Америка по телефону коучить, як виявилось. І вони ж мені продавали підтримку дворічну коучингу, 30-хвилинних сесій раз на місяць, за 24 чи скільки… ні, пробачте, за 18 000 доларів, чи щось таке. Ну, красавчики. А його там вже давно немає, тобто він цим не займається, бо в нього є personal staff, в нього є [нерозбірливо] building, в нього є книжки «Як жить хорошо» і книжки «Як інвестувати хорошо». Це до карти продуктів доходимо. І цей чувак, мій товариш, каже: «Ага, я зрозумів. А що в тебе з цього є?» Він запитує. Кажу: «О, хороше запитання, дякую». І з 21-го року, коли я вийшов з роботи в наймі на той момент в консалтинг, що в мене було: була індивідуальна коучингова робота, відразу був корпоративний контракт. Корпоративний контракт, тобто це вже була, типу, індивідуальна робота і, типу, коучинг/консалтинг корпоративний. Були аудити, які я робив, cultural audits в
26:06 компаніях. Тобто взагалі третя штука, хоча це, типу, консалтинг в компанії. Був подкаст мій, який я також в екосистему закладав. От наша «Коучеварка» – це теж частина нашого… ну, може бути, воронки, може бути, не знаю, brand awareness нашого як мінімум. От, в мене подкаст «Як ти думаєш?», він також був серед продуктів, і він міг заробляти в якийсь момент, якби, наприклад, я взяв би партнером когось зі своїх клієнтів, і вони б за це платили, наприклад. Ну, як до прикладу. Окей. Що ще потім з часом вибудувалося? Як це зараз у мене виглядає? Тобто як і у Ігоря, і у Віті: індивідуальна робота, групова, як і у Юри теж є. Немає в мене бізнесу в цьому… Немає в мене digital assets також. От, Юра каже, що ми поки що в цьому не досягли успіху. От, якщо запитати, чи є в мене digital assets: я здохну, і в сім'ю мою будуть приходити гроші від мене? Ні, не будуть. Тому що digital assets до сьогодні я не збудував. [нерозбірливо] Сержа півтора роки тому, коли ми з ним, з Машею, з усіма збиралися робити курс, він каже: «Дивіться, найкращий спосіб вам усім дихати спокійно з часом – це наробити цих digital assets класних». Ми рухаємось, але це складніше виявилось для мене, наприклад, можливо, і для них також. Тут Маша досягає успіху найбільше, мені здається, в цьому, Насєдкіна. В неї є достатньо дисципліни, інтересу і розуміння, що це супер важливо, і вона
27:26 фігачить чеклісти, буклети, книжки limited edition, або книжечки, або мануали, або управлінські мануали. І як це… майбутній елемент – це курси, які можна продавати без тебе, ну, що логічно, так, які передзаписані, де твоя участь не потрібна або лімітована, так. На сьогодні, продовжуючи: в мене є індивідуальна робота, компанії, cultural audits, стратсесії. Стратсесії часто виходять від індивідуальних клієнтів, які потім кажуть: «А прийди мені в компанію», які потім кажуть: «А давай щось». Ну, цей маршрут зрозумілий. Крім цього, що в мене ще є? Є закриті групи, назвемо їх mastermind/закриті групи. У Ігоря є community, community building через Patreon, Patreon як метод, механізм, ну, і все інше, де можна платити і так далі. Є тренінги, окремі лідерські тренінги або ще якісь, або семінари про щось, де окремо просять: «Прийдіть, прочитайте нам лекцію, семінар» або воркшоп на таку-то тему. Що ще є? Ви є. Я вас вважаю частиною для себе цього. Я веду… ну, якби, це ж де я ще заробляю як коуч-консультант, або інші мої ролі. Подкаст «Як ти думаєш?» зараз мовчить, але тим не менше воно може бути. Івенти, які я вів: хостинг, модерація. Вроді
28:47 би начебто не коучинг, не консалтинг, але воно все грає разом, бо якось системна штука. Вот. І public speaking opportunities, які є у кожного з вас, за які іноді можуть платити, можуть не платити, depending on, ну, що кому вигідніше. Ось фактично така карта. До речі, дякую, Ігор, що ти сказав, що ти зараз працюєш менше, а заробляєш стільки ж, як до великої війни, вторгнення. Я подивився P&L-льку з 21-го року, і я ідентично майже заробляю, як в 21-му. В 22-му було мінус x3, в три рази буквально менше. Зараз такий самий рівень, як в 21-му, і 23-му році так само було. Я projection до кінця цього року… такий самий приблизно вийде. Я запитую себе, Вітя, тепер: нах мені гроші? Для чого мені гроші, і які гроші? Ну, тобто запитати себе: скільки вам потрібно грошей, щоби… для чого? Якщо я зараз бачу, що три роки майже поспіль в мене приблизно одна кількість грошей з'являється від цієї діяльності, то тут пару запитань собі можна поставити: достатньо? Так. Комфортно? Так. Для чого мені гроші в цілому? Хоча б там дитина народилась, сім'я [нерозбірливо] збільшується, ми живемо не в Україні. І це хороше запитання, яке мені треба помислити. Або в мене, знаєте, як це кажуть енергопрактики, інші практики: в тебе, типу, такий канал грошей може бути. От він тільки такий. Щоб він був більший, треба захотіти більшого. Може бути так. Це
30:06 хороше питання, хороше питання, яке я називаю «хотіти хотіти». Але це сесія інша буде, наша «Коучеварка» про те, як хотіти хотіти, або не хотіти хотіти, буде інша. Ось, ось така моя модель, хлопці. І я прийняв рішення, що я не будую бізнес. Тому що в мене, наприклад, з 3 червня вже має додатися робота, і в мене з'являється ще один income stream, який… тому що все буде розподілено там по часу, який буде займати основний мій час. Але тим не менше він також в мою P&L-льку, мою бізнес-модельку, або в модельку вкладається.
Віктор Дубровін: Хочу додати, бо ти класно розклав всю карту. І от тут от я модельку інтегрую. Ви в мене як чотири квадратики. І уявіть собі оці дві осі, вертикально, горизонтально: одна вісь – це «цікаво – не цікаво», а друга – «можу – не можу». І тут «цікаво» в контексті, ну, перспективності, так, там ємності і наскільки мені там цікаво. І якщо розкласти в ці штуки, досить легко визначити, де я вже є і куди я хочу рухатись. Бо мені, наприклад, сесіями точковими вже не так інтересненько. Це для мене такий тест, аби подивитися і
31:25 змогти знайти свого клієнта. А мені цікавіше рухатись в більш глибинну роботу, комплексну, так. Далі, наприклад, якщо дивитися: «цікаво», наприклад, але «не можу» – для мене це там agile-трансформації. Ну, типу, популярно, затребувано наче є, я там не перевіряв. Але чи я хочу туди? Ні, не хочу. Я такий: не викреслив, так. Про книжки думаю: о, в перспективі навіть просто для себе, як і точка розвитку, і маркетингу, і потенційно, може, заробітку, так, виглядає. Так, як на мене, мені здається, Ігорю було ближче, бо він дуже круто, і багато, і легко пише. Я кожний раз, пишучи пост, думаю: о, це може теоретично бути главою для моєї книги. Тобто це вшивання в цю історію. Але тут важливо розуміти, що це має бути співставлення з точки зору: чи є там перспектива? Бо проблема підприємців, що вони щось вигадують, носяться, виходять в ринок, а їм скажуть: не те, не те, чувак, ти приніс не те. І вони розчаровані. І в тебе має бути завжди оцей пакет опціонів, які ти досліджуєш, так. І в тебе є бізнес-модель сьогодні, так, якщо спростити: це коучинг, там командні
32:43 сесії, виступи і програми навчання. Але що буде моєю моделлю завтра з точки зору досягнення моїх фінансових цілей, реалізації мене і перспектив на ринку? От, якщо розкласти, воно дуже допомагає просунутись в тому, де я є зараз і куди я рухаюсь. – Зараз, о, ту модельку Вітя класно інтегрував, дякую тобі. Особливо частина «цікаво – нецікаво», де я є. Дякую.
Ігор Солодов: Дякую, хлопці. Слухайте, я хочу кожного з вас поплюсувати. Ви просто неймовірні, і я собі рефлексую і щось, знаєте, поглиблюю. Просто прекрасна інформація. Я думаю просто, про що розказувати зараз під час мого часу. І мені хочеться звернути увагу на деякі речі, які я бачу в клієнтах. Тому що для мене дуже цікаво: от для мене «Коучеварка» – це не продукт. Це для мене якщо не канал комунікації, то це взаємовідносини з моїми клієнтами, і це певний сервіс. От, мені хочеться його надати сьогодні. І зв'язочка така. Дивіться, що казав Андрій… Не пам'ятаєте – перемотайте, послухайте ще раз. О, намалював: «Digital». У тебе є… можна
34:02 продавати на футболках. Те, що я бачу: я бачу певну гордість у коучів, особливо які сертифіковані, що от якщо я коуч, то я маю працювати саме в коучинговому методі, і все. Те, що я бачу з часом: я бачу, що якщо ви хочете працювати в коучинговому методі, вам треба додавати інші продукти, якщо ви хочете робити це стало. Наприклад, можливо, вам буде цікаво: от я, до речі, створив один digital asset саме з коучингу. Яким чином? Я побачив, що (і, можливо, у вас таке також бувало) різні люди в різні часи питаються, в них різні запити, але потім вони приходять до одних і тих самих інсайтів, дуже схожих. Ну, тобто там принаймні можна зробити певні класи чи групи: оце, оце, оце, оце. І те, що зробив я: я зробив просто вебінар на тему складної комунікації, де я просто розказував, як я працював в коучинговому форматі. І це було, я не знаю, можна сказати, знайомство з тим, як я працюю, так. Але в цілому там не було жодної інформації від мене. Це не був вебінар, це не був семінар, але люди побачили також от щось дуже
35:25 важливе, їм дуже сподобалося, їм дуже зайшло. Моя рольова модель, на яку я рівняюсь, так, каже, що у вас має бути принаймні тріада. Якщо у вас є індивідуальний коучинг, тому що це найпростіше розпочати, ви можете робити щось, де ви можете щось розказувати, показувати, чи як я розказав, чи більше, якщо, знаєте, хочете поговорити. Як Юра каже: під час коучингу говоріть. Під час курсів, чи менторингу, чи створення продуктів, чи вебінарів, які можна записувати, так. І щось як підтримка після курсів і перехід до коучингу, чи, навпаки, підтримка після коучингу: це може бути чи спільноти, чи груповий коучинг. І найцікавіше, дивіться, про що зазвичай… я бачу фокус, який акцент роблять коучі (ще це останнє буде, дам слово Юрію): багато сертифікацій, як я можу покращити свої навички, так, як проявляти емпатію, як ставити питання, і таке інше, і таке інше, і таке інше. Я б сказав, що вдосконалюють себе, вдосконалюють продукт,
36:44 так, супервізії, па-па-па, конференції. На що майже не звертають увагу: як це продавати, як це упаковувати, як робити маркетинг. Тобто вони не прокачують зовсім підприємницьку чи бізнес-компетенцію. І в цілому це означає приблизно так: «Я такий розумний, чудовий, де я можу бути і фасилітатором, і терапевтом, я знаю, як бути коучем, я знаю, як робити спічі, і таке інше. Чому у мене ніхто нічого не купує? І чому якісь Тоні Роббінси, які… чи не Тоні Роббінси, але такі, знаєте, ті, які хочуть бути Тоні Роббінсами, але це булшитери такі, вони заробляють значно більше, ніж я? Де справедливість?» От. – [нерозбірливо]. О, молодики, дякую. Юра, давай ти потім… прям
37:39 охрінений пост. – Ти нагадав мені рекламу, якою мене хтось таргетував в Інстаграмі. Оскільки в мене щось написано, що я коуч, відповідно, мені попадає багато всякої реклами для коучів. Там було так сказано, англійською мовою: «Вас вже, напевно, бісить, що є значна кількість менш кваліфікованих коучів, ніж ви, які заробляють більше, ніж ви». На той розрахунок. [музика] 100%. Підсумую оцей аспект, про який Вітя казав, про перевірку гіпотез. Ну, це ж бізнесові дійсно навики, так. І те, що Ігор зараз каже: що якщо ви хочете більше грошей, качайте підприємницьку складову, продажі, маркетинг. Так. Ви точно вже достатньо хороший коуч, щоб заробляти більше прямо зараз. Так. От я для себе що зловив (що зараз імперативно можу звучати): але поки ви не дійшли до цього бажаного образу чи до бажаного рівня заробітку, ви маєте ці гіпотези перевіряти і щоразу бачити, де ви помиляєтеся, де ваші уявлення про світ, виявляється, були хибними. І от здатність оце приймати… я її… в мене таке
38:58 відбувається просто частіше, ніж я хотів би. Так, коли я там впевнений в своєму успіху на перемовинах, і тут, ну, вже все, вже умовно порахував гроші, і раптом обирають не мене. Я приходжу до своєї CFO і кажу: «Ну, [нерозбірливо]», хоча там я її годував обіцянками, що там ключик у нас в кишені, так, кілька місяців. А корпоративні переговори, вони кількамісячні, так. Значить, я собі не так уявляв світ. Значить, я надто через рожеві окуляри дивився стосовно своєї конкурентної переваги, стосовно якості свого оферу, стосовно свого ціноутворення, його конкурентності. От. І кожен такий удар під дих, наче він болючий. Так, я його так метафорично сприймаю, наче що після такого усвідомлення, може, не дуже приємного, я як фенікс згораю і перероджуюсь, і вже, ну, з якимись новими гіпотезами, так, і на такі граблі вже не наступлю. І оцих таких згорань в мене багато, скажемо так, було за 7 років. Але оцей процес відлущення від себе своїх цих FE, false expectations… Він же ж нас… кожен такий, можна сказати, фейл, він нам підсвічує: а що насправді твоя конкурентна перевага, а який ти насправді? І
40:16 для мене найцінніше взагалі в професії моїй коуча – це оцей процес пошуку істинного себе, шлях до себе. Ну, наприклад, скільки разів я не заходив, не працював з менторами, з консультантами на тему маркетингу, що от тема про умовного Тоні Роббінса… Вроді, як я розумію: щоби було багато звернень до тебе, в тебе мусить бути потужний бренд, ти мусиш там з кожної праски кричати про тебе. І мої всі запити були про те, що це не моє. Те, вроді я цього хочу, але це не моя тема. Що ж: після п'яти років такого знайомства Сусленко каже: «Юра, ну ти ж сірий кардинал. Це твоя фішка, це твоя сильна сторона, це те, як ти впливаєш». І сірий кардинал не хоче, він просто не хоче бути на сцені, так. А мені за роки мого сценічного музичного досвіду достатньо було там виступів на різній аудиторії, щоб мою нарцисичну частину задовольнити, і
41:11 щоб кайфувати тим, як зміни відбуваються в моїх клієнтах чи в моїх людях, щоб я не мусив при тому бути на сцені. Я можу, звичайно, вийти, виступити на якусь класну конференцію, я там підготуюсь, все буде класно. Але в мене нема потреби, щоб я там кожних два тижні виступав десь. Нема такого. Так, я на інші речі сфокусований. І знати це про себе – супер, офігенно цінно, і трактувати це як свою сильну сторону. От за це я люблю цей процес постійних перероджень. Як Вітя каже: ти постійно нішуєшся все глибше, все глибше. Що стратсесії, мені, наприклад, стратегування, наприклад, виявляється, стало нецікавим. Треба піти в LinkedIn, до речі, зараз виправити. Тому що я зрозумів, що всі мої стратсесії, за які клієнти мене люблять, – це командний коучинг. Вони в такому форматі більше витягують потенціал з тої команди наявної, а поменше привносять свого. Тому, коли мене замовляють на стратсесію, і я називаю свою ціну, яка вище ринку, і вони: «Ну, ми хотіли модератора». – Ти десь хочеш, щоб тебе не взяли? – Я не модератор. Ні, я не про… Ну, я не модератор, я фасилітатор, я командний коуч. Якщо вам потрібна людина, яка… у вас є вже певні цілі, вам треба просто провести вас по тій адженді, то це не я. – Вітя, ти що, не [нерозбірливо] ці запити? – А ви можете зробити так, щоб вони вийшли от з тим…
42:31 – Давай так. Я думаю, що всі ми брали такі запити в свій час. Знаєш, я так недавно сказав клієнту, що коли приходить лідер і каже: «Попрацюйте з моїми людьми» (ну, це більша частина наших запитів: не «попрацюйте зі мною», а «попрацюйте з моїми людьми» чи «з моєю організацією»), якщо мені той лідер цікавий, цікаво з ним, мій інтерес до роботи є з цією організацією або з цим лідером, то я заходжу в той обмежений периметр, в який мене пускають. Але далі мій сірокардинальський навик і моя натура приведе до того, що за кілька тижнів чи місяців той лідер вже буде свідомо чи несвідомо, в явному чи неявному коучингу зі мною. І ми будемо дійсно системні речі фіксити в тій організації, які від його особистості походять, хоча спочатку запиту в нього особисто нема. – Хочеться сюди додати: коли я заходжу в нову компанію чи організацію, є запит системи, який зазвичай не той запит, з яким потрібно працювати. Я для себе дивлюся: а хто тут в перспективі може і має бути моїм клієнтом – лідер, команда чи система і організація? І це важливо вирізняти: з ким би я хотів і де я буду допоміжний в цьому контексті. Але це не до того. Я що хотів додати: в мене було два хайлайти з
43:52 того, що ви казали, те, що Ігор казав, і одне питання на поговорити. Дивіться, хайлайти. Ігоря підтримую обома-чотирма руками: що мати класний продукт і мати багато клієнтів – це дві різні штуки. І якщо ви… у є люди, знаєте, вони упорюються по продукту чи по сервісу, вибач, Юра, настільки, що його там просто матовою ганчірочкою… У нас має бути ідеальний продукт. Якщо ти не зможеш його маркетувати, не буде в тебе ніякого росту. Є це маркетинговий закон, я тут шапку маркетолога одягаю. – В чому вам допоможе Віктор Дубровін з ідентичністю маркетолога. А якщо вас цікавить будь-яка інша ідентичність, особливо професійна, то наш курс, третій, стартує буквально ось-ось, приходьте до мене за квиточками. – Ось так. Маркетинговий закон: що будь-який бізнес зростає за рахунок залучення нових клієнтів. Зростати не можна за рахунок поточних. Ви можете підтримувати, ви можете точково розвиватись, але зростати можна за рахунок нових клієнтів, це доведено, так. Тому це важливо. І часто, знаєш, в чому
45:11 тут штука, Ігор? Пам'ятаєш, ми з тобою говорили про default mode. І в кожного бізнесу, компанії, команди, і навіть підприємця, чи коуча, чи психолога є default mode. Я, наприклад, працюю на вибудування процесів, я працюю на відносини, але я не працюю з маркетингом: там складно, там незрозуміло, там тикатись. Тому я буду… а ще краще, я підвищу кваліфікацію, і тоді, тоді щось станеться. Ну, короче, просвєтлєніє не працює, вибачте. І штука – дивитися туди, де… [нерозбірливо] неекологічний коуч, зовсім-зовсім [нерозбірливо]. І тут штука в тому, що найбільша точка зростання там, де найскладніше і куди не хочеться дивитися. І часто це в маркетингу. Це і для індивідуалістів, і для бізнесів. – Погоджуюсь. Для мене це саме так. – Друга штука – те, що Юра казав, про перевірку гіпотез. Ну, тобто це вже якийсь mindset, перевірка гіпотез, такий трошки серйозний. Але штука, що на практиці фіг хто їх перевіряє. Їх генерують отак от, понарізали. Зараз ефір подивляться, наріжуть гіпотез, але чи хтось повернеться, щоб їх перевірити? От тут от
46:32 питаннячко. – І тут… – Давай, Юр, коротко. – Ну, це інсайт, так, про цю перевірку гіпотез. Що воно так звучить: «Найс, ну, ми зараз перевіримо ці гіпотези». Але по факту зазвичай оці такі дійсно цінні перевірки – це значить, що ти, як на своєму паровозі, впилявся в стіну. І ті, хто реально класно перевіряють гіпотези, вони мають здатність визнати, що я ввалився головою в стіну, я потратив гроші, ну і [нерозбірливо], я зараз встану і зроблю це ще 100 разів, так. І оця така резильєнтність до бізнесу, вона і є ознакою тих, хто реально makes a difference. – Давайте про… я перепрошую. – Вітя, вибач. – Ну, в мене було питання. Ви так Тоні Роббінса згадали. А ви до нього як ставитесь? Бо я до нього ставлюсь добре, я з повагою ставлюсь. А як… не знаю, як Юра чи Ігор ставиться до Тоні Роббінса? – Це хороше питання. Тоні – це такий батько всіх цих… – Це мій батько. – Батько… Тоні Роббінс – батько [нерозбірливо], які хотіли стати, як він колись. Я знаю
47:48 людей, які стали, як він. Він людина, яка створює, створила екосистему не лише в Америці, а в усесвіті. В нього не просто так є зараз книжки про інвестування. Тому що я думаю, що велика частина того, як він заробляє гроші, – це інвестиції вже, а не просто створення компанії, партнерство в цих компаніях, а використовуючи, звичайно, свій бренд. І це також певна зміна бізнес-моделі. Коли, наприклад, я не знаю, чи це брехня, чи ні, от, наприклад, кажуть, що McDonald's не заробляє на гамбургерах, McDonald's заробляє на землі, яку, так, вона купує. Тобто [нерозбірливо] цю ідею всім просунув. І взагалі, знаєте, це як справжній коуч: бізнес-модель коуча – це створити сертифікаційний курс для коучів, і ви там будете… зможете заробляти більше і краще, ніж на коучингу. А як Юра ставиться до Тоні? – Чисто глянув дані по Тоні Роббінсу. Значить, його net worth – 600 млн доларів, і заробіток приблизно 83 ляма в рік. Так. Як я можу до нього ставитись, окрім заздрості? Агресивно буду злитись на нього. Так, ну, класний бізнесмен, класний коуч. Насправді, стосовно коучингу: я не був на його
49:07 програмах. Я дивився фільм «I Am Not Your Guru», і я бачив, не то з Лексом Фрідманом, не то з кимось, він в блогу прям чувака коучив так, до ефекту сліз, скажем так, в прямому ефірі. І видно, що це не було заготовкою. Це було дуже-дуже потужно. Те, що він підсвічує той рівень його психологічної усвідомленості і компетентності. Він не просто коуч, який там закінчив курси, давайте так, от, чи який просто пише книжки. Він може реально в реалтаймі коучити. Він коучив Білла Клінтона, якщо я не помиляюсь, з тих відомих фактів. От. Тому класний, крутий коуч. Чи хочу я, як він? Я теж 600 лямів і [нерозбірливо] на рік. Для цього треба нормально попахати, побудувати. Я так думаю, багато чим пожертвувати. Which is fine. І ще й мати capacity. – Слухай, це хороше питання. Тобто ти кажеш, що ти хочеш? Бо я якось не хочу. І це для мене, знаєш, така ще одна замітка, яку я записав. – Ні, це, до речі, це, до речі, важливо. Це питання, що не стільки важать ваші коучингові навики, як ваш рівень [нерозбірливо].
50:27 І, як на мене, от в тебе, Андрій, рівень емоційності вищий, ніж в мене, ну, я так трактую, знаючи тебе декілька років, так. Тобто ти більш сміливий в своїх мріях, ніж я. Ну, [нерозбірливо], я вважаю, що я настільки несміливий в мріях, але то таке, інша тема. От. Тобто реально люди, які хочуть заробляти мільйони, і, наприклад, через коучинг чи через інфобізнес, вони так чи інакше туди будуть іти. І, скажемо так, відсутність proper coaching освіти не буде їх гальмувати. Тобто ми знаємо людей, які не закінчували фасилітаційні чи коучингові курси, але проводять стратсесії, топсесії, і що? Не заважає… – Так, і не заважає ставити ціни вище, ніж ми ставимо, наприклад, чи ніж більш сертифіковані колеги з більш фундаментальними знаннями. – Нема на все от… А це вже ми переходимо нарешті до гарячої теми: скільки ти заробляєш. – [нерозбірливо] Я просто не сказав, як я ставлюсь. Ти сказав, що ти добре ставишся. – Я добре. Я прям… я б хотів його трошки… ну, про імідж. Бо є сприйняття, типу: а, Тоні Роббінс, Тоні Роббінс. Я теж і дивився фільм, і подкасти слухав. І, в
51:48 принципі, оці всі сигнали про людину сприймаючи, я теж з великою повагою ставлюсь. Бо, Андрюха, як мінімум з точки зору опису моделі ти можеш подивитися, як може бути, і щось для себе взяти. Це, ну, це важливо розуміти, куди воно може складатися. Але тут важливо, як Юра казав, дивитися через призму: а що тут моє, не моє, а хочу, не хочу? Бо я, наприклад, по масштабу – так, хочу. Мені важливий цей… це, з одного боку, про імпакт, бо він для мене про імпакт з якоїсь, ну, наче сервісу, там, умовно, так, що складно помацати, і його місія, так, про допомогу людям. Це ж я не просто заробляю, щоб в мене були гроші, а щоб допомагати іншим. І для мене це про сенси, бо мені не потрібні гроші як такі. Гроші – це ресурс проявлення, реалізації себе. А я нагадаю: місто от там планую будувати і систему освіти змінювати. Так. Якщо ці гроші будуть в мене, я їх можу інвестувати в круті, масштабні, сексі і impactful продукти. – І, як це, тут Ігор бере коментар про impact, і ми переходимо до запитань про те, скільки коштує робота коуча.
Ігор Солодов: Я
53:04 просто… я зрозумів, що я забув прокоментувати Віктора. І тут якраз плюсую. Тому що от: чи цікаво мені це, чи це важливо? Я б додав лише один момент, просто для посилення, тому що ми багато говорили про репутацію, ми багато говорили про особистий бренд. Продовження таке: чи цікаво мені це наступні три роки? Тому що якщо так, тому що тоді я готовий вкладати комунікацію, енергію. Люди… лише якщо ви системно розпочнете це сьогодні, вони через рік лише зрозуміють, чим ви займаєтесь чи у вас щось змінилося. 100%. Розумієте, якщо вам набрид той продукт, тому що ви вже навчилися чомусь і взяли, і ви хочете вчитися далі, і ви відкриваєте
54:01 нову нішу чи напрям, таке інше, ви починаєте з нуля. Ну, знову. І ви бігаєте по колу, і нічого не відбувається. До речі, взагалі оце от бажання вчитися, вчитися, вчитися, вчитися і зробити це найкраще, ніж там хтось, так, це якраз гальмує переходити до MVP чи тестувати ці версії. І це дуже важливо в навчанні і для того, щоб стати коучем, так, найкращим. Але саме це переконання заважає бути найкращим підприємцем в коучингу і найкращим бізнесменом в коучингу. Це така певна карма, яка грає вас, так. Там стратегія успіху: як вас піднімає, вона вас руйнує.
Андрій Сусленко: Блін, це сік просто, суперрезюме, резюме випуску, щонайменше цього шматка випуску. Ми ще не відповіли на запитання людей, почекайте. Зараз давайте спробуємо бліцево. В першу чергу, наприклад, я зараз зайду так. В нас набір запитань, який до нас стояв, звучав приблизно так: як встановити ціну? Чи має бути ціна однакова для всіх, чи для різних клієнтів різна? Як ви піднімаєте або знижуєте? І чи справедлива ваша ціна в очах клієнтів? Що робити, якщо вона, наприклад, не така? Я з цього якраз зайду.
55:21 Вам казали, що ваша ціна зависока і несправедливо висока, що треба, щоб ви коштували дешевше? Було у вас таке?
Юрій Козій: Ну, давай трохи не так. Тобто бувало, казали: «Ну, ви, конєчно, не дешевий консультант» або там «дорогий консультант». Але це люди, які купують. Тобто їм є відчуття, що дорого, але вони це платять. Тобто з чого я роблю висновок, що їм ця ціна здається справедливою, якщо вони платять: дорого, але справедливо. Так. І мені це відчуття подобається: бути дорогим, але щоб це було справедливо. Коли були випадки отакого непорозуміння, коли клієнт щиро не розуміє, чому така ціна… І бувало таке, що я до того досить… коли в тебе багато замовлень, ти не сильно паришся пояснювати щось. Ти сказав ціну, люди такі: «А чого така ціна?» Я кажу: «Ну, бо так». – «Ні, ну цікаво ви продаєте». – «Я вас вже не почув, мене вже тут, сорі, нема, я вже пішов далі». Так. Тому сильно залежить, про гнучкість ціни, грубо кажучи: яка в тебе ситуація на ринку зараз в цілому і в тебе самого. Тому що, знову ж таки, наш ресурс – це головний bottleneck, не ціна, не гроші. Якщо в мене нема ресурсу часового чи
56:37 енергетичного, я не можу взятись за ту роботу чи за будь-яку іншу навіть за будь-які гроші. Так от. І оці непорозуміння, як я з часом зрозумів: коли клієнт каже щось про ціну, то недосвідчені продавці зразу схиляються зробити знижку або почати опускатись по ціні, щоб знайти щось спільне. Так. Але ключ то не в тому. Ключ в тому, що клієнт не розуміє цінність, яку він отримає. Він не розуміє, чому так, і, можливо, він чогось не розуміє, що він отримає. І тут наступна пастка: що дуже непросто пояснити результат коучингу. «У вас будуть усвідомлення, ви станете більш дорослим, більш партнерським, більш щасливим». – «50 000 доларів за що? Ну, я можу якось інакше ті гроші потратити». Ну, наприклад. Так. Відповідно, будь-яку ціну, яку ви собі призначаєте, ви її почнете заробляти рівно тоді, коли ви навчитеся комунікувати цінність. А для того треба певну кількість як мінімум переговорів пройти, знову ж таки, гіпотез потратити. Тому я схильний називати ту ціну, яку я можу аргументувати. І я, як людина така індивідуалістична, я не люблю
57:57 мати чіткий прайс: чіткий прайс, що година коучингу коштує в мене стільки, а стратсесія стільки. Я підходжу до того гнучко. Я, ну, це отак береться наче як… але я враховую там безліч різних факторів: забюрократизованість організації, наскільки тяжко буде мені чи моїй команді взаємодіяти з тою компанією. Грубо кажучи, чим складніший клієнт, тим вища ціна буде, щоб я міг собі обрати: так, або простіший клієнт за менші гроші, або, якщо складніший, тоді за більші гроші. Щоб я себе позбавив цих внутрішніх терзань, типу: «Блін, ну з ними так тяжко. Ну чому, чому я назвав таку саму ціну, як з тими, з якими легко?» Так. – Тобто… А як ти обґрунтовуєш свою ціну собі? Оце цікаво. Це, типу, питання того, що ти є, досвід? – Собі? Собі я по відчуттях отак і обґрунтовую. Ну, на щастя, моя CFO, з якою ми в кожних переговорах разом колегіально приймаємо те рішення, ми вже за 5 років спільної роботи дійшли до того, що я її питаю: «Ну от є такий контекст, такий запит, скільки ти думаєш, то коштує?» Вона називає ціну, і мої відчуття дуже близькі. Тобто це значить, що в нас є з нею певна система цінностей, система критеріїв, і це не настільки прям з пальця береться та цифра. Дійсно,
59:16 ми знаємо, що ми відпрацюємо реально за кожен долар. – Тобто в тебе індивідуальний підхід до ціни для клієнта, як на індивідуальну роботу, так і на будь-яку групову, виходить? – Так. Ти можеш і піднімати ціну з огляду на… Я не є масмаркетний продукт. Так, я не продаю сотні коучсесій в місяць, грубо кажучи. Так, я працюю з винятковими людьми і з їхніми дуже складними контекстами. Так. І я, скоріше, міряю, напевно, ментальним простором, скільки я клієнтів готовий взяти. Якщо я готовий взяти двох, і в них приблизно рівно роботи, тоді, будь ласка, хай кожен з них заплатить половину від того, скільки я хочу заробляти. Супер, так, дуже спримітизував, тому що є ще затрати на команду, на… так. – Я хотів уточнити у Юри. Юр, ти розказав про такі організаційні проєкти, про великі. Тут я розумію, я там зі своєї практики: в тебе є мультиплікатор за складність кейсу чи клієнта. В принципі, ти на стільки прайс не поставиш, але ти можеш ресурсу витратити в три рази більше, аніж з нормальним клієнтом. – Хоро… scope creep. – Є така штука, де люди втрачають, це scope creep. Ти наче домовився, в голові тримаєш один скоуп, а по факту клієнт тобі напихує чи ускладнює, що ти витрачаєш більше. І тут наче нормальний
1:00:34 прайс, але ти витратив набагато більше. Ось. Тому тут я розумію. А от в індивідуальній штуці от тут от ти сказав: я ось обґрунтовую. А можеш розказати, ну, як ти вартість в індивідуальній роботі обґрунтовуєш? Бо дійсно, з чого ти починав: що воно таке fluffy, що просто складно за щось помацати. – Так, ну, дивись, є якісь орієнтири від і до для бізнесу, наприклад, так. І, відповідно, знову ж таки, складніша організація, заплутаніша… Я ж про більшість великих компаній знаю, що в кожній з них несеться культурально за останні 5 років, тому що так чи інакше я з ними спілкувався або спілкувалися в моєму колі. І я думаю, що якщо нас з вами спитати про найскладніші компанії для роботи в Україні, то ми в двох-трьох точно зійдемося всі, я впевнений. От. І так само, як ми назвемо компанії мрії, з якими класно, хочеться працювати, з якими взаємовигідно, з якими ми ростемо також. Так, те саме. Так. Відповідно, для бізнесу є певний рендж. Це точно не [нерозбірливо], це а-ля там, ну, досить близькі цифри. А от для індивідуальних коучів, коли я в менторингу з ними працюю, там може бути ціна там і в два рази дешевше, ніж для бізнесу, і ще
1:01:52 дешевше. Або коли хтось каже, що йому і це задорого, я пропоную півгодинну сесію, де ще можна скоротити. Ну, ну, тут важливо саме оці рамки: що година, не знаю, 200 доларів для тебе. Якщо хочеш 100, то півгодинки. Щоб ці коучі також через ці переговори зі мною вчилися свої рамки і кордони будувати. – Ти ж це не називаєш? – Можу записати відео на дві хвилинки безкоштовно, якщо запишетеся там. – Безкоштовно? – Так, так, за дві хвилинки, відповідно, ваш кейс. Ну, це буде як бліц. – Якщо такий пиріжок, не факт, що вас супер…
Андрій Сусленко: Юра зараз дуже розгорнуто відповів на всі дев'ять запитань, які були. Тепер я до пацанів теж повернуся, щоб Вітя, Ігор також по черзі. Вітя, якщо ти можеш, значить: твій процес ціноутворення, як ти встановлюєш ціну, чи вона в тебе одна для всіх однакова, індивідуальна, кому підвищуєш, кому знижуєш, сертифікації впливають на те, як ти себе почуваєш по вартості, як ти обґрунтовуєш свою цінність? Ну, і цікаво: чи знижки ти даєш, кому, як і які, і чи працюєш ти безкоштовно?
Віктор Дубровін: Ну, в мене підхід схожий до Юри, чесно, типу індивідуально, гнучко я підходжу. Про сесії – ні, там є певна ціна. Є певні кейси, коли я відходжу від, ну, стандартів. Тобто це коли якісь non-profit, якісь благодійні організації,
1:03:13 я там, ну, зовсім інший прайс, бо тут інша задача і цінність, яку я створюю. Тому я там гнучкий. Іноді я можу це компенсувати якимось промо, так. Я кажу: «Слухайте, я, типу, можу там трошки знизити ціну, або, якщо у вас там є якийсь потенціал там в маркетингу, комунікації, можете про це розказати, тоді ми якось компенсуємо знижку», так. Це я можу використовувати іноді як промотул, не часто, але така можливість є. Для бізнесів в мене є там, ну, стандартна ціна на роботу з командами, сесії чи групові там штуки. В індивідуальній це вже більш гнучко. Я скажу так, що мені важливо, щоб клієнт платив суму, яка для нього буде дискомфортною, і не такою, що «і все, і
1:04:08 забув». Оце важливий фактор. Тому цей показник, він дуже відносний, і це залежить, умовно, якщо спростити, від місячного доходу… – Твого чи його? – Його, звісно, не мого. Доходу клієнта, умовно, так. І є клієнти, з якими я працюю там в три рази чи в чотири навіть дешевше, бо я розумію, що фізична людина не може платити стільки, скільки би я хотів чи скільки я запрошую. Але їй дуже важлива робота зі мною, вона дуже свідомо в це йде і готова в це впахувати. Ну, тобто вона відпрацьовує на цю суму набагато більше, ніж ті, там, на стандартному прайсі. І в моїй голові оце умовний бенчмарк. Я, коли думав, як її визначити, для мене: що якщо людина на коучинг… щоб бюджет на коучинг, ну, чи там плюс-мінус штуки, був 10% твого доходу в місяць. От, якщо це якась доля відсотка, ти це не відчуєш, це не буде ціннісно. І одна сесія – я такий: ну, 5% від доходу. Ну, це так, я прикинув. Але це ти…
1:05:27 коли я по собі відчував: це коли ти відчуваєш це, так. Якщо це забагато, ну, воно прям як важелем, ти такий: «Уф». Зараз, це як я з квитками на літак: такий купив на п'ятьох і такий: «Ох», оце було. Так, можна, будь ласка, не повторювати. – От, якщо таке в тебе враження, [нерозбірливо], то це точно завелике. – Але в принципі в мене є ціна, на яку орієнтуюсь майже з усіма, і ці інші випадки – це, скоріше, виняткові, коли я розумію, що людині дуже треба, вона за мною слідкує, так, вона з якогось мого ком'юніті, і у неї є там запит, детально сформований. Тобто людина дуже готова і зріла до роботи. – Вот. А як встановився твій прайс? Тобто це модель [нерозбірливо]. А як твій прайс встановився, як проходила динаміка, скільки вона тривала? Тому що людей цікавить це питання: як часто треба піднімати або опускати? – Слухай, ну, таку фразу мені якось сказав клієнт мій. Каже: «Ну, вартість – це стан душі». От, поживіть з цим. І воно десь так і є: це твоя внутрішня готовність і відчуття твоєї цінності. Бо я, спілкуючись з клієнтами,
1:06:46 вони кажуть: «Ну, в принципі, там питання… оце всі компетенції, вони ж плюс-мінус однакові. Ну, що там це, й таке питання, це й таке». Але важливість особистості, з якою ти працюєш, і яка має імпакт на тебе, набагато більший. І вона ті самі питання чи ті самі думки тобі повертає, але вони впливають набагато сильніше. Ти наче вчіплюєшся в її думку чи в інсайт, який ти отримуєш саме з цією людиною. Хоча питання можуть по суті бути типу: «Ну, я ж так запитав би». Що як з Малевичем: «Я теж так намалюю». – «Ти так продай». Оце от та ж історія: що в тебе є відчуття себе і імпакту, є наскільки люди тобі довіряють, готові з тобою йти в цю пригоду, і наскільки воно на них впливає.
Андрій Сусленко: Я зараз думаю, наскільки це цінно молодим коучам і коучиням, у яких ще немає стільки досвіду, як у нас. Типу, як… Ну, може, зараз Солодов зможе в цю сторону. Я думаю, Ігор розкусив, що я маю на увазі. Тому що Вітя, Юра, ви як уже established people говорите про ваше ціноутворення, самоцінність, про дуже потужні принципи. А я зараз думаю: а як це ж, типу, сюди треба
1:08:05 дійти, там, наприклад, роками практики, до прикладу, або роками, як ти, Юра, кажеш, ітерацій переговорів про ціну свою, вдалих і невдалих, [нерозбірливо] сесій, після яких ти такий: «Нахера я витратив стільки енергії на цю…», або на цей scope creep, про який Вітя каже, що, типу: «Блін, ну треба було брати x2, тому що токсик», або ще щось. От я до того, як нам тут ближче до молодих і юних. І чомусь Ігор… Я знаю, що ти хочеш прокоментувати зараз. – Да, бо я хотів сказати, що у Ігоря є відповідь, я знаю. Я просто додати хотів, як я… ну, я підходжу. Я десь раз в пів року, ну, мінімум раз в рік переглядаю ціни, я їх підвищую. Ну, прям це системна практика. І мене запитують: на основі чого? Як одна з наших слухачок регулярно нас запитує. Бо, ну, по-перше, я розвиваюсь як професіонал, і я інвестую багато в свій розвиток, і цінність мого досвіду і мого часу, вона стає більше, я її так відчуваю. І якщо клієнти… от те, що ви казали: є люди, які це цінують, для когось це буде типа: «Скільки? Ну, типу, серйозно? За що? За потрендіти?» Ну,
1:09:23 окей, окей, нема питань, на здоров'я. Але я підходжу… я можу… я клієнтам пишу: «Слухайте, я попереджаю, що є така практика». Я наперед пишу, що я там збільшую. Просто для клієнтів, з якими я починав працювати, наприклад, два роки назад, в них трошки менша зараз вартість, бо ми не так стрімко підіймаємо, як для нових клієнтів. Для нових воно росте трошки більш стрімко. Але загальний тренд по вартості часу я його системно переглядаю і збільшую, і питань в поточних клієнтів ні в кого ніколи в мене не… – Вони більше заробляють завдяки роботі з тобою. – Сподіваюсь, що завдяки роботі зі мною. – Штрих до твого питання. В коучингу чи в консалтингу, [нерозбірливо] в терапії важливо не просто твій рейт, а важлива твоя утилізація: чи здатен ти свій календар забити за цей рейт. Тому Вітя може піднімати хоч в два рази ціни кожного року, якщо воно йому дає ту кількість роботи, яку він хоче мати, от, чи той заробіток сумарний. Тому в мене в різні часи кар'єри…
1:10:41 Знаєте, коли ти працюєш на роботі, тебе гріє відчуття, розмір твоєї зарплати, а-ля скільки ти получаєш там в місяць. Коли ти стаєш топменеджером, тебе вже зарплата не так гріє, тебе вже гріє розмір бонуса та чи формула, по якій нараховується бонус. Так само в мене в коучинговій практиці в різні періоди різні метрики гріли. Спочатку мене гріло, що я можу поставити таку-то ціну. Потім я почав думати: ні, мені важливіше все-таки, скільки я в місяць заробляю. Потім – скільки я в рік заробляю. Потім, не знаю, якась унікальність, що я можу саме таку ціну от за такий проєкт сформувати. Тому тут питання: що для вас є ключовою метрикою? Ну, на старті практики, якщо ви прямо ідете на фріланс, то важливо, напевно, якась місячна, менш важливо, ніж [нерозбірливо] рейт. – Дуже хороше уточнення. Дякую, що ви це зробили. Ігор, іду до тебе, до твого холістичного, цілісного підходу: як ставиш ціни, як воно все плаває, знижки, не знижки, індивідуально, для всіх однаково?
Ігор Солодов: Мої клієнти просять мене взяти гроші. П'ять тез, які я хочу вам сказати. Дивіться, історично як все склалось. Я людина, яку мій вчитель, один з них, назвав givers, да.
1:12:00 От, я один з тих, хто віддає. І мої перші консультації, чи коучинг, чи такий освітній проєкт, як клуб особистої ефективності, який проводив багато виступів для студентів, – це безкоштовно. Я вийшов як тренер з громадської організації, волонтерської громадської організації. І для мене це, ну, наче… ну, це мій контекст, звідки це поїхало, да. От, я віддаю, тому що я відчуваю, що це моя місія. Так, це [нерозбірливо]. І це перша теза. Друга теза: зараз відбуваються зовсім інші речі в тому, як я… І там, ну, можна продовжити сказати, що я там поступово все піднімав. Чому пішло все, де з'явилися гроші, коли вони з'явилися? Тоді, коли я бачив, що люди… згадуючи те, що Віктор казав про дискомфорт: коли їм комфортно сплатити навіть велику суму, вони не тримають це в увазі, вони не
1:13:18 вкладаються в це, вони не розвиваються, вони не змінюються. Все. І потім я зрозумів, що якщо я хочу дійсно дати щось, наприклад, розвиток, да, імпакт, це означає, що вони чомусь… Знаєте, от я не знаю, як працює мобільний телефон, але я його використовую. Так от, чомусь люди краще розвиваються тоді, коли їм боляче по грошах. Вони розуміють… Напевно, це певна… напевно, це певний такий, знаєте, момент уваги. Тому що вони в певний момент часу думають: «Що мені зараз зробити: піти там з дружиною, з чоловіком, з дітьми, піти на тренування чи що?» І от, якщо мене дуже жаба душить і каже: «Я стільки грошей туди ввалив», значить, вони сідають і роблять домашнє завдання, і вони розвиваються, вони змінюються, вони щось роблять. А ось де з'явилися гроші. І от друга теза – це як відбувається зараз. Ми згадували про потребу: це те, що було в мене після вторгнення. Я розумію, що я не можу працювати просто через певні умови стільки, скільки я працював. У мене є стільки часу. Так, у
1:14:37 мене є такі продукти, у мене є… І це що означає? Це означає, що такі продукти мають давати мені таку суму, і тоді в годину маю я коштувати такий прайс, просто, да. І ще, якщо ми говоримо, що я входжу в певний ринок, в певний регіон, в певний рівень продуктів… Мені дуже подобається, як каже один з наших колег. Він каже, що там це не лише твоє бажання, це певний ще стандарт ринку. Ти не можеш просити менше, тому що тебе просто не зрозуміють: чому ти просиш менше? А якщо ви не готові відповідати стандартам ринку, це означає, що вам треба бігти за амбіціями до терапевта, до самооцінки: чому я зменшую ту цінність і ці зусилля, які я
1:15:34 роблю в своїй роботі? Це другий момент. Третя теза, яку я хочу вам сказати: що у мене є, напевно, один принцип ціноутворення – це інвестиції. Чи може людина, яка вкладає в мене будь-які гроші, отримати в два, в три рази більше? Якщо так – все, не проблема, поїхали, погнали. І я намагаюся таким чином зробити, щоби не знижувати (якщо ми говорили про знижку, да), а створювати, давайте назвемо це, сходинки цінності і сходинки ціни. Тому що будь-які люди зараз продовжують отримувати багато від мене, якщо вони читають мій Facebook і дивляться мій YouTube. Якщо вони хочуть мені сплачувати просто вдячність певну за ці тексти, вони можуть сплачувати підписку на Patreon. Якщо вони хочуть, готові… і дивіться, що важливо: «Я бачу цінність, я хочу більше». Але більше я можу отримати, якщо хоч трішечки сплачу. Окей, я сплатив трішечки більше, я отримав більше, я хочу ще більше. Тоді я готовий на груповий коучинг, чи купити вебінар, чи
1:16:53 купити курс. Я отримав ще більше, тоді я готовий іти в індивідуальний коучинг, наприклад, чи замовити проєкт, чи замовити… ну, і таке інше. Розумієте? Тобто це не вниз, це вгору. Але це треба побудувати просто, да. І остання теза, яку я хочу сказати. Тому що ми багато, здається, говоримо з вами про «а за що, за що», і там наче мають бути характеристики, сертифікати, скільки я навчаюся. І це ми от часто, колеги рахують, скільки там [нерозбірливо], скільки лідерів є, значить, про лідерів, і таке інше. А питання ще в іншому: люди мають переконання, вони сплачують за сенс, вони сплачують за цінності. Останній мій клієнт: він прийшов до мене про те, що він хоче пропрацювати, він не може ніде знайти. Йому дружина підказала: «А може, це Солодов?» І у нас було там знайомство, а потім почалася робота. Це просто мед, а не робота. Тому що він отримує те, що він хоче, а я отримую того ідеального клієнта, якого я хочу. І з'являється такий момент, коли я відходжу від процесу купівлі-продажу і транзакції, коли мене купують чи там тендер роблять, чи щось. А тоді, коли люди обирають мене
1:18:10 при наявності конкурентів, вони кажуть: «Я хочу лише до тебе». І останній кейс для мене взагалі неймовірний. Тому що є одна лідерка молода, яка не може дозволити собі індивідуальну роботу. Але вона мені сплачує протягом декількох місяців там по 3 000 грн, сплачує більше, ніж коштує моя індивідуальна робота, і йде на індивідуальну роботу, отримує більше. І каже: «Я зрозуміла, мені потрібна не одна робота, я хочу, ну, двічі на місяць мінімум. І моє завдання – навчитися заробляти ці гроші». Розумієте? І для мене це просто… яка вона крутезна. А вона каже: люди шукають свого вчителя, ментора, коуча. Розумієте? І коли вони знаходять свого… Якщо це ви… І це от тут я хочу якраз для новачків сказати. Дивіться, питання в чому: якщо ви ментори чи консультанти, ваше завдання – не мати 20-річний досвід, ваше завдання – бути на крок попереду вашого клієнта. Якщо ви можете дати йому більше цінності, ви вже можете працювати з певними сегментами людей. Дальше – нішування в ніші. Якщо, наприклад, мені скажуть: «Ігоре, ти можеш щось про виховання дітей?», я скажу: «Ну, де я,
1:19:29 де виховання дітей?» – «Добре, окей, ти можеш сказати про виховання не дітей, а хлопчиків? Чи, наприклад, поставити питання чи поговорити просто про те, що можна зробити, якщо у вас син, якщо у вас там два-три рочки йому? Чи ти можеш фасилітувати якийсь процес там, не бути експертом?» Я можу. Чому? Тому що [фрагмент прибрано редакцією] Ну, я маю цей досвід. Я знаю болі, я знаю бажання, я знаю, які питання ставити. І, звичайно, є певна магія, коли ви вчитеся ставити питання. Це певна майстерність, та настільки, що потім можна це лайв робити, да, і не десь хвилюватися, що може не піти демонстрація, да, що воно точно піде. – Знаєш, коли ти сказав про мед: клієнт і робота з ним як мед. Мені здається, що тут об'єднуються ці дві концепції. Коли я кажу, що ви, як фенікс, маєте регулярно згорати і після кожного такого відновлення краще розуміти себе, то це ж і приводитиме до того, що ви краще розумієте, які клієнти ваші, які не ваші. Тобто не просто мова про кількість клієнтів чи кількість грошей, але в тому числі про те, щоб ваша робота завжди була для вас цікавою, надихаючою. – Та, так. Це,
1:20:50 напевно: хто я, для кого я. І от, на перетині, ми дивимося: продукти, цінності, ціну. Ми говоримо про цінності, і далі ми можемо будувати. Знаєте, у мене була неймовірна робота в [нерозбірливо], коли три різні людини, давайте так: коуч, маркетолог і взагалі інженер. Так, але всі вони service-based entrepreneurs, вони всі про те, щоб надавати сервіс, да, послуги. А вони от якось почали говорити, який у нас буде запит групи. Вони кажуть: фокус професійної діяльності. Я почав працювати з кожним окремо до 15–20 хвилин. Одне питання, яке я дарую нашим глядачам: скажіть, будь ласка, за яким питанням до вас звертаються знову, і знову, і знову, і знову протягом того часу, який ви працюєте? Чи ви можете це описати? Чи ви можете це автоматизувати? Чи ви можете про це говорити більше? Тому що це, напевно, ваш продукт-візитівка. Це те, що точно може бути гіпотезою, яку можна перевірити. Але я вангую, що якщо це вже стало відбуватися, це, напевно, з того, що розпочинається подорож вашого клієнта
1:22:10 до інших ваших продуктів і до вашої іншої цінності і ціни. – Ігор зі своїм особливим способом, як завжди, власне, інший погляд, інший кут дає на відповідь на запитання про фінансові аспекти [нерозбірливо] консалтингу. Про… да, Вітя, хочеш уточнити? – Треба ж допиляти думку напилничками. Слухай, яка думка мені прийшла. От вона якось іншим кутом розвернулася, коли Ігор говорив. Я про це думав в якому контексті. От, наприклад, якщо дивитися соцмережі, да, фейсбучик. От є люди, які пишуть одні й ті самі речі. Але в когось там 100 500 лайків, коментарів: «Боже, яка геніальна думка». І цю ж думку пише інший чувак, і там, ну, там два-три якихось лайки. І це ж про людину, про її особистість, яка має вплив і мультиплікує чи підсилює якусь думку чи інструмент, да. Це як там суперхірург, який тим самим скальпелем робить якийсь magic, да. І це про особистість класного коуча, до якого ти готовий йти і не питати: «Так, ви на мене витратили 10 хвилин, чому це коштує штуку баксів?» Нема такого питання,
1:23:30 бо людина цілеспрямовано для тебе йде. І це про інструментарій в руках певної особистості, певної точки впливу. І я от згадую про себе, про одного з коучів, з ким я працюю, да. Для мене самого було б піти працювати по 500 євро за сесію… Був такий: як це? А це виявилось в 2,5 раза менше, ніж його стандартний прайс. Я такий: а, так, а, так, все, клас. Ось. І штука в тому, що я розумію, що половина речей, вони дуже схожі на те, що говорять мені, наприклад, мій батько чи моя дружина. Але ступінь уваги, коли я в бесіді з ним… вона [нерозбірливо], ти як губка все вбираєш. І саме з ним я готовий терпіти дискомфорт, дискомфорт розвитку себе, як ні з ким іншим. Бо це добровільно. Це, знаєте, як: в тюрягу тебе посадили, чи там ти поїхав на ретрит побути сам? Там там безкоштовно, там ти ще заплатиш дофіга, але смак трошки інший. От тут та сама історія. Я, правда, розумію, що ретрити, на
1:24:49 які ти їздиш, вони схожі на [музика] тюрягу десь. Ну, не так, мені комфортні, я не настільки. І штука, якщо подивитися інакше: тобто я за що плачу? Я плачу за те, щоб зазирнути в себе так глибоко, як ні з ким іншим, і знайти питання і відповідь тієї якості, як ні з ким іншим. Бо ця людина і ця особистість дозволяє мені до цього прийти. І якщо спитати: а це багато чи мало? А скільки ти готовий заплатити, аби змінилося твоє життя, аби змінити якісь штуки, патерни чи проблеми, які не вирішував 5, 10, 20 років? Чи має це ціну? От я йду за цим. І я розумію, що коли я буду могти, я з радістю заплачу йому full price, бо імпакт на мене я отримую офігезний, і його не можна ні часом, ні чим виміряти.
Андрій Сусленко: Я на 300% хочу приєднатися до цього меседжа Віті. Ігор, завдяки тобі з Олегом Ленецьким я познайомився в час, коли… відповідно, в цілому він, якби… як мій час коштує, [нерозбірливо], напевно, Юра, не твій, Ігор, в тому числі. Але для
1:26:07 мене це як… мої коучі коштували до цього дешевше. Але час з ним прекрасний, настільки наповнений. Тобто я ще й в фокусі, і це складно, і це важка робота, і та-та. І це в моїй голові коштувало, типу, дорого. Але потім я такий: почекай, так цінність, яку я отримав, офігенна просто. Часто багато хто з нас не знає наперед, а хоче знати наперед, яку цінність отримає за ці гроші. І у багатьох з нас є просто нескладений поки що пазл, [нерозбірливо] цінності за один продукт. А має бути оця от система продуктів, де ми рухаємось, і люди мають мінімальний ризик: просто вони знають, що наступний рівень буде гарантовано крутий. І тут я хочу про свої продукти і про те, як я… Вітя Дубровін чотири роки назад в чаті консультантів, який колись Козій, здається, створив, так і називається, «Консультанти 2.0», – Вітя сходив на семінар до когось і дав картинку, яку, якщо що, ми на екран виведемо, в якій ви, молоді і прошарені вже коучі, можете просто розкласти 52 робочих тижні на рік, які ви собі берете, або там 260 робочих днів, які ви визначаєте для себе як робочі. І тепер, якби, визначте, що у вас є
1:27:26 відпустка – чотири тижні, holidays якісь – два тижні, хвороба – ще тиждень. І у вас є available, доступними, 45 робочих тижнів, це 215 робочих днів. І тоді вкладайте туди: тренінги ви ведете, фасилітуєте, ви стратсесії ведете, коучсесії ведете. Закладіть ще час, вибачте, на операційну роботу, якщо ви працюєте одна або один, де треба сидіти і попрацювати над маркетингом, як мінімум над сайтом, над копірайтом, бляха, придумати, рахунок виставити, логістику, пожалуйста. І так визначиться ваш, як Вітя тоді класно назвав з цього тренінгу, chargeable time: тобто скільки відсотків часу, скільки тижнів з available ваших робочих тижнів реально chargeable. Виходить так, що в середньому [нерозбірливо]. Вот. І там же є ваш utilization rate, який в середньому складає 68% в тому дослідженні, в якому брав участь Вітя. Тоді я подивився результати: 65–68% – це ваш рівень утилізації. Тобто ваш календар буде заповнений на стільки-то в середньому. Ви можете малювати свій P&L на там років на таке-то і ставити в нього, як колись вчив Юра Козій, амбіцію приросту грошей на рік 12%. Мені дуже було корисно тоді, Вітя,
1:28:45 подивитись на твої матеріали, і з тобою, Юра, про бізнес-модель [нерозбірливо] просто попідслуховувати. Тому що, один раз застосувавши це в своєму житті, один раз добряче годинами попрацювавши над своїм P&L, табличкою, [нерозбірливо], тим самим магічним Excel'ем, мені набагато зрозуміліше стає цінність свого часу. І це мені прям, ну, супер. Тому, Вітя, бачиш: ми ще не знайомі були в той час, це дуже допомогло з часом. Тому зробіть собі цю операцію хоча б один разочок: порахуйте собі вашу карту можливих продуктів, ваші дні, все інше, і прожекшн, на скільки будете зайняті. Тепер відповідь коротка від мене про ціни. Значить, в мене була одна історія, яка дуже мені допомогла коштувати стільки, скільки я коштую зараз. Ну, зараз ще… але тим не менш. Короче, в мене був короткий перехід з [нерозбірливо] в бутикову репутаційну агенцію. Він був не дуже вдалим, але він був дуже корисним. Це бутикова агенція репутаційна, де дуже дорогий чек, ну, або дорогий чек, ну, типу [нерозбірливо] 30 000 доларів, ну, типа просто. І година, відповідно, могла білитися, рахуватися не так, як я собі це уявляв раніше. І ось на одній зустрічі з одними людьми старший партнер каже клієнту: «Ну, а тебе ще можна
1:30:02 прокачати по там публічних виступах. Ось Андрій за 350 на годину це зробить». І з тих пір я менше не коштую. Тут раз – розвернута інша історія. Тобто я коштував 150 в своїй голові, здається, ну, щось таке, може, навіть 100 чи 115, ну, щось таке. А тут раз – і розвернула. А я такий: тю, дійсно, я ж так [нерозбірливо]. Просто я про це навіть не думав. А тепер я отримав підтвердження старшого партнера. Я знаю, що так є точно, і люди, які за це заплатять. Я такий: все, дякую. І не повірите, або повірите, але з тих пір воно саме так. Тобто це я стільки коштую, раз я в це вірю, я це знаю. Супер. Для мене це як, знаєш, база. Так, зараз бачу… чи роблю я знижки? Можу [нерозбірливо], бо індивідуальний підхід, і мені самому цікаво, з ким я працюю, я обираю. Відповідно, як Ігор теж казав, якщо там люди, які дуже хочуть, а зараз не можуть… Або в мене є прекрасна історія з [нерозбірливо] клієнтом: дуже заможний, класний, крутий, розумний, цікавий чувак. Він весь час акуратненько мене розводить: «А зроби мені пропозицію, а зроби мені пропозицію», і торгується зі мною, бо це його спосіб життя. Мені це цікаво, імпонує, я з ним кайфую в цьому танці, і ми танцюємо цю гру. [нерозбірливо] Юра, Вітя, бачу руку. Чи є в мене безкоштовні? В мене є слоти
1:31:21 безкоштовні. Зараз вони зайняті. Я їх віддаю на благо держави, ну, точніше, на благо крутих людей, які працюють на державу, давайте скажемо чесно, в [нерозбірливо] міністра. І була ще одна людина, ну, наразі один слот зайнятий. Але в цілому воно в мене як не більше 10% свого часу я на це загалом виділяю, або не менше, напевно, треба так сказати правильніше. Я не обґрунтовую вартість послуг. Ну, тобто якщо мене питають, я не обґрунтовую, тому що це, ну, для мене це немає сенсу. Я знаю, скільки я коштую, чому я так коштую. Сертифікація впливає на ціноутворення? Це питання про вакуум. Тобто якщо сертифікація як мультиплікатор до ціноутворення, то тільки тоді, якщо людина, яка сертифікується, думає, що це впливає на ціноутворення, або якийсь дуже хардовий [нерозбірливо]. Юра не погоджується, дуже цікаво. Тобто в моєму випадку сертифікація впливала на те, як я уявляв свою цінність. Відповідно, вона може впливати і, напевно, має впливати. Але тут, як Ігор, Вітя, Юра вам підказували: не зашивайтесь в сертифікацію, а ітеруйте, зміни робіть, гіпотези перевіряйте. Як я піднімаю або знижую ціну? Дуже просто: як каже Юра, і як каже Вітя, теж за
1:32:41 відчуттями. Раз на рік я просто перевіряю, як я зараз, чи це стільки, і просто попереджаю, що next – це ось так. Ну, є групи клієнтів, які складніші, і там є точно рейт за складність певну, і там це вище. А «Чи враховуєте ви гендерний розрив в оплаті праці між чоловіками та жінками у вашій практиці?» Чи враховую я це? Жінки і чоловіки платять мені однакову кількість грошей, тому, напевно, не враховую. Або враховую, але це так не видно. Ну, тобто я не можу сказати, так чи ні, є просто факт того, які в мене є клієнти. «Як ви оцінюєте вартість своїх послуг порівняно з ринковими цінами?» Думаю, що середня вартість… як [нерозбірливо], да, Юра каже… Юра каже: «Тю, так, Андрюха, ціна середня будь-якої консультації на ринку – 200 $». Це, типа, середня ціна, от від неї можна танцювати. Тому, напевно, можна сказати, що там середній плюс. Там за Аллою Заднепровською порівняти, то [нерозбірливо] [музика]. – Про «чи впливає сертифікація»: от, коли ти те питання озвучив, я, здається, знайшов для себе на нього відповідь. Це залежить не від вас, а
1:34:00 залежить від типу клієнта, з яким ви хочете працювати. Тобто організації, які купують коучинг пачками, так, вони дивляться на сертифікацію, і в них в умі є певні уявлення. І там зазвичай до ICF'ної сертифікації прив'язано, що ACC – така-то сума, PCC – така-то, MCC – від такої. Так от, це зазвичай системні компанії, які звикли таке замовляти, так. Якщо ви працюєте з іншими, або якщо ви відчуваєте, що ви даєте унікальні послуги, і клієнт це визнає, то він вас може і не порівнювати з цими грейдами, як зі мною часто буває. От. Стосовно твоєї історії про старшого партнера і 350 доларів згадався такий жарт одного американського коуча, який каже: «Коли до мене приходять мої менті і сумніваються, яку ціну поставити клієнту, я їм кажу: раз сумніваєшся, то став в два рази більше від того, що ти сумніваєшся». Це ж схоже на твоє: я коштував 120, мені сказали 350, і, виявляється, я повірив в ту суму. Ну, тобто це, скоріше, вправа, щоб підняти стелю. – Та, класно. Вітя, Вітя. – Слухай, Юра розказав історію, дуже
1:35:18 схожу розповідала Маша Насєдкіна, коли ми з нею говорили про фінанси, так. І воно дуже зрезонувало, я пам'ятаю, тоді від випуску, що воно, типа, оце отаке, да. Тому там… да, да, да. Тому там штуки… я про що хотів сказати: згадав випадок прикольний, бо мене… я згадую, мене розширювало, коли я сам працював з коучем за великий прайс. Воно і мене розширювало, бо я відчував свою значущість, свій рівень відносно тієї людини. Тобто я трошки якось орієнтири відносно важливих для мене людей зрозумів, і воно мене наче одразу розширило. Це був такий ефект. Але нещодавня історія… не докручу. – Взагалі, як на мене, моє резюме цього випуску: що якщо я хочу заробляти більше, як будь-хто, то секрет не в техніках, не лише в [нерозбірливо], а, як на мене, секрет в тому, щоб масштабувати вашу особистість. Зростайте як особистість завдяки тому, що купуйте коучів собі дорожчих, ніж ви звикли, які вас точно мобілізують на
1:36:39 іншу якість сприйняття матеріалу. Так, замахніться з амбіційністю на якесь краще житло чи кращий автомобіль: оці речі, скоріше, будуть вас стимулювати знаходити відповіді на ці питання. Купуйте дорожче навчання, дорожчі сертифікації. Тобто є маса прикладів. Подорожуйте в ті місця, в яких ви ще ніколи не були, які розширюють вас як особистість і які будуть сприяти незалежно від вашої індустрії зростанню вашого доходу. І в завершення про молодих. Кого я думаю: це ті чуваки, як ти кажеш, Ігор, які навчилися у Тоні робити інфопродукти, і в результаті вони зараз роблять їх набагато швидше, ніж кожен з нас чотирьох, або по парам, або [нерозбірливо]. Менше страху продавати, таке відчуття: менше страху продавати, менше страху якось не так бути зрозумілим. Можливо, ще набір якихось інших критеріїв, але тим не менш цікаво, що у нас чотирьох немає курсу в лоб, умовно кажучи. Ну, принаймні я не знаю, може, в Ігоря є… вебінарчик Ігоря – це чудо. Може, ще щось є. І кожен з нас, я знаю, окремо про це думає, і в компанії думає, і двійочками, трійочками ще якось. Але молодики – це з повагою і з неповагою одночасно. З неповагою – це в сенсі з заздрістю, заздрістю більше навіть, зі злістю: типу, вони можуть, а я ні. Нашестя
1:37:56 вебінарів і курсів в лоб не просто для коучів, а від коучів, від класних коучів, від тренерів цікавих, від невідомих тренерів, поки що невідомих тренерів, від [нерозбірливо], ну, розводняка якогось. А ми сидимо і запитуємо себе (і ви також, напевно): має бути ідеальний продукт. І не встигаємо. Що робити? Правильно: тестувати гіпотези. Тому, як вчить Сергій Ноздрачов, тестуйте гіпотези. В нас часто прокачана функція робити класний продукт, але не вміти його продавати. А там навпаки перекос: вміти продавати, але неважливо що. І там інша компетенція розвинута. Але це окрема історія на один випуск. – Мені здається, я згадав, яка для мене була цінна історія про підтвердження цінності. Значить, в мене була… хлопці запросили мене, два власники, провести їм стратсесію. Я з ними переписувався індивідуально, думаю: щось якось нема ясності, однозначності. Говорю: давайте сетап-кол робити разом, і там розберемося. Ми робимо сетап-кол, він поступово переходить в коучингову сесію для них двох. За годину вони кажуть: «Слухай, ми хочемо тобі заплатити за цю годину». Я говорю: «Хлопці, я не розраховував, для мене це частина процесу, ми ще не вдарили по руках зовсім». І вони, значить, питають: «Ну, кажи, скільки». Кажу: «Слухайте, в мене вартість
1:39:15 часу така, але так як ми з вами наперед про це не говорили, feel free заплатити, скільки будете вважати за потрібне». І вони заплатили full price. І для мене це було підтвердження, що я дійсно створив цінність, бо це було усвідомлення цінності вже після користування продуктом.
Андрій Сусленко: Хороше завершення нашої сесії. «Коучеварка» ця вийшла найдовша, і мені здається, вона дуже продуктивна, ефективна, корисна. Ігор, Юра, Вітя, дуже дякую вам за ваш досвід, вашу цінність, самоцінність і можливість донести з різних кутів, Ігор, особливо з твого такого кута, інформацію про те, як же фінансові аспекти коучингу, консалтингу працюють, як будувати ціну, як змінювати, коли, що таке самоцінність, від чого вона залежить, які бізнес-моделі бувають. Тож будуйте і розбудовуйте. Всім привіт, скоро побачимось.
1:40:10 [музика]