Розшифровка вичитана редакцією; можливі дрібні неточності.
00:00 – Ти повинен про себе більше розповідати, тому що ти багато чого знаєш. – От він проводить стратсесію, коли бачить, що треба зупинити процес і вивести двох людей, які в напруженні, в окрему терапевтичну сесію, то він це бере і робить. – Але в моєму випадку це такий треш. – Так, а чого ти хочеш? А ти хто от в всій цій історії? – Я от працюю от з такими людьми за от такі гонорари. – Ти зараз входиш в той вік, такий архетип, в якому краще працювати у помагаючих професіях, – це архетип мудреця. – Ну, якщо фасилітацію тобі треба вчити, обов'язково до Светлічного. Боже, який він крутий. – Серце болить, там, шлунок – все норм. – А думаєш, як я? – Слухай, да. Чо запитуєш?
Юрій Козій: Коротенький майстер-клас на те, як отримати безкоштовну менторську пораду від відомого експерта: просто запросіть його на подкаст і задайте в кінці [музика] питання. Доброго дня, шановні глядачі, мене
00:55 звати Юрій Козій, я співавтор подкасту «Коучеварка», і сьогодні у нас шостий випуск другого сезону. І я дуже радий сьогоднішнього гостя вам представити, це Олексій Светлічний. Олексій зараз розкаже про себе трохи в термінах і в регаліях. От. А я скажу, що мене замотивувало мати сьогодні Олексія тут як мого поважного гостя. А ти трішечки, мабуть, про себе, а потім ти – чому саме ти мене так обрав, як людину, яка… – Да, давай. – Так, бачиш, як пауза… – Про яку до ефіру, як паузи працюють. – Угу, угу. Ні, паузи дійсно працюють.
Олексій Светлічний: А я… Ну, от дуже важко насправді, в різних місцях я по-різному кажу про себе. Але я базово бізнес-консультант. Ну, більшість часу, якщо от просто по часу брати, да, то я бізнес-консультант. Також важливо:
01:50 півтора року тому ми побудували там нову компанію, Open Strategy, я і Альона Беца. І якщо до цього ми разом з нею, да, працювали… Ну, ми порахували, наш перший проєкт разом – десь 16-й рік був, але це був тільки тандем. Зараз ми будуємо структуру, яка буде включати різні цікаві напрямки, і коучинг – це дуже важливий напрямок серед них. А дослідницький такий напрямок є, люди, які вже з нами співпрацюють по цьому напрямку, стратегічні сесії. Тобто ми, якби, багато речей, і ми про це також поговоримо. А якщо казати про бекграунд, то я починав як психолог, з непоганої освіти в психології. Я непоганий психодіагност, психолог, потім вже попрацював психотерапевтом певний час. Ну, також, якщо буде можливість, про це поговоримо, що таке психотерапія насправді, да, і от як я
02:48 до цього ставлюсь, от що зараз відбувається. Тобто це скоріш за все коучинг, да. Але групова психотерапія була в моєму досвіді. І потім з 2000 року почались справжні консалтингові проєкти. Я працював з IT-компаніями того часу, да. Це дуже цікавий досвід насправді. От, якщо ти пам'ятаєш, що таке Rational Unified Process, наприклад. – Звичайно. – На 600 сторінок книжка, та, [нерозбірливо]. – Так, так. – От, ми, ми починали з цього, да, помагали будувати в компаніях системи в сфері quality assurance. От. Ну, і потім вже пішло все інше: співпраця з KPMG, декілька проєктів було. Вот. Але останні часи я більш… про мене більш знають як про фасилітатора, тому що з 15-го року почались дуже цікаві проєкти з нашими іноземними колегами, з якими ми зараз дружимо, зараз співпрацюємо. І більш, ну, більш 20-ти таких візитів цих колег, вони відбулися протягом наших спільних таких подій. От, зараз все трішечки змінюється. Ну, от, базово, да: я психолог, от це така особистість, я бізнес-консультант, я PhD в психології. Все.
04:07 А зараз – чому ти, чому ти, да? Чому я тобі цікавий? Скажи, будь ласка.
Юрій Козій: Та знаєш, я би так резюмував, що ти психолог на службі у бізнесу. Так виходить. – Слухай, дуже, дуже гарне таке, да, определение. – Ти один з піонерів цієї історії, тому що це зараз модно мати [нерозбірливо], да, в кожній компанії, там, всі хочуть мати корпоративного психолога чи внутрішніх коучів. А коли ти починав, то це було скоріше як в диковинку. Як я взагалі з тобою заочно познайомився? В році в 16-му, коли з Наташею [нерозбірливо] ми були партнерами в [нерозбірливо]. Я як молодший партнер, вона мене навчала і запихувала на різні навчання, казала: «Тобі треба там повчитись, там». Каже: «Якщо фасилітацію тобі треба вчити, обов'язково до Светлічного. Боже, який він крутий». А уяви собі: от він проводить стратсесію, наприклад, так, і коли бачить в полі стратсесії, що треба зупинити процес і вивести двох людей, які в напруженні перебувають, в окрему терапевтичну сесію, то він це бере і робить прямо в ході стратсесії.
Олексій Светлічний: Я не знаю, наскільки це легенда, наскільки правда. Чутки. Я не пам'ятаю таких
05:26 випадків, що я такий прямо з сесії людей виводив. Ну, це, мабуть, можливо. Ну, це такі чутки, гарні чутки. – Може, ще якісь, да, дива. Слухай, ну, ми будемо, ми будемо все одно сьогодні проговорювати про те, як ти використовуєш свою мультимодальність. Я тебе прекрасно розумію, що коли ми пишемо різним людям, ми називаємо себе різними титулами. Мені це дуже знайомо. І всі мої консультанти з маркетингу, яких я запрошую, щоб вибудувати мені особистий бренд, кажуть: «То повна фігня, що ти адаптуєш свій [нерозбірливо]. Він мусить бути завжди один і для всіх». Я, чесно, я не можу на то піти. Я завжди сканую, з ким я говорю, в якому контексті. І комусь я скажу просто «бізнес-консультант», комусь скажу «executive coach», комусь «організаційний коуч». Тобто це все для мене дуже контекстна історія. От, тому сьогодні будемо говорити про… – Просто довго [нерозбірливо], да, якщо про все розповідати. – То це ж так, так, так. Попробуй коротко розкажи. Та от, відповідно, я підозрюю, що ти так чи інакше психотерапевтичні навики застосовуєш і в індивідуальній роботі з лідерами. Ти не просто бізнес-консультант, а справді можеш піти в глибину, в ширину, і робиш це, щоб помогти.
Олексій Светлічний: Ну, дивись, як ми… якщо не про історію, про те, як ми зараз працюємо:
06:49 наш фокус уваги – це про управлінські команди. Ті інструменти, які ми застосовуємо, це побільшості, це дійсно, це стратегічна сесія. Ну, якщо «стратегічне» брати в лапки. Для великих компаній, які… з якими ми працюємо, процес стратегування, він, ну, якщо топменеджер не працює, не розробляє сам стратегію, то, ну, какби, навіщо він там потрібен? Тобто сам, сама по собі стратегія, вона завжди існує. Фасилітатор в таких компаніях не потрібен для того, щоб просто там людей згуртувати і виробити стратегію. Наш фокус уваги – це управлінські команди. Стратегія є, але як [нерозбірливо]. І дуже тонкі такі речі стосовно того, як змінюються ролі в управлінській команді, коли йдуть зміни в топменеджменті, в ключових сотрудниках, керівниках, які є в компаніях. І тут дуже багато інструментів. Тому потрібно поєднати, да, процес групової роботи – а це груповий коучинг, це інші формати, це креативні сесії. А також ми дивимось, що в окремих випадках є ситуація, коли потрібно з людиною працювати сам на сам. І ось тут, чому виникла зараз потреба дуже велика в тому, щоби застосовувати коучинг, розвивати цей напрямок? Тому що коли ми працюємо сам на сам з людиною, там дуже
08:12 багато питань виникає, і вони виникають в плані класичного коучингу, і в плані, в деяких випадках, це про психотерапію, десь це консультування. І зараз ми шукаємо людей, які нам будуть допомагати з точки зору психіатрії. А тому що коли у нас будуються такі дуже особисті, довірливі, да, відносини, до нас звертаються з такими питаннями, [нерозбірливо] очікували, що вони будуть відбуватись, і не всі ми можемо самі закривати. І якщо є довіра до нас, нам потрібно на цю довіру відповідати якимись додатковими послугами, з якими ми зараз працюємо. – Класно ти формулюєш: відповідати на цю довіру. – Ну, дивись, ну, просто це ж, це ж не просто так. Ну, от, какби, людина, ти з нею спілкуєшся, там, вот, вона каже: «Слухай, я можу тобі довіритись?» – «Да, кажи». – «Вот, у меня така там, така штука». Я понимаю, що це, ну, дійсно довіра. Це він не може навіть к лікарю, от, ну, умовно кажучи, в
09:10 «Добробут» піти, сказати: «Я от така людина». А ми працюємо з людьми, які дуже відомі. От вона не може просто [нерозбірливо] сказати: «У меня от є така штука», да. Я розумію, що таких людей є багато, там, з ким спілкуватись, но часто буває, що нема, та, от з ким поспілкуватись про такі речі, які дуже виходять за межі бізнесу.
Юрій Козій: Як ти зі своєю гординею обходишся? Як вона в тебе за 25 років кар'єри змінювалась, це ставлення до себе, своєї корони, що я от працюю от з такими людьми за от такі гонорари? Бо це така, знаєш, завжди слизька доріжка, та, в консультанта, в коуча.
Олексій Светлічний: Слухай, у меня с гордыней проблема насправді і є. Ну, там колеги кажуть: «Слухай, ти повинен про себе більш розповідати, тому що ти багато чого знаєш». Ну, це історично. Мій батько, він дослідник, він такий відомий гідробіолог, і він багато часу, і досі він
10:11 працює, йому 74 роки. Я його дуже поважаю, це, якби, той шлях. Вот. А він дуже рідко з'являється в медійному, в якомусь будь-якому просторі, він просто працює. І от цей шлях дослідника, він, якби, для мене дуже зрозумілий. Тому, коли мені кажуть, що «слухай, ти повинен про себе розповідати», я кажу, що, ну, в мене не вистачає нарцисизму для цього. Вот. Тому я би, ну, какби, тому у меня з цим проблема. Вот. Я би навпаки навчився [нерозбірливо], да, тому, щоби так от, що така гординя: я тут самий крутий, ну-ка всі там… На жаль, на жаль, я в цьому плані дуже спокійний, да. – Окей, окей, приходь в менторинг до нормального нарциса. Як з початку 2000-х змінився ринок стратегування? Так, що тоді називали
11:08 стратсесією, що зараз, які сенси бізнес тоді вкладав, які зараз, що тоді очікували, що зараз?
Олексій Светлічний: Перший формат стратегування в мене з'явився в 2001 році, коли ми працювали на компанію «Воля Кабель». Це був дуже, дуже цікавий… ну, до речі, це такий контракт на 11 років, де разом з віцепрезидентом цієї компанії, Сергієм Бойком, ми разом проводили стратегічні сесії для тих компаній, які «Воля Кабель» придбали. От, там були злиття, mergers and acquisitions, всі такі речі, і кожну нову компанію, з нею ми працювали, да. Ми наш формат стратегування… ми допомагали новим компаніям його опанувати. Це було багато років насправді. І цей формат, якщо… ну, ми так зараз не працюємо, але цей формат зараз був би досить доречним. Тобто нічого поганого в тому, що було багато
12:06 років тому, нема, тому що ті самі, ті самі, якби, базові елементи. Але з'явилась фасилітація, з'явилися інші речі. Я б так казав, що само по собі стратегування дуже мало змінилося. Змінились обставини, змінився контекст. От те, про що, за що зараз ти дуже багато розповідаєш. От і Сноуден, да, про Cynefin. Змінився контекст, дуже сильно вплинув на компанії, і компанії потребували іншого стратегування як інструменту. До речі, ми у 16-му році з [нерозбірливо] проводили стратсесію в Абу-Дабі для полімерної компанії. От, це такий дуже цікавий досвід. Ті інструменти, які вони застосовують, вони, ну, десь там 70-х років, наприклад, да. Тому що дуже така стала економіка в них. Середньострокове планування – на скільки років, як ти вважаєш?
13:06 – Середньострокове? Ну, 10 років. – Да, середньострокове. А 20–25 – це стратегування, стратегічна сесія. От, вони виробляють полімери, і це, якби, да. Чому змінилось стратегування? В їх випадку їм просто не потрібна зміна, та, якби, там дуже, дуже контекст такий simple. Ну, я так… ну, не simple, ну, там трішечки складніше, але все ж таки там не потрібно інше планування, там не потрібне там сценарне планування. Воно ж з'явилося [нерозбірливо]. – Угу. – Да, Юр, там сценарне планування, воно ж також виникло там в 60-і роки. От. Але зараз воно дуже, дуже доречне, коли ми робимо сценарії на різні випадки в нашому контексті, дуже важкому.
Юрій Козій: Давайте трошки от до практики. От мені щиро цікаво: ти знайомишся з новою компанією для себе, так. От ти тільки що гарно оперував різними підходами до
14:02 стратегування, да: чи то сценарне планування, чи про роботу зі складністю, з ними попрацювати, чи короткотермінову стратегію. Твій підхід: як ти вирішуєш, визначаєш, який стратегічний підхід обрати для от першої сесії з цією компанією?
Олексій Светлічний: Це я не про ті часи, які зараз, та, тому що ми зараз працюємо… по більшості в нас фокус на річний контракт. Є ситуації, коли ми працюємо з новою компанією, просто разово, да, але все ж таки це виключення. Ми от зараз працювали з Українським інститутом пам'яті – дуже, дуже така важлива організація, бореться з російськими наративами, там, і все таке. До речі, це непоганий приклад, да. Ми бачимо, що люди, вони дуже освічені історики, але вони не вміють планувати. І тут потрібно обирати щось дуже таке simple. А-а, тут може бути ToP-підхід, тут може бути щось накшталт Open Space, да. Дуже любимо «Світове кафе», да. От просто як такі формати, в яких люди, які не вміють планувати, стратегувати, да, вони можуть поєднати думки. Дуже великі, дуже багато людей, які залучені до такої стратсесії. Тому тут вибір не за
15:22 складними методами, а щось просте і дійсно фасилітаційне. А якщо у компанії великий досвід у стратегуванні, і ми це бачимо, є такий запит, коли ми для нової компанії запитуємо, наприклад, в якому форматі вихідні артефакти, що ви хочете просто на вихід… Тут класична така менеджерська схема, да, [нерозбірливо]: що на виході, да, що повинно бути там. І якщо там є запит, наприклад, да: «В нас є система Balanced Scorecard, і нам потрібно в цю систему просто додати там нові цифри», то це зовсім інша манера стратегування, да. Там нам нужно не просто загальні думки, а нам нужно подумати, як групову роботу та на виході зробить так, щоб вони мали ці цифри в тій Balanced Scorecard. Це вже трішечки інше, да, речі, і роботи в мінігрупах окремо, не просто там жодної фасилітації, просто
16:20 вони працюють над темплейтами, які потрібно заповнити, потім обговорення. – Окей, тобто більш структурована історія з сподіваним результатом. Коли в цьому… Це ж так чи інакше все одно фасилітаційний процес, і він підвладний, не знаю, ромбу фасилітації, груповій динаміці, так. І групова динаміка… Так, відповідно, коли є визначений кінцевий артефакт, але в ході оції зони стогону, так, по центру ромба фасилітації, коли виникають якісь нові факти, нові історії, які потенційно можуть бути для групи важливішими, ніж досягнення того оцифрованого результату сесії, – як ти дієш в тому випадку? І чи таке буває взагалі?
Олексій Светлічний: Таке буває, але таке буває скоріше з невеликими компаніями, дуже такими [нерозбірливо]. От, якщо, коли працюємо з більш великими компаніями, там зрілими, да, там
17:23 такі речі відбуваються, але такий, вот, ну, такий розворот, що просто раз – в іншу сторону, більш такої управлінської дисципліни. Тому, якби, ну, там є моменти, но воно більш йде в тому напрямку, який побудували одразу. А коли такі маленькі компанії, там дійсно раз – якісь конфлікти. І там багато цікавих випадків було, в там 15-й, 16-й рік, да. Власники невеликих бізнесів чудили, я на сесіях… Коли людина каже підлеглим, що… Друзі, якби вони побудували бачення, вот, а вона каже: «Друзі, ну що ви тут не бачили? Що ви творите, да? Я в це не вірю». От, і це так, я [нерозбірливо] дуже такими словами, дуже [нерозбірливо] толерантними, да. От. То може все бути по-різному, да. І дійсно такий підхід, він більш коучинговий, да, рухатись за
18:22 групою, він також має право на існування. І, до речі, тут у нас такий баланс: Альона як спеціаліст, вона більш [нерозбірливо] до таких речей, більш гнучко рухатись за групою. І вона постійно каже: «Давай от ми в цей блок… а давай ми щось нове зробимо». Вот. А в мене в голові фокус на результат, тому що ми обіцяли той чи інший артефакт, чи таку річ, да. Я кажу: «Так, стоп, давай, там це дуже цікаво, але нам в кінці потрібно мати все ж таки от таку річ, да». І це постійний баланс між різними думками. Колись вона перемагає, да, ми так… я… ну, ми йдемо в зовсім іншому напрямку. Такий баланс різних думок, він допомагає. От, я більш за такий системний процес, та, Альона більш за процес [нерозбірливо]. І от на цьому діалозі от все відбувається.
Юрій Козій: Починаю шкодувати, що її нема сьогодні з нами. Ну, будемо тоді з
19:18 тобою про ваш тандем говорити, бо це цікава історія. – [нерозбірливо], да. Ну, і хто заважає? Я думаю, що вона також з задоволенням прийде. – Точно є сила, коли спрацьований тандем. А ви з Альоною вже багато років разом, я собі уявляю, яку ви цінність приносите, так. Тобто вдвох стратегувати – це і цінність для клієнта, і взаємозбагачення, взаємонавчання одне в одного, так, і взаємодоповнення. Тут плюсів безліч. Ну, я як людина бізнесу, саме в мене часто питання виникає: як це продати клієнту, та? Грубо кажучи, якщо фасилітатор може за певну кількість тисяч доларів провести стратсесію, чому йому обрати ще одного фасилітатора і ділити гонорар там в якісь пропорції, так? Чи були виклики з тим, чи як ти з цим обходишся?
Олексій Светлічний: Дивись, це дуже важливий такий шифт в, як це казати, в
20:13 майндсеті. Він в чому, в чому він полягає, да? В тому, що от ти зараз кажеш: навіщо, да, вас обирати, якщо є інші фасилітатори? Ти зараз кажеш про те, що дійсно на ринку фасилітаторів існує ринок commodity, якщо ми знаходимось… Вот, и обирають між нами, і, вот, як це, в рекламі звичайний стиральний порошок, да. І такий запит: «А чим ви відрізняєтесь?» Да, от для нас це однозначно, це просто не наш клієнт, в тому сенсі, що він нас не знає, він не знає нашу користь, не знає, [нерозбірливо] чим дійсно ми відрізняємось. І ми зараз не працюємо на ринку фасилітації, це інше позиціонування. От, ми зараз будуємо такий підхід, і людей, які до нас приходять, які… з якими ми плануємо співпрацювати, ми навчаємо так, таку речі, да: ми не є фасилітаторами, ми не є на
21:14 ринку commodities, ми лікарі. И лікар – это то, до кого обращаются. Якщо ты приходишь до лікаря, ну, я там, умовно, це не реклама «Добробуту», ну, там… От ти ж не запитуєш: «Чому так дорого? А от там є дешевше». Вот. Ну, чомусь люди, які поважають себе, вони йдуть не там в звичайну поліклініку, хотя, ну, дійсно, там професіонали, там, ну, какби, я не хочу ображати. Є різные точки позиціонування тих же самих лікарів, да. І до нас звертаються як до лікарів, які працюють професійно.
Юрій Козій: Ти кажеш, що тобі… в тебе проблеми з гординею, що ти не любиш розповідати про себе. І це було ще одна причина, чого я тебе дуже хотів запросити сюди, тому що тебе є недостатньо в просторі. Тобто ти робиш круті речі, от, але не часто про них пишеш, так, на відміну від 99% експертів в принципі, так. І тим не менше, ти не є активний в Інстаграмі, там, в фейсбуку, ти не пишеш практично нічого.
22:13 – Але більше. Instagram просто я закрив. Він закритий, тільки, да, для своїх, да. – [нерозбірливо] нема більше в мене? – Ні, ні, ти там є, ти там є. – Ні, Instagram працює, просто закритий профіль. – Да, там є, да. Ну, просто, знаєш, зараз, грубо кажучи, я не знаю, як твій Instagram, що тобі показує. Ну, в мене кожних п'ять постів – реклама якогось іншого коуча. Та чи там є такий мемчик, що якщо ти шукаєш будівельну ремонтну бригаду, щоб зробити ремонт в квартирі, то є звичайні ремонтні бригади, які коштують х, а є ремонтні бригади, де в бригадира є Instagram, і вони коштують 2х, та. Тобто оця така [музика] публічність, вона культивується, типу: якщо тебе нема в Інстаграмі, чи в фейсбуку, чи в тіктоку, тебе нема на ринку, ти мусиш це робити. Водночас є Олексій Светлічний, який не є активним, але який постійно в
23:12 роботі, да, і має замовлення, думаю, там на весь рік розписано вперед. Зрозуміло, що один з факторів – це в принципі твій goodwill, да, тобто вся твоя репутація за 25 років, напрацьована. Але ж так було завжди, ти ніколи так от не піарився, окрім того, що привозив крутих людей сюди з-за кордону, робив з ними спільні навчання. І за рахунок чого вдається тобі? Тобто чи всім обов'язково йти в Instagram зараз, чи є якісь інші способи? Я от до чого веду.
Олексій Светлічний: Я не хочу зараз навчати, як просуватись десь в соцмережах, мало того, я не знаю як. Ні, ну, до речі, я знаю. В нас був такий… такі думки. Дійсно, я в 18-му році такий думаю: ну, нам щось потрібно робити, да. Є такий, я забув, Пивоваров, я пішов до нього на курс, да, там «Как продавать консалтинг за якісь там гроші», да, сумасшедшие гроші. І, до речі,
24:12 воно, какби, з одного боку, ні, воно було дуже корисно. То есть я зараз розумію всі ці там [нерозбірливо] магніт, [нерозбірливо], там [нерозбірливо], та, і воно корисне. Але ми так не робимо, тому що воно все ж таки для нас працює трішечки по-іншому. Ми працюємо своїм нетворком, тобто людьми, які нас знають. І це не то щоб ми працюємо, ми просто дивимось, і люди нас рекомендують, да. Це така мережа рекомендацій, це знайомі, друзі. Просто як воно так сталося, да? Тому що, ну, от, наприклад, коли ти працюєш в Київській бізнес-школі, да, ну, хочеш не хочеш, а дуже багато власників тебе знають, якщо я там [нерозбірливо] роки працював. От, у нас були сесії для [нерозбірливо] клубу, такі там [нерозбірливо] групи. Вот. Ну, якось так складається, що ти всіх, ну, не всіх, ну, ба…
25:08 багатьох з цього клубу знаєш, ти з ними спілкуєшся, там, ну, і таке інше. Там [нерозбірливо] я працював в Інституті Адізеса [нерозбірливо] роки, і там були такі [нерозбірливо] по містам, вот, в Харків, там, в різні… Ну, я багато знаю людей, просто вони приходили і там знайомились.
Юрій Козій: Популярність в Інстаграмі – це значить, що експерт сидить в себе вдома, ну, і показує якесь там своє бажане життя. Ну, не буду знецінювати, щось показує в Інстаграмі для людей, які також сидять дома, [нерозбірливо]. Так, але оцей саме в консалтингу, так, в широкому його сенсі, в коучингу чи в фасилітації, важливо те, що я завжди пропагую: виходити з своєї коробки не тільки через Instagram, але й вживу, ногами, так. Тобто ти по суті зараз назвав супер потужні, якщо не найпотужніші, канали, де живуть бізнес-клієнти: [нерозбірливо] клуб, бізнес-школа, Адізес. Ну, в принципі, можна було ніде більше не викладати, не демонструвати свою експертизу, да. І в мене також був досвід в kmbs, от, там, в Києво-Могилянській бізнес-школі. Я розумію, що це таке. Воно дійсно помагає швидше отримувати більшу кількість замовлень, так. От, тому ось один з твоїх секретів, як мінімум.
Олексій Светлічний: Так, але яка важлива річ є? Чому все ж таки потрібно
26:28 і мені також писати час від часу? Тому що потрібно нагадувати. Там у людини є там якась проблема, да, він мене знає, а він просто… я не в оперативній пам'яті у нього, абсолютно. Він може, замість того, щоб звернутись до мене, він може, наприклад, [нерозбірливо] сказати: «Знайди мені там, будь ласка, от когось». Ну, якби, навіщо, якщо є в пам'яті людина, з якою він знайомий, да, є довіра. Вот, поэтому просто в нашому випадку потрібно нагадувати, це, якби, перша річ. А друга: у нас з'являються нові продукти, то есть є такі дослідницькі речі, з цього боку нас поки що не знають. А це, до речі, моя мрія, тому що от, коли я тільки починав психологію, як батько, дуже от такий дослідницький шлях, він для мене важливий. І от з початку війни в нас почалися якраз ті проєкти, які допомагають, от, тот мой
27:29 интерес… Дуже, от, я знайшов, як це зробити. Зараз напрямок по дослідженню культури, по дослідженню різних психологічних особливостей, да. Це там, ну, багато всього. В нас є нова концепція рольова, я про неї писав. От, это такі моменти, які допомагають нам зрозуміти, що відбувається в команді топменеджменту, і прогнози по динаміці, і навіть коли людина змінюється в команді, воно все… ми можемо відчути, як і що буде відбуватися.
Юрій Козій: Плюсую. Раджу як мінімум в Фейсбуці, в Інстаграмі долучити собі Олексія, щоб бачити в стрічці його не часті, але змістовні пости. І думаю, що в Інстаграмі тепер він, напевно, частіше писатиме. – Та ні, ну, я чомусь не дуже Instagram. Дивись, якщо мене змусять, да. Є зараз люди, які от на нас, якби,
28:26 дивляться і кажуть, що тут і тут можна щось поправити, і там все ж таки більш активно просуватись. Це про нові продукти. Якщо, ну, какби, нові продукти потребують просування. – Примус до змін. Зараз тобі поясню, що я маю, на нашому з тобою прикладі. Та я відчуваю, що от мені зараз 41, що от в останні роки, два роки, в мене стала притуплятися моя жага до постійного саморозвитку, до копання в собі, до того, що я повинен в собі змінити, щоб тут це, да. Тобто, не знаю, там, як я повинен змінити свої підходи, щоб оцей клієнт все-таки зайшов, а не зірвався на етапі угоди, так. А це так було раніше. А зараз якийсь такий, знаєш, спокій в стилі: ну, не зайшов клієнт, не зайшов, може, це не мій клієнт, так, або якісь інші причини. Тобто мені більше стало якось за… от в 40 опори на тому, що є зараз, так, аніж, знаєш, постійно гнатись, так, наче я істинний десь там в майбутньому. Та ніби мені треба постійно покращувати, змінювати себе, щоб десь там колись стати тим, ким я хочу бути, та. Оскільки тобі вже трохи більше років, ніж 40, ти вже той етап проживав і проживав наступні трансформаційні етапи, як, мабуть, от, то
29:47 підсвіти мені от з тої точки зору, довкола 50-ти, як то воно в 40 буває.
Олексій Светлічний: Ну, дивись, знаєш, в мене є друг, який… ми не часто зустрічаємось, ну, час від часу, какби. І він кожного разу… він: «Льош, скажи, будь ласка, ти як себе почуваєш?» Я: «Ну, какби, в сенсі?» – «Ну, серце болить?» Я говорю: «Да ні, вроде все там, как би, ну». – «А там шлунок?» – «Все норм», – говорю. – «Да, да». – «А думаєш, як я?» – «Слухай, да. Чо запитуєш?» – «Ну, дивись, мені от зараз 40, там, да, тобі там, ну, там 50 [нерозбірливо], да. І я думаю, як я себе буду почувати в цьому стані. Тому ти для мене дуже важливий, да, я буду тебе запитувати, щоб знать, скільки мені що залишилося, да». Референтний приклад. – Це дуже прикольно, референтний приклад, да. – От ти зараз входиш в той вік, коли, знаєш, є така професія, в якій… такий архетип, в якому краще працювати у помагаючих професіях. А
30:43 цей архетип – мудреця. Він… а в нього потрапити, коли людині 30, ну, просто неможливо. Ти із цього архетипа не можеш консультувати. Але десь після 40 воно потрішки по… починає там [нерозбірливо], там якісь… Ти становишся більш спокійним. Ну, все це маркетинг, да, це те, що працює. От в цій професії вік, він допомагає. І допомагає з точки зору свого самопочуття: ти становишся більш таким повільним, ти вибираєш, є вибір вибирати той чи інший шлях. То есть, якщо раніше я, впевнений, так… – Та само, ну, і я також. – Да, і ти, ми бросались на будь-яку можливість: «А давай от тут зробимо щось, а давай тут зробимо», да. От, а тут така думка: «Так, це цікаво, але от про що я, от [нерозбірливо], куда?» – Ну, да, куда. – Тому що я впевнений, що, ну, якась така просто хаотична діяльність для тебе зараз, ну, не цікава. То есть уже потрібно рухатись в якийсь конкретний напрямок. Тому, якби, твій шлях з точки зору… я не з точки зору професіоналізма, да, тому
32:04 що там багато чого, да, є. От, а з точки зору шляху, от людей, які… якщо ти обираєш таку допомагаючу професію, да, то ти якраз от зараз входиш, от, в цей архетип мудреця, і він на тебе буде впливати. До того був воїн, архетип. А це може бути по-різному, да, це може буть архетип шута, наприклад, да. Це дуже, дуже прикольний архетип. Люди, там, тренеры дуже часто з цього архетипа працюють, да. Вони такі [нерозбірливо] всім: «Ну, чуваки, це насправді, да, ваш [нерозбірливо], да. Це, ну, таке, давайте пожартуєм над самими собою, да». І давайте там от… Окей, він гарний, але якщо ми хочемо… це, якби, думка… Ну, я з нею згоден. Є дуже цікавий консультант, от, у якого я це підслухав, про те, що архетип мудреця – дуже корисна річ, можна працювати і з магом, наприклад. – Угу. – Вот, якщо от я і Альона, да. Альона все ж таки маг, у неї інший архетип, для жінки це більш природно, да. І от це поєднання в одному колі мага і мудреця на рівні архетипів, воно працює дуже класно, воно дозволяє
33:21 працювати з різними проєкціями на нас з боку групи. От, це важливо. Тобто ми працюємо з повним спектром проєкцій, які виникають в командній роботі. Якщо я комусь не заходжу, да, – я, таке буває, да, як конкуренція між чоловіками, да, вона існує. От, конкуренція між жінками, вона також існує, да. Тут я вже можу допомогти. Тільки такі… це дуже сильний інструмент по роботі з групою, коли є два архетипа поруч. [музика]
Юрій Козій: Ти сказав про 11 років з клієнтом «Воля Кабель». Вертаючись до теми гордині: як ти сам для себе пояснюєш твою роль в розвитку ось такої компанії, з якою ти 11 років? Не кожен топменеджер витримує в компанії 11 років, не кожен
34:20 власник витримує в ролі [нерозбірливо] 11 років. А ти з ними, супроводжуєш їх на такому шляху розвитку. Як ти собі то кажеш?
Олексій Светлічний: Я помагаю їм розвивати. Є роль помічника, да. Чим ми відрізняємось от людини, яка працює в самій компанії? Якщо для там власника чи президента компанії, да, то об'єкт, об'єкт роботи – це є сама компанія, так. То для нас – ми не можемо казати: «О, ми побудували щось там для компанії «Воля Кабель»». Ми не аутсорсери. Тобто ми не є частинкою, яка просто щось допомагає. Наш вплив – це вплив на людей, які керують цією компанією. Ми зробили дуже, дуже багато корисного, [нерозбірливо], да. Ну, от це, ну, до речі, це перший приклад, він є… ну, був перший приклад гарний, Balanced Scorecard, впровадження
35:18 Balanced Scorecard в великих компаніях. І він, оцей приклад, він на якомусь конкурсі там був, я не пам'ятаю, чи він… Тому що сама компанія подавала систему Balanced Scorecard, як там розроблену, да. І вона була розроблена там протягом трьох років для неї, і по цій системі ми це робили, по цій системі вони працювали до 2000, мабуть, 7-го року, 8-го, мабуть, так. Потім там зміни радикальні. Вплив є. Ну, тут краще би запитувати людей, які там, самих керівників.
Юрій Козій: Ну, слухай, якщо 11 років вони поновлювали кожного року контракт, підозрюю, там вплив був достатній. Знаєш, для мене це теж є таким суб'єктивним, знаєш, там, як виміряти вашу успішність як консультанта: клієнт подовжує. Тобто ми не підписуємо вже ж на 5, на 10 років контракт: шість місяців, 12 максимум, так. Якщо тих 12 проходять, і власник чи CEO,
36:16 він же зазвичай не одноосібно приймає рішення про те, продовжувати з нами контракт чи ні. Консалтинг – це ж така історія, з якої хочеться зістрибнути поскоріше, да, значить, сказати: «Ми вже самі можемо, ми самостійні, да, скільки можна платити їм стільки». Але раз вони продовжують, значить, вони бачать цінність, і ви їм цю додану цінність даєте кожного року. І про вплив – на 100%, так. – Теж я згоден. – До речі, мій Telegram-канал, який нарешті створив, щоб там про деталі професії розповідати і ділитись думками, і знімати [нерозбірливо]. – Давай, я обов'язково підпишусь на канал. – Він називається «Майстри впливу», тому ти там мусиш бути. Підписуйтесь, ось тут. Так, 11 років – це, знаєш, як «Клієнти на все життя», Карл [нерозбірливо], книжка така бесподобна є. В мене, в мене, знаєш, який тут виклик на цю тему? Не тільки… ну, це дуже давній кейс, а от зараз
37:11 багато клієнтів, і банки. – Слухай, ну, какби, з телеком-компаніями ми працюємо десь, зараз скажу, з 18-го року, да, в енергетиці – з 16-го року. Це постійні проєкти. – Тобто твої клієнти – це великі ентерпрайзи. – Великі компанії, великі ентерпрайзи, з якими ми працюємо системно, і це дуже, дуже допомагає і в розвитку самого себе, ну, якби. – Це дуже круто. – Угу. – Це дуже великі виклики. Перший фідбек такий від системної компанії, це була Тетяна Кіпіані, з якою в нас був кілька місяців тому випуск, ось тут можна його подивитися, точніше, ось тут. Вона якось сказала мені на такій ретроспективній зустрічі, після якогось там півроку чи року роботи, вона каже: «Ви нас вчили контакту, а ми вас вчили
38:11 контракту». Тому що де ж: молодий коуч, який тільки створив свою агенцію, і зразу почав працювати з Vodafone. То [нерозбірливо], всі, знаєш, закупівлі, тендери, клієнти, контракти, величезні документи. Знаєш, в мене такий підхід: давайте в [нерозбірливо] Agile, скоренько. Ну, от люди хочуть працювати, а так давайте працю… Ні, процедура, чик-чик-чик. От, і це [нерозбірливо], що воно виховує. Тому що дійсно, коли ти витримуєш як консультант ту всю напругу, ті всі [нерозбірливо] пляски з бубном навколо тих процесів, які, схоже, виникають в той же момент, коли ви про це говорите, якісь нові етапи погоджень, та, то клієнт це бачить і цінує, що ти не злився, що ти не сказав: «Да ну вас в баню». Тому що тобі ж потім з ними працювати, та. Якщо ти не здатен їхню реальність витримувати, то як ти зможеш їм допомагати і впливати? – Да, дуже згоден, 100%.
Юрій Козій: Пенсія консультанта. Я дуже люблю зараз стібатися з цього концепту пенсії, що, типа, а-ля 65 років, і все, ми мусимо нарешті займатись тим, чим хочемо, да. Ну, реальність така, що ж в консалтингу, ну, по-перше, це професія, яку люди вибирають справді за покликом серця, да, допомагаюча. Вона не для кожного, далеко, да. Не кожен топменеджер, закінчивши
39:32 школу коучингу, може стати хорошим консультантом, так, хоча в нього, здавалось би, є розуміння бізнесу, вже якісь базові навики коучингу, чи ще управлінські хороші навики. Але дуже часто я бачу, як розчаровуються топменеджери, коли ідуть на свій перший контракт, якусь стратсесію проводять з цієї ролі воїна, менеджера, лідера, і кажуть: «Щось воно не їде, щось якісь вони всі такі тугі. В мене в компанії всі скоренько побігли під OKR пляшуть, а тут не так». От, тобто люди все-таки вибирають [нерозбірливо]. – От із воїна дуже, дуже, дуже складно працювати в помагаючій професії. Можна працювати ментором, да. Но, какби, вот. – Та, і я до чого веду? Що оскільки ми обрали собі справді за покликом серця цю діяльність, професію, так я скажу, роботу, та, то коли я дивлюсь на майстрів типу Мерілін Аткінсон, яка там у 84 свої, знаєш,
40:30 проводить далі майстер-класи, воркшопи по цілому світу, я підозрюю, що в 65 ми з тобою, знаєш, не повісимо наші кросівки на гачок і не скажемо, що ми тепер займаємося своїм садком на задньому дворі, а скоріше все одно будемо помагати людям. І в нас це буде навіть непогано получатися, можливо, навіть дуже добре получатися, враховуючи той весь досвід і враховуючи, що ми все одно будемо в супервізії в той момент. Як ти собі… от бачиш, ти ставиш якісь ліміти, або там, не знаю, може, в тебе є якийсь план, там, не знаю, фінансове планування, щось: в цей момент мені буде [нерозбірливо] років, я вийду на пенсію. А що ж тоді мене буде годувати? Держава ж пенсію мені не буде платити.
Олексій Светлічний: Ну, дивись, як людина, яка зараз знаходиться у другій половині свого життя, так, я тобі могу сказать, да. Слухай, така річ: я дивлюсь на людей, яких я дуже
41:31 поважаю. По-перше, це мій батько. Він в 74 роки, він працює, він досліджує, він на міжнародному рівні працює, з там роботами, там всі Scopus і прочі речі, там, які там в науці. Дуже відома людина. Він не може сидіти на пенсії, тому що йому цікаво. Я дивлюсь на Адізеса. Ну, правда, така історія: ну, пару місяців тому він написав, що щось вже йому важкувато там. От, но людина, яка досі там придумує якісь там нові речі, він дуже такий живий, притомний, дуже притомний. Я читав його розсилку, або я від неї відписався. Він зараз пише ще розсилку свою. Він пише… Він дуже погано себе повів, ну, какби, з точки зору, какби, там якась… ну, там щось він таке написав, і від інституту з українського боку, да, ну, там наші, дуже різко так на це
42:32 відреагували, і це було емоційно. От, але, ну, якби, це історія інституту, я вже багато років до нього не маю там відношення. Але в будь-якому разі до Адізеса я, какби, з повагою, да. Він така специфічна людина, але, якби, ну, дуже креативна. І це може бути таким прикладом. Потім мої друзі, вчителі, там, Білл Стейплз і [нерозбірливо], вони працюють, вони досить щось проводять, вони такі, там, достатньо енергійні. Якщо тобі щось цікаво, не можна сидіти на пенсії. І ми в такій професії, де допомога іншим людям, вона буде існувати. Поки цікаво допомагати іншим людям, ти будеш постійно працювати. А для мене це також і дослідницький інтерес, да. Мені цікаво в кожній новій роботі знаходить щось нове, щось цікаве, якісь інші інструменти досліджень. От, тут куча ідей, тільки потрібно це все встигнути, да, реалізувати. До речі, ми свій такий тест маленький, да, для визначення ролей… От його би стандартизувати. Ну, це, какби, от прямо велика робота на це потрібна. Как коучинговий інструмент, він вже нормально працює. От, як дослідницький, як
43:54 психодиагностический – ну, поки що ні, тому що з цим потрібно, ну, багато працювати. Я розумію, як воно там складно і довго. Вот, поэтому є купа всього, чого робити. На пенсію не потрібно, тобто пенсії не існує насправді. Пенсія – це… пенсія – це фікція, вона для людей, яким не цікаво.
44:20 Юрій Козій: Стопудово. І, і наче, як, знаєш, ця ера така тейлористська, яка почалася, мабуть, там на початку століття, про те, що от всім на завод, всім на фабрику. Тобто були якісь обмежена кількість професій, і працювати там було не дуже фаново. Ну, грубо кажучи, ти клепаєш якісь гайки з болтами, в тебе є норма кількості деталей в день. Ну, тут ні творчості, нічого. Та все-таки, коли в останні десятиліття з'являються творчі професії, і загалом оця така, якби, корпоративна кар'єра традиційна втрачає свою популярність в молоді, молодого покоління. Вони собі обирають самі професію, стають контент-кріейторами, да. Чи там я недавно, знаєш, познайомився з дівчиною, питаю: «Чим ти займаєшся?» – «Я займаюсь OnlyFans-продакшном». Окей, це тепер
45:17 так називається, та. Тобто вони самі собі… Ну, сильно більше підприємців стало. Люди йдуть за покликом, роблять те, що їм хочеться, те, що їм до душі. От, відповідно, це питання… ну, їх складно вже затягнути в корпорації, так. Тобто з'являється такий прошарок людей, і він щоразу ширший, яких складно затягнути в корпорації. Відповідно, питання пенсії, якщо ти йдеш за покликом самої молодості, то воно таке дійсно… – Ну, на всяк випадок я себе гарно почуваю. – Супер. Якщо тобі цікаво – супер. Я теж планую 50+ себе добре відчувати. Клас. Що ти робиш? Дивись, ти ж суперзайнятий. Тобто, якщо ти будуєш агенцію – як людина, яка будує агенцію, я розумію, що це таке: мішати контексти, клієнтська робота, агенція, пошук, найм нових людей і розвиток бізнесу. Це багато контекстів, так. Як ти… які в тебе є способи самозбереження ментального, щоб підтримувати себе в формі і давати ресурс своїм близьким, клієнтам?
Олексій Светлічний: Ну, те, що більш за все допомагає, я не знаю, як воно буде звучать: я ходжу в кинезиологический центр. Вот. Я… в мене була думка в тренажерку, але тренажерка, ну,
46:39 как бы, я так подумав. А тут центр: там ті самі вправи, але просто рядом стоїт реабілітолог, і він допомагає. Вот. Ну, какби, зараз я так потрішки… у меня жим зараз, ну, я не… как бы, рабочий вес там 80. Ну, вот, [нерозбірливо] реабілітаційний центр. Ну, там за счёт того, что це не штанга, там трішечки по-іншому, там можно сказать, що це не 80, да. Там вот, ну, как бы, нормально. І, якби, воно дуже, дуже допомагає: тричі на тиждень, без перерв, там, от, постійно, воно там системно, і дуже підтримую. Тому що там не тільки вправи такі, там розтяжки, це дуже корисно, да. І воно, якби, і ментальне, і психічне здоров'я, воно також… я вже рік з цим працюю, воно дуже допомагає просто в процесі. Ну, как, відчуваєш себе по-іншому: ресурсна база інша, ресурсный стан інший, і, якби, дуже круто.
Юрій Козій: Клас. Я в такі центри поки що по добрій волі не ходжу. Я ходжу тільки після травми, коли з мотоцикла впаду там, або щось в залі собі потягну. – Воно, ну, дійсно, важко, потріб…
47:58 потрібно себе там, якби, змушувати, да, це робити. Але якщо це гарний центр, там же ж після, какби, такої сесії, да, там потім масаж, наприклад, да, [нерозбірливо] масаж, да. І ти такий: «О, ну, какби, є стимул», да. Це не просто так щось таке, да, а там є там релакс якийсь, да. Там такі моменти, які також допомагають. Це перше. Багато читаю. До речі, це, ну, це і робота, і розвага. Дуже багато нового з'являється, нові концепції, нові речі. Вони, на жаль, всі англійською. Вот. Но, какби, воно допомагає: ти там щось втомився від людей, да, раз – відкрив якусь книгу англійською, і, какби, воно таке, раз. Це, да, це про здоров'я і про стан, як підтримувати. Да, є два спеціаліста, з якими я також працюю:
48:55 це психолог, психотерапевт, [нерозбірливо] по більшості в якості… ну, от таких… Це допомога в якихось складних ситуаціях. Це не є постійний якийсь психотерапевтичний процес, але він час від часу відбувається. Тому я, якби… це важливо – мати людину, з якою можна поспілкуватись про свої проблеми. І така психотерапевтична допомога в наші часи дуже важлива. І інша людина, з якою працюю більше от в такому супервізійному форматі, да, от, більше про роботу. Я, до речі, от подивився на твій пост, от, про менторів, супервізорів. Я дуже це підтримую. Я хочу сказати всім, що це круто, і ти в цьому випадку дійсно приклад того, як насправді потрібно працювати людям, які допомагають, вони нам…
49:50 Юрій Козій: Вкрай дякую. Тоді вже підписуйтесь, тут буде десь якийсь лінк на нашу чергову супервізію з Андрієм Сусленком. Парадокс в тому, що я тому ніде не вчився. Я просто сам є клієнтом супервізії, я бачу, як вони відбуваються, теорію… Тобто я, це мій спосіб загалом розвитку: скоренько щось підчитати і йти в практику, а далі вже, коли виникають питання, [нерозбірливо], тоді вже йти глибше. Наша супервізія така, знаєш, може, не дуже канонічна, але людям заходить. Питання бліцове, відповідати не обов'язково бліцово. Так: метод чи особистість експерта-помагатора? – А разом. От, до 40 – метод, після 40 – особистість. – Хорошо. Клас, класно. Фух. Якби тобі залишили один інструмент консалтинговий, сказали: «Можеш далі
50:47 користуватися тільки ним». Що би ти взяв?
Олексій Светлічний: Знаєш, важке питання, тому що, ну, ми це… слово, це мова, цей інструмент, він і працює насправді. Якщо би… ми зараз майже не працюємо з картками, з фасилітаційними дошками, там, з всякими такими. Тобто ми просто розмовляємо з людьми в різних, ну, якби, в різних форматах. Навіть не завжди ми можемо розуміти, який це метод, да, застосовується. От, ну, просто це є… Це є робота з собою, з групою, [нерозбірливо]. Я там в 15-му році не міг уявить, як працювати з групою, якщо дошки там немає. І от таке було: раз, там приходиш кудись, а дошку ні, нікуди повісити, да. І от: і що ж робити, як же ж
51:42 ми будемо працювати, да? Ой, [нерозбірливо] в кафе, потрібно щось таке, да. Вот. А зараз – ну, норм. Чому? Воно ж просто інтегрується. І, знаєш, є люди, які кажуть: «Я працюю по канвасу бізнес-моделі». То якщо у людини такі інструменти прибрати, ну, какби, важко буде. Коли ми работаємо, ми не ґрунтуємось там на якомусь канвасі бізнес-моделі, ми все ж таки, от, зараз ми більше з людьми працюємо.
Юрій Козій: Одна національна компанія, і знайома, яка працювала колись там топменеджеркою, каже: «В нашого власника був пунктик. В нього був один улюблений консультант з Європи, з певної європейської країни, який пропрацював дуже довго в одній дуже відомій рітейловій мережі топменеджером, на яку там ця наша мережа національна рівняється». І каже: «В той момент, коли я стала тут топменеджеркою, запросили цього консультанта, дідуся, і він, значить, мав з нами, з кожним, one-on-one розмову, щоб потім готувати нас
52:41 до якоїсь сесії, до якихось стратегічних змін». І каже: «Він… я так готувалась, типу. А він приходить і каже: «Ну, розкажи мені, шановна, що в цій компанії треба міняти». Кажу… Ну, я йому все розказала і кажу: «А ви мені нічого не хочете сказати? Ви ж ту такий гуру приїхали. От ви не хочете розказати, як, куда нам рухатись?» Він каже: «Слухай, ну, не… ваша проблема, вашої компанії не в тому, що ви не знаєте, куди рухатися. Ви як топменеджери індивідуально всі все знаєте. Ну, ваш власник вас не чує, бо ви з середини системи. Йому треба, щоб я то сказав. То я, чесно кажучи, тоже дупля не даю, куда вам розвиватись, краще, ніж ви, та. Тому я з вас зібрав, йому доніс, і ви рухаєтесь туда, куда вам треба»». – Угу. – І це, і це от про мудреця, насправді працює, да. З одного боку, такі історії про мудреців, які просто приходять і так збирають докупи і передають, вони, какби, ну, нібито непогані.
Олексій Светлічний: В мене був такий досвід. Я ж коучингом почав займатись десь в 2002 році. Перші тренінгові програми, які я проводив, – це там п'ятий, шостий, сьомий рік, по такому класичному коучингу, вот, по провокативному, тому що я навчався у Френка Фареллі. Це засновник, він тоді ще був живий. Я двічі у нього був, він зі
54:05 мною працював, до сих пір є запис, як він зі мною працює. Якби це така жахлива річ насправді, насправді. Ну, воно дійсно стресове, але дуже допомагаюче, от такі провокативні підходи. Вот. В 2005 році я пригласив до себе людину, з якою ми разом проводили тренінги по коучингу. Ну, якби тоді я був не дуже відомий, думаю: ну, щас зараз якась людина іноземна приїде, ми разом, і моя відомість буде така там. От, і ця людина… були дуже цікаві тренінги. І я його запитую: «А ти як працюєш? От якими техніками?» Він каже: «Да ніякими техніками не працюю». Я такий: «Слухай, а як ми будемо тренінг проводити, да? Тому що потрібно якось щось людям розповідати». – «Ти знаєш, [нерозбірливо], ні, що це таке». Вот так. «Погоди, а ти
55:01 там… ти справжній коуч?» А він, ну, дійсно справжній, тому що був фінансовим директором великої компанії, а потім він пішов на [нерозбірливо], і він відтуда, значить, працює як коуч-ментор, там, по всім таким речам. Вот. І він каже: «Слухай, я жодного разу не… там не думаю про те, якою технікою працюю». Я: «От, вот это я попав», думаю. «Вот это я зараз буду з людьми, їм тренінг проводити. Людина, яка не може [нерозбірливо] техніку». – Ну, тому ви так розподілили? – Я про техніки розповідав. Якраз був той вік, коли там, ну, там: «О, а тут такі нюанси, тут можна так, і тут». Пітер де Бір, да. Он такий сідає, людину біля себе там саджає, йому вже було десь, ну, під 70 років, да. І він так людину так злегка приобнімає, він такий… він починає розмовляти з людиною, просто такий от сеанс, да. Він показує, як він працює. І люди просто сиділи з відкритими [нерозбірливо], там просто, да. Тому що це така магія, як він от з людиною. Просто які техніки? Ну, ніяких. Я такий сиджу так, слухаю: от, дивися, тут частинка GROW, тут частинка там рефреймінгу. То потрібно, клас, щось людям розповідати, що це було, да, якось
56:20 там це прокоментувати. Наша професія, вона не тільки в тому, щоб бути з досвідом, да, є моменти техніки. І от зараз дуже важливо всім, от людям після 40, і воно так і відбувається, да: ми все більше йдемо в сторону психології, глибинної психології. Я просто дивлюсь от на ці тренди по людях: от що вони роблять і куди вони йдуть. Вони йдуть в особисту психотерапію, вони хочуть зрозуміти, хто вони є і навіщо вони все це роблять, який сенс вони… що хочуть, да, затіяли, да, які, який во всьому цьому сенс. Вони самі починають, самі починають працювати як психотерапевти, вони додають в свою практику багато таких психодинамічних речей. Тобто ми не самі такі, да. Це все ж таки тренд людей, які хочуть не просто там щось фасилітувати, консультувати, щось робити, а працювати з сенсами, і з собою, і з іншими людьми. І, до речі, власники зараз в такому само, самому етапі: власники, CEO, топменеджмент. Це ті люди, які вже все заробили, все, що могли. От, якщо вони не будуть працювати, у
57:43 них є гроші на свої, на родини, там, на все-все-все. Вот. Але є багато запитів: хто я? Навіщо я це роблю? Що я хочу робити далі, да? Вони… дуже багато досягаторів, людей, які от вони багато чого роблять, і вони відповідальні за ті речі, які вони зробили. Це там власник, да: «Це об'єкт, це моє, я не можу його кинути». І воно, якби, тримає. Вот. А сенс? А ти хто от в всій цій історії, да? От, якщо не просто про досягнення, ну, там ще будуть. Вот, а хто ти є? Вот. І це для багатьох людей виклик. Peer-to-peer групи, групи у [нерозбірливо] клубі, вони дуже, дуже-дуже важливі. Вони частково дають відповідь на запитання «хто я, куди йду», але потрібні і більш глибокі формати.
Юрій Козій: В якому віці ти перестав ходити до коуча
58:42 а вибираєш просто психолога і психотерапевта?
Олексій Светлічний: Так сталося, що з психотерапевтами особисто, та, якщо є якісь проблеми, питання, я працював завжди. Ну, от воно починалось з самого початку. Це, ну, дійсно, мені дуже пощастило, що в мене багато людей, до кого я можу звернутись за допомогою. З точки зору коучингу в меня було дві сесії коуча, десь в 13-му, в житті такі от справжні, да. В 13-му році одна дуже відома людина сказала: «Я хочу тобі продемонструвати магію свого коучингу». Вона побудована на [нерозбірливо] технологіях Мерілін Аткінсон. Я Мерілін Аткінсон в 95-му году бачив, коли вона виглядала як вчителька. Тоді вона коучингом не займалась, вона це була, якби, мастер NLP і
59:39 такі речі. Вот. І вона трішечки по-іншому виглядала. То тоді вона не працювала в тому архетипі мага, в якому вона є зараз, тобто вона його тільки будувала. І вона виглядала трошки по-іншому. От, і от цей коуч, да, вона зі мною працює, і це такий треш просто. Я розумію, що, как бы это, ну, как бы, класика жанру, да, что-то там, это goals, то есть це постановка цілей, там, ну, какби, все по класиці. Вот. Але в моєму випадку це такий треш, тому що у зрілої людини штука не в том, чтоб поставить цели, якось досягти. [нерозбірливо] Або спита: «Так, а чого ти хочеш?» Да якби я знав, чого я хочу! Зараз ось в тому, в тому є питання: чи ми не знаємо, чого ми хочемо, чи ми знаємо,
1:00:34 але є блок, який сидить, і ми туди просто от не можемо рухатись, тому що щось всередині заважає. І це не про такий простий коучинг, це дійсно більш про такі більш психотерапевтичні речі. Гламурний коучинг, він, ну, якби, ні, він працює, він нормально, да, для якихось випадків воно є. Ну, какби, потрібно працювати з більш глибокими речами. Тому з психотерапевтами дуже часто. А якщо казати про коучів… Але мені є… у мене є ментори, оце інше. Це люди, до яких я звертаюсь дуже рідко, коли потрібна порада. Ми декілька разів… якщо ти знаєш, Владимир Тарасов. Декілька разів були просто такі випадки, коли потрібна була така допомога зрілої людини, мудреця, ми зверталися до Тарасова за допомогою. От, і це було дуже корисно. Там і багато інших таких людей в різних сферах, які можуть допомогти як такі ментори. От, тому от з цим. А до коучів, на жаль, [нерозбірливо] я не знаю, чого хотів. Для мене різниця між якісним коучингом і психотерапією, вона дуже, дуже така розмита, да, розмита. І знаєш чому?
1:01:56 Тому що я, що от я вважаю, що справжня психотерапія, да, – це та психотерапія, яку робить врач-психотерапевт з медичною освітою. Це не є розповсюджена точка зору по всьому світу, але в декількох, ну, в декількох країнах є можливість, і в Україні також: якщо людина не має психологічної освіти, ой, медичної освіти, вона, якби, може бути психотерапевт, там не врач-психотерапевт, просто психотерапевт, каунселор, там є своя термінологія. – Так, так, так, так, так, да. – От. Но для мене все… тому що це працює зі здоровими людьми, так чи інакше, неврози, да. От, є така психотерапія, орієнтована на ціль, і коучинг – вони, какби, ну, от вони поруч, та. Я розумію, що коучинг і КПТ – це дуже різні речі, да. Але якщо людина знає і те, і інше, вона, какби, в роботі з людиною може використовувати, якби, різні підходи, [нерозбірливо], да. Все, що не має медичної освіти, та, це в більшості про різні формати коучингу, звичайного, дуже гарного, глибокого коучингу, да. От зараз вивчаю підхід там, ну, наприклад, Манфред Кетс де Вріс, да. Те, що він робить з людьми, це також формат
1:03:17 групового коучингу. От, він освічений психоаналітик, да, але він працює в этом форматі: такой глибинний коучинг з людьми, груповий, особистості. Це також коучинг. Зрозуміло, що це не психотерапія в тому сенсі, що вона недовгострокова. Психоаналіз – це взагалі, ну, мало того, це не психотерапія. Да, я не є тут стандартом, це моя [музика]
1:03:49 думка.
Юрій Козій: На завершення, знаєш, я міг би спитати тебе, да, якусь одну настанову нашим глядачам, але оскільки ти їх не бачиш, це буде щось таке просторове. Тому мене ти трохи знаєш, дай мені якусь таку менторську настанову, без запиту якогось мого: на що варто звернути увагу?
Олексій Светлічний: Ми ж… а ми ж з цього вже почали, да, про те, що ти якраз зараз знаходишся в тому етапі, коли можна стрибнути просто в інший розвиток, да, ну, какби, в інший, в інший бік. То, ну, формат мудреця, от, і йти, вот, в цю сторону. Я, якби, не дуже багато знаю тебе, от, що там відбувається. Я… кажуть, да, радити когось не має права. Я вважаю, що має, та, якщо це розговор людей, чому б ні.
1:04:47 Це про серйозність, стабільність і глибину. Воно буде набагато крутіше, коли твої знання, які є, як динаміка, да, яка в тебе є глибина, яку ти можеш давати людям, да, і додавати до себе, до того, що ти робиш. Вона тільки покращує, буде тою частинкою, яка потім ще і до фінансового зростання також. Тому що це інша, це трансформація.
Юрій Козій: Ну, круто. Ти прям зчитав мій етап поточний: те, що я зараз перебудовую свою, навіть не хочу казати, продуктову лінійку. Це трохи взагалом про інший спосіб впливу, інший спосіб взаємодії. Знаєш, про ці наші ретрити з Андрієм, про більш такий ретритний стиль допомоги, знаєш, менш корпоративно-офісний, а більше, знаєш…
1:05:42 – Слухай, це може бути круто, да, да, да. Тобто це про здоров'я, це про ментальне здоров'я, про контакт з природою, про баланс. Його дуже не вистачає. От, це те, що ти можеш додавати до тих людей, які такі результатники, да. Вони звикли там фігачать, а ти можеш казати: «Друзі, зупиніться і ідіть до мене, та, і ми трішечки відпочинемо». – І даєм ще один лінк в описі на наш retreat Trails to Clarity, який відбудеться в травні, на який я не впевнений, що, коли ви напишете, там залишаться місця. От, бо там обмежена група, 10 людей. Але це воно. – Вау, клас. – Класний випуск, дякую тобі за те, що ти приєднався. Шановні глядачі, ви сьогодні побачили коротенький майстер-клас на те, як отримати безкоштовну менторську пораду від відомого експерта: просто запросіть його на подкаст і задайте в кінці питання для своєї користі. Дякую тобі. – Дякую тобі, да. Дякую тобі за цю, цю зустріч. І [нерозбірливо] в кінці українська в мене покращується, і людям от… Наступного разу, коли Юра мене запрошуватиме сюди, вона буде ще краща. – Супер, клас. До нових зустрічей тоді на каналі «Коучеварка». [музика]
1:07:06 [музика]