Планування

Що ти зараз заплануєш, вплине на життя завтра – В’ячеслав Рудницький, Андрій Сусленко, Віктор Дубровін

30 квітня 20241 год 25 хвАндрій Сусленко, Віктор Дубровін, В’ячеслав Рудницький

Коротко

В’ячеслав Рудницький приходить до Андрія Сусленка й Віктора Дубровіна з розмовою про планування, яке вже сьогодні змінює завтра: стан потоку, погляд на український бізнес, тренди в індустріях і навички, яких не вистачає лідерам. Наприкінці – пріоритети в навчанні на цей рік і прохання до слухачів написати в коментарях, чого вони самі зараз навчаються. Юрій Козій та Ігор Солодов у кадрі не були. Запис 30 квітня 2024, тривалість 1 година 25 хвилин.

Офіційний перший розділ після вступу представляє гостя як В’ячеслава Рудницького. Розмова тримається між особистим досвідом «найкращої ролі» і зовнішнім поглядом на ринок, не між «лайфхаками планування».

Ключові ідеї

Стан потоку винесено окремим блоком: де він з’являється і який він буває – як живий досвід, не як абстрактний термін.

Є розлогий погляд гостя на український бізнес і далі – на тренди в індустріях та аналіз ринку. Це спостереження практика, не прогноз агентства.

«Найкраща роль» і те, чому вона найяскравіша, допомагає зрозуміти, з якої точки гість дивиться на планування й навчання.

Окреме питання: яких навичок не вистачає лідерам, і що ставити в пріоритет навчання саме цього року.

Випуск закінчується не мораллю, а зворотним запитанням до слухачів: чого ви зараз навчаєтесь? Напишіть у коментарях.

Питання, які часто шукають

Про що цей випуск, якщо не про класичний річний план?

Про те, як сьогоднішні вибори й навчання вже змінюють завтра. В’ячеслав Рудницький разом з Андрієм і Віктором говорить про стан потоку, український бізнес, тренди й навички лідерів.

Хто такий В’ячеслав Рудницький?

Запрошений гість цього ефіру, представлений в офіційному змісті з 00:50. Деталі біографії на сторінці не дописуємо поза тим, що сказано у випуску й описі.

Чи дають тут список навичок «обов’язкових для всіх лідерів»?

Є розділ про навички, яких лідерам не вистачає, і про пріоритети навчання на цей рік. Це погляд учасників розмови, не універсальний чеклист.

Що ведучі просять зробити слухачів?

Написати в коментарях, чого ті зараз навчаються. Це пряме прохання з офіційного змісту випуску.

Згадки: книжки, люди, інструменти

В офіційному змісті гість названий В’ячеславом Рудницьким; у назві відео стоїть ініціал «В. Рудницький». Беремо повне ім’я з розділів випуску.

Цитати в субтитрах цього ефіру часто злипаються, тому на сторінку не виносимо формулювань без упевненої дослівної основи.

Повна розшифровка

Розшифровка вичитана редакцією; можливі дрібні неточності.

00:00 – Спокійний, виважений, даже скучний місцями. – Особливо в часи, коли технології нам більше заважають, ніж допомагають. – Да. – [нерозбірливо] як його робити. – Тут стан мозку дуже схожий. – Ви ж всі плануєте своє бачення майбутнього себе, своїх кар'єр. – Я, бляха, і податковою займався, і ремонтами. – Я в цьому бачу саме освітній елемент. – На мопеді їде і байки травить. Нормально. – В Savvy я вас наводив як приклад. – Можеш трошки заглибитись сюди? Мене прям зачепила ця твоя фраза. – Допомагати людям думати. – Як в «Коучеварці». [музика]

Андрій Сусленко: Всім привіт! Ви слухаєте «Коучеварку». Підпишіться відразу, поставте лайк і поділіться цим відео і іншими з вашими друзями-слухачами. На зв'язку «Коучеварка»: Андрій Сусленко, Віктор Дубровін, сьогодні в гостях Слава Рудницький. Сьогодні наш гість… Юрій Козій і Ігор Солодов відпочивають до наступних зустрічей. Зі Славою ми хочемо поговорити про цілий [нерозбірливо]. – Після випуску про секс відпочиває, да? – Відпочиває, так. А Ігор і того не отримав, теж відпочиває. – Пасивну агресію журнал покаже. – Нашу пасивну агресію в журналі, да. Віть… Слава – людина з багатьма талантами. Я мав честь дружити з тобою з 2019 року, працювати з тобою над рядом

01:20 проєктів в різних твоїх ролях. Мені трохи краще, ніж Віті, знайомі твої ролі, але мені так сподобалося, як Вітя запитав при рекордингу: «Блін, Слава, ну ти ж вроді освітою займаєшся, а з чого складається твоє реальне меню? В тебе там стільки всього». От давай з цього і розпочнемо. Слава Рудницький, засновник [нерозбірливо] компанії Savvy, яка надає освітні послуги, а ще мільйон інших ролей. Слухаємо тебе.

В’ячеслав Рудницький: З останнього… Я хочу подякувати вам за ваші «Коучеварки», перш ніж розкажу про себе, бо для мене це простір щирості. І ми починали робити невеличке шоу в Savvy, я вас наводив як приклад, казав: «Дивіться, якщо можете зробити так щиро, як в «Коучеварці», то робимо, якщо буде формальне, то не злетить». Тому ви у нас бенчмарк, як кажуть англійці. Thanks for

02:15 having me. Да, тепер до твого питання, чим займаюсь. Освіта – це все одно [нерозбірливо] майже все, над чим я працюю, просто в різних форматах, в різних видах. Це така місійна частина, бо окрім Savvy є освіта в Aspen, я модерую Aspen-семінари. Окрім Savvy є військові проєкти, де ми працюємо з офіцерами, які навчають плануванню та лідерству, і ми туди також їх підтримуємо, і експертизою, і методичною. І, мабуть, є робота зі спільнотами, де також багато освітньої діяльності, але для мене це про допомогу, про створення цінності, і це також займає доволі багато мого часу. З останнього треку, якого ще, – це навчання стратегічного мислення і стратегічні сесії. Тому також великий трек, багато нового.

Андрій Сусленко: Вітя, тобі зрозуміло меню? Можеш вибрати. Тепер мені цікаво: Слава сказав тут «місійна історія». Можеш трошки заглибитись сюди? Мене прям зачепила ця твоя фраза. Яку місію ти бачиш, реалізуєш, чи якими сенсами зараз керуєшся, що ти реалізовуєш через свою діяльність?

В’ячеслав Рудницький: Я тут погоджуюсь з древніми греками, які

03:33 казали, що ми маємо потенціал до раціональності та соціальності, і бажано використовувати та примножувати свій потенціал мислення для соціального блага, щоб людям ставало краще, жилося щасливіше і спокійніше. Тому, умовно, я в цьому бачу саме освітній елемент, тобто допомагати людям думати, особливо в часи, коли технології нам більше заважають, ніж допомагають.

Андрій Сусленко: А ще Слава – байкер, і я навіть торкався його мотоцикла. Моя дружина якось їздила з… – Байки травить? – [нерозбірливо] на мопеді їде і байки травить. Нормально. – Слава-байкер подарував мені до війни з нашою подругою Каріною [нерозбірливо] курс з навчання водіння мотоцикла. Я не зміг ним скористатися, але маю надію, що колись, коли повернуся, зможу. Слава, я просто подумав, що твоє меню розширене ще й цим. Тобто ти в мене в цілому, знаєш, асоціюєшся як [нерозбірливо] людина. Ну, типу, і те, що ти робиш, і який ти. А байкінг – це, бляха, ніхрена не [нерозбірливо]. Ще з того, що я знаю, ви, байкери, маєте проходити регулярно курси про падіння, чи як це там називається, ну, типу, по аварійних ситуаціях. Я подумав: «Бляха, як це, короче, в цьому Славі, в якого

04:50 конструктивна агресія, який дуже миролюбний…» Справжній мирний воїн, буквально. Як це – байкінг? Чи це просто місце, в якому ти, знаєш, растворяешься?

В’ячеслав Рудницький: Це трошки інший стан, тут не настільки про адреналін, скільки про… Я англійською це називаю glide. Це, може, схоже на потік, але трошки інший стан. Як літачок, який наче і рухається вперед, але при цьому не сприймає багато супротиву. Мені здається, що тут стан мозку дуже схожий. Віть, в тебе є подібне місце, де ти можеш так відчути себе, глайдити?

Віктор Дубровін: Ну, для мене термін новий, для мене стан потоку більш зрозуміліший, якось його відчуваю краще. І це такі, з одного боку, розслабляючі активності, ну, знаєш, там, не знаю, на масажі – для мене такий стан потоку класний, коли знайшов класного масажиста, – чи на калістеніці, чи на еквілібристиці, коли ти відсторонюєшся від цього, фокусуєшся на цій штуці, тобто тут вже максимальна концентрація, і ти наче зливаєшся зі справою і стаєш одним цілим з цим. Да, от це моє розуміння

06:08 цього стану потоку. І коли ці умови є… в мене часто через фізичне, але в роботі я часто теж це відчуваю, але вже, ну, постфактум розумію: «Блін, а оце була офігезна сесія, і оце прям кайф». Бо це джерело великого ресурсу, і це там, ну, там дійсно класно балансувати, вміти і усвідомлено це вбудовувати в свій ритм. Тому я тут, ну, якби розумію цю функцію і задоволення від цієї штуки.

Андрій Сусленко: От я слухаю вас, радію за вас, а за себе засумував, тому що я подумав: а що в мене глайдингом є? Я не знайшов цієї відповіді на сьогодні. За останні [нерозбірливо] місяці я не пам'ятаю такого стану, прямо потокого, глайдингу. Да, я можу, буває, по-чесноку заліпнуть в PlayStation, і там можу знайти його, і навіть коли я бігаю, навіть коли я [нерозбірливо] займаюся, або коли я на масажі, не можу зараз назвати це глайдингом і навіть потоковим станом. Дуже цікавий інсайт, дякую вам. Просто що я його скоріше додаю ще до загального стану того lack of curiosity, який я переживаю. Мені цікаво його віднайти, і, можливо, до речі, в подібних, не знаю, картингах ще чомусь він знайдеться. Це, бачите, слухаю вас і думаю, що треба спробувати, треба ще попробувати, треба ще

07:26 спробувати. Дякую, пацани, за інсайт. Я все.

Віктор Дубровін: Слухай, Андрюха, ну, вибач, я тобі підкину, ну, не можу стриматись. А тут штука в тому, щоб її шукати саме не в таких якихось екстремальних темах, ну, якихось таких яскравих, а саме в звичайних. Тобто в тебе точно є досвід, якщо ти згадаєш, де він тобі був. І прикол в тому, що це можна досліджувати в твоїй day-to-day діяльності. Ну, ти можеш бути в мікропотоці, коли миєш посуд насправді, або в потоці, коли ти там прасуєш, да. Тобто в якихось мікросправах воно точно є, просто воно часто не усвідомлюється. Тому я б тобі якраз не щось таке: «У, щас знайду собі…» Ні-ні-ні, воно точно є, його треба віднайти. Це цікава стратегія, бо я іноді з клієнтами досліджую, бо воно для певних людей дуже ресурсне, воно дає багато ресурсу і кайфу. І це діяльність, яку ти проходиш, а вона тебе сповнює і не [нерозбірливо]. – Дякую тобі, Віть. Дякую тобі, Віть.

Андрій Сусленко: Слав, слухай, а в тебе є поза межами мотика такий gliding experience в роботі? От в тебе купа ролей дійсно, абсолютно немало. Тут ти модеруєш аспенівські семінари, де треба фокус, бляха-муха,

08:45 постійний. Я не знаю, чи в фокусі можна бути там настільки [нерозбірливо], особливо, пам'ятаю, як це було на семінарах [нерозбірливо]. Але, можливо, в тебе інакше. Модеруєш дебати українською мовою, англійською мовою, займаєшся освітніми проєктами не лише для ваших бізнес-клієнтів, а для армії в цілому. Тобто там теж потрібен фокус, напевно, якась висока відповідальність, та-та. Коучиш, робиш стратсесії, стратегуєш, пишеш два подкасти. Один з них називається [нерозбірливо], а інший, новий, який в тебе виходить, називається [нерозбірливо], фактично, типа, strategic sphere, або стратосфера майже. А де там в тебе gliding є, за межами бісиклети?

В’ячеслав Рудницький: Мені здається, що подкасти – це часто схожий стан. З того, що ще ти назвав, це, мабуть, стратсесії, бо в стратсесіях є дуже багато чинників, і мозок трошки розпорошується, щоб все враховувати: і емоції людей, і сенси, і загальногрупову динаміку. Воно працює, коли достатньо складно, щоб було не нудно, і при цьому наповнююче і цікаво, щоб мозок був тут. Мабуть, навіть не лише навчання, бо ось Aspen, наприклад, це лише про зміст, і там це

10:02 дуже надихаюча практика, проте вона лише інтелектуальна. В стратсесії я прямо працюю повністю, в мене тіло зібране, мені треба контролювати дуже-дуже багато аспектів не лише навколо себе. Тому я думаю, що з цього переліку, який ти назвав, то подкасти і стратсесії – це, мабуть, найближче до цього стану. Те, що стосується менеджерської, операційної діяльності, – я не надто в цьому хороший, тому воно майже зворотне. – Угу.

Андрій Сусленко: До речі, вас, Віть, об'єднує те, що ви управляли. Ну, ти управляєш і був засновником, а Вітя управляв бізнесом, командами. Тобто це частина, яка для вас спільна. У Віті фокус був стратегічний маркетинг, і стратегія, і маркетинг, з того, як Вітя тебе зрозумів, управління командою, звичайно ж, і потім Вітя пішов в свій бізнес. Просто хочу цей місточок між вами побудувати. Можливо, Вітя, в тебе виникне тут, знаєш, як [нерозбірливо]. Може, Слава колись кине свій Savvy і піде, як ти, в консалтинг?

Віктор Дубровін: Лише… Слухай, ну, тут кожному своє. Там я, маркетинг, digital… Я, коли був керівником, я, бляха, і податковою займався, і ремонтами, і це таке… Це [нерозбірливо] gliding experience. Просто ти такий: «Як його

11:22 робить?» Тому тут таке. Ну, це такий етап. Слухай, мені, Слава, було б цікаво, знаєш, трошки почути твоє бачення контексту поточного бізнесового через призму, ну, тих сфер, з якими ти стикаєшся. Як ти його зараз бачиш, як ти його загалом охарактеризував би для України? Ось таке питання.

В’ячеслав Рудницький: В мене є певна бульбашка, бо я більше працюю з айтішкою, і більшість наших клієнтів, з якими ми працюємо, – це технологічні компанії. Тому я не можу сказати, що я широко бачу український бізнес. Лише на етапі стратсесій ми перетинаємось ще з іншими індустріями. І тут якраз вже цікава тенденція, тому що ми раніше стратсесіями займались дуже епізодично, лише для друзів і лише дуже-дуже точково. Зараз я знаю, що у більшості досвідчених фасилітаторів в Україні є черга на 3–4 місяці наперед, бо у українських бізнесів є потреба в тому, щоб синхронізуватись і шукати щось вдовгу. А що робити далі? А що робити, якщо це ще на 5 років? Як взагалі будувати і розбудовувати команду і спроможність в цих умовах, в яких ми зараз є? Бо в антикризовому управлінні дуже складно домовлятись, дуже складно залучати команду. Я прям бачу

12:40 великий запит на різні типи стратегування, на аналітичну діяльність, на цілепокладання нове, на гнучкі моделі з там тими ж самими OKR. Це прям дуже велика тенденція. При тому, що це навіть якісь дуже традиційні бізнеси, типу виробництво в Чернігові, стоматологічні клініки шукають для себе це.

Віктор Дубровін: Слухай, ну, цікаво, то зрозуміло. Ми кожен в своїй бульбашці, да. В мене айтішки не так багато. В мене більша частина – це такі українські середні плюс динамічні бізнеси, трошки, відсотків 25, – це такі корпорації, там [нерозбірливо], UNIQA, Mastercard, там банки, і частина – це ГОшки і такі нонпрофіти різні. Ось, тому в мене теж зрозуміла своя бульбашка, да. Мені просто, звичайно, з цієї перспективи, може, якщо ці бульбашки зійдуться, розшириться картинка. Бо, ну, в мене іноді, чесно тобі скажу, є бажання зробити чи якусь рубрику, чи підкаст про стратегування, бо я, значить, коли спостерігаю цю тему, я її бачу таким чином: тобто є якісь rocket science штуки про стратегії, стратегування, там аналітика, інструменти, фреймворки, та-

13:59 -та. І воно для більшості людей виглядає, типа: «Да, нам треба», але воно таке складне, незрозуміле, як з ним працювати. А є ті, хто по вуха в операційці, і вони наче розуміють, що треба, так трошки очі висунули такі, подивилися, спробували щось зробити, і знову їх засмоктала операційка. Ось. І, на мене, по-перше, не вистачає такого, знаєш, якоїсь простої практики і підходу до стратегування, з одного боку, і розуміння, як з цим працювати без якихось там складних матерій, а з другого боку, це [музика] стан і ресурс людей на поточний момент, да. Тобто для мене стратегування – це про hard stuff і soft stuff. І я, згадуючи останні свої сесії, в мене більше це не стратегічні, а командні сесії, бо з ресурсом, з емоційним станом, з екзистенційним станом – ну, реально жопа. І оці результати, які зараз досягаються, вони, знаєш, наче в стані аффекту, я б так, якщо утрировано, сказав. Але з оцією людською складовою, станом, ресурсом

15:18 емоційним там прям біда. Я такий збоку дивлюся, думаю: «Ох ти ж йож, воно ж десь як полізе скоро, то буде біда». Ось. І розкажи, як ти… як тобі оце бачення?

В’ячеслав Рудницький: Я погоджуюсь з тим, що у нас дивне сприйняття стратегування, бо ми часто бачимо в цьому щось надзвичайно складне. Ми з Андрієм буквально кілька днів тому записували епізод про стратегічне мислення, і ми умовно для себе це розбили на дві частини: це вміння розуміти, де ти є, і вся аналітика – вона потрібна для того, щоб бачити точку А, і вміння уявити бажану точку Б, і далі промалювати між ними якийсь маршрут. Тому, умовно, всі ці SWOT, OKR, всі інші історії, вони ж про це, про те, щоб краще описати, де ми, і бажано одними словами з людьми, які поруч. І тут не обов'язково використовувати якісь складні фреймворки, просто приділити цьому час в бесіді, наприклад. Якщо це ще можна зробити з якоюсь незаангажованою людиною, яка простежить, щоб ви не відволікались, це взагалі допоможе. І потрошки навчатись ось цим трьом аспектам: як бачити реальну ситуацію, як уявляти бажане майбутнє і як будувати місточки між тим, де ми є зараз і куди ми

16:37 хочемо прийти. І воно тоді вже не виглядає як щось, що потребує мільйона табличок або купи стікерів, або ще чогось, достатньо зробити ці три речі. Але це доволі складний процес, бо я думаю, що тут навіть не питання операційної діяльності, а питання нашого фокусу. Що фокус уваги, він дуже часто звертається до того, що нас бентежить, до того, що ми бачимо, до того, що реальне і ось тут, а не майбутнє і потенційне там. Проте я не погоджуюсь з тобою з приводу стану, бо мені здається, що є прям дуже різні культури. Більш того, я бачив команди, які навпаки без цього вигорають. Їм треба розуміти what for, для чого. І коли в них з'являється ця відповідь, їм значно простіше переживати стрес, домовлятися, шукати стійкість, боротися з викликами, долати конфлікти, бо вони розуміють [нерозбірливо].

17:32 Андрій Сусленко: Хіба відразу питання до тебе, стратегічне запитання. Значить, я тебе пам'ятаю в 19-му році на нашому [нерозбірливо] семінарі. Ти тоді займався Savvy, ви навчали людей на [нерозбірливо] і робили певні кастомні освітні продукти для певної айтішки. Ти вже тоді вів дебатний клуб, я пам'ятаю, я був учасником один раз, англійською мовою, здається, чи українською. І в тебе з 19-го року на сьогодні вже ось така є динаміка – можна назвати це прогресом, можна назвати це як завгодно, динаміка така, тобто змін. Запитання до тебе: ці зміни – це частина якоїсь твоєї стратегії, яку ти йдеш? І якщо так, то яку стратегію ти йдеш, куди ти йдеш, твоя професійна діяльність? Я думаю, що це дуже цінно буде нашим слухачам і слухачкам, які є в консалтингу, коучингу, хелперському бізнесі або в L&D. Тому що нас L&D також слухають, і я розраховую, що завдяки тобі будуть більше слухати. Ви ж всі плануєте своє бачення майбутнього себе, своїх кар'єр, своєї експертності, своїх бізнесів, або невеличких бізнесів, або практик. От як ти, Слава, з тоді, з 19-го року, коли ми сиділи за партою, і до сьогодні – це частина якоїсь стратегії, чи так вийшло, що в тебе

18:51 ці нові ролі з'явилися? Можеш, будь ласка, поділитися, поговорити з нами про це? А наступним тактом відповісти на запитання, якщо тобі окей ділитися баченням свого життя з широкою публікою: бачення свого життя, яка ця стратегія, які кроки ти плануєш робити, щоб досягти те бачення свого життя? От, тобто ти хто в [нерозбірливо]? Мільярдер, який, значить, робить добро на планеті, найкращий в світі L&D-шник, або найкращий в Україні L&D-шник, або людина, яка змінила світ в армії? От ця частина цікава. Да, дякую. – Угу.

В’ячеслав Рудницький: Ну, дивись, це комплексне питання, як і більшість стратегічних, воно складається з декількох рівнів. Я думаю, що як частина систем – L&D-спільноти, Aspen Institute, Savvy – я є гравцем, який реалізую частину їхніх стратегій. Умовно, в Savvy я просто один з елементів, який розбудовує ті напрямки, які розбудовує компанія, і

19:46 там є багато про цінність, багато про створення позитивних змін, мені це подобається. Я готовий там допомагати більше, ніж нав'язувати щось своє. Все, що не помістилось в цій інституції, у мене працює за принципом тем. Я колись в одному подкасті підслухав про теми, вони тоді пропонували теми на рік. У мене ця штука еволюціонувала: у мене є тема на три роки, тема на рік і тема на сезон. Ми вже сьогодні заспойлерили мою тему на три роки, вона називається Triennial of Glide, тобто це трирічка потоку, якщо можна так це назвати. З неї витікає Year of Meaning, рік сенсу, або [нерозбірливо]: я переосмислюю частину речей, які я роблю, перепріоритизую завдання в цьому році. І зараз у мене Spring of Strategy. Я думаю, що можна це помітити: багато про особисту стратегію, бізнеси, в яких я працюю, з якими я працюю, і взагалі навіть визначення слова «стратегія» дуже подобається. – Як це? А можеш опредметити? – Можемо. Добре: весна стратегій в рамках року meaning в рамках трирічки glide.

21:07 Андрій Сусленко: Це комплексна відповідь, яка не зовсім точна на моє запитання. Тобто немає пояснення, як ти опинився… як ти в результаті став тим, ким ти став, після 19-го року і обрав ті професії, які ти обрав. Вони прямо пов'язані з тим, що в тебе була трирічка до цього року, яка пов'язана з чимось? Тобто ти став, скажу, коучем, тренером, бляха. Да, ми з тобою читали тренінг і робили воркшоп з дизайн-мислення. Хоча я вперше в житті доторкнувся до того матеріалу тоді, але завдяки тому, як ти вчишся, як ти навчаєш, мені було дуже просто разом з тобою відчувати повну впевненість, що ми все робимо правильно. Та, ну, тобто тут ти наче одне, а тут ти вже тренер, тут ти, значить, став коучем, супервізором в тому числі, і ти прекрасно це робив, я пам'ятаю, я ходив до тебе. Тут стратсесії вів, тут навіть ти івенти вів, коли я хворів. Ти прям як ведущий, пожалуйста, конферанс. В частину якої стратегії це було?

В’ячеслав Рудницький: Це була також трирічка, але не ця. Це була попередня трирічка, яка називалась трирічка сміливості. Я просто робив те, що стрьомно, і я боявся робити деякі з тих речей, про які ми говоримо, бо, ну, блін, де я і де конференс? Я ж івенти до цього

22:24 не вів, досвіду мало. Але вміти жити зі своїм страхом і робити речі, які цікаві, мотивуючі, амбітні, але при цьому невідомі, – це був прям виклик. І багато з цих речей я погоджувався робити, і остання з цих речей – це була якраз військова освіта. Чуваки, ви собі не уявляєте, наскільки страшно йти в цю історію, бо вивчати всі ці військові методології – це одне, а потім, коли їх треба десь імплементувати або складати військову програму для людей, які потім це використовують, щоб ухвалювати рішення, щоб планувати… У команді, з якою я зараз працюю, висить плакат, на якому написано: «Командире, пам'ятай, що те, що ти зараз заплануєш, буде впливати на життя завтра». І я думаю, що це така величезна відповідальність, яку я б не зміг потягнути, якби до цього три роки накачав сміливість.

Андрій Сусленко: Вау, я дякую, що ти це кажеш. Дякую, що ти це робиш. Теза про те, щоби йти в те, що тобі страшне, – бачив в тебе. Як та трирічка, це було… так тебе добре прокачала, що зараз завдяки тому, які в тебе скіли, навички, розуміння освітніх продуктів і проєктів, ти можеш внести invaluable цінність в розвиток української системи освіти для

23:43 армії. Охрєнєть, чувак, респект, короче, повний. – Ну, і спойлер: все одно страшно, типу, я над цим не допрацював. Можливо, треба ще один… як це? Осінь сміливості додати, знаєш. – Віть, давай.

Віктор Дубровін: Слав, слухай, а скажи, будь ласка, [музика] ти як ти відчуваєш, от яка в тебе най-найкраща ідентичність? От ти до себе в якій ролі пішов би 100%?

В’ячеслав Рудницький: Я думаю, що освітянин – це найближче, що є, бо всі інші, менеджерські, лідерські та інші, вони виникли лише навколо неї, це були надбудови. Я завжди любив навчатись і навчати, і я думаю, що просто навколо цього все і будувалось. А у вас? – У нас? Андрюха, ти, яка в тебе найяскравіша ідентичність?

Андрій Сусленко: Найяскравіша ідентичність – це, звичайно, конференції і все, що стосується публічного прояву, сцени. Це, ну, точно би прийшов взагалі без питань, все би віддав, щоб цей чувак це робив. – [нерозбірливо]. Вітя?

25:03 Віктор Дубровін: [музика] Я розумію, що точно пішов би до себе з командою. От прям все, що стосується налагодження, формування команди, її дорослішання – от прям точно, от без питань. І, мабуть, і так зараз думаю, що пішов би точно в лідерський коучинг. Ну, а зараз, так як навчаюсь екзистенційному, то пішов би туди, бо вони для мене дуже поєднані, і я їх через себе проживаю і дуже глибоко відчуваю, проживаю з клієнтами. Тому сюди прям 100% – оця, знаєш, така більше human side, більш глибина. Оце моє, от прям пішов би до себе 100%. Слухайте, в мене питання було таке, ну, з'явилося по ходу, бо ви казали про стратегічне мислення. Мені прям цікаво

25:58 послухати, що це для вас і як з ним працювати. – Ну, та ми тільки відповідали в подкасті. Ну, коротко, для тих, хто не в темі. – Значить, у вас рафінована відповідь буде.

В’ячеслав Рудницький: Мислення, яке складається з двох частин, аналітичної і системної. Коли ти можеш про складне, можеш охопити складне: багато рівнів, багато ступенів взаємозв'язків одне з одним. І тут його можна розвивати. Якщо ти зараз можеш осягнути систему з 10 елементів, завжди можна вчитися, як осягнути систему з 100, як працювати зі складнішою аналітикою, як дивитись на складніші речі. А друга історія – це про уяву, про те, яким чином ти працюєш з майбутнім. Чи ти йдеш за інерцією, там, оптимістичні, песимістичні сценарії, чи ти можеш уявити щось взагалі, що йде поза тенденцією, і нафантазувати якесь бажане майбутнє, яке

26:53 тебе буде запалювати. А якщо це групова робота, то ми умовно кажемо про групу, яка може, має погодитись і сформувати це спільно. І після цього все інше – це вже більше менеджмент, мені здається. Але це прокладання того роадмапу, місточку, плану, цілей – тут можна підкреслити будь-що. Але мені здається, що це вже інструментальна частина: коли в тебе є точка А і точка Б, то з'єднувати їх вже стає легше. – Угу. [нерозбірливо]

Андрій Сусленко: Дякую, Слава. Я наче позавчора з тобою подкаст писав і це чув. Відповім, як тоді відповідав. Стратегічне мислення я можу пояснити доброю роботою з контекстами, з контекстами, в яких [нерозбірливо] відбувається те, що потрібно, те, про що я мислю. Те, про що я намагаюсь помислити, відбувається в контекстах. От, власне, стратегічне мислення прямо пов'язане для мене з

27:49 вмінням аналізувати контекст і взагалі бачити, скільки тих контекстів, або принаймні старатися бачити, і ці контексти, як внутрішні – ресурси, компетенції, ключові сильні сторони, – так і зовнішні, те, що стосується ринку, середовища, всього іншого. Далі, після того, як ми працюємо з контекстом, як Слава, мені здається, гарно сказав, класно зрозуміти, куди, в куди, тобто куди, в яку візію, в яку ціль або в яке щось я хочу примінити результат аналізу цього контексту. Ну, і, власне, звідти створюється роадмапа, пізніше стратегія. Ти йдеш і екзекютиш, як слово каже, потім береш зворотний зв'язок у світу, адаптуєш і знову будеш виконувати. Ось так. Тобто точно через роботу з контекстами. Віть, для тебе?

Віктор Дубровін: Ну, для мене схоже, просто для мене первинне є бачення, це візія: що я хочу реалізувати, що я хочу матеріалізувати. [музика] А знаєш, які в мене є амбіції, і є таке власне слово, що я волію реалізувати в світі, да. Це в першу чергу через себе або через лідера бізнесу, бо, ну, там велика

29:07 проблема зі стратегіями, що вони є неживими. З точки зору цифр все зашибісь, але ти на неї дивишся, і, ну, кульки не веселять, ну, не працює, нема цього ефекту. Тому для мене вона починається з середини, з оцих устремлінь, амбіцій людини, а потім дійсно, да, вона має бути пропущена через призму аналітики і реальності зовнішнього контексту. Тобто це така послідовна діяльність. Ти спочатку… ну, там ти можеш починати з будь-якого боку, комусь з аналітики, комусь з внутрішнього, але ти маєш зробити оцей творчий внутрішній акт стратегування, а потім аналітичний, такий інструментальний крок: зібрати дані і підтвердити або відкоригувати свої гіпотези, або навпаки, да. І по суті ти оце такими кроками, такими спринтами рухаєшся, і воно в тебе прояснюється. Тобто не можна, ну, мені здається, невірно робити стратегію тільки на чуйці – до певного етапу так можна доїхати, але це не системна історія. І не можна тільки на цифрах і аналітиці, це теж, воно не працює, да. І це не жи… – З тобою би Тимофеєв не погодився. – Я… але це таке. Та на здоров'я, ну, він класно знає інструментарій, я працюю з людьми. І,

30:26 знаєш, для мене в лідерстві і в бізнесі принцип, як в фізиці, працює: хтось дивиться, бачить частку, хтось бачить хвилю. От я дивлюсь – бачу хвилі, хтось бачить частку – ну, на здоров'я, не проти. Воно і про те, і про те насправді.

Андрій Сусленко: І тут ми приходимо до… Дякую, Віть, і за запитання, і за зворотний зв'язок. Ти зараз дав запитання, яке хочу в Славу покласти. Значить, Слава, в тебе доступ до різних бульбашок, дивись: консалтингових, експертних, L&D точно, дебатних, аспенівських, значить, еліти України, інтелектуальної еліти України, військової еліти України. Good. Давай подивимося на тренди, які є в цих бульбашках, якщо ти не проти, а точніше, в нішевих індустріях. І можемо розпочати з найбільш помітної тобі, це з L&D-трендів. L&D українського сьогодні відчувається персонально мені, що там за рік, як я спостерігаю більше в чатиках, в різних Facebook-групах, що активність суттєво збільшилася, суттєво збільшилася. Можливо, війна так впливає, можливо, ще щось так впливає, як… Активність збільшилася в кількості івентів, в кількості спеціалістів і спеціалісток, і, схоже, запит також на L&D-практики або на спеціалістів також знову відновлюється,

31:43 або вже навіть повернувся на більший рівень, ніж довоєнний. От що ти помічаєш? Давай поки в L&D потусуємось, пізніше підемо в інші.

В’ячеслав Рудницький: Ну, на макрорівні варто зазначити, що ми просто граємо з відставанням. Ще ковід нам створив дуже багато проблем, ми два роки відставали по знаннях, по knowledge sharing, по тому, як ми адаптували людей до культури. Тобто той ремоут, яким всі дуже пишались і казали, що наша продуктивність зросла, в довгостроковій перспективі створив багато складнощів, з якими ми мали б почати працювати в умовному 22-му році. Але ми ще потім отримали другу хвилю бар'єрів, і бізнеси не змогли в той момент це наздогнати. Зараз ми отримуємо менеджерів, які можуть бути чотири роки на позиції менеджера, не маючи жодних базових навичок керування, типу, вони не спроможні фідбек дати, вони не можуть делегувати щось більше, ніж конкретне прописане завдання, делегувати відповідальність. А як це… Їм складно працювати з конфліктами, вони їх уникають. І це люди, які вже в цей момент інколи навіть дотягнулись до топменеджмент-позицій. І L&D зараз наздоганяє всі ті історії, які мали б робити кілька років

33:02 до цього, бо адаптувались до форматів, вчились працювати з Зумом, з іншими асинхронними способами роботи, вивчали e-learning, адаптувались, як могли. Але зараз є реальні бізнес-потреби. Є розрив культурний, бо умовні українці в Україні, українці за кордоном, українці-військові, які повертаються в бізнес, – це носії різних культур. Наразі ми всі українці, у нас є цей ідентифікатор, але нам треба працювати разом. Умовно, коли ти був тут, зі мною в Києві, мені з тобою працювати було значно легше, ніж коли ти зараз не тут, не в Києві. І для того, щоб нам з тобою працювати, треба інвестувати час і зусилля в те, щоб синхронізуватись, домовитись, переналаштуватись і далі щось робити разом. А тепер уявимо собі там умовну компанію на 800 людей. Тому з того, що я бачу, та активність, яка з'явилась, вона більше про оптимізацію зараз, про наздоганяння минулих якихось помилок, яких ми там десь повільно навчались, і тепер це намагаємось компенсувати. Є виключення, є системні бізнеси, є ті, хто з цим працював вже в перші роки, але в середньому по ринку я бачу таку

34:20 історію. – Яке твоє місце в цьому тренді? Твоє персональне, як Слави Рудницького, і ваше, як Savvy? – Я два місця можу назвати. Моє особисте – це історія з L&D Community, де я тримаю простір для L&D-шників, щоб вони могли обмінюватись і зростати разом. Одним з продуктів є курс [нерозбірливо], який ми робили, який вчить мисленню L&D-шника: як мислити системно, як синхронізуватись з бізнесом, як робити ті речі, які важливі, тими методами, які працюють найкраще, якщо дуже просто. І це було на моєму особистому болю побудовано, бо там, умовно, до того моменту, як ми створили спільноту, у нас вісім з дев'яти запитів були: «А можна нам лекцію по тайм-менеджменту?» Або там, ну, підстав будь-яке інше слово, яке не тайм-менеджмент. І на запитання «Навіщо?»

35:18 відповіді майже ніколи не було, або через те, що так сказав менеджер, або так попросила команда, або… ну, майже не було аналізу потреб. Зараз ми вже бачимо, що з'являються складніші запити, і мені здається, це якраз через взаємодію, коли є можливість подивитись на кращі практики, на те, як формуються, як брифуються внутрішні замовники, як формуються L&D-запити, як формуються складні продукти навчальні і які результати вони приносять, як це потім міряти. Це така комплексна історія, на яку я, як мені здається, впливаю зараз доволі активно. У мене є ще декілька амбіцій щодо створення сертифікації, щодо того, куди L&D Community може вирости з точки зору ресурсної бази: там база тренерів, toolkit, декілька інших баз знань, які б могли допомогти. Це моя особиста історія. Savvy в цьому випадку – це бенчмаркінг по освітніх продуктах. Мені здається, що ми пропонуємо програми, які можна брати і використовувати як industry standard для умовного софт-скілового навчання, бо вони засновані на навчальних принципах, на тих речах, які роблять їх ефективними. Є багато, можна про це сказати, але умовна функція – це створювати той industry standard освітньої програми, яка приносить користь. – Дякую, Слава, дуже детально

36:38 пояснив. Віть?

Віктор Дубровін: Слухай, Слав, а скажи, а як би ти на поточний момент сформулював найбільші виклики саме в темі навчання і розвитку людей, ну, з твоєї бульбашки? Що ти бачиш, пропускаючи через себе? От для тебе вони як виглядають, звучать?

В’ячеслав Рудницький: Мені здається, це релевантність, тобто будувати релевантні програми, бо людям зараз хочеться одного, а потрібно інше, і часто вони це не можуть відрізнити. Вони приходять там за умовним, не знаю, тренінгом по mindfulness або стрес-менеджменту, або ще якісь історії, при тому, що реальна потреба у них насправді не про це. І найбільший виклик – це говорити достатньо довго і не вестись на якісь короткострокові або вже зрозумілі методи, які перестали працювати, шукати рішення тієї проблеми і вивчати свої уроки. Бо, умовно, можемо запускати ще одну програму по лідерству, не отримувати результат, запускати її ще раз, а потім ще раз, а потім ще раз, не зробивши висновок: а чому не працює? Чому те, що ми робили в 19-му році, працювало, а тепер перестало працювати? Що змінилось в контексті, що змінилось в людях, що змінилось в тому, як ми робимо бізнес, що змінилось в тих моделях? Ну, там, умовно,

37:57 зараз більшість айтішки ламанулись в BizDev. Вони намагаються отримувати додаткову маркетинг- та сейлз-експертизу, але хіба точно навчання – це те, що їм зараз потрібно? Там ще один sales-інструмент, ще один метод аргументації? Чи, можливо, проблема деінде?

Віктор Дубровін: Слухай, ну, тут цікаво, дуже прикольно. Мені сподобалось те, що ти сказав, про це – докопатися до суті запиту і проблематики, бо, ну, в мене теж самий такий… як, знаєш, як кліщ вчіпляєшся, типу: «Так, що треба? Так, ні-ні, давай розберемо, давай, давай, давай, давай». І це для клієнта, звичайно, дискомфортно, але, ну, але по суті цінно на виході. Ось. А слухай, а по твоєму розумінню, наскільки запити в L&D, з якими, ну, ти як мінімум стикаєшся, вони насправді

38:52 виправдані і усвідомлені? Ну, тобто наскільки запит з L&D насправді на L&D, а не на щось інше?

В’ячеслав Рудницький: З мого досвіду, вісім з 10 запитів на навчання не про навчання. Тут скоуп проблем: неоптимальні бізнес-процеси, небажання менеджменту втручатись або якимось чином залучатись в якісь історії, де це можна було б зробити прямим фідбеком та зміною чогось. «Ідіть навчіться краще. Навчіться, от приходьте, коли навчитесь, поговоримо». «Слава, зробіть з ними щось, бо вони тугі взагалі, я, ну, я з ними не можу. Давай, треба навчати». – Ми не кепкуємо над клієнтами нашими, які так роблять. А наші клієнти, звичайно, так роблять. Це спеціальне перебільшення, метафоричне, яке може бути дуже не метафоричним. – Да-да. Слава, вибач, продовжуй. – Ну, але це насправді так і є, тому що є певна інфантильність в тому, як ми намагаємось знайти якесь швидке рішення або просте, зрозуміле рішення проблемі, яку не до кінця розуміємо. І якщо я відмовляюсь про це думати, я відмовляюсь навіть просто відповідати на питання: а що потім? А як я побачу

40:10 результат? А що має змінитись? Це дуже прості питання, на які, якщо ти не можеш зараз відповісти, то чи впевнений ти, що тобі треба проводити навчання? Або, ну, там можна підставити все, що завгодно: запускати нову CRM-ку, наймати нового сейлза. А що [музика] потім?

Андрій Сусленко: Тут виникло питання. Славе, про бульбашку L&D-шників, про біль там і про природу запитів ти гарно пояснив. А можемо глянути на експертну бульбашку? Ти ж експерт тепер. Ну, тобто ти був до цього CEO Savvy, а тепер я тебе бачу як майстра, майстра тренінгів, стратсесій. Це експертний бізнес, дуже предметний експертний бізнес, який зараз бум переживає в Україні. Я точно не [нерозбірливо]. Ну, що, я впевнений, що ти можеш відчути, побачити, оцінити тренди тут. Також ми звідти, теж з цієї індустрії, з експертного бізнесу. В нас є якісь способи, як ми, не знаю, маркетуємо себе, які моделі себе ми будуємо, які наші бізнес-моделі бачимо, яка наша стратегія розвитку, в якій ніші ми працюємо, або, як запитав би Саврук, в якому бізнесі ви працюєте насправді. От дуже цікаво подивитися твоїми очима на ринок експертності в Україні, на тренди там і на

41:28 твоє місце там.

В’ячеслав Рудницький: Угу. Чи правильно я розумію твоє питання? Я перепитаю з приводу того, що ми говоримо про тренди саме серед людей, які працюють в, умовно назвати, консалтингу, але консалтинг, коучинг, [нерозбірливо]. – Ми теж частина L&D Community по-своєму, бо ми ці послуги надаємо. Тобто сервісний бізнес, який надає такого типу послуги, які… Консалтинг же ж може бути і L&D, і ще і стратегування, а ще й коучинг, а ще ширше. Та: «А можна культурку тобі побудувати?» Знаєш. – Ну, давай. Є дві речі, які мене бентежать, і одна, яка подобається. Перша, яка бентежить, – це те, що люди, які на своїй енергії багато чого будують, зараз супервиснажені. І я бачу по багатьох експертах, що вони втомлені, не завжди це визнають, але це помітно по більш частій пасивній агресії, по якихось проявах емоцій, які раніше їм були нехарактерні, а зараз стають частішими. Друга історія, також негативна, яка мені не подобається, – те, що їх обирають лише за персональними рекомендаціями та референсом, типу,

42:46 «Порадьте фасилітатора на стратсесію», і хтось порадив – я довіряю людині, яка порадила, я беру цю людину, не беручи на себе відповідальність обрати. Я просто там: «А де класний тренер по фідбеку?» – «Та он там нам Тетяна проводила». – «О, Тетяна – класний тренер по фідбеку». Я відмовляюсь робити свої судження. Тому люди, які взаємодіють з експертами, мені здається, безвідповідально зараз до цього ставляться, хоча могли б це робити мудріше. І тенденція, яка мені трошки більше подобається, – те, що є більше взаємодії та дотичності до реальних проблем. Зараз я бачу, що, ну, там умовна «Коучеварка»: раніше ви б робили чотири окремих ефіри, а тепер ви збираєтесь і обмінюєтесь досвідом, підсилюєте бренди одне одного, показуєте інструменти, якими ви працюєте, підсвічуєте слабкі і сильні сторони. Цієї колаборації раніше на ринку було значно менше, зараз під це з'являються простори і формати, які, мені здається, цю індустрію роблять більш системною. Воно потім ще має вирости до якихось інститутів репутації, щоб люди, які роблять неякісно, не могли [нерозбірливо] в цьому бізнесі. Але тенденція мені подобається.

Андрій Сусленко: Дякую, Слава. Значить, виснаження як перше спостереження про

44:06 експертний ринок, і друге – безвідповідальність, або знижена відповідальність за судження, за прийняття рішення щодо того, чи підходить той чи інший експерт конкретному бізнесу або конкретно мені, опираючись на прямий референс людини, яка скористалася практикою з тим, кого рекомендують. – Угу. – Приймаємо. До речі, Вітя, дуже цікаво, що ти помічаєш. Ну, тобто давайте докинемося до… що ти помічаєш з того, що тебе бентежить? І, Слава, здорово про інститут колаборації, про взагалі про те, що дотичність до реальних речей. Дякую тобі за підсвітку. Як це… Може, це й не була ціль «Коучеварки», але класно, що воно так виходить. Віть, що ти скажеш, що тебе бентежить на ринку експертності, які тренди ти помічаєш?

Віктор Дубровін: Я б, Андрюха, хотів продовжити чи підсилити думку Слави. Мені сподобалось про цю… бо Слава сказав про таку виснаженість в експертах. А я її помічаю в бізнесах і в експертах також. І оця, знаєш, така тема, про яку не дуже говорять. Ну, тобто в моєму розумінні одна з моделей в коучингу є модель чотирьох [нерозбірливо]. Перше – це економічне, це осяжні такі результати, які можна помацати, і бізнес працює на конкретні

45:26 економічні результати в P&L, як мінімум. Другий рівень – це енергетичний, третій рівень – емоційний і четвертий – екзистенційний. І те, що я зараз бачу, – що всі фокусуються на економічному ціною попередніх. Тобто баланс на енергетичному, емоційному, екзистенційному рівні, скоріш за все, від'ємний, і це біда чорна, бо люди про це не [нерозбірливо]. І для мене оце те, що Слава сказав, про підтримку себе в ресурсі, особливо якщо ти лідер і від тебе залежать інші люди, або ти працюєш з іншими людьми. Все ж, як не крути, люди входять з тобою в контакт, з тобою в поле, і ти як лідер, чи як консультант, чи як лідер думок, ти працюєш як Wi-Fi, і воно не осяжне. Але ти щось несеш в собі, і якщо це напруження і виснаження, то як ти взагалі можеш допомогти клієнту, навіть на своєму досвіді, експертизі? Бо в моєму розумінні клієнти йдуть на енергію консультанта, да. І для тебе важливо цим опікуватись. Тут одне питання, як, щоб ти був допоміжний клієнтам, здібний

46:46 допомагати клієнтам, а друге питання – це твого життя, всередині якого себе ти приносиш додому.

В’ячеслав Рудницький: Якщо можна, я б ще додав сюди, що, можливо, люди навіть і думають про це, але механізми, якими вони раніше поповнювали цей запас, зараз можуть не працювати. В мене так сталось з музикою: я раніше дуже любив грати на гітарі, зараз більшість пісень, які я грав, – російською, і вони не викликають в мене жодного відгуку. Тому умовна гітара просто випала з мого арсеналу поповнення, і новий інструмент не прийде так швидко, я не можу цьому навчитись по кліку пальців. Тому, можливо, навіть це не лише питання, що люди не знають, не хочуть або не думають про це. Вони можуть думати, але ще не знайти той новий інструмент чи метод поповнення, який би працював зараз. Хтось подорожував, зараз чомусь може не мати такої можливості.

Віктор Дубровін: Слухай, ну, тут мені важливо, як це здається, та штука, що ти казав про запити на L&D. Тут питання, що запиту… ну, нема усвідомлення такого запиту в багатьох на підтримку себе в енергії, ресурсі. Бо для мене, ну, мати класну стратегію, але не мати ресурсу на її реалізацію, – ну, це теж не погана стратегія. І ти маєш про це як

48:03 мінімум турбуватися, бо будь-яка дія, будь-яка зміна, будь-яка реалізація себе, вона потребує ресурсу. І тут в принципі поставити собі питання… Ну, я чому про це кажу? В мене персональний інтерес в темі управління ресурсом, енергією, я досліджую, іноді про це розповідаю із захопленням. Тому що ти вірно абсолютно сказав, що речі, які працювали до війни, які працювали рік назад, і зараз – це зовсім різні речі. І ти думаєш: в мене біг вже не вставляє. І ти такий: ну все, знаєш, не вставляє, все. А тут питання пошуку цих рішень, да. Як Андрюха сказав: «А в мене наче нема». Я кажу: «Точно є». Ну, точно, да. – А якщо знайду? – Точно знайдеш. Отут те ж саме, що оце питання: як мені підтримувати себе в ресурсі, які мої методи для мене зараз працюють? Бо я є інструментом як експерт або як лідер, від якого багато що залежить. І тут питання, що я несу з собою в цей світ, і з ним дійсно потрібно працювати. Бо в мене по відчуттях ти з ним досить прикольно працюєш. Ну, тобто, знаєш, навіть через екран такий гарний вайб, якщо сучасною мовою казати. Знаєш, ми тут поговорили, а я вже бачу Instagram Сусленка: субота – Андрій пішов в

49:24 бібліотеку, неділя – Андрій рибалить, понеділок – Андрій вигулює чужого пса. Різні речі пробує.

Андрій Сусленко: Я хочу додати про ваші тези, про енергію, і про експертність, і про спостереження. Ну, по-перше, я спостерігаю, що просто значно більше стало експертів, або людей, які в цю нішу, в цей ринок ідуть. Я дивився виступ співзасновника Patreon, до речі, дуже рекомендую, посилання дамо, який казав, що: «Ребята, дивіться, лайки і фоловери уходять в минуле». Не знаю, чи це так, але його теза така, типу: ваша творчість, ваша креативність будуть винагороджені, будуть винагороджені. То-то люди будуть продовжувати хотіти платити за вашу якість, за вашу творчість. А наша експертність – це теж наша творчість, яку ми можемо не тільки клієнтам прямим давати, але і тим, хто у нас на Patreon підписані. Тобто все одно фоловери… Типу: ви не хвилюйтесь, ви головне створюйте, типа, ви головне створюйте, креативна економіка буде жити, ви головне створюйте. Я просто про це подумав, що, можливо, те, що я бачу, є частиною того, про що цей кофаундер

50:43 Patreon і говорив. Значить, значно більше стало в Україні людей в моїй бульбашці, або принаймні навколо того, чим я займаюсь. Але, напевно, це ж нормально, бо ми робили «Професійну ідентичність», випуски, зараз третій готуємо курс, немало людей звідти вийшли в експертну роботу. Сергій Ноздрачов, Маша Насєдкіна зробили, як на мене, дуже успішно курс «Автентичні експерти», де всі, хто прийшли, – вже ті, хто називають себе, або відчувають, або мають, або якраз роблять перші кроки. Окей, це ще там 20 людей. Там, нехай, у нас 100 було, так, плюс 20 з них, ну, нехай 40, – це вже ого. Окей, а що це означає? Що є ринок, що є запити. Ось. І потім я дивлюсь: ну, слухай, всі ж продають щось. На всіх, як, Вітя, ти мені колись казав, на всіх буде попит, типу, на кожного експерта буде свій клієнт, буде попит. Думаю: ага, ну, це бачу. І перевантаження відбувається в мене від того, що я просто… всі вони на мене, всі вони на мене. Значить, тут експерт [нерозбірливо], тут експерт [нерозбірливо], тут конференція експертна така, тут конференція експертна така, і для вас стратсесію, і для вас коучсесію. Мене цей Instagram просто задрав, скільки там реклами тієї. Ну, і ж вона теж [нерозбірливо] лізе. Це тепер думаєш: бляха-муха, це що, 20 доларів треба платити Цукербергу, щоб просто відключити рекламу, якою я сам

52:04 майже ніколи не користуюся? Тобто я скоріше помічаю якраз, що поки що, да, поки що збільшення обсягу, кількості експертів. Десь, як завжди, моя частина… Знаєте, як я такий, типу: «Я ж думаю, що я кращий за інших», як завжди, традиційно, ну, або відразу сходу порівнюю, типу… А от прям різні там всередині переживання, а насправді це може бути страх того, що: «Куди ти лізеш? Ну, реально, ну, куди ти лізеш?» Так я так не думаю, це… а хоча, може бути, так: «Ти, куди ти лізеш? Не лізь на моє, не лізь на моє». Це може бути і так, і не так. Ну, я ж ділюсь як є, бачиш, ми ж про щирість. Я це помічаю, це, значить, збільшення кількості людей, які заходять в свої ніші, від свого [нерозбірливо]. Я десь можу перейматися, але то таке. Тим не менш, ж помічаю більше, і помічаю більше в результаті продуктів, які ці експерти на ринок виводять, продуктів, які… тобто прям велика кількість, значно більше, ніж була, як мені здається. Хоча я не аналізував реально, це ж все, ну, як інтуїтивно, як каже Вітя, тобто аналіз на чуйці. Вот, можливо, тут у вас, пацани, є що сказати стосовно кількості продуктів, стосовно кількості експертів і стосовно того, чи є

53:22 на все це попит. І, може, ми звідси якийсь трендік побачимо і своє місце в цьому знайдемо. Ну, або навпаки, вискочимо вчасно.

В’ячеслав Рудницький: Є циферки, якщо хочеш. – Зашибісь. Давай. – Ми з командою розбирали [нерозбірливо] ринок і дивились на те, як взагалі зростала ця історія за останні [нерозбірливо]. Є в [музика] аналізі… – Так ми ж не… Андрюха, ми не дуже в L&D. – Що ти? Ви в L&D насправді. – Ага. – Ви точно. Ну, дивись, там Андрій запустив декілька освітніх продуктів вже, це він в ніші контенту знаходиться, десь ви для когось записались. Ну, той самий подкаст «Коучеварка» – це насправді контент освітнього характеру. Тому він лайфстайл, але він і експертний. Тому я думаю, що вас би, якщо була монетизація більш серйозна, точно туди б занесли. Наразі змінюється баланс. Якщо раніше більшість грошей була в B2C-форматі, типу люди купували якісь курси десь там, ну, умовно, Coursera, то зараз B2B підростає, типу компанії багато інвестують в експертний контент, в тому числі в різних форматах, на різних площадках. Якщо раніше контент був переважною частиною, то зараз туди

54:41 підтягнули ще софтвер і хардвер. Вони приблизно по третині ринку мають зараз. Тому більшість компаній, які зараз щось роблять на цьому ринку, вони намагаються робити мікс, тобто не просто контент, а контент плюс софт або hardware плюс software, типу залізо з якоюсь софтинкою. Просто окрему LMS-ку чи просто окремий подкаст зараз майже ніхто… ну, все одно запускають, але вони слабко монетизуються. А коли це якийсь застосунок з контентом, воно має значно більше шансів отримати і перші інвестиції, і далі потім капіталізацію і ринкову долю. Звичайно, на мікрорівні заробляти можна в будь-якій ніші, щоб умовно себе годувати, цього достатньо. Але якщо говорити про те, щоб побудувати бізнес більш широкого масштабного плану, то це працює на межі між якимись двома-трьома напрямками, якось так.

Андрій Сусленко: А тут місце своє ти визначив… Це я не ставив дизлайк, це чомусь воно так показало. Ти визначив… – [нерозбірливо] – Але схоже подумав, схоже подумав. Ти краще за мене, блін. В тебе, в тебе є циферки, а я не

56:01 здогадався в ChatGPT запитати. Скажи, ребята зробили аналіз буквально всередині країни, Слава: софт, хард і контент. Тобто те, що ти далі будуєш, або те, що ви як Savvy будуєте, ви на основі цього дослідження вирішуєте? Ви рухаєтеся в софт плюс контент, в контент чи взагалі, не знаю, в апку? Да, може, підкажеш нам, куди ви рухаєтесь в цьому плані?

В’ячеслав Рудницький: Будуємо екосистему. Ну, ми точно працюємо над екосистемою. Наразі хард – це просто остання лінія. У нас вже є декілька веб-рішень, які ми зараз хочемо масштабувати, умовний Savvy Academy, тобто місце, де можна навчатись, щоб воно було і софтово приємним, і змістовно корисним. І наразі цей простір, він взагалі еволюціонував з іншого нашого софту для тестування. Ми колись придумали платформу для тестів англійської, бо нам хотілось щось складніше, типу: «А можна зробити так, щоб з цих там п'яти варіантів чотири були правильні, і їх треба було заметчити з вісьмома відповідями?» І якимось чином ось таку складну штуку запилити – жоден third party не міг це вирішити. Тому ми зробили своє. І зараз, до речі, доволі цікаво, як воно розвивається, бо сама по собі платформа не мала цінності. Платформа поруч з методикою

57:20 тестування створила щось унікальне. Тому я б не йшов окремо в тестування і окремо в платформи, а ось шукав щось на стику, [нерозбірливо] рішення.

Андрій Сусленко: Ну, і швидке запитання, хлопці, до обох вас і до себе: академія Savvy, Dubrovin School, значить, не знаю, Suslenko Methodology School. Ох, багато. Інститут, да. Скільки буде цих інститутів, шкіл і так далі? Якщо тренд такий… А я в певних експертних колах, як і кожен з вас, знаходжуся, я бачу і відчуваю, що там [нерозбірливо] академія, це будується або планується. Ага, типу: «Окей, ми робимо ці освітні продукти, а давайте це в академію захерачимо, продюсери будуть і все інше». І, ну, потенціал зрозумілий. Як ви думаєте? Як ви думаєте, тобто те, що [нерозбірливо]? Ну, час майстрів – окей, час експертів – окей. Те, що створюються ці академії, або імені когось, або там, не знаю, колаборації когось, або набору колаборацій когось, – чи це розмиє якість того, що дають? Це ж не зовсім освіта. Чи це все-таки освіта? Слава, ти як [нерозбірливо], дуже цікаво, що ти думаєш: це освіта чи це не освіта, чи немає потреби називати це освітою взагалі? Це просто скіл, навичка або спосіб мислення. От

58:36 прикметник «неформальна освіта», і тоді воно стає… і тоді виходить, що світ буде наповнений. А, можливо, він просто вже… Ти ж кажеш, ми запізнились на два роки, може, він вже наповнений неформальною освітою?

В’ячеслав Рудницький: А якщо говорити про тенденції, як це взагалі працює, то можна взяти приклад з штучним інтелектом. Штучний інтелект створювався як купа окремих майстерень, які щось робили. Далі ці майстерні почали викуповувати великі компанії, які в них доінвестовували. І щось мені підказує, що за 10 років у нас буде сім гравців на ринку з сильними моделями штучного інтелекту. Ну, може, п'ять, може, 10, там, ну, але це все одно не іншого порядку цифра. І будуть невеличкі майстерні, які потім будуть докуповуватись і долучатись до цього, вони будуть намагатись потрапити в цей бігтех. В експертному середовищі, мені здається, приблизно так само. Наразі на нашому українському ринку є Wild West, тобто Дикий Захід, і простір для того, щоб створювати. І хтось в якийсь момент дійде до умовної монополізації, коли матиме ресурс на маркетинг, ресурс на масштабування, і далі всі інші ідеї, які вже після цього

59:52 моменту будуть потрапляти, вони будуть заминатись, або їх просто будуть копіювати.

Віктор Дубровін: Слухай, я прям погоджуюсь зі Славою, знаєш, що з точки зору для ринку це дуже круто. Ну, тобто, знаєш, як кількість підприємців: коли в тебе є три великих виробники, і все, да, там, чи продавці, чи в тебе багато маленьких підприємців. Бо тут оцей природний відбір він набагато швидше відбувається і допомагає виокремити якісний продукт, віднайти його людям, спробувати, зрозуміти, що таке bullshit, а що таке класно. А тим, хто цим займається, зробити висновки, покращити продукт і потім консолідувати. А всі інші відімруть, да. Тобто тут прям: чи це на користь ринку? 100%. Чи багато не виживуть? 100%. Бо є ще штука,

1:00:49 знаєш, така, що люди туди йдуть, бо це там модно, прикольно, але я не вірю в цю стратегію. Вони не зможуть цим довго займатися, бо тут [нерозбірливо] і настирливість має бути, і довга воля лідера. І якщо цього не буде… «Я, прикольно, всі йдуть в коучинг чи навчання»… Та ко… це підприємницька робота, вона займе багато часу, зусиль, вона буде вимагати від тебе багато. Та, воля потрібна. Слухайте, в мене є питання, я з ним сиджу і хочу запитати там Славу, Андрюха, тебе доєднати до нього. Слав, скажи, будь ласка, а яких навичок наразі лідерам більш за все не вистачає? От з того, що ти бачиш, де найбільший дефіцит?

В’ячеслав Рудницький: Супер запитання, дуже широке, але супер. Воно прям дуже широке. З того, що я можу сказати просто from the top of my head, – це емоційний інтелект та навички навчання, learning how to learn. Типу, я бачу, що лідери довго запрягають, коли їм треба щось нове.

1:02:07 Тут не що саме це нове – можна підкреслити стратегічне мислення, фінанси, team-менеджмент, ремоут-команди, ці запити будуть постійно, – але метанавичка – це те, як саме ти організовуєш свій процес навчання, як ти працюєш зі своєю пам'яттю, які формати для тебе працюють. Більшість людей залишились на рівні «послухаю курс, почитаю книгу».

Андрій Сусленко: Я додам, я додам з клієнтської роботи: емоційний інтелект – великий плюсик, хоч взагалі мати волю і хотіння розуміти інших, типу, інтереси інших. Але це теж про емоційний інтелект, як на мене. В цьому [нерозбірливо] про вміння вчитись – це скоріше self-awareness в тому, що мені треба вчитись. – Тобто ти думаєш, що в них навіть запиту на це наразі немає? – Може бути. В мене дуже про сьогодні: з клієнтом [нерозбірливо] зранку, от я після вас поїду до нього. І в [нерозбірливо] я бачу просто це обмеження, і він теж це бачить. Це добре, що вже ми на… Ну, мені здається, добре, що ми на цьому етапі вже, як і його кроки до того, щоби, значить, визнати, бути self-aware і визнати: «А, ну, да, тут я би тут понавчався, ну, типу, тут мені не вистачає». Ось це суперважливо,

1:03:30 мені здається: «Тут мені не вистачає». Це не те, що, Вітя, ти казав, пам'ятаєш, типа: «Да вони ж ідіоти, дебіли, треба їх змінити». – «Окей, а що там в тебе?» – «Ага, тут мені дійсно не вистачає». І можна зупинитись на цьому: «Тут мені дійсно не вистачає». Ну, типу, визнав на пів шишечки – і непогано, це вже прогрес, типу. Або прогрес дійсно. А ось це наступні півкроку, наступні пів шишечки: «Дійсно, мені тут не вистачає, і ось я бачу, тут є певний геп». У певного типу клієнтів. Знову ж таки, це ж дуже широке питання дійсно: ми в яким лідерам… лідерам, от там, не знаю, червоним директорам цього не вистачає? Але цього ж не вистачає їм завжди, не тільки зараз, а в цілому, на будь-якому етапі, мені здається, розвитку цивілізації, чи є там війна, чи нема там війни. Так, так мені видається. Чого продовжує не вистачати, так це сміливості прямо говорити. – Це ти вважаєш сміливість навичкою чи це риса?

В’ячеслав Рудницький: Я думаю, що можна фреймворковізувати недостатню сміливість, через фреймворк вивести в скіл або принаймні в mitigation недостатньої. Ось. І твоєї сміливості і скіла через певний фреймворк або через медіацію, через третю особу, або там набір людей, точно можна вивести, якщо [нерозбірливо] достатньо

1:04:49 досвіду такого. При цьому, якщо говорити про те, чого саме не вистачає тут, то страх, що станеться, якщо така розмова відбудеться, або я так буду говорити. Обслуговування уяви про себе як про якусь людину: а якщо така людина ось так буде говорити з тими, хто йому, бляха, все життя підлеглими були, то я вже не такий в своїх очах, та й, можливо, і в їхніх очах. Тобто бажання зберігати цей співзалежний патерн, який такий сильний, що з нього дуже складно вийти без третіх осіб, без третіх осіб. Що ти говориш про схожі речі, тому що, наприклад, страх – це частина емоційного інтелекту, робота з власним станом, зі своїми емоціями. Вони дуже перетинаються, як на мене. І я просто Віті на питання трошки інакше інтерпретував: не чого взагалі не вистачає лідерам, а саме яких скілів та навичок не вистачає. І у мене була дуже вузька інтерпретація, ти трошки ширше взяв цю історію, там, умовно, вже про готовність, про [нерозбірливо] взагалі: де ти, як ти, що ти, чому тобі і як все це робити. Тому ми можемо трошки в різних площинах бути, хоча тема, мені здається, наскрізна. – Угу. Віть, а ти сам як вважаєш?

Віктор Дубровін: Перше для мене – ну, це про сміливість. Це наче така, ну, дійсно, десь риса, але

1:06:06 сміливість, вона проявляється в поведінці. Якщо в тебе є розуміння, яким ти себе бачиш, або які у вас правила чи культура комунікації в команді, її можна зростити, да. Тобто, ну, там, коли ми говоримо про правила комунікації, всі, більшість людей хочуть говорити прямо. Ну, просто без образ, але прямо. От: «Давай без [нерозбірливо], без bullshit цього, можеш просто сказати по-чесноку, що ти думаєш, навіть якщо це лайно». Ну, тобто людям не вистачає прямого, щирого фідбеку. І ця така толерантність і танцювання між людьми, воно, ну, такий собі жарт грає зараз з культурою і атмосферою в команді, і з довірою в команді. Ну, це трошки в [нерозбірливо], да. Тобто це можна і правилами, і своїми цінностями сформулювати. Я згоден зі Славою: це вміння навчатися, вміння йти в нове і вміння змінюватись. Оце як така глибинна, ну, знаєш, операційна система має бути. Ну, да, і всі ці тренди там: ти… в тебе… ти зміниш кілька професій, в тебе буде постійно щось нове, тобі треба буде опановувати. Я тут, ну, трошки у захваті і трошки заздрю Славі, що він всі теми дуже круто шарить і в цьому розбирається. То це

1:07:26 таке, ну, підґрунтя для успіху в майбутньому, 100%, да. Тобто він в такому дуже крутому тренді, і класно, що він на собі це все вміє. Що важливо мені… Ви трошки про це говорили. Просто для мене є метанавички, да, людей і керівників. І тут дійсно є усвідомленість, ну, тобто розуміння, да, не зливання, не, як собака за салютом, бігати за трендами, і все це пропускати, ситуацію рефлексувати через себе. Емпатія, ну, і, чи емоційний інтелект, згоден. Ну, там важливо розуміти і використовувати, бо зараз криза людського, криза людського в роботі, і людям в принципі не вистачає дуже сильно цього, аби переживати, бо дуже емоційні навантаження високі. Це гібкість, гнучкість мислення. Ну, тобто оце те, що [нерозбірливо] казав, що: «Отакий мені не потрібно». Ну, тобто: «Я ось такий кубик з льоду, і все, я всіх притараню». Ні, а ти маєш бути як вода. І це в принципі такий майндсет, який треба тренувати. Цілісне, інтегральне бачення, ну, я б так це назвав, знаєш, от стратегічне, інтегральне, не таке не вузьке,

1:08:45 там не silos thinking, а коли в тебе є багатоперспективне, комплексне розуміння систем, да. Ну, там на прикладі: там ми хочемо змінювати, програму змін в організації. Якщо ми змінюємо тільки через процеси, вибачте, ніхера в вас не вийде. Треба розуміти і культурний аспект, і особистісний аспект, і тільки працюючи з усіма, в тебе будуть зміни. І це про інтегральне комплексне мислення. Це така толерантність і зацікавленість, ну, як я її сформулював, до різних точок зору, да. От, тобто не… ну, тут є проблема з его, але в принципі оцей фокус і вміння нормально, конструктивно відноситись до конфліктів і різних позицій, і їх поєднувати, інтегрувати. І це автентичність. Ну, автентичність як розуміння себе, своєї природи і вміння жити у відповідності з нею. Бо якщо ти, ну, типа, fake it [нерозбірливо], не є цим, ну, це теж така стратегія як для лідера і людини. Бо якщо як у людини – я тебе буду чекати на екзистенційному коучингу. А якщо як лідер, – ну, питаннячко, яку команду, яку культуру ти зможеш побудувати.

Андрій Сусленко: Те, про що ми… Слава, ти запитував, про що ми будемо говорити на

1:10:03 конференції «Коучеварки» – про ціну стійкості для лідерів, організацій, команд їхніх. І, власне, те, про що Вітя зараз говорить, в мене викликало певний антагонізм. Тобто як людина, яка працює з лідерами і з цими навичками, я цілком підтримую, що there is a lack, є певна недостача суттєва. Окей, не певна, суттєва. А потім я думаю: ну, хорошо, ну, є воно, і що? Бізнеси херачать, і нормально. Для певних бізнесів тільки подібне, завдяки тому, що є такий lack, вони так можуть. Але тоді вони якби приходять, типу так: «Давай ми зробимо зміни, та-та-та, але ми ж не хочемо так до кінця мінятися». Але тим не менш воно залишається дієвим. Ну, класика ж така, що, як Солодов нам підказує, те, що вас привело до успіху, вас на ньому і залишить, от на тому ж місці вас там і залишить, далі не заведе. Але це ж мо-може бути жива робоча практика, яка абсолютно достатня для тих, хто, ну, хто, власне, її діє, її вдіює. А ми такі: «Ой, лідером треба бути таким емоційним» те-да. Може, й да. А потім я дивлюсь в очі цієї людини і думаю: ну, його це менше хвилює, ніж там, не знаю, контракт цей закрити, чи тендер цей виграти, чи людину вивести з-під обстрілу, чи… ну,

1:11:21 короче, не до того. Тобто «до того», типу, бо я ж тоді не на експансію… [нерозбірливо], типу, з таким, з невеличкою революцією в культурі я там не зможу туди вийти, бо так мені [нерозбірливо] сказали. Але все одно роблять по-своєму, якось виходить, якось воно знов працює, як і 20 років до цього. Всередині системи зберігаються, ну, тобто я це не підтримую, але підтримую: всередині системи зберігається набір співзалежних стосунків, типу: «Ну, да, ми б всі б хотіли змін», але залишаємось там, в тому ж стані, в якому ми є. Ну, тобто воно працюватиме все одно. От я в цьому місці бачу, як це може… Це контркультурна відповідь, але тим не менш.

В’ячеслав Рудницький: Ми можемо… [нерозбірливо] насправді, бо не факт, що працюватиме. Треба ж дивитись в динаміці, бо якщо щось стагнує або йде зараз вниз по ринку, типу ринок зростає, а компанія не рухається, так, вона заробляє гроші, але вона втрачає частку ринку, і в якийсь момент це буде Nokia чи ще якийсь бренд, який, ну, так працює. Так, є роботи, є процеси. Тут, мабуть, важливо говорити про це, чи можуть люди вийти в те, що ми називали суперпозицією, подивитись, як взагалі система себе почуває. Бо я вже сьогодні зауважував про те, що є у людей очікування, чого вони хочуть, і є потреби, що їм потрібно. І якщо говорити про, ну,

1:12:40 умовно, на чому я ґрунтував свою попередню відповідь, – це на тому, що заважає людям зростати в динаміці, на фоні там тих подій, ринків і того, що відбувається навколо. Якби вони могли вчити свої уроки і краще розуміти людську природу, і свою, і людей навколо, я думаю, що швидкість змін і трансформація бізнесів була б значно вищою. А це може далі скейлитись на все, що завгодно.

Андрій Сусленко: Як на мене, всі на курс до Міші Нестора, на хабітус, на розуміння людської природи, антропологія в тоталі. Чим вище розуміння в себе і взагалі людської природи, тим, напевно, більше опцій є у цього світу, і у наших бізнесів, у наших клієнтів. Ну, що звучить як нормальне завершення. Вітя, чи ти щось хотів допитати? Допитай. – Ні, допитати… допитати треба Славу.

Віктор Дубровін: А, слухай, ну, я погоджуюсь там з думкою Слави про те, що, знаєш, те, що ти сказав: те, що довело тебе до успіху, не зовсім… не факт, воно тобі буде заважати, аби рухатись далі. А зараз швидкість змін інша, кількість змін інша. Бертран Рассел

1:13:58 казав: «Ви можете не змінюватись, виживання – справа добровільна». І тут те ж саме, що ти маєш бути готовий. Бо наш, ну, в нас майндсет в принципі і культура в Україні, мислення, вона набагато короткостроковіша, і всі скоріше намагаються, як це, облаштуватися в сьогоденні, виходячи з досвіду минулого. А зараз треба думати, і повертаючись до стратегування і довгострокового мислення: де, яким я маю бути зараз, щоб бути успішним через два-три, 5 і 10 років? І на це вже треба і багато ресурсу, і багато часу. І тут взагалі виклик, багато питань з невизначеністю. А зараз на неї таке: «Та-та, ну, в мене невизначеності і так вистачає, ще туди і лізти самостійно? Дякую, я краще відпочину».

1:14:52 В’ячеслав Рудницький: Приклад, який може це підтримати. Ми взимку робили невеличке дослідження і спілкувались з топменеджерами аутсорсингових компаній в Україні і питали їх, типу: що далі? Яка стратегія? Як ви бачите бізнес наступні роки? Більшість з них будує історію навколо сейлз-плану, типу, ми продаємо. І воно перестало в якийсь момент працювати: американські компанії майже не заводять проєкти в Україну, європейські компанії дуже обмежено заводять проєкти в Україну. І на питання: «А що ви плануєте з цим робити?» Бо, умовно, ринок Штатів зараз активно відкривається, відкриває аутсорсингові бізнеси в Південній Америці, там Чилі, Аргентина, Бразилія. Там дуже-дуже багато технічних людей, які зараз вчать англійську і намагаються забрати собі американські аутсорсингові проєкти. Штучний інтелект, який також наступає на п'яти, і там, умовно, за 5–7 років продуктивність програмістів точно буде інакше мірятись. І у них немає відповіді на ці питання, тобто вони не думають про цю історію. Що говорить про те, що умовний бізнес, який був успішним, пройшов скрізь ковід, пройшов скрізь війну і не впав, в якийсь момент і навіть трошки зростав, все одно в довгостроковій перспективі як бізнес-модель, як і більшість бізнесів,

1:16:12 насправді має або еволюціонувати у щось інше, або перестати існувати в тій формі, займати ту нішу і бути тими вершками, до яких всі звикли. І це може бути окей. Це може бути частина того, що людина каже: «Так мені, типу, все нормально, я все, що хотів, вже тут отримав, і це той досвід, з яким мені норм».

Віктор Дубровін: Слави, є явно бачення себе. У тебе, Андрюха, я знаю, що точно є. А які ви для себе бачите ключові пріоритети, ну, в розвитку, навчанні себе на цей рік? Фокуси уваги чи навички, з чим ви от там по-чесноку плануєте чи вже працюєте цього року?

В’ячеслав Рудницький: У мене дві історії, з якими я буду працювати. Перша пов'язана з біздевом, бо ми хочемо Savvy виводити на інший ринок. Я маю замало експертизи для того, як це робиться, тому буду шукати і людей, з якими можна про це говорити, і свою освіченість піднімати в цьому питанні, бо я бачу в цьому перспективу на наступні кілька років, і точно буде треба з цим працювати. Тому business-wise – це тут. А якщо говорити про трошки ширші речі, то, мабуть, далі військова обізнаність і

1:17:29 розуміння того, як взагалі працюють інститути навчання військових. Бо там, умовно, від сержанта до полковника в тебе вже людина з моделями прийняття рішень, моделями decision making, надання фідбеку виходить, і воно працює як велика-велика система. Ти не стаєш капітаном, якщо ти не вмієш усе попереднє, що треба було. І для того, щоб таку систему запустити, треба недюже попрацювати над тим, щоб різні гвинтики виконували свою функцію. З цим розбиратись, не перерозбиратись. Більш того, навіть люди, які працюють в цій системі, часто не можуть пояснити, як це відбувається. Вони можуть прописати методи, але дизайн цієї системи, він вже дуже… Ну, якщо брати штатівську систему військової освіти, то він масивний, його ніхто повністю не розуміє. І оце велике дослідження, з яким, думаю, ну, там півроку-рік точно треба працювати.

Андрій Сусленко: Я буду працювати над непоспішанням. Я так думаю, просто думав про… поки Слава говорив, слухав і думав. Я думаю, що це навичка для мене, в тому… вона, причому, така метанавичка дійсно в моєму характері, конкретно для мене. Можливо, це буде дуже неприродно

1:18:46 в якомусь сенсі. – Андрюх, а можна у тебе питання? Це менше а більше чого? – Ну, це ж більше спокою, більше виваженості десь, там, де суєта. Фактично ця моя суєта часто пов'язана з тим, що я хочу сидіти одною сракою на двох-трьох стільцях, приймаючи рішення, і суєчусь, типу, щоб тут і там, і тут і там всидіти. Ця стратегія допомагала мені жити. Зараз, в більшій невизначеності, це досить складно, тому що, типу, фокус вибрати важко. Трошки [нерозбірливо] в цілому. Можливо, якби… можливо, жити непогано в плані, ну, бажане життя, в сторону бажаних речей, начебто бажаного способу, але трохи, ну, дістало. Трохи більше попрацювати над саме прийняттям рішення, актом прийняття рішення. Ось це для мене точно бажана зона росту, і одного цього буде достатньо, щоб я був таким, яким я хочу себе бути, і поважав себе більше в кінці року.

Віктор Дубровін: Ну, в мене теж вони більш такі внутрішні, м'які, як у Андрюхи. Перше – це про вміння бути продуктивним, підтримуючи себе в ресурсі, і як мінімум його не втрачаючи, а

1:20:04 скоріше акумулюючи, да, щоб я був завжди в ресурсі. Да, і я зараз з цим експериментую з точки зору організації, планування життєвого циклу: там скільки я працюю, де я працюю і скільки я відпочиваю. Друга пов'язана з цим штука – це вміння уповільнюватись і нічого не робити. Це, бляха, виявилось дуже складно. Ну, прям вдовгу, не те що там день-два, кілька годин, а прямо уповільнюватись, щоб відновлюватись. Ось така штука. А друга штука – це така, я б її назвав, розширення мислення, ну, горизонту мислення, да, тобто масштабу і горизонту. Тобто мені цікаво дослідити там, це через екзистенційний шлях я прийшов, що там є велика тема про твої відносини з майбутнім. Я ось хочу для себе, як це, сформувати такі відносини з майбутнім, щоб я на них міг спиратися. А для цього з ним треба, ну, бути в діалозі, досліджувати в різних перспективах, тобто щоб для мене… дуже я компетентно в цьому відчував себе, легко, і міг на це спиратися. А третя штука – це, мабуть, Андрюхи – приймати рішення, а в мене, ну,

1:21:24 робити дії, да. Тобто я можу щось там вирішив, але воно на поличці десь лежить. В роботі не завжди, бо там хтось тебе пінгує. А там є задачі, які там тебе ніхто не пінгує, вони твої особисті. І от це вміння сміливо і рішуче йти в дію – оце я на особистому плані хочу відтренувати, бо іноді так туплю і нагромаджую складність, щоб в неї піти, що просто біда буває. Ось такі в мене. – Амбітно за рік подолати no doing. Це те, що люди все життя намагаються зробити. – Ні, ну, це буде як мінімум один крок, я сподіваюсь. Просто щоб я відчув, що: «Блін, а можу, молодець».

Андрій Сусленко: Давайте… Дуже класне питання. У вас найкраще місце для колаборації слухачів – це YouTube, правильно, коментарі, чи є ще десь? – Фейсбуки, наші фейсбуки. Хоча на ютубі, на щастя, є активна аудиторія, яка прямо регулярно коментує, і це дуже приємно. – Я б запросив на це питання в ютубі також прийти і відповісти інших, бо дуже цікаво, хто над чим навчається. Може, зробимо навіть невеличку вибірку по вашій бульбашці: які у вас зараз фокуси навчальні, які пріоритети. Це може бути як якісь конкретні речі, конкретні курси, можна навіть з посиланнями, так і щось абстрактне, філософське. Поділіться, будь

1:22:43 ласка, для всіх. – Давайте, напишіть відповіді в коментарях. До речі, нас попросили, а я забув: натиснути кнопку старт, натиснути кнопку колокольчик. Ну, і лайк, звичайно, треба поставити, підписку. Можна і дизлайк поставити, теж прекрасно. Підпишіться, будь ласка, поділіться цим відео і іншими відео. Ось хто ця людина, яка ставить дизлайки? Ця людина, так. Поділіться цими відео з вашими друзями або з вашими бульбашками. Я одну річ хотів сказати про те, чого б я, напевно, ще хотів. Я ж це сьогодні озвучував: це повернути навичку бути curious і її, власне, [нерозбірливо]. Це і відчуття глайдингу, щоб з'являлося. Пам'ятаєш, Віть, ти казав: «В тебе точно є, пошукай». Оце, ось присвятити цьому увагу. Ці дві речі дадуть мені більш наповнене відчуття життя: прийняття рішення і це повернення curiosity до такого бажаного рівня. Слава, дякую, ти офігенний, ти класний, ти дуже хороший друг, ти дуже світла людина. Мені здається, ти настільки конструктивний для цього світу. І коли в Aspen колись, от, інша людина не змогла приїхати, і тебе взяли в нашу групу в останній день, і ти такий приїхав, і нам сказали… Аліна нам сказала, керівниця програми тоді, здається: «Блін, ну, Слава просто офігенний, вам так буде добре з ним, так

1:24:02 цікаво буде». І от так і було, і так і є. Я дуже радий, що ти в нас в гостях. Знаєш, ти, може, такий спокійний, виважений, даже скучний місцями, занадто L&D-шний, але, блін, те, що ти робиш, як ти це робиш, я знаю, з яким серцем ти підходиш до того, щоб робити добре і робити добро через ті твої вміння, практики, які ти робиш. [нерозбірливо] ринок, бо якщо ти його завоюєш, це значить, якість цього ринку буде краща. Вот, я так думаю. Вітя, не знаю, що ти побажаєш Славі?

Віктор Дубровін: Я б сказав, не щоб Слава завоював ринок, а щоб просто ринок відповів взаємністю на щирість Слави. Щоб його… оце відчувається така трепетність у справі Слави, і це дуже цінно. І от мені б хотілося побажати, щоб він винаходив і продовжував винаходити ці best practices через себе і їх максимально масштабувати, щоб вони були допоміжними як можна більшій кількості людей.

В’ячеслав Рудницький: Хлопці, вам дуже дякую за те, що ви створюєте і підтримуєте цей простір, бо мені приємно, коли є майданчики, які хочеться рекомендувати, які можна навести в приклад і сказати: «Давайте щирими, як в

1:25:18 «Коучеварці»». Бо мені здається, що це також певний benchmark та industry standard. Дякую, дякую, що ви вкладаєте сюди свій час, натхнення, сили, і взаємодієте, обтираєтесь, і допомагаєте іншим в цьому процесі. – Підписуйтесь і приходьте скоро ще. [музика]